Акт проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. його зміст і значення. Референдум 1 грудня 1991 р.
26 серпня 1991 р. президія Верховної Ради України прийняла указ про тимчасове припинення діяльності Компартії України, а 30 серпня 1991 р. — про заборону КПУ.
Акт проголошення незалежності України
(24 серпня 1991 р.)
Поразка заколотників у Москві посилила антикомуністичні й антиімперські настрої в суспільстві.
24 серпня 1991 р. Відбулася позачергова сесія Верховної Ради УPCP, яка проголосила незалежність України та створення самостійної Української держави — України. Підтримали Акт 346 депутатів, проти — 1.
Значення Акта проголошення незалежності України
1. Він закріпив:
• створення самостійної держави та її незалежність;
• чинність дії на території У країни лише Конституції та законів України;
• єдність, цілісність і недоторканність території;
• входження у світове співтовариство як рівноправної держави.
2. Народ України продемонстрував усьому світові своє прагнення до свободи і власної державності.
3. Україна як демократична держава стала на шлях цивілізованого розвитку.
День проголошення Акта незалежності України відзначають як державне свято — День Незалежності.
1 грудня 1991 р. На підтвердження Акта проголошення незалежності було проведено Всеукраїнський референдум, на якому 90,31% виборців підтримали Акт проголошення незалежності України.
Одночасно з Всеукраїнським референдумом відбулися вибори першого президента України на альтернативній основі. З семи кандидатів, які були виразниками різних партій і рухів ( Л. Кравчук, В. Гриньов, В. Чорновіл, Л. Лук’яненко, І. Юхновський, Л. Табурянський, О. Ткаченко), переконливу перемогу здобув Леонід Кравчук (61,59% голосів).
|
|
|
Після схвалення Акта незалежності й виборів президента в Україні взято курс на розбудову української державності.
Причини високої активності народу України
• Споконвічне прагнення народу України до створення власної незалежної держави.
• Слабкість і занепад СРСР.
• Віра народу у власні ресурсні можливості.
• Прагнення певних сил в Україні зміцнити свої позиції в перехідний період розвитку України.
Розпад Союзу РСР. Створення Співдружності Незалежних Держав 1991 р.
Після спроби реакційних сил здійснити 19-21 серпня державний переворот врятування СРСР виявилося неможливим.
Причини розпаду СРСР
- Унітарний характер СРСР (формально Радянський Союз був федерацією, але фактично - унітарною державою). Монополія на владу належала центру, що обмежувало права республік.
- Недоліки і помилки в національній політиці керівництва СРСР:
- курс на формування нової спільності - радянського народу, що на практиці виявлялося в тотальному зросійщенні, в обмеженні розвитку національних культур;
|
|
|
- невирішеність багатьох національних проблем (проблема кордонів, проблема депортованих народів та ін.).
- Суперечливі непослідовні економічні реформи спричинили розбалансованість народного господарства, поглиблення економічної кризи.
- Процеси демократизації і гласності сприяли зростанню національної свідомості й активізації національно-визвольних рухів.
- Ослаблення в процесі перебудови центральної влади, КПРС, які забезпечували єдність СРСР.
Остаточно центральна влада втратила авторитет після заколоту 19-21 серпня. Після провалу перевороту республіки проголосили свою незалежність.
Співдружність незалежних держав
8 грудня 1991 р. у Мінську президент України Л.Кравчук, президент Росії Б.Єльцин, голова Верховної Ради Білоруси С.Шушкевич констатували, що вихід республік зі складу СРСР і утворення незалежних держав стало реальним фактом і що СРСР як суб'єкт міжнародного права і геополітична реальність припиняє своє існування. Вони підписали угоду про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД), до якої можуть приєднатися республіки колишнього СРСР та інші країни.
До складу СНД увійшло 11 республік, причому Україна - на правах асоційованого члена (вона не визнала всіх пунктів угоди).
|
|
|
За час існування СНД значних економічних і політичних результатів у його діяльності не досягнуто
За деякими прогнозами, СНД розвиватиметься не шляхом глобальних інтеграційних процесів, а шляхом співробітництва на двосторонній основі в певних сферах
Висновки
- Після Другої світової війни завершилося возз'єднання українських земель і формування території сучасної України. Головні зусилля населення України були спрямовані на відбудову народного господарства. При цьому відбудовувалися не тільки довоєнні потужності, а й довоєнна структура виробництва з абсолютним домінуванням важкої промисловості. Сільське господарство залишалося другорядною галуззю. Понад 800 тис. жителів України померло від голоду 1946-1947 рр.
-У Західній Україні в післявоєнний період здійснювався процес радянізації. Відповіддю на це була масова партизанська боротьба ОУН-УПА, яка продовжувалася до сер. 50-х рр.
-" Суспільне життя відбувалося в умовах посилення сталінського тоталітарного режиму.
- У 1953-1964 рр. "ключовою фігурою" в СРСР був М.С.Хрущов, який відігравав велику роль у розвінчанні "культу особи" і масових репресій, у десталінізації суспільства. Тоталітарний режим поступово змінювався авторитарним, "Хрущовська відлига" створила умови для розвитку української культури, виникла нова генерація української інтелігенції - "шістдесятники".
|
|
|
- У 50-ті рр. змінилися умови розвитку промисловості і сільського господарства, а друга половина 50-х рр. стала періодом їх помітного зростання. Проте реформи виявилися половинчастими, суперечливими, належним чином не обґрунтованими, і вже на поч. 60-х рр. почалося падіння темпів економічного розвитку. У 1963 р. населення опинилося на межі голоду, від якого врятували закупки хліба за кордоном.
- Післяхрущовське двадцятиріччя (1964-1985 рр.) стало періодом "застою". У 70-80-ті рр. радянське суспільство знаходилося в стані загальної системної кризи.
- В Україні ширився дисидентський рух, пропонуючи шляхи і способи подолання кризи.
- Криза радянського суспільства спонукала керівні партійні кола до проведення реформ. їх ініціатором став М.С.Горбачов. Проте реформи розроблялися і запроваджувалися повільно і суперечливо.
- Процеси перебудови сприяли активізації демократичного, національно-визвольного руху в Україні. Починається процес формування неформальних організацій, опозиційних існуючому режиму. Головну роль у протистоянні партійно-державному апарату відігравав Народний Рух України.
- 19-21 серпня 1991 р. реакційні сили здійснили спробу державного перевороту з метою збереження СРСР і тоталітарного режиму в ньому.
- 24 серпня 1991 р. відбулася історична подія: Верховна Рада УРСР прийняла "Акт проголошення незалежності України". Референдум 1 грудня 1991 р. підтвердив це історичне рішення .
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 955; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!