Контроль виконання вогневих завдань.
Контроль виконання вогневих завдань включає: контроль готовності до виконання вогневих завдань; контроль стрільби на поразку.
Контроль готовності до виконання вогневих завдань складається: з перевірки знань підлеглими вогневих завдань і порядку їх виконання; з перевірки правильності визначення установок для стрільби на поразку і призначення способу обстрілу цілі.
Контроль стрільби на поразку складається: з контролю своєчасного відкриття (перенесення, припинення) вогню і закінчення стрільби по цілі; з коректування вогню під час стрільби на поразку; з контролю витрати призначеної кількості снарядів; з визначення результатів стрільби на поразку.
Контроль своєчасності підготовки, відкриття (перенесення) вогню та закінчення стрільби по цілі, а також витрати снарядів здійснюється на основі доповідей.
Командири підрозділів під час виконання вогневих завдань доповідають: про виконання отриманих команд, наприклад: «"Буг" по цілі 310-й готовий»;
« "Ворскла" по сигналу "Сніг" готова»; « "Сула" по "Марс-5" готова»; про відкриття (перенесення) вогню, наприклад: « "Дунай" по цілі 221-й вогонь відкрив»; про закінчення стрільби та витрату снарядів, наприклад: « "Дунай" по цілі 221-й стрільбу закінчив. Витрата 144»;
Під час коректування вогню командир (начальник штабу) дивізіону і командир батареї командують: коректуру дальності в метрах, наприклад: «Дальність менше 200» - або в поділках кутоміра, наприклад: «Приціл менше З»; коректуру напрямку в поділках кутоміра, наприклад: : «Лівіше 0-15». Замість коректури у команді можуть бути вказані відхилення розривів (центру розривів) від цілі або їх полярні координати, наприклад: «Розрив. Вправо 30. Недоліт 200» або «Батарейний: по розриву 43-40, 1850, повітряний плюс 0-20»;
|
|
|
Контроль стрільби на поразку.
1. Поставити завдання начальнику розвідки (КВУ) на організацію визначення відхилень розривів від цілей, спостереження за їх діями і на оцінку результатів вогню по цілях
2. Відшукати цілі на місцевості (якщо потрібно).
3. Прийняти доповіді командирів батарей (СОБ) про відкриття вогню і доповісти про це командиру механізованого підрозділу (частини) та старшому артилерійському начальнику.
4. Особисто спостерігати стрільбу по цілях і визначати відхилення розривів. Прийняти доповідь начальника розвідки (КВУ) про відхилення розривів від цілі і співставити їх з своїми спостереженнями.
5. Подати команду для введення коректур або передати дані по розривам командирам підрозділів (які не можуть самі їх визначити).
6. При отримаю доповіді про поразку цілі або про її вихід із зони обстрілу - подати команду на припинення вогню.
|
|
|
7. Прийняти доповіді:
− від командирів підрозділів і начальника штабу (СОБ) про припинення вогню та витрату боєприпасів;
− від начальника розвідки (КВУ) про результати вогню.
8. Доповісти командиру механізованого підрозділу (частини) та старшому артилерійському начальнику про припинення стрільби, витраті снарядів та результатах вогню.
ПОРАЗКА ЦІЛЕЙ ПРИ ВИКОНАННІ ВОГНЕВИХ ЗАВДАНЬ В РІЗНИХ УМОВАХ БОЮ.
Види вогню батареї :
Під час вогневої поразки противника артилерійські підрозділи самостійно застосовують такі види вогню: дивізіон ( батарея у складі дивізіону) - зосереджений вогонь (3В), одинарний рухомий загороджувальний вогонь (РЗВ) і одинарний нерухомий загороджувальний вогонь (НЗВ); батарея, взвод або гармата (міномет, установка ПТКР) - вогонь по окремій цілі.
Крім того, дивізіон (батарея у складі дивізіону) може брати участь у зосередженому і загороджувальному вогню артилерійської групи, масованому вогню "(МВ) артилерії з'єднання, в рухомій вогневій зоні (РВЗ), вогневому валу (ВВ) і послідовному зосередженні вогню (ПЗВ).
Загороджувальний вогонь готують, як правило, завчасно на ймовірних напрямках атак /контратак/ супротивника. Загороджувальний вогонь готують на однім /одинарний нерухомий загороджувальний вогонь/ або на декілька /глибокий нерухомий ЗО, одинарний або подвійний рухливий ЗО/ рубежах, що призначають на що спостерігаються з, наземних спостережних пунктів ділянках місцевості.
|
|
|
Ширину батарейної ділянки НЗВ призначають із розрахунку не більш 50 м на гармату, а РЗВ - не більш 25 м на гармату.
Установки для стрільби визначають засобом повної підготовки, переносом вогню від репера і по можливості перевіряють пострілами основних гармат.
Стрільбу по рубежах загороджувального вогню ведуть швидким вогнем на одній установці прицілу і кутоміра. Фронтальний загороджувальний вогонь батареї ведуть на обчисленої по центрі батарейної ділянки установці прицілу і кутоміра з віялом по ширині батарейної ділянки.
Нерухомий загороджувальний вогонь застосовують для відбитка атаки /контратаки/ піхоти і танків супротивника безпосередньо на передній край наших військ, для прикриття відкритих флангів, проміжків, стиків, брешей і рубежів розгортання для контратаки.
Для ведення НЗВ залучаються гармати і міномети всіх калібрів. Рубежі НЗВ призначають не ближче 300-400 м від своїх військ. Їм привласнюють умовні найменування по назвах листяних дерев, наприклад "Клен", "Береза" і ін.
|
|
|
Вогонь відчиняють у момент підходу піхоти і танків до рубежу НЗВ і ведуть доти, поки піхота не буде відсічена від танків і не припинить атаку /контратаку/. Якщо піхота супротивника залягла, її уражають серіями швидкого вогню по 2-4 снаряда на гармату до виконання вогневої задачі.
Рухливий загороджувальний вогонь застосовують для відбитка атаки /контратаки/ танків, БМП, БТР супротивника і готують на декількох рубежах, розташованих на шляху їхній прямування. Для ведення РЗВ залучають артилерію 100 мм і крупніше.
Перший /дальній/ рубіж РЗВ призначають на очікуваному рубежі розгортання супротивника в бойовий порядок на видаленні 1000-2000 м від передового краю . Відстань між рубежами РЗВ в залежності від швидкості прямування супротивника й умов спостереження може скласти 400-600 м, а видалення найближчого рубежу РЗВ від своїх військ - 300-400 м.
Рубежам на кожному танконебезпечному напрямку привласнюють загальне найменування по назвах хижих дичій, наприклад, "Вовк", "Тигр", а кожному рубежу, починаючи з дальнього - свій порядковий номер, наприклад "тигр-1","тигр-2" і т.д.
При відхиленні напрямки атаки /контратаки/ танків, БМП, БТР від підготовлених рубежів РЗВ вводять необхідні коректури, загальні для всіх батарей дивізіону.
Стрільбу ведуть:
- по танках - осколково-фугасними снарядами з ударним підривником при установці на фугасну й осколкову дію /приблизно в рівній кількості/;
- по БМП і БТР - снарядами з радіопідривником, дистанційним підривником і ударним підривником при установці на осколкову дію.
Послідовне зосередження вогню /ПЗВ/ - зосереджений вогонь по цілям перед фронтом і на флангах своїх військ, що атакують, що послідовно переноситься із рубежу на рубіж у міру їх просування.
ПЗВ є одним із методів артилерійської підтримки атаки і застосовується при прориві підготовленої або поспішно зайнятої оборони, що складає з окремих оборонних позицій, у тому числі і протитанкових.
Цілі, призначені для ПЗВ і, що знаходяться приблизно на однаковому видаленні від переднього краю оборони супротивника, об'єднують у рубежі, відстань між який можуть бути 300-600 м.
Рубежам ПЗВ привласнюють номера, починаючи з ближнього, і умовні найменування по назвах хижих дичій, наприклад: "Лев" (перший рубіж), "Тигр" (другий рубіж), "Вовк" (третій рубіж) і ін.
Цілі на рубежах ПЗВ нумерують (у смузі з'єднання) тризначними номерами, перша цифра яких позначає номер рубежу, а друга і третя - номер цілі на рубежі (ліворуч).
На рубежі ПЗВ дивізіону призначають для поразки 2-3 окремі цілі або одну групову ціль розмірами не більш 6 га (калібр до 100 мм включно) і не більш 9 га - калібр понад 100 мм.
Батарея веде вогонь у складі дивізіону або самостійно. При самостійному веденні вогню батареї призначають ціль, розміри якої не повинні перевищувати 3 га.(Калібр понад 100-мм).
Снаряди і підривники для ведення ПЗВ призначають відповідно до загальних рекомендацій.
Витрата снарядів призначають рівним:
- для калібру 122-мм - 4 сн/га/хв.
- для калібру 152 мм - 3 сн/га/хв.
Стрільбу по цілям на першому рубежі ПЗВ ведуть методичним вогнем із темпом, встановленим у період останнього вогневого нальоту артилерійської підготовки; на інших рубежах стрільбу починають залпом і продовжують методичним вогнем установленого темпу.
Якщо після закінчення запланованого часу ведення вогню по цілям на даному рубежі,якщо команда /сигнал/ для переносу вогню на черговий рубіж ПЗВ не пішла, продовжують методичний вогонь на останніх установках для стрільби до одержання команди (сигналу).
Вогневим валом (Вгв) називається суцільна вогнева завіса перед фронтом своїх військ, що атакують, яка послідовно переноситься з рубежу на рубіж у міру їхнього просування.
Вв є одним із методів артилерійської підтримки атаки мотострілкових (танкових) підрозділів і застосовується при прориві завчасно підготовленої і розвитої в інженерному відношенні оборони супротивника, що складає із суцільних траншей, рясно насиченої вогневими засобами, недостатньо повно і точно розкритої, а також коли є достатня кількість своєї артилерії і боєприпасів. Уявити (викреслити) тим, кого навчають, і пояснити схему рубежів і ділянок вогневого вала.
Для ведення Вв призначають основні і проміжні рубежі. Основні рубежі призначають через 300-600 м один від іншого, а проміжні - між основними через 150-200 м. Перший рубіж Вв призначають, як правило, по передньому краї супротивника. Основним рубежам Вг привласнюють номера, починаючи з ближнього й умовне найменування по назвах хижих дичій ("Барс", "Лиса" і т.д.).
Проміжні рубежі нумерують окремо від основних, починаючи з ближнього й іменують: 1-й проміжний, 2-й проміжний і т.д.
На рубежі вогневого вала дивізіону призначають одну ділянку. Дивізіонні ділянки на основних рубежах нумерують (у смузі з'єднання) тризначними номерками, перша цифра яких позначає номер основного рубежу, а друга і третя - номер ділянки на рубежі (ліворуч).
Дивізіонна ділянка Вв поділяють на батарейні ділянки. Ширину дивізіонної (батарейної) ділянки визначають із розрахунку, щоб на одну гармату припадало не більш:
- 15 м - для гармат калібру до 100 мм включно і мінометів;
- 25 м - для гармат калібру крупніше 100 мм.
Дивізіон може залучатися до ведення вогню по всіх основних і проміжних рубежах або тільки по основних рубежах Вв.
Установки для стрільби по ділянках на, основних рубежах Вв визначають по загальних правилах, а по проміжних рубежах - інтерполяцією установок по двох суміжних основних рубежах.
Стрільбу по ділянках вогневого вала батареї ведуть на одній установці прицілу й однієї установці кутоміра з віялом по ширині батарейної ділянки. Стрільбу починають залпом і продовжують методичним вогнем установленого темпу.
По основних рубежах вогонь ведуть до команди (сигналу) на перенос вогню. Якщо після закінчення запланованого часу ведення вогню по основному рубежі команди (сигналу) на перенос вогню не пішло, продовжують методичний вогонь установленого темпу до одержання команди (сигналу). По проміжних рубежах вогонь ведуть протягом планованого часу (2-3 хв.), вогонь із проміжних рубежів переносять по командах командирів (старших офіцерів) батарей.
При веденні вогневого вала стрільбу ведуть осколково-фугасними снарядами з ударним підривником при установці на осколкову дію.
Рухливу вогневу зону (РВгЗ) застосовують у тому випадку, якщо оборона супротивника насичена протитанковими засобами, у той же час, є достатня кількість артилерії і боєприпасів.
Рухлива вогнева зона створюється веденням вогню одночасно на трех - пяти рубежах. Рубежі в РВгЗ призначають через 150-200 м один від іншого й об'єднують у групи по числу груп артилерії. Кожній із груп рубежів привласнюють номер починаючи з ближньої й умовне найменування по назвах хижих дичій, наприклад "Лев" (перша група рубежів), “Тигр" (друга група рубежів) і ін. Рубежі в групах також нумерують, починаючи з ближнього, наприклад "лев-1", "лев-2", "лев-3".
Дивізіону на рубежі РВгЗ, по якому він веде вогонь, призначають ділянку, рівний фронту наступу батальйону на ділянці прориву
Дивізіонні ділянки нумерують (у смузі з'єднання) тризначними номерами, перша цифра яких позначає номер групи рубежів, друга - номер рубежу в групі, а третя - номер дивізіонної ділянки на рубежі (ліворуч).
Дивізіонні ділянки РВгЗ поділяють на батарейні по числу батарей у дивізіоні.
При веденні РВгЗ застосовують осколково-фугасні снаряди з ударним підривником при установці на осколкову дію, касетні снаряди, снаряди з радіопідривником і снаряди з дистанційним підривником (трубкою).
Витрата снарядів у 1 хвилину по рубежах РВгЗ:
| Калібр | Атака у комбінованому бойовому порядку | Атака в броньованому бойовому порядку | ||
| ОФ, ОФ підвищеної могутності, ОФ з радіопідривником | Ш1, Ш2 | ОФ, ОФ підвищеної могутності, ОФ з радіопідривником | Ш1, Ш2 | |
| 122 | 2 | 1,5 | 3 | 2 |
| 152 | 1,5 | 1,5 | 2 | 2 |
Стрільбу по ділянках і рубежам РВгЗ батареї ведуть на одній установці прицілу й однієї установці кутоміра з віялом по ширині батарейної ділянки. Починають стрільбу залпом і продовжують методичним вогнем, установленого темпу дивізіони першої групи, артилерії до одержання команди (сигналу) на перенос вогню на черговий призначений для ведення вогню рубіж.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 265; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!