РОЗДІЛ ІІ. ПРОФІЛАКТИЧНА РОБОТА З ДІТЬМИ «ГРУПИ РИЗИКУ»

Діагностика профілактики дезадаптації учнів під час переходу з початкової ланки навчання до середньої

Дезадаптація - означає передусім зникнення, знищення, повна відсутність і лише значно рідше вживається як зниження, зменшення. Найчастіше під дезадаптацією розуміють невідповідність соціопсихологічного і психофізіологічного статусу людини вимогам ситуації життєдіяльності, який, у свою чергу, не дозволяє йому адаптуватися в умовах середовища його існування. Явище дезадаптації може мати місце в окремій (типової) або будь-якому середовищі. Наприклад, вдома дитина відчуває себе досить комфортно і не відчуває дезадаптаційних явищ, а в дитячому саду, навпаки, дискомфортно. Розгляду цього поняття в своїх роботах приділяли увагу Б.М. Алмазов, М.А. Галагузова, М.В. Михайлова та ін.

Так, Б.М. Алмазов визначає дезадаптацію як невідповідність і незасвоєння соціальних норм і правил людиною. Ця невідповідність соціопсихологічного і психофізіологічного статусу (можливостей) людини вимогам ситуації життєдіяльності, що, у свою чергу, не дозволяє йому адаптуватися в умовах середовища його існування [2, с. 124]. М.А. Галагузова розуміє соціальну дезадаптацію дитини як процес втрати ним або несформованості у нього соціально значущих якостей, які перешкоджають успішному пристосуванню до умов соціального середовища [74, с. 382]. Дезадаптація, як і адаптація, в психолого-педагогічній літературі розглядається як прояв, процес, і результат.

Дезадаптація як прояв є зовнішньою характеристикою будь-якого неблагополуччя людини, яка знаходить вираз у його нетиповому поведінці, ставленні та результативності діяльності в даних умовах середовища. Форми її прояву в кожної дитини свої. Нерідко зовні виявити її непросто. Необхідно добре знати людину і його типові прояви в різних ситуаціях. Уміння своєчасно зрозуміти ознаки дезадаптації дозволяє вихователю оперативно реагувати на ситуацію, попереджаючи глибинні негативні наслідки. Мова йде не про створення вихованцю тепличних умов, а про попередження у нього значних негативних деформаційних наслідків під впливом дезадаптації.

Дезадаптація як процес означає зниження адаптаційних можливостей людини в умовах середовища життєдіяльності або в певних умовах (наприклад, в дитячому саду, класі, групі тощо). Вона може проявлятися в протягом якогось часу і привести до цілком різних наслідків, Зокрема, дезадаптація може мати мляво поточнийхарактер і практично бути непомітною, стаючи на певному етапі серйозною проблемою особистості, тобто проявляється різко виражено, коли людинавиявляється зовсім не пристосованим до певної ситуації і не може знайти себе. У цьому випадку наслідки можуть бути досить серйозними. Для дитини тривала дезадаптація чревата затримкою в розвитку, формуванні негативних установок, тривожності.

Дезадаптація як результат є свідоцтво про порівняльну оцінку якісно нового стану і прояви, які не відповідають середовищних умов, не типовим для цієї людини, виходячи з його колишніх поведінки і відносини (вихованця дитячого саду, учня та ін) до однолітків, навчанні та діяльності. По відношенню до дитини - це свідчення про те, що його поведінка, стосунки і результативність діяльності (у взаєминах з дітьми і дорослими, навчанні, іграх тощо) не відповідають тим соціальним нормам, які характерні для нього (його однолітків) в даних умовах середовища.

Таким чином, соціальна дезадаптація - це процес, протилежний соціальної адаптації, нездатність індивіда адаптуватися в соціумі, засвоювати і відтворювати соціальний досвід, норми та правила поведінки, за допомогою яких він вчиться жити та ефективно взаємодіяти з іншими людьми. Шкільному соціальному педагогу найчастіше доводиться мати справу зі шкільної, соціальної та сімейної дезадаптацією.

Шкільна дезадаптація - невідповідність соціопсихологічного і психофізіологічного статусу дитини вимогам шкільного навчання, оволодіння якими стає важким чи в крайніх випадках неможливим. У результаті з'являються «педагогічно запущені» неповнолітні, відставали у навчанні і схильні до конфліктів. Як правило, різні вчинки і асоціальні прояви у них пояснюються не незнанням, нерозумінням чи неприйняттям загальноприйнятих моральних і правових норм, а нездатністю гальмувати свої афективні спалахи або протистояти впливу оточуючих (афективний і вольовий рівні). Педагогічно запущені неповнолітні при відповіднійпсихолого-педагогічної підтримки можуть бути реабілітовані в умовах шкільного навчально-виховного процесу. Ключовими факторами реабілітації повинні стати довіра, опора на корисні інтереси, пов'язані не стільки з навчальною діяльністю, скільки з майбутніми професійними планами і намірами, а також перебудова на більш емоційно теплі відносини з вчителями і однокласниками [80, с. 92].

Соціальна дезадаптація - більш високий ступінь дезадаптації, що характеризується асоціальними проявами (лихослів'я, куріння, зухвалі витівки) і відчуженням від основних інститутів соціалізації - сім'ї і школи. Відчуження соціально запущених неповнолітніх від сім'ї і школи призводить до ускладнень в професійному самовизначенні, помітно знижує засвоєння ціннісно-нормативних уявлень, норм моралі та права, здатність оцінювати себе та інших з цих позицій, керуватися ними у своїй поведінці. Такі підлітки потребують більш серйозної соціально-педагогічної та соціально-психологічної допомоги, яка найкраще може бути надана в спеціалізованих установах (центри соціально-педагогічної реабілітації тощо) [80, с. 93].

Сімейна дезадаптація - це стан дитини, що з таким порушенням сімейних відносин, за яких він не може знайти «своє місце в сім'ї» та в оптимальній мірі реалізувати потенційні можливості вікового розвитку, свої здібності до самореалізації та особистого зростання. В даний час в аналізі сімейної дезадаптації сформувалися два підходи: перший заснований на оцінці структурованих ознак - повна, неповна сім'я, стереотип неправильного виховання, алкоголізація батьків, аморальнее або кримінальнаповедінка рідних [22, с. 114];

Певна категорія дітей досить швидко долає стан дезадаптації, з яким вони стикаються в житті. Особливих труднощів у процесі природної адаптації до умов нового середовища у них не виникає. Однак слід підкреслити, що, незважаючи на те, що діти, досить динамічні в адаптації до різних умов, нерідко відчувають при цьому великі труднощі, які серйозно позначаються на дезадаптованих дітей, їх подальшої самореалізації, самовдосконаленні. Такі діти потребують допомоги та підтримки на етапі адаптації. Відсутність таких може мати для них серйозні негативні наслідки.
Нерідко до дезадаптованих дітям відносять тих, хто, навпаки, сам є особою, серйозно впливає на адаптацію іншої особи (групи осіб). У цьому випадку правильніше говорити про дезадаптірующіе людині, групі.

    Основними причинами дезадаптації людини є групи чинників. До них відносяться: особистісні (внутрішні), середовищні (зовнішні), або й ті й інші.
    Особистісні (внутрішні) фактори дезадаптації людини пов'язані з недостатньою реалізацією його соціальних потреб як особистості. До них можна віднести:
- Тривалу хворобу;
- Обмежені можливості дитини для спілкування з середовищем проживання, людьми і відсутність адекватного (з урахуванням індивідуальних особливостей) спілкування з ним з боку його оточення;
- Тривалу ізоляцію людини незалежно від його віку (вимушена або примусова) від середовища повсякденної життєдіяльності;
- Перемикання на інший вид діяльності (тривалу відпустку, тимчасове виконання інших службових обов'язків) та ін
    Середовищні (зовнішні) чинники дезадаптації людини пов'язані з тим, що вони є не звичними для нього, створюють дискомфорт, в тій чи іншій мірі стримує особистісне прояв. До них слід віднести:
- Нездорову сімейну обстановку, переважну особистість дитини. Така обстановка може мати місце в сім'ях «групи ризику»; сім'ях, в яких переважає авторитарнийстиль виховання, насильство над дитиною;
- Відсутність або недостатня увага до спілкування з дитиною з боку батьків, однолітків;
- Придушення особистості новизною обстановки (прихід дитини в дитячий садок, школу, зміна групи, класу);
- Придушення особистості групою (дезадаптірующіе група) - неприйняття дитини колективом, мікрогруп, утиск, насильство над ними та ін Особливо цехарактерно для підлітків. Прояв жорстокості (насильство, бойкот) з їхнього боку по відношенню до однолітків - явище часте;
- Негативний прояв «ринкового виховання», коли успішність вимірюється виключно матеріальним достатком. Не вміючи забезпечити достаток, людина опиняється в складному депресивному стані;
- Негативний вплив ЗМІ в «ринковому вихованні». Формування інтересів, не відповідних віку, пропаганда ідеалів соціального благополуччя і легкості їх досягнення. Реальне життя призводить до значного розчарування, комплексування, дезадаптації. Дешеві містичні романи, фільми жахів і бойовики формують у незрілого людини уявлення про смерть, як чимось туманному і ідеалізованому;
- Дезадаптуючі вплив окремої особистості, у присутності якого дитина випробує велика напруга, дискомфорт.

- Перевантаження, пов'язану з «турботою» про розвиток дитини, що не підходить до її віку та індивідуальним можливостям і ін.Такий факт має місце, коли непідготовленого дитини віддають до школи чи до гімназійний клас, не відповідає його індивідуальним можливостям; завантажують дитини без урахування його фізичних і психічних можливостей (наприклад, заняттями спортом, навчанням у школі, заняттями і кружку) [53, с. 90].
    З поняттям «шкільної дезадаптації» пов'язують будь-які відхилення у навчальній діяльності школярів. Ці відхилення можуть бути й у психічно здорових дітей, і у дітей з різними нервово-психічними розладами (але не в дітей з фізичними вадами, органічними розладами, олігофренію та ін.) Шкільна дезадаптація, згідно з науковим визначенням, - це утворення неадекватних механізмів пристосування дитини до школи, які проявляються у вигляді порушень навчальної діяльності, поведінки, конфліктних відносин з однокласниками і дорослими, підвищеного рівня тривожності, порушень особистісного розвитку і т.д.
    Дезадаптація дітей та підлітків призводить до різних наслідків. Найчастіше ці наслідки носять негативний характер, в тому числі:
- Особистісні деформації;
- Недостатнє фізичний розвиток;
- Затримка психічного розвитку;
- Можливі мозкові дисфункції;
- Типові нервові розлади (пригніченість, загальмованість або збудливість, агресивність);
- Самотність - людина опиняється сам на сам зі своїми проблемами. Воно може бути пов'язано із зовнішнім відчуженням людини або з самовідчуження;
- Проблеми у взаєминах з однолітками, іншими людьми та ін.
    Подібні проблеми можуть привести до придушення головного інстинкту самозбереження. Не вміючи адаптуватися в умовах, що склалися, людина може піти на крайні заходи - суїцид [53, с. 91].
    Враховуючи переважно негативний вплив дезадаптації на розвиток особистості дитини, підлітка, необхідно вести профілактичну роботу щодо її попередження. До основних шляхах, що сприяє попередженню і подоланню наслідків дезадаптації дітей і підлітків, відносяться:
- Створення оптимальних для дитини середовищних умов;
- Недопущення перевантажень у процесі навчання через невідповідність рівня труднощів навчання індивідуальним можливостям дитини та організації навчального процесу;
- Підтримка та допомога дітям в адаптації до нових для них умов;
- Спонукання дитини до самоактівізаціі і самопрояву в середовищі життєдіяльності, стимулюючих їх адаптацію та ін;
- Створення доступної спеціальної служби соціально-психологічної та педагогічної допомоги різним категоріям населення, яке опинилося у важкій життєвій ситуації: телефони довіри, кабінети соціально-психологічної та педагогічної допомоги, кріісние стаціонари;
- Навчання батьків, вчителів і вихователів методикою роботи з попередження дезадаптації і подолання її наслідків;
- Підготовка фахівців для спеціалізованих служб соціально-психологічної та педагогічної допомоги різним категоріям людей у важкій життєвій ситуації.
    Дезадаптованих дітям необхідні зусилля з надання їм допомоги в її подоланні. Така діяльність повинна бути спрямована на подолання наслідків дезадаптації. Зміст і характер соціально-педагогічної діяльності визначається специфікою проблеми дитини.
    Таким чином, різні категорії дітей при певних умовах потребують спрямованої підтримки і допомоги з попередження виникнення дезадаптації або її подолання в процесі їх виховання і навчання. Дезадаптовані діти з патологічними формами нерідко потребують навчально-виховної роботи з ними в спеціальних освітніх установах, орієнтованих з урахуванням фактора, що призвів дітей до такого стану. Для роботи з ними потрібні спеціальні методики та підготовлені фахівці.

Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 239; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 2 3 456 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!