Загальна характеристика дітей «групи ризику»
Однією з найактуальніших проблем сьогодення є зростання правопорушень, учинених дітьми, підлітками, молоддю. Це пов’язано передусім із загальним соціальним напруженням, психологічною неврівноваженістю всього суспільства, яке важко переживає перехід до ринкових відносин і кризу соціальної системи. Чи не найскладніше становище сьогодні в дітей, оскільки в них не сформована власна система стійких моральних переконань, ціннісних орієнтацій, що не дає їм змоги адекватно реагувати на події, факти навколишнього життя. Через це і збільшується кількість підлітків, які входять до «групи ризику».
“Групи ризику” - це категорії дітей, чий соціальний стан за тими або іншими ознаками не має стабільності, які практично не можуть поодинці перебороти труднощі, що виникли в їхньому житті; все це в результаті може призвести до втрати ними соціальної значущості, духовності, морального образу, біологічної загибелі.
До цієї групи відносять такі категорії дітей:
- діти-сироти,
- діти з девіантною поведінкою,
- діти з вадами фізичного та психічного розвитку;
- діти, які зазнали насильства,
- обдаровані діти, які відчувають труднощі в спілкуванні.
До «групи ризику» входять діти з асоціальними проявами в поведінці, починаючиз грубості стосовно дорослих та недисциплінованостіна уроках і закінчуючикрадіжками, пропусками уроків, уживаннямспиртного або наркотиків.Причиною збільшення кількості дітей«групи ризику» є не лише критична ситуаціяу країні, але й ситуація в сім’ї, а як наслідок - порушення стосунків із дорослими.У наслідок порушень взаємин із дорослими процес засвоєння соціальних норм уповільненийабо взагалі не відбувається. Постійна негативна оцінка особистості або поведінки дитини є для неї психотравмуючоюситуацією, і врешті дитина перестає навітьнамагатися нормально поводитися.
|
|
|
Під час роботи з підлітками «групи ризику» слід завжди пам’ятати, що дитиназа нашої підтримки може або перетворитися на суб’єкта власного життя, здатногодопомагати собі, долати труднощі, виявлятисамоповагу і довіру до людей, або стати пасивною істотою, залежною від зовнішньогокерівництва, не здатною на власний вибірі самопокладання, яка має лише приблизнеуявлення про те, якою вона є, якою можебути та якою хотіла б стати.Перша та обов’язкова умова ефективного формування особистості підлітка - психічний розвиток повинен розкриватисяв його закономірностях, пояснюватися у психологічнихкатегоріях; необхідно спиратисяна вікові новоутворення, ціннісне ставленнядо себе (розуміння дитиною своїх чеснот, достоїнств,позитивне переживання їх, здатністькеруватися цими знаннями й переживаннямив реальному житті, у поведінці,вчинках, діяльності). Розмитість, невизначеність«Я» означає, що людина втратилапочуття своєї індивідуальності.
|
|
|
Психокорекційна робота з такими дітьмибазується на формуванні в них особистісних настановлень із різною модальністю,зокрема:
• реальне «Я» (уявлення дитини про те, якою вона є в цей момент життя);
• ідеальне «Я» (уявлення дитини про те, якою вона хотіла б бути, яких здібностейпрагне; уявлення дитини про те, якою бачать її інші).
Акцент у роботі з підлітком ставиться на тому, як зростаюча особистість уявляє, якою вона є, якою може бути та якою хотіла б стати, що є важливою умовою її гармонійного розвитку.
Категорії дітей «групи ризику»
Перша категорія дітей «групи ризику» — діти, де основним фактором впливує негативний життєвий досвід. Цих дітейможна визначити вже із зовнішнього вигляду:неохайно одягнуті, недоглянуті. Зразускладається враження, що батьки їм малоприділяють уваги. У таких дітей моральнінорми та настановлення викривлені: негативніоцінки з боку дорослих призводятьдо порушення стосунків у взаємодії вчителяй учня.
Друга категорія дітей із «групи ризику» — діти, яким притаманні відхиленняв емоційній і вольовій сферах, аномаліїу формуванні характеру (акцентуації характеру),що при повному збереженні інтелектуобумовлює великі труднощі у спілкуванні,навчанні і трудовій діяльності. Йдеться проздорових підлітків, у яких яскраво вираженіриси визначеного характерологічного типу.
|
|
|
Залежно від ступеня вираження акцентуації поділяються на виражені та приховані.У підлітковому віці при виражених акцентуаціях особливості характеру загострюються,а під впливом психогеннихчинників можливі порушення адаптації.Підліток виявляє свій тип характеру в сім’їта школі, з однолітками й дорослими, у навчанніта на відпочинку, у праці та розвагах,у звичайних умовах та у складних ситуаціях.Усюди і завждигіпертимний підліток надто енергійний, шизоїдний від усіх ховається,істероїдний намагається привернути до себеувагу інших. Приховані акцентуації більше відповідаютьзвичним варіантам норми, акцентуйованіриси іноді яскраво виявляються в екстремальнихжиттєвих ситуаціях під впливомпсихічних травм. У таких випадках не спостерігаєтьсяпомітна соціальна дезадаптація,але для швидкого подолання цих моментівслід знати, за яким типом акцентуації підлітоквідреагує на психогенні впливи середовища.
|
|
|
Різні назви відображають різні точки зору на цю категорію дітей, які, у свою чергу, зумовлюють і різні підходи в роботі з ними. Так, визначення «важкі», «важковиховувані», «педагогічно занедбані», «проблемні» дано таким дітям з позиції педагога, для якого вони створюють особливі труднощі, проблеми та незручності в роботі і цим виділяються серед «звичайних» дітей. Така точка зору лежить в основі традиційних педагогічних підходів відносно цих дітей, які в кінцевому підсумку, як правило, зводилися до ізоляції «звичайних» дітей від «важких», наприклад, до виключення останніх зі школи. Оскільки їх важко виховувати, до них повинні застосовуватися особливі заходи виховного впливу (нерідко за участю міліції).
Поняття «дезадаптовані діти» та «діти з девіантною поведінкою» мають соціальний, або скоріше соціально-психологічний, відтінок і характеризують дану категорію дітей з позиції соціальної норми, а точніше - невідповідності їй. Найбільш характерними проявами соціальної та психолого-педагогічної дезадаптації цих дітей є їх агресивна поведінка, конфлікти з вчителями і однолітками, вживання алкоголю і наркотиків, вчинення правопорушень (бійки, крадіжки, шахрайство тощо), невідвідування школи, бродяжництво, спроби суїциду і т. д.
Одним з найпоширеніших і при цьому самим невизначеним серед іменувань даної категорії дітей є поняття «діти групи ризику». Слово ризик означає можливість, велику ймовірність чого-небудь, як правило, негативного, небажаного, що може відбутися або не відбутися. Тому коли говорять про дітей групи ризику, мається на увазі, що вони знаходяться під впливом деяких небажаних факторів, які можуть спрацювати або не спрацювати. При цьому мова фактично йде про два аспекти.
Перший аспект - це ризик для суспільства, який створюють діти даної категорії. Поняття «група ризику» з'явилося ще в радянський період саме в контексті пріоритету суспільних інтересів. Це поняття дозволяло виділяти категорії людей, родин тощо, поведінка яких могло становити потенційну небезпеку для оточуючих і суспільства в цілому, оскільки суперечило загальноприйнятим соціальним нормам і правилам.
Другий аспект - і саме під цим кутом зору проблема постала найбільш опукло останнім часом - той ризик, якому самі діти постійно піддаються в суспільстві: ризик втрати життя, здоров'я, нормальних умов для повноцінного розвитку.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 782; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!