А)       сукупність організаційно-технічних заходів, спрямованих на удосконалення діючих робочих місць і покращення їх використання

Продуктивність праці, настрій і здоров'я працівників прямо пропорційно залежать від організації робочих місць.

Робоче місце— просторова зона, оснащена технічними засобами, в якій здійснюється трудова діяльність працівників.

Організація робочого місця— сукупність заходів щодо оснащення робочого місця засобами і предметами праці і їх розміщення в певному порядку.

Технічний прогрес поставив проблему "людина—машина". Автоматизація виробництва є фактором полегшення умов праці, однак вона може мати наслідком і прямо протилежний результат — визвати тяжку психофізіологічну перенапругу. В ряді випадків розвиток техніки призводить до появи чи посилення дії на організм людини шкідливих факторів (монотонність, шум, вібрація, забруднення повітря тощо).

Водночас, у міру переходу до комплексної автоматизації виробництва зростає роль людини як суб'єкта праці і управління. Людина несе відповідальність за ефективну роботу всієї технічної системи і допущена ним помилка в окремих випадках може призвести до дуже тяжких наслідків. У зв'язку з цим виникло завдання узгодження конструкції машин з робочими характеристиками людини. Стало очевидно, що для оптимізації умов складної трудової діяльності недостатньо використовувати окремі рекомендації психології, фізіології, гігієни праці і інше. Необхідно узгодити ці рекомендації між собою, ув'язати в єдину систему вимог до того чи іншого виду трудової діяльності й умов її протікання. Виникла нова наука ергономіка, яка займається

питаннями оптимізації умов трудової діяльності на основі комплексного підходу до проектування систем "людина — засіб праці — предмет праці – виробниче середовище".

Значна частина вимог до ергономічного забезпечення робочих місць наведена в Державних санітарних правилах і нормах роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин ДСанПіН 3.3.2.007-98, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 10.12.1998 № 7.

Правила містять гігієнічні й ергономічні вимоги до організації робочих приміщень та робочих місць, параметрів робочого середовища, дотримання яких дасть змогу запобігти порушенням у стані здоров'я користувачів ЕОМ та ПЕОМ.

Під робочим місцем бухгалтера (групи бухгалтерів) розуміється зона трудової діяльності, оснащена технічними засобами і допоміжним устаткуванням, необхідними для здійснення визначених посадовими інструкціями функцій. Метою організації робочого місця є оптимізація умов трудової діяльності, що забезпечують максимальну ефективність і надійність роботи.

Організація внутрішнього контролю. .

На сьогоднішній день неможливо розділити облік і контроль. За допомогою обліку фіксують господарські процеси та явища, що відбулись на підприємстві із господарськими засобами та джерелами утворення., але ще необхідно і контролювати. А контролювати в основному необхідно процес виробництва продукції на промислових підприємствах.
Для керівництва підприємств виробників все більшого значення набуває контроль за витратами виробництва, який стає основним методом досягнення належного рівня рентабельності виробництва.
Контроль [франц. controle] – перевірка, спостереження для встановлення відповідності чого не будь певним вимогам [1,78].
Контроль - це система спостереження і перевірки процесу функціонування об’єкта управління, визначення результатів управлінського впливу на об’єкт з виявленням відхилень, допущених в ході виконання управлінських рішень.
Контроль, як економічна категорія являє собою ефективний засіб попередження, виявлення та запобігання порушення і посяганням на національне багатство країни; складову частину господарського управління, його функцію, метод реалізації управлінських рішень; джерело інформації позитивні й негативні явища на всіх ділянках виробничої діяльності; систематичну конструктивну діяльність керівників органів управління, спрямовану на наближення фактичного виконання до поставленої мети [1,78].
На сьогоднішній день на підприємствах розрізняють два види контролю – внутрішньосистемний та внутрішньогосподарський. Внутрішньосистемний контроль здійснюється міністерствами, державними комітетами, концернами, асоціаціями, акціонерними виробничими об’єднаннями підприємств одної галузі відповідно до вимог чинного законодавства.
Внутрішньогосподарський контроль – це сукупність заходів, що вживають всередині підприємства, які забезпечують запобігання та виявлення операцій з господарськими засобами та джерелами і дій посадових осіб, що суперечать цілям їхньої діяльності, або вимогам чинного законодавства. В свою чергу з системи внутрішньогосподарського контролю на підприємстві необхідно виділити внутрішній контроль витрат виробництва.
Контроль витрат виробництва – це контроль за процесами та чинниками, що впливають на витрати виробництва та їх рівень, та впливають на формування собівартість реалізованої та виробленої продукції.
Основна мета внутрішнього контролю витрат полягає в наданні інформації про відхилення від норм та нормативів, виявленні «вузьких» місць на виробництві, визначенні невикористаних резервів на підприємстві. Можна виділити основні завдання внутрішнього контролю витрат виробництва:
- зниженні використання основних та допоміжних матеріалів на продукцію;
- зменшенні матеріаломісткості та енергомісткості виробляємої продукції;
- зниженні рівня загальновиробничих витрат;
- недопущенні браку та погіршення якості продукції.
Отже можна зробити висновок, що впровадження на підприємствах системи внутрішньогосподарського контролю, зокрема контролю витрат виробництва забезпечуватиме керівництво інформацією про стан витрат виробництва та собівартість виготовленої продукції і дозволить виявити і мобілізувати резерви у сфері виробництва.

B. Практичні завдання.

Вихідні дані:

В кінці попереднього року підприємством сформований резерв сумнівних боргів в розмірі 10000 грн. В поточному році визнані безнадійними:

- борг покупця в розмірі 11500 грн у зв’язку із закінченням строку позивної давності

- борг постачальника за перерахований підприємством аванс в розмірі 4700 грн. Майно постачальника знаходиться в податковій заставі.

Необхідно:

Визначити до якого виду відноситься дана заборгованість та відобразити її в обліку.

РІШЕННЯ:

Згідно з П(С)БО 10 дебітори - це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Відповідно дана заборгованість відноситься до дебіторської заборгованості - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Це безнадійна дебіторська заборгованість (поточна дебіторська заборгованість щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності), а також дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги, оскільки вона виникла, коли підприємство реалізує товари в кредит, тобто з відстроченням платежу.

Бухгалтерські проведення:?

1. Відображено створення резерву сумнівних боргів

Д-т 944 «Сумнівні та безнадійні борги» К-т 38 «Резерв сумнівних боргів» 10000 грн.

2. Списання безнадійної дебіторської заборгованості на РСБ

Д-т 38 «Резерв сумнівних боргів» Кт 377 «Розрахунки з різними дебіторами» 10000 грн.

 

3. Якщо РСБ не вистачає, то сума безнадійної заборгованості відноситься безпосередньо на інші операційні витрати:

Дт 949 «Інші витрати операційної діяльності» Кт 377 «Розрахунки з різними дебіторами»

1500+4700=6200 грн.

 

---

Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 186; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

⇐ Предыдущая123

---

Мы поможем в написании ваших работ!