РОЗДІЛ I. «ГРУПИ РИЗИКУ» ЯК СОЦІАЛЬНИЙ ФЕНОМЕН



Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»

 

Кафедра соціальної роботи

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

 

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА З ДІТЬМИ

 «ГРУПИ РИЗИКУ»

 

 

 

 

Виконала:

Студентка Ровеньківського факультету

Спеціальності «Соціальна робота»

III курсу

Свинцицька М.В.

 

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук, доцент

        Песоцька О.П.

 

Ровеньки – 2011

ПЛАН

Вступ
Розділ I. «Групи ризику», як соціальний феномен
1.1. Загальна характеристика дітей «групи ризику»
1.2. Девіантна поведінка дітей як соціально-педагогічна проблема
1.3. Причини вживання неповнолітніми алкоголю і наркотиків
Розділ II. Профілактична робота з дітьми «групи ризику»
2.1. Діагностика профілактики дезадаптації учнів під час переходу з початкової ланки навчання до середньої
2.2. Профілактика проявів алкоголізму та наркоманії серед дітей та молоді
Висновки
Список використаної літератури
Додатки

 

 


ВСТУП

 

Девіантна поведінка, що розуміється як порушення соціальних норм, придбало в останні роки масовий характер і поставило цю проблему в центр уваги соціологів, соціальних психологів, медиків, працівників правоохоронних органів. Пояснити причини, умови і фактори, що детермінують це соціальне явище, стала насущною задачею. Її розгляд припускає пошук відповідей на ряд фундаментальних питань, серед яких питання про сутність категорії «норма» (соціальна норма) і про відхилення від неї. У стабільно функціонуючому суспільстві, яке стрімко розвивається, відповідь на це питання більш-менш ясна. Соціальна норма - це необхідний і відносно стійкий елемент соціальної практики, що виконує роль інструмента соціального регулювання і контролю.
    Соціальна норма знаходить своє втілення (підтримку) у законах, традиціях, звичаях, тобто у всьому тому, що стало звичкою, міцно ввійшло в побут, у спосіб життя більшості населення, підтримується суспільною думкою, відіграє роль «природного регулятора» суспільних і міжособистісних відносин. Але в реформованому суспільстві, де зруйновані одні норми і не створені навіть на рівні теорії інші, проблема формування, тлумачення і застосування норми стає надзвичайно складною справою. Звичайно, українське суспільство не може довго залишатися в такому положенні. Девіантна поведінка значної маси населення втілює сьогодні найбільш небезпечні для країни руйнівні тенденції.
    Актуальність теми. Підлітковий вік - це період розвитку дітей від 11-12 до 14-15 років, що відповідає середньому шкільному вікові учнів 5-9 класів. Особливе місце підліткового періоду в циклі дитячого розвитку відображено в таких його назвах - «важкий», «критичний», «перехідний». Така оцінка зумовлена, по-перше, багатьма очевидними якісними змінами, що відбуваються в цьому віці, які нерідко носять характер докорінної зміни попередніх особливостей, інтересів і стосунків дитини. Це може відбуватись за порівняно короткий час, часто буває несподіваним і надає процесові розвитку стрибкоподібного, бурхливого характеру. По-друге, зміни, що відбуваються, нерідко супроводжуються, з однієї сторони, появою у підлітка значних суб’єктивних труднощів різного характеру, а з іншої - труднощів у його вихованні: підліток не підкоряється впливам дорослих, у нього з’являються різноманітні форми непослуху, опору і протесту (впертість, грубість, негативізм, замкненість). Підлітковий вік - це найважчий і найскладніший із усіх періодів, що проходить дитина, це період становлення особи. Цей вік характеризується наявністю найрізноманітніших соціальний педагогічних проблем і труднощів, які частіше за все витісняються у зв’язку із страхом усвідомлення. Тривожним симптомом є зростання числа підлітків з девіантною поведінкою, що виявляється в асоціальних, конфліктних і агресивних вчинках, деструктивних і аутодеструктивних діях, відсутності інтересу до навчання, адитивних тенденціях і т.д. Підлітковий вік називають ще перехідним, тому що він характеризується переходом від періоду дитинства до юності, від незрілості до зрілості. Підліток одночасно і дитина, і дорослий, а, точніше, вже не дитина і ще не дорослий. Перехід від дитинства до дорослості складає основний зміст і специфічну відмінність усіх сторін розвитку в цей період фізичного, розумового, морального, соціального та духовного.

Проблему соціально-педагогічних умов ефективності роботи з дітьми „групи ризику” досліджували такі вчені, як Беличева С.А., Бовть О.Б., Немов P.C., Овчарова P.B., Пелеха ЮЛ., Сіданіч І.В. та ін. Загальний огляд досліджень, присвячених вивченню даного питання, свідчить про недостатнє висвітлення даної тематики у науковій літературі.

Тому вибрану тему ми вважаємо актуальною і вартою творчого аналізу та наукового дослідження.

Об’єкт - девіантна поведінка підлітків.
   Предмет - соціально-педагогічна допомога девіантним підліткам.
Мета полягає в характеристиці соціально-педагогічних умов ефективності роботи з дітьми „групи ризику”.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

1. Охарактеризувати дітей „групи ризику”;

2. Визначити сутність соціально-педагогічної діагностики поведінки дітей „групи ризику” та алгоритм діагностичної технології;

3. Проаналізувати роль консультування і соціально-педагогічної допомоги в процесі діяльності соціального педагога з дітьми „групи ризику”;

4. Дати характеристику соціальній і соціально-педагогічній профілактиці, реабілітації та соціально-педагогічній корекції;

5. Коротко охарактеризувати соціально-педагогічні технології роботи з сім’ями де виховуються діти „групи ризику”.

    Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:
    1. Теоретичний: синтез, аналіз та узагальнення наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження.
    2. Емпіричний: бесіда, спостереження, анкетування для практичної частини роботи.
    3. Статистичний: для характеристики певних статистичних даних дослідження.
    4. Метод аналізу: даний метод полягає у загальному вивчені предмету, його осмислені.
    5. Метод синтезу: суть цього методу полягає у вивчені предмета в цілісності.
    6. Метод синтетичного аналізу: полягає у вивчені сукупності елементів, що утворюють систему.

 

РОЗДІЛ I. «ГРУПИ РИЗИКУ» ЯК СОЦІАЛЬНИЙ ФЕНОМЕН


Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 174; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!