Головна проблематика філософії нового часу
Філософія Нового часу орієнтується на наукове знання, поняття та методи класичної механіки, набуває механістичного характеру. Цікавиться гносеологічною проблематикою – шляхами та методами адекватного пізнання дійсності. Антропологічна та соціально-політична проблематика. Людина розгляд як природній, досконалий механізм. На противагу середньовічній ідеї самовідречення у вжиток входить ідея егоїстичної природи людини, усі дії спричинені власним інтересом. Мораль утилітаризму – орієнтація не на служіння Богу, а на досягнення власної користі. Право на самовизначення. Доля людини у її власних руках. Усі вчинки людини однозначно зумовлені і абсолютно необхідні. У світі немає місця випадковості.
1. ЕМПІРИЗМ. Основа пізнання – чуттєвий досвід.
Бекон. Основний зміст наукове пізнання отримує з чуттєвого досвіду, в знаннях немає нічого, чого б раніше не було в чуттєвому досвіді предмета. Метою пізнання є збагачення життя справжніми відкриттями і влада людини над природою, яка є обєктом пізнання. Як бджола переробляє нектар у дорогоцінну речовину, так і справжній науковець перетворює емпіричні факти за допомогою раціональних методів у наукову істину. Слід очистити науку від привидів. Ідоли печери, ринку, театру, розуму. Метод індукції + фальсифікації та верифікації. Бекон – фундатор експериментальних методів пізнання.
Локк – засновник сенсуалізму. Світ – результат творчості почуттів. Досліджував пізнавальні здібності та здатності людини.
|
|
|
2. РАЦІОНАЛІЗМ. Основним засобом адекватного пізнання дійсності є розум.
Декарт. За доп відчуттів отримуємо знання випадкові і вирогідні, а за допомогою розуму – достовірні і необхідні. Дедуктивний метод «Новий органон». Нічого не брати на віру. Починати з простого і очевидного. Шляхом дедукції виводити з простих положень складні умовиводи. В ланцюгу умовиводів не втрачати жодної з ланок. Природжені ідеї – загальні поняття, від яких відштовхується дедукція. Започаткував переворот у європейському середньовічному світогляді, вважаючи єдин безумовним акт індивідуальної самосвідомості. Дуаліст. Дві субстанції – матеріальна і духовна, їх атрибути – протяжність і мислення.
Спіноза – моністичний принцип онтології. Продовжує ідею Бруно, за якою існує 1 субстанція – Бог, але він не надприродна особистість ,а сутність природи, природа є причиною самої себе та всього іншого, а усе інше – модифіковані прояви її.
Лейбніц – в основі всього – безліч монад – своєрідна одиниця світо устрою, дещо просте, неподільне, однак духовне, при цьому самодостатнє і відносно автономне. Усе суще – рез-т взаємодії цих автономних монад.
|
|
|
3. ФІЛОСОФІЯ ПРОСВІТНИЦТВА. Локк, Монтескє, Волтер, Кант, Лессінг.
Раціоналізм. Історичний оптимізм – віра у можливість створення досконалого суспільства. Свобода, рівність, братерство як ідеали. Теорія природного права. Теорія суспільного договору – нова теорія держави. Фаталізм. Деїзм. Атеїзм. Боротьба з невіглаством
16) Прихильники раціоналізму вважали джерелом пізнання Розум, логічне мислення, твердили, що чуттєвий досвід не може забезпечити достовірність і загальне знання. На протилежність середньовічній схоластиці та релігійному догматизму класичний раціоналізм (Р. Декарт, Б. Спіноза, Г. Лейбніц) виходив з ідеї природного порядку – необмеженої причинної послідовності, що пронизує світ, тобто мав форму детермінізму. Раціоналізм, що стверджував визначальну роль Розуму не тільки в пізнанні, а й у діяльності людей, став філософською основою ідеології Просвітництва. Позиція раціоналізму, як і позиція емпіризму (сенсуалізму), була однобічною, абсолютизувала одну з пізнавальних властивостей людини, що врешті-решт сприяло утвердженню у філософії метафізичного, механістичного способу мислення.
|
|
|
Першим філософом Нового часу, засновником емпіризму вважається ФренсісБекон (1561–1626). За політичними поглядами він був ідеологом буржуазії. Основні філософські ідеї Бекона викладено в таких працях: «Досліди або повчання моральні і політичні» (1597), «Новий органон (1620), «Про гідність і примноження наук» (1623) та «Нова Атлантида» (видана посмертно у 1627).
Основним твором Ф. Бекона є «Новий Органон». Тоді органоном називали збірку трактатів з логіки Арістотеля. Поняття органон (знаряддя, інструмент) приблизно рівнозначне поняттю метод. Тому, називаючи свій твір «Новий Органон», Френсіс Бекон протиставляє свій метод методу Арістотеля, розробляє індуктивний метод пізнання, обґрунтовує основні принципи емпіризму. Головним завданням філософії Френсіс Бекон вважав формування методу науки – пізнання природи і оволодіння нею силами усіх наук – підвищення влади людини над природою, тобто наука мала стати не самоціллю, а засобом. У відомому афоризмі «Знання – це сила» саме і підкреслюється практична спрямованість науки. Але для того, щоб оволодіти природою і поставити її на службу людини, необхідно принципово оновити наукові методи дослідження. Бекон розрізняє два види дослідів: плодоносні та світлоносні. Плодоносними він називає досліди, мета яких – принесення безпосередньої користі людині, світлоносними називає ті, мета яких – пізнання законів, явищ і властивостей речей. Але ці знання повинні ґрунтуватися на фактах і від них іти до широких узагальнень. Такий метод має назву індуктивного
|
|
|
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 881; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!