ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ МІЖНАРОДНОГО ЕТИКЕТУ
Існують певні правила ділової поведінки та спілкування, які будуть справедливі в будь-якій країні перебування:
· Слід поважати національні традиції в їжі, свята, релігію і керівництво країни, в якій ви знаходитеся.
· Необхідно утриматися від критики і будь-яких порівнянь зі своєю країною.
· Слід завжди бути пунктуальним, враховувати рух на дорогах і скупчення людей на вулицях.
· Не варто хвалитися своїм матеріальним становищем.
· Корисним буде ознайомитися з грошовою системою країни, в якій ви знаходитеся.
· У будь-якій країні дуже важливі титули, тому ними слід користуватися.
· Кореспонденція повинна мати суто офіційний характер.
· Приїжджаючи не в перший раз в країну, слід подбати, щоб на звороті Вашої візитної картки була інформація на мові цієї країни.
· Слід обов'язково вставати, коли звучить національний гімн країни; варто також спостерігати і повторювати дії Ваших господарів.
· Не варто надягати специфічні національні костюми зразок тоги або сарі (можливо, це має релігійний характер).
· Неможливо вимагати, щоб все було, як у Вас вдома: їжа, обслуговування і т. п. Загальна рада при прийнятті незнайомої їжі - їжте те, що Вам пропонують, і не питайте, що це таке. Слід порізати свою порцію на дрібні шматочки, так вона без праці потрапить Вам в шлунок.
· Імена слід запам'ятовувати. Якщо ім'я важке, слід потренуватися в його вимові. Потрібно мати на увазі, що імена можуть вказувати на соціальний статус і сімейний стан. По іменах кликати людей не слід, якщо вони самі про це не попросять.
|
|
|
· У будь-якій країні цінується ввічливість, особливо в державах Азії.
· Якщо Ви не знаєте мови країни, в якій перебуваєте, необхідно мати перекладача на переговорах. Знання ж декількох основних фраз абсолютно необхідно. При бесіді через перекладача вельми бажана присутність людини, який добре володіє обома мовами, з тим, щоб він контролював переклад і виправляв помилки. Якщо ділові партнери говорять занадто швидко для Вас, можете ввічливо попросити їх говорити повільніше, мотивуючи це своїм слабким знанням мови. Але не слід звинувачувати їх ніколи у тому, що вони швидко говорять. Точно так само, якщо переговори ведуться на Вашій рідній мові, неприпустимо звинувачувати співрозмовників за акцент, також слід говорити повільно, чітко промовляючи слова. Не варто розповідати анекдотів в силу особливої специфіки національного гумору, також слід уникати сленгу.
· Істотним елементом ділового іміджу є одяг як частина зовнішності. Вона має бути непомітною, добре зшитою і високої якості. Як правило, передбачається носити білі сорочки і темні костюми. Жінкам у ділові поїздки краще штани не надягати, як і занадто короткі спідниці або плаття без рукавів.
|
|
|
· Слід пам'ятати, що в буддійських храмах, мусульманських мечетях, японських будинках і ресторанах, індійських і індонезійських будинках заборонено перебувати у взутті. Взуття ставиться біля входу, носками до дверей.
· Що стосується витрат, то не слід витрачати понад необхідного воду, тепло і світло, перебуваючи в чужій країні. В окремих країнах до телефонів підключені лічильники. Тому спочатку необхідно запропонувати господареві оплатити свій дзвінок, а потім дзвонити.
· Завжди слід пам'ятати, що вітання у ряді країн мають національне забарвлення. Основною формою є рукостискання. Але в деяких країнах не прийнято тиснути руку жінкам, а тому необхідно почекати, поки жінка сама протягне руку. У Франції та країнах Середземномор'я поширені поцілунки в щоку, в Латинській Америці - обійми. Дві притиснуті один до одного перед грудьми долоні - індійське національне вітання.
· У будь-якій країні необхідно проявляти повагу до старших. Саме вони повинні першими почати розмову. Коли старші за віком люди входять в приміщення, слід встати.
· У багатьох країнах на бізнес впливає релігія - на розпорядок дня і робочі місяці та дні. Краще дізнатися докладніше про релігію даної країни, але не варто вступати в дискусії на такі теми. Необхідно знати і пам'ятати, що буддійські образи священні: не можна наступати на поріг в Таїланді - під ним мешкають добрі духи; не можна відволікати людину, зверненого обличчям до Мекки; без дозволу не варто фотографувати або чіпати руками релігійні атрибути.
|
|
|
· Скрізь потрібно мати при собі візитну картку, на якій вказується: назва Вашої організації, посада, титули. Не слід використовувати абревіатури. У Південно-Східній Азії, Африці та на Середньому Сході візитку завжди простягайте правою рукою. У Японії її подають двома руками, потрібною стороною до партнера.
· Слід остерігатися використання звичних жестів (наприклад, «V» як знак перемоги). В інших країнах вони можуть мати зовсім інше значення.
· Візитна картка вже давно стала важливим інструментом налагодження ділових контактів, підтримки відносин. У Європі можна образити свого партнера по переговорах, не давши йому свою візитну картку. Особливо сильні ці традиції в південних країнах Європи - у Франції, Італії, Іспанії, Португалії. Будь-яке знайомство з бізнесменами в цих країнах починається з обов'язкового обміну візитними картками, тому при діловому спілкуванні завжди необхідно мати з собою достатню їх кількість. Якщо у відповідь на простягнуту візитну картку ви не дасте свою, то слід вибачитися, пояснивши причину і пообіцявши послати її при першій можливості.
|
|
|
В епоху глобалізації завдяки широкій доступності певних товарів та ідей локальні культури змінюються і кордони між ними стають прозорішими. Завдяки розвитку транспортних засобів, економічних зв’язків та засобів комунікації відбувається процес інтеграції окремих етнічних культур в єдину світову культуру, тобто процес глобалізації культури. При цьому культура розглядається як сукупність ціннісних орієнтацій й поведінкових стереотипів, прийнятих у конкретній країні або групі країн і засвоєних більшістю. У між культурній комунікації вона виявляється у розширенні культурних контактів, запозиченні культурних цінностей та міграції людей з однієї культури в іншу. З огляду на це Організація Об’єднаних Націй, зокрема, проголосила 2001 рік Роком діалогу між культурами .
Кожний народ має свою національну культуру, її неповторність та оригінальність виявляються як в духовній (мова, література, музика, живопис, релігія), так і в матеріальній (особливості економічного укладу, ведення господарства, виробництва тощо) сферах життя та діяльності. Культурні, психологічні, національні особливості народу не можуть не позначатись на його діловій культурі, не можуть не впливати на культуру спілкування та взаємодії. Відмінності культур можуть бути досить істотними і стосуватися мови, правил етикету, стереотипів поведінки, використання певних засобів спілкування. Взаємодія з іноземними партнерами – це завжди зіткнення різних національних культур. Саме через неусвідомлення цього при контактах представників різних країн відбуваються непорозуміння, а іноді й конфлікти. На стадії реалізації контактів виявляються певні національні особливості, притаманні окремим народам. Ці особливості слід враховувати, готуючись до будь-яких переговорів з іноземцями, і відповідним чином коригувати свої дії. Так, характерним для поведінки представників різних країн під час переговорів відповідно до їхніх національних та психологічних особливостей є:
· для американців – прагнення обговорити не тільки загальні підходи, а й деталі, пов’язані з реалізацією домовленостей. Для них типовими є мажорний настрій, відкритість, енергійність, не дуже офіційна манера ведення переговорів. Водночас вони поводяться впевнено і прагнуть домінувати, вважаючи, що їхня позиція єдино правильна. Професіоналізм представників американських делегацій звичайно високий, і поводяться вони при прийнятті рішень відносно самостійно. Люблять приймати пакетні рішення, вміють торгуватися, виявляють настійливість у досягненні своїх цілей;
· для англійців – прагнення вирішити всі питання під час переговорів залежно від позиції партнерів. Тому вони мало уваги приділяють підготовці до переговорів, ставляться до розгляду питань досить гнучко, як правило, позитивно реагують на пропозиції іншої сторони, намагаються уникати конфронтації;
· для французів – приділення уваги попереднім домовленостям та попередньому обговоренню проблем. Представники їхніх делегацій намагаються зберігати незалежність, але вони менш вільні при прийнятті рішень і пов’язані наданими їм інструкціями. Часто вибирають конфронтаційний стиль взаємин. Вони прагнуть використовувати французьку мову як офіційну під час переговорів;
· для німців – бажання вести переговори тільки тоді, коли впевнені у позитивному вирішенні проблеми. Вони докладно виробляють свою позицію, поетапно обговорюють питання. Німці дуже пунктуальні, дотримуються суворої регламентації поведінки. Для них мають значення статус, титули і звання людей, що беруть участь у переговорах;
· для китайців – чітке розмежування окремих етапів переговорів. Спочатку вони оцінюють зовнішній вигляд та поведінку партнерів, їхній статус. Намагаються з’ясувати позицію та можливості партнерів і тільки після цього висувають свої пропозиції, вміло використовують чужі помилки. Остаточні рішення приймають тільки після затвердження їх своїм керівництвом. Велику увагу приділяють виконанню досягнутих домовленостей, навіть використовуючи різні форми тиску;
· для японців – ввічливе ставлення до учасників спілкування, прагнення уникнути зіткнення позицій під час офіційних переговорів. Вони йдуть на поступки, якщо поступки робить й інша сторона. Приділяють велику увагу розвитку особистих взаємин з партнерами. Вони дотримуються точності та обов’язковості у всьому, підкреслено демонструють свою увагу, слухаючи співрозмовників (але це не означає, що вони з ними погоджуються). Особливістю є групова солідарність, вміння працювати в команді. Представники делегацій рішення самі не приймають, обов’язково його погоджують зі своїм керівництвом, на що витрачають багато часу;
· для представників арабських країн – увага до дрібниць, яким іноді інша сторона не приділяє уваги. Труднощі й конфлікти під час переговорів іноді виникають через їхню звичку торгуватися, а також тому, що вони побоюються, що їх можуть зневажати і ними хочуть керувати;
· на думку зарубіжних спеціалістів, представники Росії та інших країн Співдружності на переговорах часто звертають увагу на загальні питання і мало уваги приділяють тому, як їх реалізувати. У них переважає бажання критикувати партнерів, а не висувати власні варіанти конструктивних рішень, є прагнення не приймати ризиковані рішення.
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 234; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!