III. Який взаємозв’язок мало введення християнства з державотворчим процесом часiв Київської Русi?
Схiднослов'янськi землi, зiбранi докупи шляхом завоювань кiлькох киiвських князiв у єдину Руську державу, потребували не тiльки єдиної полiтичної, але й духовної сили, яка б їх по-справжньому єднала i гуртувала в могутньому державному органiзмi. Це першим усвiдомив князь Володимир Святославович (980-1015). Вiн спробував спершу упорядкувати й централiзувати язичницькi вiрування на основi традицiйних слов'янських культiв. Ним було створено у Києвi єдиний загальнодержавний язичницький пантеон.
Однак приведення наявних форм язичницьких вiрувань схiдних слов'ян до єдиної давньоруської релiгiйної системи не увiнчалося успiхом. Язичництво було релiгiєю i свiтоглядом тiєї епохи, коли розкиданi на величезному просторi Схiдної Європи племена ще не стали суспiльством у сучасному розумiннi слова, коли ще тiльки розгортався процес формування стрункої соцiальної iєрархiї.
Релiгiя багатобожжя,поклонiння рiзноманiтним iдолам, якi уособлювали стихiйнi сили природи - все це не вiдповiдало новим соцiально-полiтичним реалiям, потребам суспiльства, що структурувалося в централiзовану державу силою об'єднуючої Князiвської влади в одному центрi - Києвi. Панiвна верхiвка Русi стала усвiдомлювати необхiднiсть бiльш кардинальних змiн в органiзацiї культових установ. Ставало дедалi очевиднiшим, що давньоруська державнiсть мала потребу у монотеїстичнiй (єдинобожнiй) релiгiї.
Запровадження християнства правлячою верхiвкою Київської Русi як державної релiгiї диктувалося не особистими смаками й уподобаннями Володимира. Для панiвного класу iдеалом слави, культурностi, високої освiченостi була Вiзантiйська iмперiя, а вiзантiйський iмператор - недосяжним iдеалом могутностi, влади, впливу, престижу. Язичницькi можновладцi хотiли i собi взяти щось iз цього великого свiтового вогнища, щоб ним засвiтитися перед очима своїх варварських пiдданих i пiднести в їх очах себе, свою владу.
|
|
|
У свою чергу Вiзантiя була зацiкавлена у насадженнi християнства у схiднослов'янському свiтi з тим, щоб прив'язати схiдних слов'ян до колiсницi власних iнтересiв, пiдкорити їх своєму духовно-культурному, а вiдтак, i полiтичному впливу.
Знайомлячись з християнським вiровченням i поступово прилучаючись до нього, панiвна верхiвка Київської Русi впевнювалась у придатностi саме цiєї релiгiї до потреб змiцнення i подальшого об'єднання держави. Клас феодалiв, що невпинно формувався на Русi, вбачав у християнськiй релiгiї зручну iдеологiчну систему, що виправдовувала його привiлейоване панiвне становище й допомагала тримати у покорi населення країни. Запровадження християнства вiдкривало перед панiвною верхiвкою перспективу поширення i змiцнення торговельних зв'язкiв iз зарубiжними країнами християнського свiту.
|
|
|
Християнська церква за самою суттю свого вчення i централiзованою побудовою iерархiї сприяла змiцненню центральної князiвської влади й освячувала авторитет монарха Русi, виправдовуючи єдиновладну форму правлiння.Окрiм того, у прийняттi християнства за вiзантiйським взiрцем Русь приваблювала також можливiсть використання зрозумiлої для слов'ян мови. Натомiсть у римському варiантi християнства панувала незрозумiла для них латинь.
Таким чином, у "виборi вiри" правляча верхiвка Київської Русi керувалася мiркуваннями полiтичного, державного, а не тiльки релiгiйного характеру. Розвиток Русi пiсля запровадження християнства засвiдчив, що християнство виконало свою державотворчу мiсiю, чого не зробило язичництво.
& РАДИМО ПРОЧИТАТИ:
Грушевський М.С. Iсторiя України-Руси.- Т.1.- К., 1991.
Ричка В.М. За лiтописним рядком.- К., 1991.
Iсторiя держави i права України. Частина 1.- Харків, 1993.
Ричка В.М. Духовенство в класово-становiй структурi давньоруського суспiльства // Укр. iстор. журн.- 1989.- №6.- С.76-87.
Котляр М.Ф. Введення християнства в Київськiй Русi та його наслiдки.- К., 1985.
IV. Яку роль у державотворчому процесi часiв Київської Русi вiдiграла "Руська правда" Ярослава Мудрого?
|
|
|
В умовах первiснообщинного ладу поведiнка схiдних слов'ян регулювалася звичаями. У процесі становлення класового суспiльства окремi звичаї родового ладу поступово трансформувалися у норми звичаєвого права. Це, насамперед, було органiчно пов'язане з державою, що створювалася. Держава забезпечувала їх дотримання, захищала вiд порушень. До давнiх норм звичаєвого права, зокрема, належали норми, що регулювали порядок здiйснення кровної помсти, проведення присяги, порядок оцiнки показань свiдкiв та iн.
Деякi норми звичаєвого права збереглися у "Руськiй правдi" Ярослава Мудрого, яка розкриває не тiльки процес становлення права в процесi державотворення, але й сама є визначною пам'яткою права Київської Русi. Вона вiдображає соцiально-економiчнi вiдносини, державну органiзацiю i руське право перiоду становлення феодального ладу. Її норми закрiпляли привiлейоване становище феодалiв та їхнього оточення, посилено захищали життя пануючого класу. Пiдтвердженням цьому є статтi про вiдповiдальнiсть за вбивство, нанесення образи, про право на спадщину та iн.
"Руська Правда" виникла на мiсцевому грунтi i була результатом державотворчих процесiв та юридичної думки в Київськiй Русi.Разом з тим на розвиток права Р***********************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************звиток феодалiзму вiв до бiльш яскравого прояву у злочинах класового характеру, а також до формування в правi iєрархiї заходів покарання залежно вiд соцiального становища потерпiлого i злочинця, неоднакового пiдходу до захисту iнтересiв феодалiв i феодально залежного населення. Особливо небезпечним злочином у Давньоруськiй державi вважалося посягання на князiвську владу.
|
|
|
У Київськiй Русi панував обвинувально-змагальний процес, для якого була характерна активна участь у ньому осiб, зацiкавлених у вирiшеннi конфлiктiв, що виникли. Суд виконував функцiї посередника в судовому процесi. Це свiдчило, з одного боку, про вiдносно невисокий рiвень класових суперечностей, а з другого - про недостатню розвиненiсть державного механiзму. Слiд вiдмiтити, що, не дивлячись на формалiзм, часто тiльки зовнiшню об'єктивнiсть давнього судочинства, воно врешті-решт послiдовно вiдстоювало iнтереси пануючого класу феодалiв.
Право Давньоруської держави дiяло на територiї земель i князiвств Русi також у перiод феодальної роздробленостi. Без сумнiву, "Руська Правда" була одним iз найважливiших механiзмiв державотворчого процесу в тi давнi часи вiтчизняної iсторiї.
& РАДИМО ПРОЧИТАТИ:
Iсторiя України. Курс лекцiй у двох книгах. Кн.1. "Вiд найдавнiших часiв до кiнця ХIХ столiття".- К., 1991.
Грушевський М.С. Iсторiя України-Руси.- Т.2.- К., 1992.
Iсторiя Української РСР. Том перший. Книга перша. Первiснообщинний лад. Виникнення i розвиток феодалiзму.- К., 1977.
Iсторiя держави i права України. Частина 1.- Харків, 1993.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 199; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!