Сутність та принципи державної політики. Основні напрями державної політики
Загалом державна політика в будь-якій сфері є відповіддю на практичні проблеми осмислення та контролювання комплексного характеру суспільства. Навколо визначення самого поняття «державна політика» виникає багато суперечок. Загалом її визначають наступним чином: державна політика – це діяльність органів державної влади з управління та керівництва суспільством на основі єдиних цілей, принципів і методів, яка передбачає розробку, законодавче закріплення та впровадження державних цільових програм у різних сферах суспільного життя з метою розв’язання нагальних проблем чи задоволення потреб суспільства. Вагоме місце в державній політиці належить структуруванню інтересів різних груп населення та пошуку компромісу між ними, адже остаточне рішення має максимально наближати суспільний гаразд.
Державна політика розробляється з урахуванням багатьох обставин та умов найвищими органами державної влади за участю інших суб’єктів політики – партій, громадських організацій, університетів і дослідницьких центрів, впливових діячів бізнесу, культури і науки. А виходячи із суті державної політики, що визначається як цілеспрямована діяльність органів державної влади з розв’язання суспільних проблем, досягнення і реалізації суспільно значущих цілей розвитку суспільства чи його окремих сфер.
У межах державної політики виділяють:
• державну політику національної безпеки України
|
|
|
• державну економічну, державну регуляторну і державну промислову політику
• державну політику інформатизації
• державну регіональну політику
• державну житлову політику тощо
Основні принципи державної політики:
1. Пріоритет загальнонаціональних інтересів
2. Законодавче забезпечення прав і повноважень суб’єктів політики.
3. Всебічне врахування економічних, природних, історичних, технологічних, етнічних, екологічних, соціально-демографічних та інших умов
4. Пріоритет інноваційного, ресурсоекономного підходу
5. Принцип об’єктивності тощо.
Серед існуючих спроб класифікації державної політики одним з найважливіших може бути її поділ на дійсну і бюрократичну. Під бюрократичною державною політикою пропонуємо розуміти політику формальну, таку, що проголошується для прикриття дійсної. Це удавана державна політика. Проголошуючи обов'язок держави, державних органів утверджувати і забезпечувати права і свободи людини, слугувати народові, стара влада чинила фактично злочини проти нього.
Управлінське та політичне консультування в системі державного управління.
Консультаційна робота в державному управлінні зумовлена специфікою державно-управлінської діяльності і включає моніторинг та прогнозування проблем органів державної влади, всебічний аналіз світового й вітчизняного досвіду та шляхів оптимізації управлінського процесу.
|
|
|
Українські дослідники визначають політичне консультування – як процес. надання спеціалістом або групою спеціалістів у галузі політики порад суб’єкту, що приймає політичні рішення з питань професійної діяльності.
Найбільша користь від політичних консультацій полягає в тому, що вони складні політичні проблеми трансформують у доступну виборцям інформацію.
Розрізняють основні типи політичного консультування, які здійснюються всередині апарату органів влади: неформальне, формальне, змішане (коли одну зі сторін процесу консультування представляє офіційна сторона, а іншу – неофіційна).
До першого типу відносять ситуації, коли роль радників політичного діяча відіграють члени його родини, друзі, які не мають з цим політиком в даний час зв’язків по роботі, випадкові та незнайомі йому люди.
До другого типу консультування відносять усі види відповідної професійної, службової і політичної інформації, ЗМІ та літературу, а також спеціальні звернення політика до тих, хто зобов’язаний давати такі консультації йому особисто, або з огляду на службове становище до свого помічники чи радника.
|
|
|
До третього типу відносять ситуації, коли одна сторона (частіше політик) звертається за порадою до консультанта, з яким він перебуває у певних офіційних відносинах (службових, владних тощо), але бажає отримати при цьому неофіційну думку останнього.
З встановленням в Україні державного управління як відкритого та прозорого процесу, все більшого значення набуває консультування як необхідна процедура для поліпшення якості урядової політики. В цьому розумінні процес консультування розуміється як низка взаємодій між урядом та зацікавленими сторонами. Тому усе більшого значення в політичному процесі набувають публічні консультації – процес комунікацій між органами державної влади та громадянами, за допомогою чого обидві сторони отримують інформацію про різні перспективи та пропозиції урядової політики. Вони надають громадянам можливість впливати на зміст рішень, що їх ухвалюють органи держвлади.
Управлінське консультування включає широкий спектр можливостей, а саме: допомогу в прийняті управлінських рішень, тренінг комунікаційних вмінь, простежування і вирішення конфліктів, робота з персоналом тощо.
Управлінське консультування розуміється як метод удосконалення практики управління, який може використовуватися різними організаціями та їх керівниками.
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 470; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!