Підготовка і проведення селянської реформи 1861 р. в Росії.
Селянська реформа 1861 року — система заходів російського уряду, спрямована на поступову ліквідацію в країні кріпосницьких відносин.
Причини реформи- Економічна відсталість Росії. Поразка Росії в Кримській війні (1853–1856).Розвиток ринкових відносин вимагав скасування кріпосного права.Селянські виступи (1855 р. — «Київська Козаччина»; 1856 р. — «Похід у Таврію за волею»)
Мета реформи
Зміцнення монархічної влади за збереження панування на селі її опори — поміщиків.
Розвиток реформи
19 лютого 1861 були оприлюднені «Маніфест» про скасування кріпосного права та «Положення про селян, що виходять з кріпосної залежності», згідно з яким її позбулися 22,5 мільйонів осіб. Водночас за поміщиками залишалися всі їхні землі. Вони були зобов'язані надавати селянам так званий «садибний притулок» та тимчасові обробіткові ділянки, розміри яких визначалися спеціальними «уставними грамотами». Община залишалась, як і раніше, недоторканою.
Реформа на місцях визначалася чотирма «Місцевими положеннями». Україна підпадала під дію трьох із них. Найвищі розміри наділів коливалися тут від 3 до 12 десятин на ревізьку душу (причому найбільші показники припадали на Степовий регіон), нижчі були на третину менші. На Лівобережжі землею наділяли згідно зі спадково-сімейним принципом, і відробітки тут були вищі, у Київській, Подільській та Волинській губерніях — за інвентарними правилами 1847—1848, і повинності тут були менші.
|
|
|
Наслідки реформи- Скасування кріпацтва.Соціальна диференціація селян.Збереження поміщицького землеволодіння.Тимчасово зобов'язаний стан.Викупна операція.Зниження купівельної спроможності селян.Обмеження самоврядування і правового статусу селян.
Безпосереднім результатом селянської реформи стало прискорення майнової диференціації населення. Так, близько 220 тисяч українських селян були обезземелені, 100 тисяч отримали до одної десятини, понад 1,6 мільйонів — від 1 до З десятин на душу.
Основні положення судової реформи 1864 р. та в її провадження її на українських землях.
Судова реформа 1864 р. в Російській імперії — одна з ліберально-демократичних реформ, проведених в 60—70 рр. ХІХ ст. в Російській імперії. Впроваджена судовими статутами від 20 листопада 1864 р. Серед її важливих нововведень — запровадження чіткої, однакової для всіх частин імперії системи судів, прийняття нових судових статутів, що закріплювали демократичні принципи судівництва[1] , впровадження інститутів мирових судів, присяжних повірених (адвокатури) та суду присяжних тощо. удова реформа 1864 – ліберальна реформа судової системи, кримінального та цивільного судочинства. Зміст С.р. відображено у статутах, проекти яких затверджено у листопаді 1864. Проголошувала демократичні принципи судочинства: виборність мирових суддів і присяжних засідателів, незалежність і незмінність суддів, рівність усіх перед законом, гласність, усність. Засновувалась адвокатура, проведено реорганізацію прокуратури. Одночасно реформа зберегла залишки станового судочинства (станові суди – церковні, військові, волосні, окремий порядок розгляду справ про службові злочини). Реформа створила подвійну систему судів: місцеві суди – одноосібний мировий суддя, повітовий з’їзд мирових суддів і Сенат та загальні суди – окружні суди, судові палати і Сенат. В окружних судах для розгляду більшості кримінальних справ запроваджено інститут присяжних засідателів, списки яких складали земські та міські управи у погодженні з губернатором або градоначальником. Дія реформи поширювалася переважно на центральні губернії імперії. В Україні суди обох ланок були створені тільки в Полтавській, Херсонській, Катеринославській і Таврійській губерніях. У Правобережній Україні реформа проводилась двома етапами: спочатку з 1871 запроваджено мирові суди, причому вони не обиралися земськими зборами або міськими думами, а призначалися міністром юстиції. Тільки у 1880 були відкриті Київська судова палата і Житомирський, Кам’янець-Подільський, Київський, Луцький та Уманський окружні суди. У після реформенні роки до судової реформи внесено понад 700 поправок. З підсудності суду присяжних вилучили справи про пресу, всі справи про державні (політичні) злочини. Було запроваджено слухання за закритими дверима справ широкого переліку категорій, а також нові правила складання списків присяжних засідателів, що повністю вилучали можливість участі у судовому процесі демократичних і ліберальних елементів.
|
|
|
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 1007; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!