Сукупний попит та сукупна пропозиція як модель еконмічної рівноваги.
Взаємодія та взаємозв'язок між сукупним попитом та сукупною пропозицією здійснюється через систему цін.
Рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції
На графіку (рис. 3.6) точка перетину кривої сукупного попиту АД та кривої сукупної пропозиції АS – точка рівноваги, яка визначає рівноважний рівень цін ра та рівноважний реальний обсяг національного виробництва QA.
Існують три варіанти макрорівноваги.
Якщо сукупний попит змінюється в межах кейнсіанського відрізка, то зростання попиту призводить до зростання реального обсягу національного виробництва і зайнятості при сталих цінах.
Якщо сукупний попит зростає на проміжному відрізку, то це призводить до зростання реального обсягу національного виробництва, рівня цін та зайнятості.
Якщо сукупний попит зростає на класичному відрізку АS то це призводить до інфляційного зростання цін та номінального ВНП при незмінному обсязі реального ВНП (оскільки, як уже зазначалося, він не може зростати за межі рівня “повної зайнятості”).
Зазначимо, що попит і пропозиція не завжди зрівноважують одне одного. Рівновага між ними виникає як окремий випадок їхньої нерівноваги. Крім того, обсяг попиту може бути меншим від обсягу пропозиції через збільшення заощаджень, які скорочують поточний сукупний попит, здійснюють фінансове забезпечення інвестицій і майбутньої пропозиції.
Взаємодія та взаємозв'язок між попитом і пропозицією здійснюються через систему цін. Ціна рівноваги рухлива, оскільки рухливе співвідношення попиту та пропозиції. За сучасних умов засобом збалансування попиту та пропозиції, стабілізації економіки у рамках держави є принцип мультиплікатора Кейнса. Пояснимо його сутність на такому прикладі.
Припустимо, що попит на якийсь товар істотно зменшується. Це означає зниження виробництва даного товару, тобто згортання виробництва, звільнення найнятих працівників, банкрутство та ін. Оскільки всі галузі і види праці так чи інакше взаємопов'язані між собою, падіння попиту починає спостерігатися в інших галузях. Зниження споживчого й інвестиційного попиту, що триває, веде до їх падіння в третіх галузях. У результаті падіння попиту виявляється у кілька разів більшим за початковий. Аналогічна картина спостерігається при підвищенні попиту На якийсь товар. Це значне підвищення як локомотив починає витягувати весь ланцюг сукупного попиту. Отже, збільшення (зменшення) сукупного попиту можна попередньо передбачати, регулюючи тим самим відповідність попиту та пропозиції.
Мультиплікатор витрат.
Мультиплікатор витрат відноситься до ключових категорій макроекономічної теорії. Але щоб розкрити його зміст слід попередньо розглянути зв’язок між рівноважним ВВП і окремими компонентами запланованих сукупних витрат.
Пригадаємо, що в спрощеній економіці рівноважний ВВП — це такий ВВП, обсяг якого дорівнює сумі запланованих витрат на споживання та інвестування, тобто 
. В залежності від цього слід розрізняти індуційовані і автономні витрати.
В загальному контексті термін «індуційовані» використовується для позначення тих змінних, які в рамках певної моделі змінюються в залежності від зміни незалежної змінної. Термін «автономні» — навпаки, для позначення тих змінних, які в межах даної моделі не залежать від незалежної змінної.
В нашій моделі рівноважного ВВП серед компонентів запланованих сукупних витрат індуційованими є витрати на споживання. Це пояснюється тим, що вони змінюються в разі зміни ВВП-доходу відповідно з граничною схильністю до споживання, тобто 
. З метою спрощення аналізу до автономних витрат даної моделі ми відносимо лише заплановані інвестиції. В дійсності до складу автономних витрат відносяться всі елементи сукупних витрат, які не залежать від поточного доходу, в тому числі споживання, інвестиції, державні закупівлі та чистий експорт.
Автономні витрати ми позначимо символом 
. Оскільки в нашій моделі автономними видатками є заплановані інвестиції, то 
, 
. Якщо 
, а , то зміну рівноважного ВВП можна визначити за формулою:
Розв’язавши рівняння відносно ВВП, отримаємо:
(9.11)
У рівнянні (9.11) коефіцієнт 
є мультиплікатором витрат. У широкому розумінні термін «мультиплікатор» означає примноження, яке свідчить на скільки одиниць змінюється наслідок (залежна змінна), якщо його причина (незалежна змінна) змінюється на одиницю. Спираючись на рівняння (9.11), можна зробити два визначення. По-перше, мультиплікатор витрат — це число, на яке потрібно помножити зміну автономних витрат, щоб визначити зміну рівноважного ВВП. По-друге, мультиплікатор витрат відображає відношення між зміною рівноважного ВВП і зміною автономних витрат. Виходячи з формули (9.11), це можна записати так: 
(9.12)Позначимо мультиплікатор витрат символом 
і запишемо його формулу: 
(9.13)
Звідси приріст рівноважного ВВП можна визначити за спрощеною формулою:
(9.14)
Формула (9.13) свідчить, що мультиплікатор витрат перебуває в прямій залежності від граничної схильності до споживання (с) і в оберненій від граничної схильності до заощаджень (1–с). Пригадаємо, що 
. Якщо 
, то 
, а 
; якщо 
, то 
, а 
і т. д. Врахуємо, що гранична схильність до споживання, як правило, менше одиниці. Тому мультиплікатор витрат, як правило, більше одиниці. Це означає, що приріст автономних витрат на 1 грн. спричиняє приріст рівноважного ВВП більше, ніж на 1 грн.
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 78; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!