Підстави припинення трудового договору.
Демократичність і гуманність норм трудового права виявляється не лише у процесі виникнення чи зміни трудового договору, а й у разі його розірвання. Такий взаємозв'язок зумовлюється тим, що трудовий договір — це добровільна угода його сторін, тобто працівника та власника підприємства, установи, організації або вповноваженого ним органу. Тому правомірним є те, що така добровільна угода про виникнення чи зміну трудових відносин може бути й підставою для добровільного їх припинення, за винятком тих випадків, коли розірвання трудового договору може відбуватися і поза волею його сторін.
Однак спершу слід з'ясувати термінологічні поняття — припинення, розірвання трудового договору та поняття звільнення з роботи.
Припинення (розірвання) трудового договоруохоплює всі можливі випадки закінчення його дії. Але терміни "припинення" та "розірвання" стосуються лише трудового договору, а термін "звільнення" вживається тоді, коли йдеться про працівника. Припинення трудового договору означає одночасно й звільнення працівника (крім єдиного випадку — смерті). Взаємозумовленість цих понять полягає в тому, що вони мають єдиний порядок, підстави та правові наслідки.
Розірвання трудового договоруозначає його припинення шляхом одностороннього волевиявлення (працівником, чи власником, чи на вимогу особи, яка не є стороною трудового договору).
|
|
Отже, юридичними фактами, що впливають на припинення трудового договору, є такі:
• вольові дії сторін трудового договору або третьої особи;
• подія (закінчення строку трудового договору, виконання обумовленої роботи, смерть працівника).
Безперечно, головним у припиненні трудового договору є визначеність підстав і порядку.
Підстави для припинення трудового договору поділяються на чотири групи:
За угодою сторін;
2) з ініціативи працівника;
З ініціативи власника або вповноваженого ним органу;
4) з ініціативи третьої особи, яка не є стороною трудового договору.
Кожна із зазначених груп має певні особливості щодо припинення трудового договору.
До характерних ознак припинення трудового договору за угодою сторін належать:
• можливість розірвання будь-якого виду трудового договору;
• вияв ініціативи будь-якої зі сторін і в будь-яким час;
• відсутність строку дії досягнутої угоди про розірвання трудового договору.
Єдиним винятком є трудовий договір з молодими фахівцями, тобто випускниками закладів освіти, які направлені на роботу згідно з державним розподілом і зобов'язані відпрацювати три роки (п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р. "Про порядок працевлаштування випускників вузів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням")1.
|
|
До четвертої групи підстав припинення трудового належать вимоги третіх осіб, які не є стороною трудового договору. Такими особами є:
- профспілкові органи;
- судові органи;
- військові комісаріати;
- батьки або особи, які їх замінюють, але тільки стосовно неповнолітніх працівників.
Профспілкові органи мають право порушувати питання про припинення трудового договору не з будь-яким працівником, а лише з керівником, який порушує законодавство про працю та не виконує зобов'язань за колективним договором.
Завершальним етапом припинення трудового договору на основі будь-якої з підстав є порядок його оформлення шляхом видання власником наказу чи розпорядження.
У наказі про звільнення й у трудовій книжці працівника підстава звільнення має відповідати законодавству про працю з обов'язковим зазначенням пункту та статті Закону, наприклад: "звільнений за прогул за п. 4 ст. 40 КЗпП України" або "звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України".
Трудова книжка видається працівникові в день його звільнення; днем звільнення вважається останній день роботи Якщо працівник не працював у цей день, то вона видається за першою його вимогою у будь-який наступний робочий день. Затримка видачі трудової книжки з вини власника дає працівникові право вимагати оплати за час затримки.
|
|
У разі припинення трудового договору не з вини працівника Законом гарантується виплата вихідної допомоги, тобто відповідної грошової суми. Зокрема, ст. 44 КЗпП України передбачає, що вихідна допомога в розмірі не менше середнього місячного заробітку виплачується в разі припинення трудового договору в таких випадках:
1) відмови працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством чи від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці (п. б ст. 36 КЗпП України);
2) звільнення працівника з роботи з ініціативи власника у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці (п. 1 ст. 40 КЗпП України);
3) виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню роботи (п. 2 ст. 40
КЗпП України);
4) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП України); 5) порушення власником або вповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного або трудового договору.
|
|
Вихідна допомога виплачується в розмірі не менше місячного середнього заробітку у разі призову або вступу працівника на військову службу чи направленням на альтернативну (невійськову) службу (п. З ст. 36 КЗпП України). У розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку вихідна допомога виплачується в разі звільнення через порушення власником або вповноваженим ним органом законодавства про охорону праці, колективного договору з цих питань (ст. 38, 39 КЗпП України).
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 170; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!