Якісний аналіз ризиків підприємницької діяльності
Доцільність прийняття конкретного господарського рішення, що містить певні ризики, може бути виявлена при проведенні ґрунтовного аналізу цих ризиків.
У багатьох наукових працях [38] наголошується на необхідності застосування системного підходу до аналізу ризику підприємства, який передбачає:
Ø всебічне (наукове, технічне, технологічне, маркетингове, стратегічне) вивчення підприємства та середовища його функціонування, як джерел ризику;
Ø аналіз зовнішніх та внутрішніх факторів ризику;
Ø побудову та аналіз ланцюжка розвитку подій при дії тих або інших факторів;
Ø визначення показників оцінки рівня ризику;
Ø встановлення механізмів та моделей взаємозв’язку показників та факторів ризику.
Об’єктом аналізу ризику повинні бути стратегічні, інноваційні, інвестиційні рішення щодо поточного та майбутнього розвитку підприємства, взаємовідносини з колективом, постачальниками сировини, споживачами продукції, конкурентами.
У низці робіт з проблем ризику пропонується відокремлювати якісний та кількісний аналіз ризику.
Якісний аналіз має на меті визначення чинникив і зон ризику та проведення ідентифікації можливих ризиків. Для даного виду аналізу характерні два аспекти:
Ø необхідніст порівнювати очікувані позитивні (сприятливі) результати з можливими економічними, соціальними несприятливими наслідками;
Ø виявлення впливу рішень, які приймаються в умовах невизначеності та конфліктності, на інтереси суб’єктів господарювання.
|
|
36. Види господарських ризиків та причини їх виникнення.
Основні види господарських ризиків та ідентифікації причин їх виникнення.
Політичний ризик - імовірність можливого негативного впливу на діяльність суб’єктів господарювання з боку держави через проведення нею політичного курсу розвитку країни.
Цей вид ризику відноситься до системних ризиків, оскільки суб’єкти підприємницької діяльності не можуть безпосередньо здійснювати вплив на них з метою мінімізації втрат у випадку їх реалізації. Але підприємства повинні завжди враховувати політичні ризики в своїй діяльності.
Визначити ступінь політичного ризику можливо за спеціально розробленими методиками. Більшість міжнародних організацій користується власними методиками. Особливо цікавою є система оцінки ступеню політичного ризику, що розроблена спеціалістами Всесвітнього банку. У більшості випадків представлена вище методика може бути використана лише тими інвесторами, що мають можливість вкладати фінансові кошти за межами своєї країни (як правило, це стосується міжнародних фінансових організацій).
|
|
Соціальний ризик може виражатися в ризику конфліктів із громадськістю і ризику, що пов’язаний з працівниками підприємства (окремим або групою).
Як окремий випадок соціальних ризиків, можна розглядати і демографічніризики, специфіка яких полягає у тому, що вони можуть спричинити виникнення інших видів ризиків (наприклад, ризиків пов’язаних із реалізацією продукції).
Екологічний ризик — ризик нанесення збитку навколишньому середовищу. Відповідно до ДОСТУ, це імовірність негативних наслідків від сукупності шкідливих впливів на навколишнє середовище, які спричинять необоротну деградацію екосистеми, нанесення збитку навколишньому природному середовищу.
Адміністративно-законодавчі ризики — ризики, що здійснюють вплив на діяльність суб’єктів господарювання та виникають внаслідок адміністративних і законодавчих змін.Джерела даної групи ризиків:
· введення відстрочки (мораторію) на різні види платежів, включаючи і зовнішні;
· несприятливі зміни в податковому законодавстві;
· обмеження в конвертації національної валюти (обміні її на іноземну);
· проблеми, пов’язані з обмеженням прав власності щодо продукції, яка створюється підприємством;
|
|
· імовірність виникнення конфліктів підприємства з законодавством.
Специфіка їх прояву досить сильно залежить від специфіки країни функціонування суб’єкта господарювання та місця розташування його контрагентів.
Виробничі ризики — ризики, що виникають у процесі науково-дослідних таі дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), виробництва, реалізації та післяреалізаційного обслуговування продукції (послуг). Можна відокремити такі групи виробничих ризиків:
Ø ризики НДДКР (технічні ризики);
Ø безпосередньо виробничі ризики;
Ø транспортні ризики;
Ø реалізаційні ризики (маркетингові або комерційні ризики).
Транспортні ризики є присутніми практично в усіх видах та на всіх етапах підприємницької діяльності, що і обумовлює необхідність відокремлення їх у самостійну групу. Існує досить велика кількість ознак, за якими можна класифікувати транспортні ризики. Зазвичай їх розподіляють на чотири групи (E, F, C і D) згідно з міжнародним стандартом їх класифікації за відповідальністю, що був розроблений Міжнародною Торговельною палатою в Парижі в 1919 р. та уніфікований у 1936 р:
Ø ризики, що відносяться до першої групи (Е), припускають наявність такої ситуації, за якої фірма-постачальник тримає товар, призначений для зовнішнього використання (наприклад, продажі), на власних складах;
|
|
Ø друга група (F) підрозділяється на три підгрупи (FCA, FAS, FOB), що виділяються у відповідності зі специфікою моменту передачі товару від продавця до покупця;
Ø третя група (С), що включає чотири підгрупи (CFR, CIF, CPT, CIP), передбачає ситуації, коли продавець і покупець укладають договір на транспортування товару, але при цьому не приймають на себе ніякого ризику;
Ø четверта група транспортних ризиків (D), яка включає п’ять підгруп (DAF, DES, DEQ, DDU, DDP), передбачає такі ситуації, за яких всі ризики, пов’язані з транспортуванням товару, бере на себе продавець.
Імовірність виникнення втрат фінансових ресурсів у зв’язку з непередбаченими змінами у обсягах, дохідності, вартості капіталу, структурі активів та пасивів обумовлює виникнення фінансових ризиків, класифікацію яких представлено на рис 6.1.
Рис. 6.1. Фінансові ризики
Ризики, пов’язані з купівельною спроможністю грошей, включають:
Ø інфляційний ризик — ризик того, що при зростанні темпів інфляції, одержувані грошові прибутки знецінюються з погляду реальної купівельної спроможності швидше, ніж зростають;
Ø дефляційний ризик — ризик того, що при зростанні темпів дефляції, відбувається падіння рівня цін, погіршення економічних умов підприємництва і зниження прибутків;
Ø валютний ризик — імовірність появи валютних втрат, пов’язаних зі зміною курсу однієї іноземної валюти щодо іншої, при проведенні зовнішньоекономічних, кредитних та інших валютних операцій;
Ø ризики ліквідності — імовірність появи втрат при реалізації цінних паперів або інших товарів через зміну оцінки їх якості та споживчої вартості.
Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) реалізується як на рівні держави, так і на рівні окремих фірм. У другому випадку ЗЕД виявляється в укладанні й виконанні контрактів з іноземними партнерами.
Структура ризиків ЗЕД велика і налічує, за висновками сучасних теоретиків ризику, близько 150 видів . Основними з них є [30]:
- країнні ризики, пов’язані з особливостями країни-партнера (політичні ризики (ризик націоналізації й експропріації; ризик трансферту, пов’язаний з обмеженнями на конвертування національної валюти; ризик розриву контракту через дії країни,); макроекономічні ризики, пов’язані з платоспроможністю країни-дебітора);
- ризики вибору і надійності партнера;
- маркетингові ризики,
- транспортні ризики(регламентуються «Міжнародними комерційними умовами» — «Інкотермс»; ці ризики були розглянуті вище);
- комерційніризики, що виникають у процесі реалізації товарів і послуг (ризик відмови реєстрації товару у країні ввезення, ризик упущеної вигоди, ризик прямих фінансових втрат тощо); ступінь можливості виникнення комерційних ризиків становить близько 20% всіх інших ризиків і залежить від кожної конкретної ситуації;
- митні ризики (ризики, пов’язані з несвоєчасною сертифікацією товарів; ризики неправильного розрахунку митних платежів, акцизів, ПДВ тощо;).
37. Сутність ступеня ризику та основні параметри його оцінки.
Ступінь ризику — ймовірність появи випадку втрат (імовірність реалізації ризику), а також розмір можливого збитку від нього. Відокремлюють два основних параметри оцінки ступеня ризику:
ü імовірність появи втрат (імовірність реалізації ризику) — чим вона вища, тим більший ризик;
ü величина втрат (розмір можливого збитку) — чим вона більша, тім більший ризик) /
38. Система показників кількісної оцінки підприємницьких ризиків.
Система показників кількісної оцінки ризику включає
· абсолютні величини (дисперсія, середньоквадратичне відхилення, семіваріація, семіквадратичне відхилення),
· відносні (ймовірність, коефіцієнт варіації, коефіцієнт ризику)
інтервальні (граничні інтервали ефективності, гранична похибка, розмах варіації),
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 210; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!