Народовська концепція походження і призначення української нації
Після занепаду політичного москвофільства та тривалого домінування в українській історіографії народовської концепції національно-визвольного руху нове трактування процесу національного відродження в Галичині запропонував канадський дослідник Павло Магочій. На його думку, галицькі русини в 1848 р. під тиском зовнішніх обставин створили певну організаційну структуру, але без належної інфраструктури, і тому наступних півстоліття йшла боротьба між групами лідерів за те, щоб нав’язати загалові прийнятну національну ідеологію. Більшість населення усвідомлювала, що вони не поляки, але мали великі труднощі з визначенням, ким вони є:
– чи окремою східнослов’янською русинською нацією;
– чи частиною окремої української нації;
– чи частиною «общерусскої» нації.
Залежно від відповіді на це запитання утворилось три групи національних патріотів: старорусини, народовці й русофіли. Ці групи не виникли відразу 1848 p., вони поступово виявлялися протягом наступних десятиліть. Так, згідно з баченням П. Магочія, перед 1870-ми роками серед галицької інтелігенції були лише старорусини. Наприкінці 60-х і протягом 70-х років відокремились народовці. Русофіли, що однозначно ідентифікували себе з великоруською нацією, відділилися лише наприкінці 90-х років XIX ст.
Формування української літературної мови в контексті національно-культурного будівництва
Нова українська літературна мова – це організована на народних говорах мова української нації, що є результатом творчості всього українського народу на чолі з його видатними культурними діячами від ХVІІІ століття до наших днів. Поняття нової української літературної мови надзвичайно широке.
|
|
|
Нова українська літературна мова ХVІІІ століття відрізняється від літературної мови кінця ХХ століття. Найважливіша особливість нової української літературної мови полягає в її максимальному зближенні з народними говорами. Нова українська літературна мова розвинулась на основі південно-східного наріччя і активно увібрала в себе та уніфікувала в єдину систему елементи двох інших наріч. Хоч південно-східне наріччя загалом найближче до літературної мови, однак літературна мова ні в фонетиці, ні в граматицs ні в лексиці не збігається з ним. Класики української літератури І. Котляревський, Г. Квітка-Основ’яненко, Т. Шевченко на основі східноукраїнських говорів створили досконалий і високо художній тип нової літературної мови. Лексичний склад нової української літературної мови в своїй основі за походженням діалектний. Приплив діалектної лексики до нової української літературної мови для різних періодів трактується неоднаково. На сучасному етапі проблема взаємодії діалектної лексики з лексикою української літературної мови пов’язується передусім з питанням про культуру мови, про вдосконалення її будови в галузі лексики. Питання про збагачення літературної мови діалектною лексикою, про вплив цього процесу на проблеми культури мови є актуальним тільки для періоду, коли нова українська літературна мова проходила складний шлях нормування, коли появлялися нормативні словники і починали діяти строгі правила щодо вживання слів у різних функціональних стилях мови.
|
|
|
Образ України у творах поетів-романтиків ХІХ ст.
- Образ України у творчостi Тараса Шевченка
Образ неньки України – це найсильнiший i найдраматичнiший образ творчостi Тараса Шевченка. Образ неньки України - це найсильнiший i найдраматичнiший образ творчостi Тараса Шевченка. Так, у поезiї "Стоїть в селi Суботовi" Україна — вічна сирота, і військова міць що “ляха задавила”, це “домовина”, в якій похована воля українців ; це та країна , яка “встане і розвіє тьму неволі”.
На засланні всі помисли поета були звернені до поневоленого народу України. Поезія Шевченка сповнена роздумами про те, як його твори допомагають рідному краєві. Кожним рядочком своїх творів великий Кобзар засвідчував любов до України, непереможне бажання бачити її вільною й незалежною.
|
|
|
Заслання,каземати , військова муштра пригнічували Шевченка , але не зломили його волі. Ще більшою стає любов до України ще гнітючішим — сум за нею. Особливо часто згадував “свою матір Україну” поет у неволі. Персоніфікована Україна ридає у поезії “Розрита могила” : “Степи мої запродані жидові , німоті” Шевченко засудив царизм за злочини та грабунок чужоземцем колись вільних українських земель.
- Образ України у творчості Лесі Українки
Цю велику любов вона пронесла через усе своє життя. Поетеса оспівувала красу, лила гіркі сльози над долею людей і вкладала у їхні руки слово-меч, кликала до боротьби, будила свідомість. Любов до України вона винесла з дитинства. З раннього дитинства Леся почала знайомитися з народною творчістю: піснями, казками, легендами, приказками. Народна уява заселяла дивовижними істотами ліси, гаї, озера, і Леся не забула цікаві перекази і легенди, створила шедевр української літератури - драму-феєрію "Лісова пісня".Твір став гімном українській природі.ати сучасну їй Україну. У незакінченій драмі "Осіння казка" поетеса відновила тисячолітню давнину так, що вона сприймалася як безпосередній відгук на сучасні їй події.Леся Українка рідко відкрито говорила про любов до України, але кожен її твір свідчить, що вона була справжньою донькою рідної землі.
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 218; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!