НЕ-2 ПЕДАГОГІЧНА ЗАДАЧА ЯК ОДИНИЦЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕДАГОГА. СУТНІСНІ ХАРАТЕРИСТИКИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ЗАДАЧІ
Мета: Сформувати уявлення про педагогічну задачу як змістовну й функціональну характеристику професійної діяльності педагога, рівень професійного мислення за характером вирішення професійної задачі.
Обладнання: опорні схеми основних понять теми
Ключові поняття: педагогічна діяльність; види професійно-педагогічної діяльності; задача; педагогічна задача; класифікація педагогічних задач, рівень професійної майстерності.
І. ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК
Основні положення
Роль діяльності в становленні людини розглянуто достатньо глибоко у філософському (К. Маркс, Ф. Енгельс, М. Каган, Е. Маркарян, Г. Батіщев), психологічному (Л. Виготський, С. Рубінштейн, О.Леонтьєв) і педагогічному (Г. Щукіна) розумінні.
Дослідники трактують діяльність як онтологічний початок з могутнім розвиваючим і формуючим потенціалом по відношенню до людини.
Природжена здібність людини до педагогічної діяльності обумовлена відсутністю у індивіда біологічних механізмів наслідування культурного досвіду. Тому специфіка будь-якої педагогічної діяльності пов’язана з її прагненням до утворення в людині її людської сутності.
Таким чином, головним завданням, що стоїть перед педагогом-професіоналом, є оволодіння всіма структурними компонентами своєї діяльності, а також перетворюючим потенціалом її основних видів для здійснення успішної педагогічної діяльності.
|
|
|
Багато хто з дослідників вважає, що діяльність вчителя-вихователя за своєю природою ‑ це процес вирішення невичерпної множини педагогічних задач різних типів, класів та рівнів (В. Сластьонін [28]). Дії педагога можна класифікувати за різними підставами. Наприклад, за способом функціонування виділяють довільні й спеціально організовані, а відносно їх значення для досягнення результату – діагностичні, проективні, продуктивні. Продуктивні, в свою чергу, поділяють на стратегічні, тактичні та оперативні.
Очевидно, що для вирішення професійної задачі педагогу необхідно почати діяти. З психологічної точки зору педагогічна діяльність реалізується в певних педагогічних ситуаціях сукупністю різних дій – перцептивних, мнемічних, комунікативних, предметно-перетворюючих, дослідницьких, контрольних (самоконтрольних), оцінювання (самооцінювання) тощо. Ці дії підпорядковані певним цілям та спрямовані на рішення педагогічних задач, цілеспрямовано чи стихійно (інтуїтивно) усвідомлених педагогом в педагогічних ситуаціях. Певна сукупність таких різнорідних дій обумовлює реалізацію тієї чи іншої психолого-педагогічної функції, показуючи структурну організацію педагогічної діяльності.
|
|
|
Т. Котарбиньський виділяє три елементи практичної діяльності –цілі, умови та засоби. Діяльність, на його думку, складається з окремих дій. ” Одинична дія в онтології – це слово, жест, легке торкання, будь-який вербальний та невербальний вплив, достатній для виявлення реакції, що поступає ззовні. Ця реакція, підтримана відповідною рефлексивною реакцією суб’єкта, пояснює для нього смисл задачі (на спілкування, керування, підтримку тощо), дозволяючи усвідомити свій потенціал і можливість продуктивних дій”.
Приклади типових дій педагога: підходить до вихованця, пояснює завдання, пише на дошці, перевіряє зошити та ін. При цьому кожного разу виконує цілий ряд рухливих та розумових операцій.
З позиції праксеології дія може оцінюватись як правильна чи неправильна. Критеріями правильності
І. Колеснікова [13] вважає успішність, корисність, ефективність, технологічність, простота виконання, естетичність, валеологічність (безпечність).
Практика вказує на професійні моменти, коли фахівець примушений здійснювати ті чи інші дії незалежно від його суб’єктивної оцінки їх доцільності та можливої результативності. У цьому випадку він бере на себе відповідальність за дії. У роботі педагога бувають ситуації як вимушеної дії (визначені керівництвом терміни виконання), так і вимушеної бездіяльності (педагог, переконаний у безрезультативності даної дії; розуміє необхідність гальмування продуктивної діяльності, щоб знайти причину невдачі; доцільність делегування активності іншим спеціалістам; корегування запланованих дій). Критерій раціональності рішення (діяти так, а не інакше), може бути запропоновано на основі математичної аналогії.
|
|
|
Класичними видами професійно-педагогічної діяльності вважаються виховання, викладання, навчання, педагогічне спілкування. Механізми виокремлених видів природно обумовлені. Так, результатами навчання та викладання є знання, уміння, навички, досвід діяльності, світогляд (дидактичний продукт), розвиток психічних процесів і здібностей дитини (психологічний продукт), а результатами виховної діяльності – зміни в системі цінностей, установ, ставлень, способів поведінки. У спілкуванні розвивається здатність до емпатії, співчуття, відбувається культурна ідентифікація.
Педагог виконує й такі види діяльності, як діагностична, організаційна, методична, інформаційна, комунікативна, рефлексивна тощо. На різних етапах освітнього процесу при вирішенні варіативних педагогічних задач вони забезпечують реалізацію функцій педагогічної діяльності.
|
|
|
Але є види діяльності, що мають інтегративну, міждисциплінарну основу, яка пов’язана з прагненням людини до перетворення. Такими видами являються педагогічне моделювання і проектування, педагогічний менеджмент, імітаційне моделювання.
Система педагогічної діяльності складається із сукупності її видів, які необхідні для досягнення поставленої мети. Вона може включати водночас викладання, інформування, педагогічне спілкування, педагогічну підтримку, чи виховну діяльність у поєднанні з консультуванням та імітаційним моделюванням.
Педагогічні дії передбачають певний результат. Результатами педагогічної дії можна вважати такі:
· якість організації педагогічного процесу чи відповідної діяльності вихованців (навчальної, соціально-творчої, художньо-творчої) чи життєдіяльності. За цей результат педагог несе професійну відповідальність;
· динаміка особистісного виявлення, збагачення особистісного досвіду вихованців;
· професійні досягнення педагога: методичні знахідки, конкретні продукти професійної творчості (плани, програми, розробки, посібники). Цей результат характеризує творчу продуктивність педагога і може презентуватися ним для оцінки якості його праці та кваліфікації (наприклад, при атестації);
· динаміка професійного зростання педагога: збагачення особистого досвіду новим професійно значущим змістом. Цей результат усвідомлюється рефлексивно самим педагогом і визначає ступінь його задоволення своєю професіональною діяльністю.
Поняття “задача”та“педагогічна задача” в літературі визначено з різних точок зору. Наприклад, О. Тихомиров [31] визначає задачу як мету, яка задається у конкретних умовах і потребує ефективного способу її досягнення. Л. Спірін та М. Фрумкін [29] задачу вважають як результат усвідомлення суб’єктом діяльності її мети, умов та проблеми (проблеми задачі, вимоги до задачі).
Інші дослідники ‑ О. Леонтьєв [17], О. Тихомиров [32], Г. Балл розуміють задачу як усвідомлення суб’єктом розв’язання суперечності між відомою метою задачі і невідомими шляхами її досягнення, тобто відсутністю необхідного результату інформації для досягнення даної мети. Отже, педагогічна задача – це усвідомлена необхідність вирішення локальної практичної чи теоретичної проблеми, що має соціально-психолого-педагогічну природу, розв’язання якої можливе педагогічними засобами.
У залежності від предмету професійної діяльності педагог працює на різних рівнях ‑ педагогічної ситуації, цілісного педагогічного процесу як системи, системи відношень з іншими людьми, з самим собою, з інформацією. При цьому перед ним постійно постають задачі з вирішення:
· власних проблем (професійне самоствердження, набуття нового досвіду, утвердження статусу);
· соціально-освітніх проблем (реалізація завдань реформування освіти, апробація нових ідей, проектування нових технологій соціального замовлення);
· проблем учнів;
· проблем батьків вихованців;
· проблем колег;
· проблем закладу, в якому він працює.
Визначення педагогічної задачі відбувається в результаті аналізу конкретних умов, що виникли у відповідній ситуації. У результаті аналізу визначається проблема, яка є витоком задачі. Отже, будь-яка педагогічна ситуація по суті є проблемною.
Проблема ‑ це питання чи комплекс питань, в основі яких лежать суперечності. Питання ‑ це невідомий елемент змісту задачі, який треба вирішити. Вирішити задачу – означає побудувати основу діяльності у вигляді прогнозу з наступним виконанням цієї діяльності.
Особливістю педагогічних задач і їх відмінністю від інших є наявність багатьох варіантів можливих рішень. Крім того, вони вирішуються спільно педагогами і вихованцями. Учасники педагогічного процесу виконують у ньому різні функції; функція дитини полягає у розвитку на основі спеціально організованої особистісної діяльності. Активно діючи, дитина бере участь у вирішенні навчальних та виховних задач. Функція педагога полягає в управлінні навчально-виховною системою.
У ході педагогічної діяльності здійснюється цілеспрямована й організована взаємодія вчителя і вихованця, спрямована на досягнення визначених, спроектованих заздалегідь змін особистості молодої людини. При цьому і педагог, і дитина навчаються одночасно. Це акт співтворчості, спільне сходження до розкриття здібностей і індивідуальних якостей кожного. Реальний навчальний процес можливий тільки завдяки спільній освітній діяльності вчителя і учня.
Англійський психолог і педагог Р. Бернс у своєму дослідженні “ Розвиток Я-концепції і виховання” визначає такі принципи взаємодії вчителя і учнів:
· з самого початку і протягом всього навчального процесу вчитель повинен демонструвати дітям свою повну довіру до них;
· він повинен допомагати учням у формуванні й уточненні цілей і задач, що стоять як перед групами, так і перед кожним учнем окремо;
· він завжди повинен виходити з того, що учні мають внутрішню мотивацію до учіння;
· він для учнів ‑ джерело різноманітного досвіду, до якого завжди можна звернутись за допомогою, зіткнувшись із труднощами вирішення будь-якої задачі;
· важливо, щоб він був чутливим для кожного учня. Він повинен розвивати в собі здібність відчувати емоційний стан групи і приймати його;
· він повинен бути активним учасником групової взаємодії;
· він повинен відкрито виявляти в групі свої почуття;
· він повинен прагнути досягти емпатії, що дозволяє розуміти почуття і переживання кожного;
· він повинен добре знати самого себе.
Духовні, фізичні, інтелектуальні можливості дітей ще занадто малі, щоб самостійно впоратися з творчими задачами навчання і проблемами життя. Дитині потрібна педагогічна допомога і підтримка.
Педагогіка, як наука, містить великий діапазон можливостей організації практичної взаємодії на основі застосування різних підходів до дитини: від локальних дій до глобальних масштабів.
| Види педагогічної взаємодії
 Мы поможем в написании ваших работ! | ||||||||