Управління охороною праці власником підприємства.
Охорона праці – це система правових, соціально-економічних,
організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і
лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на
збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі
трудової діяльності.
Роботодавець – власник підприємства, установи, організації
або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду
діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує
найману працю.
Стаття 13. Управління охороною праці та обов’язки
роботодавця
Роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в
кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до
нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог
законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи
управління охороною праці, а саме:
· створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які
забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує
інструкції про їх обов’язки, права та відповідальність за
виконання покладених на них функцій, а також контролює їх
додержання;
· розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує
комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та
підвищення існуючого рівня охорони праці;
· забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів
відповідно до обставин, що змінюються;
· впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і
техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги
ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;
· забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого
обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;
· забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних
випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних
заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих
причин;
· організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних
досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого
обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на
відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку
і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками
вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я
виробничих факторів;
· розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з
охорони праці, що діють у межах підприємства (далі – акти
підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки
працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях,
на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до
нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно
працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з
охорони праці;
· здійснює контроль за додержанням працівником технологічних
процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням
та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного
та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з
охорони праці;
· організовує пропаганду безпечних методів праці та
співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;
· вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за
необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі
виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.
Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення
зазначених вимог.
Участь працівників в управлінні охороною праці.
Стаття 6. Права працівників на охорону праці під час роботи
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних
процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів
виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту,
що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови
повинні відповідати вимогам законодавства.
Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо
створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи
здоров’я або для людей, які його оточують, або для виробничого
середовища чи довкілля. Він зобов’язаний негайно повідомити про це
безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої
ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони
праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої
він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці
(якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також
страхового експерта з охорони праці.
За період простою з причин, передбачених частиною другою цієї
статті, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається
середній заробіток.
Працівник має право розірвати трудовий договір за власним
бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону
праці, не додержується умов колективного договору з цих питань.
У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі,
передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного
заробітку.
Працівника, який за станом здоров’я відповідно до медичного
висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен
перевести за згодою працівника на таку роботу на термін,
зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити
скорочений робочий день та організувати проведення навчання
працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.
На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці,
окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду
за охороною праці чи службою охорони праці за працівником
зберігаються місце роботи, а також середній заробіток.
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 105; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!