Суспільне дошкільне виховання в Україні в кінці ХІХ – на початку ХХ століття. Внесок педагогічних товариств у розвиток суспільного дошкільного виховання в Україні.
Суспільне дошкільне виховання в Україні починає свою історію з кінця XIX ст. Саме тоді склалися умови для виникнення закладів суспільного дошкільного виховання. Як і в інших країнах, відкриття дошкільних закладів було пов'язано із розвитком капіталістичного способу виробництва й тими змінами, що відбувалися в цей час у суспільстві.
Розвиток промисловості призвів до масового залучення до виробництва жінок. Це відразу гостро поставило проблему догляду за дітьми працюючих матерів. Положення сімей трудящих у той час було жахливим. Щоб прогодувати сім'ю, батьки були вимушені працювати, залишаючи вдома, без необхідного догляду навіть дітей-немовлят. У той час почали активно включатися в суспільне життя також жінки з середніх верств населення. Таким чином, зміни, що відбулися в становищі жінок у кінці XIX ст., зумовили необхідність відкриття дошкільних закладів, причому орієнтованих на різні соціальні групи.
Передумовою виникнення й розвитку суспільного дошкільного виховання стала активізація соціально-політичного життя в Україні. Одним із напрямів суспільного руху того часу був суспільно-педагогічний напрям. У суспільстві збільшився інтерес до проблем формування особистості, навчання та виховання підростаючого покоління. У передових колах сформувалося нове ставлення до сім'ї, шлюбу, виховання дітей.
Суспільно-педагогічний рух кінця XIX століття стимулював інтерес і до виховання дітей дошкільного віку - першого й найбільш відповідального періоду в житті дитини. Багато педагогів, представники інших наук звернулися саме до цього вікового періоду.
|
|
|
Наприкінці XIX ст. активізувався розвиток педагогіки та наук, які вивчали дитину (дитяча психологія, анатомія, фізіологія та ін.). Педагогічна думка все більше схилялася до переконання в необхідності відкриття закладів суспільного дошкільного виховання, їх доцільності і корисності. За думкою захисників цієї ідеї, дитячі садки, з одного боку, повинні були дати змогу жінці сполучати працю й материнство, а з іншого - сприяти правильному розвитку, вихованню дітей, підготовці їх до школи.
Значною мірою розвитку суспільного дошкільного виховання сприяв досвід зарубіжних країн з організації закладів виховання дітей дошкільного піку. У багатьох країнах вони вже стали досить поширеним явищем. Так, у 1898 році в США налічувалося 4365 дитячих садків, у Франції - 5338 дитячих садків, в Англії - 744 дитячі садки, в Угорщині - 1979.
В Україні перші суспільні дошкільні заклади з'являються у ХІХ столітті. У 1839 р. у Полтаві на кошти земства було відкрито перший заклад для дітей віком від трьох років. До закладу приймали дітей із бідних родин, які під час денних робіт батьків залишалися без догляду; час перебування був з 7 ранку до 21 години вечора, діти отримували їжу, одяг та медичну допомогу .Утримувався цей заклад за рахунок благодійних пожертв.
|
|
|
Перша спроба відкриття дитячого садка в Україні, називається 1858 рік. Здійснила її дружина редактора газети "Киевские губернские ведомости" Є.Чернишова. У її зверненні до М.І.Пирогова, який тоді обіймав посаду попечителя Київського учбового округу, було викладено цілісний погляд на організацію і зміст системи виховання малят. Цей дитячий садок призначався для дітей заможних батьків.
В 1866 р. освіченими жінками в містах Миколаєві та Одесі було створено перші приватні дитячі садки. Перший такий садок у Києві в 1871 р. відкривають сестри Марія та Софія Ліндфорс (дівоче прізвище С. Русової). Утримувати дітей у цих закладах могли лише заможні родини - це були діти інтелігенції та підприємців. Особливу популярність вони отримали серед української інтелігенції, адже в садках вперше було втілено ідею національного дошкільного виховання.
У 1882 році утримувачка початкової школи К.Безменова також відкрила приватний дитячий садок. За її уявленням, дитячий садок - це та ж елементарна школа, але в ній "корисне і серйозне іде поруч з приємним та цікавим для дитячого віку". До цього дитячого садка приймалися діти з п'ятирічного віку. Отже, цей заклад орієнтувався головним чином на підготовку дітей до навчання в школі. Проіснував дитячий садок К.Безменової до 1889 року
|
|
|
Значно сприяли організації та поширенню закладів для виховання дітей дошкільного віку педагогічні товариства, які починають створюватися в даний період у великих містах України. Це були суспільно-педагогічні організації, які очолювали прогресивні представники інтелігенції: педагоги, лікарі, освічені батьки. Педагогічні товариства популяризували ідею суспільного виховання дітей дошкільного віку, сприяли поширенню наукових поглядів на виховання та навчання дошкільнят .
Товариством „Дитячий садок” у 1872 р. за ініціативи І. Іванова в Сімферополі було відкрито заклад „денного перебування щодо виховання і навчання дітей дошкільного віку - дитячий садок”. У 1895 р. в місті Ялта було відкрито дитячі притулки-ясла „Ясла заріччя”. У Керчі в 1897 р. розпочав свою діяльність Фребелівський дитячий садок, організований товариством „Ясла”. Денні дитячі притулки-ясла, відкриті в 1896 р. у Сімферополі, в 1900 р. у Севастополі та в 1912 р. у Євпаторії, діяли на основі принципів народних дитячих садків, їх метою були - боротьба з дитячою бездоглядністю, всебічний розвиток дітей і допомога працюючим батькам.
|
|
|
У Києві в 1890 р., а пізніше й в інших містах, були організовані фребелівські товариства, які відкривали приватні дитячі садки. Виховательки цих закладів були досить кваліфіковані; у садках застосовували віковідповідні методи виховання та навчання, які не перевтомлювали дітей і забезпечували необхідний рівень підготовки до школи.
Значна роль в організації дошкільних закладів належала благодійним і громадсько-педагогічним товариствам: засноване у 1899 р. О. Калініною Керченське товариство піклування про дітей ініціювало відкриття дитячого садку та Пушкінського майданчику для фізичних ігор, вправ і занять; Сімферопольське товариство „Дитяча допомога”, засноване в 1905 р. С. Шнейдер, сприяло відкриттю та діяльності впродовж багатьох років дитячих майданчиків у містах Сімферополі та Саках
Існуючі на той час при земствах „Товариства опіки над бідними” відкривали так звані народні садки, які утримувались переважно на благодійні кошти. У 1897 р. на кошти земств у Полтавській губернії з'являються перші дитячі садки для селянських дітей на час літніх сільськогосподарських робіт. В 1902 році діяв вже 151 такий дитячий заклад. Це були переважно благодійні заклади, які не мали планової виховної роботи.
Створене в 1902 р. Київське товариство сприяння вихованню й захисту дітей відкрило безкоштовний народний дитячий садок із притулком для сиріт і напівсиріт з найбідніших верств населення. У 1905 р. у місті Києві працювало 5 народних дитячих садків, у яких на одну виховательку приходилось до 50 дітей, віковий склад груп був неоднорідним, інколи з дітьми дошкільного віку приходили їх брати й сестри 7 - 9-річного віку, які не ходили до школи. Діти знаходились у дитячому садку по 6 - 8 годин на день. У місті Харкові товариство працюючих жінок теж організувало дитячий садок.
дошкільний педагогічний товариство
Діяльність громадських педагогічних товариств. Роль Київського товариства народних дитячих садків
Значну роль у розвитку суспільного дошкільного виховання відіграли педагогічні товариства, які почали з'являтися на початку XX ст. у великих містах України. Вони носили громадський самодіяльний характер. До їх складу входили педагоги, лікарі, прогресивні діячі інших професій, освічені батьки, тобто ті, кого цікавили й непокоїли проблеми виховання дітей дошкільного віку, до товариства входили й почесні члени - заможні люди: фабриканти, землевласники, які робили благодійні внески і тим самим фінансували його діяльність.
Педагогічні товариства відкривали дитячі садки, популяризували ідею суспільного виховання дітей-дошкільнят, сприяли поширенню наукових поглядів на виховання тощо. Деякі з товариств навіть здійснювали підготовку педагогів дошкільного виховання. Більшість педагогічних товариств ставили за мету допомогу дітям простого народу шляхом відкриття для них закладів суспільного дошкільного виховання.
Найбільшими і найактивнішими були товариства м. Києва: Київське товариство народних дитячих садків і Фребелівське педагогічне товариство. Обидва були засновані в 1907 році. У 1908 році у складі товариства було 155 дійсних і почесних членів, а в 1916 році - 260.
Київське товариство народних дитячих садків займалося організацією закладів для дітей бідноти. Дитячі садки цього товариства існували на благодійні кошти, більшу частину яких складали пожертви підприємця і мецената Миколи Терещенка.
Київське товариство намагалося зацікавити Міністерство народної освіти, сподіваючись, що держава принаймні частково фінансуватиме дошкільні заклади. Здійснена в 1907 р. спроба включити дитячі садки до системи державних навчально-виховних закладів не знайшла розуміння й підтримки у влади. Незважаючи на відсутність державної підтримки, товариство відкриває на пожертви приватних осіб і установ 3 дитячі садки в робітничих районах Києва. Роботу одного з дитячих садків очолювала Наталя Лубенець . Через відсутність достатньої кількості місць до закладів приймали дітей лише з найбідніших сімей. Садок містився в п'яти кімнатах. У закладі працював лікар, для дітей організовувались прогулянки, свята, проводились фребелівські заняття. Діти отримували дворазове харчування.
Товариство широко пропагувало ідею суспільного дошкільного виховання. У 1911 р. ним було створено перше в країні періодичне видання, повністю присвячене питанням дошкільного виховання, - журнал «Дошкольное воспитание», у якому висвітлювалися питання теорії та практики виховання в Росії, Західній Європі та США. Опубліковані в журналі статті були дуже різноманітними за своєю тематикою і мали як теоретичний, так і практичний характер. У «Дошкільному вихованні» співробітничали відомі педагоги, психологи, діячі з дошкільного виховання України та Росії. Журнал сприяв творчому об'єднанню педагогів і діячів дошкільного виховання, являв собою місце обміну досвідом з питань організації, утримання, змісту та методів роботи дошкільних закладів. Виходив до жовтня 1917 року.
У 1912 році Київське товариство народних дитячих садків здійснило нову спробу звернути увагу уряду на проблему дитячих садків. Дитячі садки мали відкриватися і частково фінансуватися державою. Пропонувалося також залучати кошти земств і міських управ. Але і цього разу міністерство не пішло далі письмових подяк упорядникам документа.
У 1908 році Товариство розробило „Положення про дитячі садки”, в якому були визначені завдання дитячої о садка, порядок його відкриття, зміст навчально-виховної роботи, а також вимоги до освітнього рівня педагогічного персоналу. Згідно з Положенням, функцією дитячого садка визнавалося виховання дітей 4-8 років. Визначалися такі види діяльності: 1) унаочнені бесіди та розповіді; 2) ігри зі співом та гімнастикою; 3) малювання; 4) ліплення; 3) ручна праця; 6) перші елементи читання, письма та рахунку. Провідною формою організації навчання називалося заняття. На роботу в дитячі садки на посади садівниць (виховательок) мали допускатися особи із середньою освітою та спеціальною курсовою або отриманою у відповідних навчальних закладах підготовкою.
Робота над змістом і організацією виховання в дитячому садку продовжувалася і в подальші роки. У 1910 році Товариством була розроблена "Програма занять у дитячому садку". У ній зміст виховної роботи був розподілений за видами діяльності, віковими групами, а також надавалися деякі методичні поради, наводився перелік рекомендованих наочних матеріалів.
Бажаючи активізувати науково-методичну роботу та надати їй цілеспрямованого характеру, Товариство створило в 1911 році "особпиву педагогічну комісію", яка повинна була займатися "теоретичною і практичною розробкою проблем виховання". Одним із завдань комісії було "розібратися в багатющій педагогічній літературі". Головою комісії була обрана В.Флерова, а товаришем (заступником) голови - С.Русова.
Одним із напрямків діяльності Товариства була підготовка педагогічного персоналу для дитячих садків. У 1905 році воно відкрило школу нянь (ще напередодні дозволу на відкриття самого товариства). Це був перший в Україні навчальний заклад з підготовки педагогів для дитячих садків. Його відкриття поклало початок історії вітчизняної дошкільної педагогічно) освіти. Школа нянь згодом була перейменована на "школу фребелівок і «мала за мету підготовку помічниць садівниць». У рік відкриття в школі було лише три учениці. Але їх кількість швидко зростала: 1911 році - 40 чоловік, 1914 році - 48 чоловік, 1917 році - 86 чоловік. У звіті Товариства за 1914/1915 навчальний рік зазначалося, що попит на випускниць значно перебільшує їх кількість, і постійно зростає. Н.Д.Лубенець неодноразово заявляла, що Товариство має бажання та можливості розширити школу до 150 учениць, однак на перепоні стояли матеріальні труднощі
Навчання в школі нянь було безкоштовним. Більше того, оскільки значна кількість учениць були незаможними, то Товариство не лише платило за їх навчання, але й надавало деяку матеріальну допомогу своїм вихованкам. До школи приймали тих, хто закінчив однокласне училище. В одному приміщенні зі школою знаходився дитячий садок, і учениці щоденно по декілька годин проводили в ньому, оволодіваючи навичками роботи з дітьми. Зміст підготовки учениць у школі нянь визначався тією діяльністю, до якої їх готували. Випускниці школи в подальшому мали працювати під керівництвом садівниць. Вони повинні були вміти, перш за все, проводити режимні процеси, організовувати ігри, доглядати дітей.
За роки свого існування Товариство відкрило в різних районах міста чотири народні дитячі садки. Вони були розташовані в робочих кварталах, і ходили до них діти найбідніших городян. Товариство повністю брало на себе утримання дітей у садку. У роки першої світової війни, коли гостро стала проблема осередків для притульності, Товариство відкрило також декілька осередків для маленьких дітей і дитячий притулок. До притулку приймалися діти-біженці, що залишилися без батьків. Розмістився він у будинку №15 на знаменитому Андріївському узвозі і прийняв 80 дітей віком від 4 до 14 років. У садках Товариства працювали педагоги зі спеціальною освітою - випускниці Київського фребелівського педагогічного інституту і школи нянь.
ЗАГАЛЬНА ПЕДАГОГІКА
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 739; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!