ОФОРМЛЕННЯ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Індустріальний технікум ДонДТУ
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
З оформлення та виконання дипломного проекту
Для студентів спеціальності 5.05050205
«Обслуговування та ремонт обладнання
Металургійних підприємств».
Алчевськ
2011
Укладач: Пономаренко Л.І. – викладач
вищої категорії
Середа О.П. – викладач I категорії
Затверджено на засіданні Пономаренко Л.І. – голова методичної ради методичної ради
Розглянуто і схвалено на засіданні комісії
механо-металургійних дисциплін
Протокол №
від “___” _____________ 2011р.
Голова комісії __________О.П. Середа
Зміст
1 Мета і завдання дипломного проектування ………………....
2 Питання організації і методика роботи
над дипломним проектом …………….…………………
3 Зміст пояснювальної записки дипломного проекту …………....
4 Оформлення пояснювальної записки ………………………...
5 Графічна частина дипломного проекту …………………..
6 Збирання закінченого дипломного проекту підготовка до захисту ………..…..
7 Захист дипломних проектів ………..………………….
|
|
|
8 Порядок зберігання і виконання дипломних проектів ……….
9 Література ………………………………………………………
МЕТА І ЗАВДАННЯ ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУВАННЯ
Дипломне проектування є завершальним і творчим етапом навчання студентів в технікумі і переслідує мету: розширення, систематизацію і закріплення теоретичних знань студента, поглиблене вивчення ним однієї з галузей металургійного виробництва і відповідного їй технологічного обладнання (відповідно до теми проекту); подальший розвиток розрахунково-графічних і конструкторських навичок; здатність технічно грамотно реалізувати свої задуми і міркування в конкретну конструкцію і, таким чином, розвивати здібності самостійного рішення технічних задач. Дипломний проект є першою самостійною технічною роботою випускника, на підставі захисту якої, Державна кваліфікаційна комісія вирішує питання про надання дипломникові кваліфікації техніка-механіка.
Завдання на дипломне проектування
Право отримання завдання на дипломне проектування надається студентам, що повністю закінчили теоретичний курс навчання.
Тема дипломного проекту підбирається, обговорюється і затверджується предметною комісією і видається студентові письмово перед початком переддипломної практики. Структура і зміст розділів дипломного проекту узгоджується з керівником і консультантами відповідних розділів.
|
|
|
Після повернення студента з переддипломної практики і оформлення звіту про переддипломну практику, керівник проекту спільно з дипломантом (на підставі зібраних матеріалів) остаточно уточнює окремі положення дипломного завдання, формулює остаточний варіант завдання на проектування, яке затверджується заступником директора технікуму і не підлягає подальшій зміні.
Тема дипломного проекту, стосовно реальних дипломів, повинна бути спрямована на вирішення актуальних питань організації ремонтів конкретної дільниці, створення нового, модернізацію та вдосконалення діючого обладнання з метою підвищення його продуктивності, зниження втрат сировини, енергоресурсів, зниження цінності устаткування, зменшення числа і тривалості ремонтів, а також простоїв машин та агрегатів. У дипломному проекті повинні розглядатися питання економічної чистоти виробництва - об'єктів проектування.
У завданні обов'язково вказуються дата його видачі і термін закінчення проектування, тобто дата надання закінченого проекту на комісію для проходження нормоконтролю, отримання відгуків керівника та консультантів і направлення на зовнішню рецензію.
|
|
|
Структура, об'єм і зміст дипломного проекту
Обсяг і зміст дипломного проекту на здобуття кваліфікації техніка-механіка за фахом 5.05050205 обумовлені і повинні відповідати завданням дипломного проектування.
У структурному відношенні дипломний проект складається з графічної частини і текстових документів, наданих у вигляді пояснювальної записки. Обсяг закінченого дипломного проекту кваліфікації техніка-механіка з ремонту і експлуатації металургійного обладнання повинен знаходитися в межах: графічна частина 4-6 аркушів формату А1 (841 x 394мм), пояснювальна записка 50-80 листів формату А4 (298 x 210мм), в тому числі таблиці, рисунки, додатки. Відхилення обсягу в меншу чи більшу сторону можливе, але повинно бути обґрунтоване автором і узгоджене з керівником дипломного проектування.
Нижче наведено рекомендовані комісією приблизний перелік і об'єм графічних (креслень) і текстових (пояснювальною запискою) документів.
Графічна частина може включати (аркуші формату А1) збірне креслення машини (механізму, пристрою) або окремих її частин з необхідними проекціями, видами, перерізани, технічною характеристикою - 1...2;
|
|
|
- креслення складальних одиниць (вузлів, що складають суть розробки заданою темою спец.частини) - 1.. .2;
- робочі креслення нового або модернізованого вузла -0,5...1,5.
Обсяг пояснювальної записки розподіляється наступним чином: вступ - 0,8-1,0; питання загального характеру - 8-10; спеціальна частина - 25-30; розрахункова частина - 10-15; організація ремонтів металургійних машин - 5-7; економічні обґрунтування технічних розробок - 4-6; забезпечення безпечного обслуговування обладнання - 4-5; промсанітарія і екологія - 2-3; висновки - 0,5; список використаних джерел.
У кожному конкретному випадку обсяг і зміст графічної частини і всіх (або деяких) розділів пояснювальної записки можуть істотно відрізнятися від тих, що рекомендуються, але обов'язковою є умова обґрунтованості і узгодження ухвалених дипломантом рішень з керівником проектування.
2 ПИТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ І МЕТОДИКА РОБОТИ НАД ДИПЛОМНИМ ПРОЕКТОМ
2.1 Дуже важливим етапом в розробці теми дипломного проекту є, безумовно, переддипломна практика, програма якої передбачає вивчення всіх основних питань, пов'язаних з виконанням проекту.
Тому ретельне і повне виконання студентом програми практики в значній мірі полегшує процес дипломного проектування, підвищує якість проекту і сприяє успішному його захисту.
2.2 Частина питань загального характеру, спеціальної та інших частин пояснювальної записки проекту можна (і слід) розробляти безпосередньо в період проходження практики. Можливе виконання деяких частин графічної частини.
2.3 Отримавши завдання, студент зобов'язаний перш ніж приступити до проектування детально опрацювати і повністю з'ясувати собі його зміст.
2.4 Студент виконує дипломний проект під наглядом керівника і консультантів з окремих розділів, в процесі виконання проекту дипломант консультується і вирішує з ними відповідні питання. Ухвалені рішення з цих питань дипломант погоджує з керівником проекту.
2.5 До основних обов'язків керівника дипломного проекту належать:
- складання розгорненого завдання на дипломне проектування і узгодження його зі всіма розділами проекту;
- систематичний контроль за виконанням студентом календарного плану дипломного проектування;
- керівництво розроблених студентом основних, конструкторських та інших питань проекту.
Керівник повинен вказати студентові лише загальний напрям, зовсім не пропонуючи готових рішень і всіляко заохочувати творчу ініціативу і самостійність дипломанта;
- виявлення по ходу проектування помилкових рішень і недоліків, а також можливостей їх виправлення;
- складання відгуку за закінченим дипломним проектом з обов'язковою диференційованою оцінкою.
2.6 Вказівки керівника є для дипломанта лише рекомендаціями, оскільки за ухвалені в проекті рішення і за правильність всіх обчислень несе відповідальність тільки автор проекту.
2.7 З'ясувавши завдання і уточнивши обсяг роботи, студент повинен скласти план своєї роботи над проектом і календарний графік її виконання з тим, щоб правильно розподілити свій час і сили протягом всього періоду дипломного проектування, який триває приблизно 40 днів.
Питома вага окремих етапів визначається у відсотках від загального об'єму проектування, на підставі чого встановлюється тривалість кожного етапу в робочих днях. План і графік необхідно погоджувати з керівником дипломного проекту.
2.8 Не рідше, ніж чотири рази на місяць, студент зобов'язаний звітувати про виконану роботу перед своїм керівником.
2.9 Середня систематична тривалість роботи студента над дипломним проекті повинна складати 6-8 годин на добу.
2.10 Студент, який не виконав дипломний проект, або не захистив, у встановлений термін відраховується з технікуму.
ЗМІСТ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ
Конкретні вказівки і поради за змістом пояснювальної записки до дипломного проекту студенти отримують від керівника і консультантів відповідних розділів проекту. Загальні ж вимоги до змісту пояснювальної записки викладені нижче.
Вступ
Вступ присвячується характеристиці існуючого рівня техніки і розгляду перспектив розвитку тієї галузі металургійного виробництва, до якої відноситься виконуваний дипломний проект. Логічним завершенням «Вступу» повинні бути завдання з розвитку даної галузі виробництва, з механізації у виробничих процесах, з удосконалення машин, а також значення питань, що розробляються в проекті, для даного підприємства.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Ця частина проекту повинна дати загальне уявлення про підприємство, конкретніше про цех (дільницю), по якому ведеться проектування, і достатньо докладно - про виробничу дільницю, як повинне супроводжуватися кінематичними схемами механізмів.
Схеми виконуються по ГОСТу, на окремих аркушах. Внизу під схемою повинна бути розшифровка елементів схеми і нижче нумерація рисунків з її назвою (наприклад: Рисунок 1 - Кінематична схема рейкового штовхача).
Опис обладнання повинен містити наступне:
а) короткий опис технологічного процесу дільниці з вказівкою обладнання;
б) обладнання (у технологічній послідовності) в такому об'ємі:
- найменування машини (у вигляді підзаголовка);
- призначення, пристрій (основні частини і механізми), параметри, технічна характеристика, схеми.
3.2.1 Опис машини (механізма), механізму повинен включати: призначення, пристрій і роботу машини, докладну технічну характеристику.
Опис супроводжується рисунками, схемами з необхідними підписами і поясненнями.
СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА
Основною, найбільш трудомісткою і змістовною частиною дипломного проекту є технічне рішення поставленої задачі.
При виконанні спеціальної частини повинні найповніше розкритися теоретичні знання і практичні навички дипломанта при рішенні самостійної технічної задачі в області ремонту металургійного обладнання.
Відповідно до цього спеціальна частина проекту включає:
3.3.1 Вибір методу ремонту. У практиці металургійних, заводів прийняті наступні методи проведення капітальних ремонтів обладнання: індивідуальний, вузловий, агрегатний, розосереджений. Необхідно вибрати метод проведення ремонту, що дає найбільший економічний ефект.
3.3.2 Змащування машини (механізма)
При висвітленні цього питання слід записати призначення змащування, потім потрібно описати як змащуються окремі вузли тертя з вказівкою змащувального матеріалу. Прикласти схему і таблицю змащування для свого механізма.
3.3.3 Аналіз умов роботи механізму і запропоновані заходи щодо збільшення терміну служби механізму.
У цьому питанні слід вказати вимоги до зносу деталей, їх відновлення, взаємного розташування деталей, відхилення форми поверхні і т.п. Намітити конкретні заходи по підвищенню стійкості цих деталей: зміцнення, змащування, застосування якісних вуглецевих або легованих сталей, термічну обробку, зміну конструкції (провести критичний аналіз існуючих конструкцій і схем машин того ж призначення).
Зробити такий аналіз студентові допоможе виробничий досвід використання машини: паспорт і технічна документація, спілкування з обслуговуючим персоналом.
3.3.4 В правилах технічної експлуатації з цього питання студент повинен відобразити питання правильної експлуатації і ремонту механізмів. Вказати терміни ревізій і ремонтів, знос деталей, що допускається.
3.3.5 Технологічний процес ремонту
Скласти документацію на ремонт. У переліку технічної документації слід вказати всю документацію: відомість дефектів, поопераційний графік проведення капітального ремонту, відомість дефектів.
При розробці технологічного процесу капітального ремонту обладнання необхідно описати наступні основні операції:
- розбирання машини на вузли, а вузли на деталі; очищення, дефектацию деталей; ремонт (відновлення) деталей; вузлове і загальне збирання машини, обкатку; випробування вузлів і машини вхолосту і під навантаженням; фарбування машини. Для наочності технологічний процес капітального ремонту машини необхідно зобразити у вигляді графічної схеми і дати відповідні пояснення.
При розробці технологічного процесу на розбирання і збірку вузлів і машини необхідно встановити раціональну технологічну послідовність розбирання і збирання. Тут важливо спочатку встановити перелік тих вузлів, які можна буде розбирати і збирати незалежно один від одного, а потім встановити перелік деталей і готових вузлів, з яких збирається машина.
При дефектації деталі ділять на три групи: придатні, непридатні, такі, що вимагають ремонту.
Придатні деталі знову подають на збірку, непридатні відправляють в металобрухт, а деталі, що вимагають ремонту, відновлюють. Для правильної дефектації важливо знати і вміти призначати величини граничного зносу для різних деталей і вузлів обладнання.
Слід мати на увазі, що ремонту (відновленню) піддають тільки дорогі, трудомісткі у виготовленні деталі, відновлення яких обходиться значно дешевше знов виготовлених.
РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА
Процес вдосконалення техніки тісно пов'язаний з необхідними розрахунками: кінематичними, енергосиловими, та розрахувати на міцність.
3.4.1 Енергосилові розрахунки включають визначення силових навантажень на виконавчому органі (іноді вони задаються як вихідні дані до проектування) машини, перевірочний розрахунок потужності двигуна, при необхідності проводити перевірку його па пусковий режим або нагрів.
3.4.2 Кінематичні розрахунки виконують для визначення крутних моментів, і кутових швидкостей валів, для опису законів руху елементів силового ланцюга від джерела руху (двигуна) до виконавчого органу (робочому інструменту).
3.4.3 Розрахунки на міцність включають поняття всіх видів розрахунків, пов'язаних з міцністю окремих елементів (деталей), складальних одиниць і машини в цілому. Для правильного проведення розрахунку деталі або вузла ремонтованого обладнання на міцність потрібно провести дії в такій послідовності: глибоко вивчити конструкцію і принцип роботи механізму; з'ясувати напрям навантажень, що діють; обчислити або прийняти за надійними джерелами їх величину; акуратно викреслити схему навантажень; визначити характер напруги.
Всі розрахунки на міцність повинні містити початкові дані, розрахункову схему (схеми) обчислення за формулами, результат, висновки.
3.4.4Кожен типовий або оригінальний розрахунок, приведений в записці, повинен бути даний повністю. Для однотипних розрахунків слід наводити тільки їх остаточні результати, зведені в таблицю.
3.4.5 Розрахунки зубчатих (і інших) зачеплень, валів і осей, підшипникових вузлів і т.п. повинно супроводжуватися розрахунковими схемами, тобто розташуванням зусиль, що діють, епюрами моментів.
Розрахункові схеми повинні виконуватися чітко, в строгій відповідності з вимогами теоретичної механіки, вибори матеріалів і норм ЕСКД.
3.4.6 Залежно від теми дипломного проекту, його спеціальної частини, міцністні розрахунки можуть носити той або інший характер. Проте дипломант повинен показати вміння використовувати потрібну йому методику.
За правильність обчислень відповідальність несе тільки дипломант.
ОХОРОНА ПРАЦІ
3.5.1 Забезпечення безпечного обслуговування обладнання.
У цьому розділі дипломного проекту студент повинен показати професійний підхід до питань техніки безпеки обслуговуючого металургійне обладнання персоналу на об'єкті проектування.
Дипломат повинен вільно орієнтуватися в питанні пожежної безпеки, що розглядається в проекті цеху (дільниці) і викласти заходи по попередженню або ліквідації вогнища пожежі на проектованій виробничій ділянці.
Особливе значення слід приділити питанню безпечних умов при ремонті обладнання: захисної техніки, виділення відповідальних осіб, послідовність виведення машини з експлуатації, ремонтів і введення в роботу після закінчення ремонтних робіт.
3.5.2 Промсанітарія і екологія
Дипломант зобов'язаний проявити знання елементів дизайну обладнання і описати його стосовно своєї машини.
Кожен дипломний проект повинен містити екологічні розробки, тобто заходи щодо усунення або зниження шкідливих викидів при експлуатації машини об'єкту спеціальної частини. Часто це можуть бути заходи щодо всього цеху (дільниці).
ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА
Відповідно до завдання необхідно описати організацію роботи по нагляду і ремонту обладнання в цеху, показати . структуру ремонтної служби цеху, скласти документацію на ремонт.
У цьому розділі описати передові методи ремонтів, розробити заходи щодо наукової організації праці ремонтної служби цеху.
У завданні передбачено складання штатного розкладу ремонтної служби цеху (дільниці).
ЕКОНОМІКА ВИРОБНИЦТВА
Цей розділ передбачає розрахунок вартості капітального ремонту машини (механізму); цей розрахунок повинен бути проведений з урахуванням реконструкції, модернізації (якщо вона була).
Наводяться техніко-економічні показники роботи цеху.
Кожна нова (модернізована) конструкція агрегату (машини), розроблена в дипломному проекті, повинна бути обґрунтована техніко-економічними розрахунками. Вельми важливими є економічні вимоги до машини. Вона обов'язково повинна забезпечити підвищення продуктивності праці (або якість продукції) і зниження собівартості продукції.
До основних показників економічної ефективності конструкції машини відносять:
- при виготовленні - собівартість машини і її ціна, величина капвкладень, необхідних для освоєння нової машини;
- при експлуатації - продуктивність праці обслуговуючого персоналу, собівартість одиниці продукції, отриманої на даній машині, величина капвкладень при експлуатації нової машини.
Зрештою все це визначає рентабельність нової (реконструйованої) машини.
ОФОРМЛЕННЯ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ
4.1 Загальні положення
Текстові документи підрозділяють на документи, що містять суцільний текст і текст, розбитий на графи (специфікації, відомості, таблиці та т.ін.), а також ілюстрації і додатки (при наявності).
Текстові документи виконують на листах формату А4 з однієї сторони листа.
Суцільний текст і текст, розбитий на графи в лабораторних роботах (ЛР ), пояснювальних записках ( ПЗ), звітах може бути оформлений як один з наступних варіантів:
- текст, повністю надрукований машинописним способом через 1,5міжрядкового інтервалу;
- текст повністю оформлений за допомогою комп'ютерної техніки
через 1.5 міжрядкового інтервалу, шрифтом Times New Roman 14 згідно ГОСТу 2.004. Текстові документи на магнітних носіях - за ГОСТом 28388;
- текст повністю оформлений рукописно. При цьому почерк повинен бути прирівняний до шрифтового, оформлений чорною тушшю, пастою або чорнилами, з висотою букв і цифр не менш 2,5 мм.
Допускається вписувати в документи, виготовлені машинописним способом окремі слова, формули, рисунки, умовні знаки, ілюстрації виготовлені рукописним способом, їх слід виконувати чорною тушшю, пастою або чорнилами.
Схеми, таблиці й креслення в ПЗ допускається виконувати на аркушах будь-яких форматів (до А1) згідно з ГОСТом 2.301, при цьому основний надпис виконують згідно з ГОСТом 2.104 (форми 2 і 2а).
При написанні документу слід видержувати поле листа. Відстань від рамки до тексту вгорі 10 мм, внизу 10-40мм; від рамки до тексту ліворуч 5 мм; від тексту до рамки праворуч не менше 3 мм.
Першим листом текстового документу є титульний лист, на якому номер листа не проставляють. Другим листом документу в курсових та дипломних проектах (роботах) є лист завдання, на якому номер листа не проставляють, але включають у загальну кількість листів документа. Третім листом ДП є зміст, на якому виконують форму 2 основного надпису за ГОСТом 2.104. Наступні листи пояснювальних записок ( ПЗ), слід виконувати з основним надписом за формою 2а ГОСТ 2.104, окрім документів, що включають в ПЗ, виконання яких передбачене спеціальними формами. Наприклад, документи експлутаційні, специфікації, відомісті, технологічні документи та інше.
Технологічні документи, що виконують згідно з ЄСТД, повинні мати позначку за ГОСТ 3.1201, конструкторські - за ГОСТ 2.201 з урахуванням особливостей, встановлених методичними вказівками до курсових або дипломних проектів .
Абзаци в тексті починають відступом 17-20 мм. Якщо абзац починається з номеру розділа, пункту, то номер не повинен виступати за межі абзаца. При необхідності допускається використання окремих аркушів формату АЗ. У тексті слід застосовувати науково-технічні терміни й позначки, встановлені чинними нормативними документами, і такими, що використовують у літературі.
Не допускається:
- застосовувати звороти розмовної мови, техніцизми і професіоналізми;
- застосовувати для одного і того ж поняття різні науково-технічні терміни, близькі за змістом (синоніми);
- застосовувати довільні словотворення;
- замінювати слова буквеним позначенням;
- застосовувати скорочення слів, окрім встановленихправилами орфографії, пунктуації, а також відповідними стандартами, наприклад, ДСТУ 1.5, ЄСКД, ЄСТД і др., в тому числі в бібліографічних описах - ГОСТ 7.12;
- використовувати в тексті математичний знак мінус (-) перед негативними значеннями величини. Взамін знаку (-) слід писати слово "мінус";
- вживати математичні знаки без цифр. Наприклад, менше або дорівнює, а також знак %;
- подвоювати знаки, наприклад, %%;
- скорочувати позначки одиниць фізичних величин (наприклад, мм замість міліметрів), якщо їх вживають без цифр, за винятком одиниць фізичних величин в заголовках і боковиках таблиць, в розшифровках буквених позначок, що входять до складу формули.
Опечатки, описки та графічні неточності, виявлені в процесі виконання документа, допускається виправляти підчисткою або замальовуванням білою фарбою і написанням на тому ж місці виправленого тексту. Пошкодження листів в текстових документах, помарки і сліди неповністю видаленого тексту не допускається .
Загальними вимогами до текстових документів є :
- чіткість і логічність;
- стислість і точність формулювання, включаючи неоднозначне
тлумачення;
- конкретність результатів роботи;
- обгрунтованість рекомендацій та пропозицій;
- суворе виконання документації в відповідності з нормативними
документами.
4.2 Основні надписи
Вимоги до форми, розмірів, порядку заповнення основних написів у конструкторській документації визначають за ГОСТ 2.104-2006, технологічної - за ГОСТ 3.1103-74.
Весь текстовий документ за винятком титульного листа і листа завдання повинні мати основні надписи, розташовані в правому нижньому кутку листа.
4.3 Структура текстового документу
Пояснювальна записка курсового проекту (роботи) або дипломного проекту (роботи) повинна мати таку структуру:
– титульний аркуш;
– завдання на проект студентові ;
– зміст;
– вступ;
– текстову частину, що містить всі розділи пояснювальної записки відповідно до завдання;
– список використаних джерел;
– додатки.
4.4 Основний текст документа
Пояснювальна записка оформлюється на білих аркушах формату А4 ; текст розташовується на аркушах з рамками, згідно з формою 2а за ГОСТ 2.104-96. Перший лист розділу «Зміст» розташовується на аркуші з формою 2 (ГОСТ 2.104-96). Розділи мають порядкові номери (цифри – арабські) в межах всього тексту підряд, починаючи з цифри 1 . Розділи: «Титульний аркуш», «Завдання», «Додатки» не нумеруються. Крапка після назви розділу – не ставиться. Назви зазначених розділів: Зміст, Вступ, Список використаних джерел, Додаток розташовують посередині (симметрично) аркуша.
Розділи складаються з підрозділів, пунктів та підпунктів. Номер та назва розділу розташовується після абзацного відступу. Крапка в кінці назви розділу не ставиться. Підрозділи можуть бути і відсутніми (якщо зміст розділу невеликий).
Підрозділи мають порядкові номери, що починаються з номера розділу та номера підрозділу, які розділяються між собою крапкою. Крапка після номера підрозділу та після його назви – не ставиться. Якщо підрозділ у розділі – один, то він нумерується тільки у тому випадку, якщо поділяється на пункти та підпункти. Назва та номер підрозділу починаються з абзацного відступу; відстань між назвою розділу та назвою підрозділу – 8 мм. Відстань між назвою підрозділу та текстом в підрозділі складає 15 мм Переноси в назвах розділів та підрозділів робити не дозволяється. Назви розділів та підрозділів повинні бути короткими, але інформативними. Якщо назва розділу (підрозділу) складається з двох частин (речень), то вони розділяються крапкою. До розділу «Зміст» входять тільки назви розділів та підрозділів;пункти та підпункти в «Змісті» не зазначаються (приклад оформлення розділу «Зміст» наведено в Додатку Б).
Підрозділи можуть поділятися на пункти та, відповідно, підпункти, які також розділяються всередині номера пункта та підпункта крапками.
В кінці номера пункту та підпункту крапки не ставляться. Після назви пункта та підпункта (якщо вона є; назви пункта та підпункта може й не бути) крапка не ставиться; при цьому текст пункту (підпункту) починається з нового рядка, без інтервалу, з абзацного відступу. Якщо пункт і підпункт назви не має, то в кінці першого речення пункту (підпункту) ставиться крапка.
Усередині розділів, підрозділів, пунктів або підпунктів можуть бути наведені перерахування.Перед кожною позицією перерахування варто ставити дефіс.
Приклад:
- комутаційні апарати розподільних пристроїв;
- обмежуючі апарати розподільних мереж.
При необхідності посилання в тексті документа на одне з перерахувань, перед кожною позицією перерахування варто ставити малу літеру, після якої ставиться дужка. Для подальшої деталізації перерахувань необхідно використовувати арабські цифри, після яких ставиться дужка.
Приклад:
а) комутаційні апарати розподільних пристроїв:
1) рубильники;
2) вимикачі навантаження.
б) обмежуючі апарати розподільних мереж:
1) реактори;
2) розрядники.
Щоразу запис перерахувань виконується малими літерами з абзацного відступу. Наприкінці кожного рядка перерахування, крім останнього, ставиться крапка з комою. Останній рядок перерахування повинен закінчуватися крапкою.
4.5 Ілюстрації
Ілюстрації (рисунки, схеми, графіки, діаграми, тощо) розміщують по тексту після першої про них згадки, з обов’язковим посиланням на номер ілюстрації. Рисунки розташовують посередині листа; їх розміри повинні бути достатніми для того, щоб було можливо розрізнити найменші зображені деталі.
Появі рисунка має передувати обов’язкове посилання на нього, із зазначенням порядкового номера рисунка. Взагалі один рисунок повинен зображуватись на одному листі з форматом А4. Але (якщо рисунок відносно невеликий і потрібно зекономити об’єм «Пояснювальної записки») допускається розміщення рисунку відразу після посилання на нього в тексті (через інтервал). Подальший текст починається після відступу від нижньої границі рисунка, також через один інтервал. При труднощах розміщення рисунку на аркуші формату А4 допускається застосування формату А3.Бажано уникати розвороту рисунка на 90 градусів. Якщо ж уникнути цього неможливо, то рисунок розвертають на 900 (проти напряму руху годинникової стрілки).
Деталі рисунку позначають, згідно з правилами виконання креслень. Перелік позначень (під рисунком) є обов’язковим, незалежно від того, є ці позначення в тексті «Записки» чи ні. Позначення проставляють на вільних місцях площі навколо рисунку; при можливості вони мають розташовуватися за напрямом руху годинникової стрілки. Розшифровка позначень виконується під рисунком, через інтервал після нижньої межі рисунку. Позначення розділяють крапкою з комою; в кінці переліку позначень ставлять крапку.
Розташування переліку позначень не знизу, а збоку від рисунка (з метою економії паперу) не дозволяється. Після переліку позначень (або інших пояснень елементів рисунка) розташовують основний підпис рисунку .
Нумерація рисунків здійснюється в межах всього документа обов’язково наскрізною нумерацією.
4.6 Побудова таблиць
У таблицях, як правило, розміщують матеріали, які краще подавати у цифровому вигляді. Таблиці (за винятком таблиць, що розміщені у «Додатках») нумерують арабськими цифрами наскрізною нумерацією. Нумерація таблиць здійснюється незалежно від нумерації рисунків.
Розташовують таблицю або відразу після посилання на неї (що є обов’язковою вимогою), або з нової сторінки. На відміну від підпису рисунків назву таблиці розташовують зверху над таблицею, через один інтервал за текстом «Записки», з абзацного відступу. Якщо таблиця починається з нової сторінки, інтервал не потрібен. Вимоги до назви таблиці аналогічні вимогам до назв рисунків. Після назви таблиці, через один інтервал, розташовують саму таблицю.
Таблиці складаються з таких структурних частин: 1) головки, до якої входять заголовки граф та підзаголовки; 2) горизонтальних рядків (висота рядків не менше 8 мм); 3) боковика (графи для заголовків рядків); 4) граф (колонок). Головка таблиці обов’язково відділяється лінією від решти таблиці.
Якщо таблицю не вдається розмістити на одному аркуші (формату А4), допускається її розміщення або на листі з форматом А3, або на наступному листі. Наступний лист починають з назви «Продовження таблиці », при цьому початок таблиці на першому листі внизу не закривають лінією.
Поділ заголовка і підзаголовка боковика і колонок діагональними лініями не дозволяється. Графу «№ п.п. (порядковий номер)» у таблиці не включають. Рядки і колонки, при необхідності, можна об’єднувати. Розмірність фізичних величин наводять у заголовку, в кожній колонці, через кому (не в дужках).
Заголовки граф (колонок) таблиці починаються з великої літери, підзаголовки – з малої (якщо вони продовжують речення з заголовку) або з великої (якщо вони мають самостійне значення). Крапка в кінці заголовку та підзаголовку не ставиться.
Не дозволяється оформлення таблиць у «художньому» вигляді (використовуючи можливості редактора «Word»). Дозволяється виконання таблиці лише з простою одинарною сіткою. Подальший текст «Записки» продовжують через один інтервал після нижньої межі (рамки) таблиці.
Заголовки граф, як правило, розташовують паралельно рядкам таблиці. При необхідності допускається перпендикулярне розташування заголовків граф.
Допускається розташовувати таблицю вздовж довгого рядка листа.
4.7 Формули
Для набору формул необхідно використовувати стандартні комп’ютерні програми, що є складовими частинами комп’ютерних пакетів “Word” (різні версії).
Формула розташовується одразу після посилання у тексті, з червоного рядка. В кінці формули (якщо коментарі до змісту формули відсутні) ставлять крапку. Якщо коментарі (розшифровка складових формули) присутні, в кінці формули ставлять кому, а коментарі розташовують на початку наступного рядка (без інтервалу). Якщо необхідно навести декілька формул підряд, то кожну з цих формул розташовують окремо за рядками, через крапку з комою; в кінці останньої з цих формул ставлять крапку. Довгі формули можуть поділятися на частини, з послідовним перенесенням частини формули у наступний рядок. На написання формул відстань між строк-8мм. Якщо формула має чисельник та знаменник, то на формулу відділяється 16 мм.
Кожна формула повинна бути пронумерована. Номер формули починається з цифри 1 наскрізною нумерацією в межах всього документу. Номер формули ставлять у круглих дужках; він повинен знаходитись справа від власне формули, в кінці рядка з формулою.
Результати розрахунків у тексті не нумеруються. Необхідно спочатку записати формулу, а потім (з нового рядка) здійснювати розрахунки.
4.8 Порядок складання списка використаних джерел
Список використаних джерел повинен включати перелік джерел, використаних у документі. Джерела розміщуються в порядку виникнення посилань на них у тексті документа. Відомості про джерела, що входять до списку, необхідно подавати згідно з вимогами ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 "Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання", який діє з 1.06. 2007 р.
У цьому розділі правила оформлення посилань згідно з ДСТУ ГОСТом 7.1:2006 приведені у вигляду прикладів у Додатку Л.Опис підручника повинен мати: Прізвище, ініціали авторів, назву книги, видавництво, рік видання, кількість сторінок.
4.9 Додатки
Додаток слід оформлювати як продовження ПЗ на його наступних сторінках, розташовуючи їх у порядку появи посилань на них у тексті. Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки, мати заголовок, надрукований (написаний) вгорі малими літерами з першої великої літери симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої повинно бути написане (надруковане) слово Додаток - і велика літера, що означає додаток.
Додатки позначати послідовно великими літерами українського АЛФАВІТУ, за винятком Є, З, Ї, І, Й, О, Ч, Ь. Наприклад, Додаток А; Додаток Б. і т. ін.
Додатки повинні мати загальну з іншою частиною ПЗ і ДР наскрізну нумерацію сторінок.
Якщо додаток виконаний на спеціальній формі (бланку) або подає копію документа або комплект документів (наприклад, технологічна інструкція), то перед таким документом вміщують аркуш, на якому посередині записують ДОДАТОК і його позначення. Нижче пишуть заголовок додатку. Така сторінка включається в загальну нумерацію. До вступу включають усі додатки з позначеннями й заголовками. Додатки до ПЗ допускається оформлювати на листах формату АЗ, А4хЗ, А4х4, А2, А1 за ГОСТ 2.301, а додатки до ДР - тільки на форматі АЗ.
Наявні в тексті додатку ілюстрації, таблиці, формули слід нумерувати наскрізною нумерацією в межах документу. Якщо в додатку одна ілюстрація, одна таблиця, одна формула, їх нумерують. У додатках вмішують матеріал, який доповнює текст пояснювальної записки, але має великий обсяг, або якщо включення його до основної частини може змінити впорядковане й логічне уявлення про роботу.
Додатками можуть бути:
– графічний матеріал;
– таблиці, що доповнюють основний текст;
– розрахунки;
– оригінали фотографій;
– опис апаратури і приладів, що використовувались під час вимірів та випробувань;
– інструкції і методики, опис алгоритмів і програм розв`язання задач на ЕОМ, які розроблені в процесі виконання дипломного проекту (роботи);
– ілюстрації допоміжного характеру;
– та інші матеріали.
Дата добавления: 2018-05-30; просмотров: 413; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!