Тест 191. Обов’язковою ознакою якого складу злочину проти власності в законі визначено напад?
1. насильницький грабіж
2. розбій
3. вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я
4. крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище
Тест 192. У складі злочину, передбаченому статтею 197 «Порушення обов’язків щодо охорони майна» Кримінального кодексу України, суб’єкт злочину визначений як:
1. лише службова особа
2. лише особа, якій доручено охорону майна
3. лише особа, якій доручено зберігання чи охорону майна
4. лише особа, якій доручено охорону, зберігання чи розподіл майна
Тест 193. Кримінальна відповідальність за вчинення злочину, передбаченого ст. 196 «Необережне знищення або пошкодження майна» Кримінального кодексу України, настає лише за наявності такого наслідку:
1. істотної майнової шкоди
2. майнової шкоди у великому розмірі
3. тяжких тілесних ушкоджень або загибелі людей
4. майнової шкоди в особливо великому розмірі
Тест 194. Стаття 193 «Незаконне привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї» Кримінального кодексу України містить вказівку на такий предмет злочину (оберіть точну відповідь):
1. лише чуже майно, що має значну матеріальну цінність
2. лише чуже майно, що має історичну або наукову цінність
3. чуже майно або скарб, які мають особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність
4. лише скарб, який має історичну, наукову, художню чи культурну цінність
|
|
|
Тест 195. Повторність розбою відповідно до ч. 2 ст. 187 Кримінального кодексу України має місце у разі вчинення таких злочинів (оберіть точну відповідь):
1. лише розбою
2. розбою та насильницького грабежу
3. розбою, насильницького грабежу та вимагання
4. розбою та бандитизму
Тест 196. Стаття 190 Кримінального кодексу України містить таке визначення шахрайства:
1. заволодіння чужим майном шляхом обману або зловживання довірою
2. спричинення майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою
3. заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману або зловживання довірою
4. заволодіння майновим правом шляхом обману або зловживання довірою
Тест 197. Яка зі статей Кримінального кодексу України, що передбачають злочини проти власності, містить формальний склад злочину?
1. ст. 192 «Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою» КК України
2. ст. 189 «Вимагання» КК України
3. ст. 194 «Умисне знищення або пошкодження майна» КК України
4. ст. 186 «Грабіж» КК України
Тест 198. Стаття 187 «Розбій» Кримінального кодексу України не містить кваліфікуючу ознаку:
1. повторності
2. поєднання діяння з погрозою вбивства
3. поєднання діяння з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище
|
|
|
4. вчинення діяння за попередньою змовою групою осіб
Тест 199. Стаття 186 «Грабіж» Кримінального кодексу України не містить кваліфікуючу ознаку:
1. повторності
2. вчинення діяння за попередньою змовою групою осіб
3. поєднання діяння з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище
4. поєднання діяння із застосуванням зброї
Тест 200. Яка з числа наведених кваліфікуючих ознак не міститься у ст. 189 «Вимагання» Кримінального кодексу України?
1. вчинення діяння службовою особою з використанням свого службового становища
2. поєднання діяння з погрозою вбивства
3. поєднання діяння з пошкодженням чи знищенням майна
4. поєднання діяння з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого
Види звільнення від покарання та його відбування:
а) загальне та спеціальне;
б) строкове та безстрокове;
в) безумовне та умовне;
г) основне та додаткове.
2. Звільнення від покарання та його відбування – це:
а) повне або часткове звільнення судом особи, винної у вчиненні злочину, від покарання чи його відбування за наявності визначених у КК України підстав;
б) звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності;
|
|
|
в) один із найменш суворих видів покарання, що може бути застосований до особи, яка вчинила злочин;
г) кінцевий етап індивідуалізації покарання.
3. До звільнення від відбування покарання з випробуванням належить:
а) звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст. 79 КК України);
б) звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 83 КК України);
в) заміна невідбутої частини покарання більш м’яким (ст. 82 КК України);
г) умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст. 81 КК України).
4. Підставою та умовами звільнення від покарання у зв’язку з втратою особою суспільної небезпечності є:
а) вчинення злочину невеликої тяжкості та наявність позитивної характеристики особи за місцем роботи чи навчання;
б) вчинення злочину невеликої або середньої тяжкості, щире каяття особи та відшкодування заподіяної шкоди;
в) вчинення злочину невеликої або середньої тяжкості, якщо на час розгляду справи в суді своєю бездоганною поведінкою і сумлінним ставленням до праці особа довела, що вона вже не є суспільно небезпечною, у результаті чого може бути звільнена від покарання;
|
|
|
г) вчинення злочину невеликої або середньої тяжкості, якщо на час розгляду справи в суді буде встановлено, що вона втратила роботу і має на утриманні непрацездатних родичів.
5. Категорії злочинів, при вчиненні яких особа за вироком суду може бути звільнена від покарання у зв’язку з втратою особою суспільної небезпечності:
а) злочини невеликої тяжкості;
б) злочини невеликої або середньої тяжкості, вчинені з необережності;
в) злочини невеликої або середньої тяжкості, за які передбачене покарання менш суворе, ніж позбавлення волі;
г) злочини невеликої або середньої тяжкості незалежно від форми вини і видів покарання.
6. Кримінально-правові наслідки звільнення від відбування покарання у зв’язку з втратою особою суспільної небезпечності:
а) особа звільняється від призначеного покарання, якщо протягом іспитового строку не вчинить нового злочину;
б) особа не відбуває покарання, але визнається такою, що має судимість;
в) особа не відбуває покарання і визнається такою, що не має судимості;
г) особа відбуває покарання, але визнається такою, що не має судимості.
7. Звільнення від покарання у зв’язку із втратою особою суспільної небезпечності за наявності відповідних підстав – це:
а) право суду;
б) обов’язок суду;
в) обов’язок суду в разі вчинення злочину з необережності;
г) обов’язок суду в разі вчинення злочину невеликої тяжкості.
8. Звільнення від відбування покарання, призначеного судом, має місце у випадках, коли:
а) особа відбуває призначене покарання, проте в певний момент звільняється від подальшого його відбування;
б) суд виносить обвинувальний вирок, але покарання в ньому не призначається;
в) суд виносить обвинувальний вирок з призначенням покарання, але засуджений його не відбуває;
г) особа звільняється від винесення обвинувального вироку.
9. Звільнення від призначення покарання має місце, коли:
а) особа відбуває призначене покарання, проте в певний момент звільняється від подальшого його відбування;
б) суд виносить обвинувальний вирок, але покарання засудженому не призначається;
в) суд виносить обвинувальний вирок з призначенням покарання, але засуджений його не відбуває;
г) особа звільняється від винесення обвинувального вироку.
10. Звільнення від подальшого відбування призначеного судом покарання має місце у випадках, коли:
а) особа відбуває призначене покарання, проте в певний момент звільняється від подальшого його в відбування;
б) суд виносить обвинувальний вирок, але покарання в ньому не призначається;
в) суд виносить обвинувальний вирок з призначенням покарання, але його засуджений не відбуває;
г) особа звільняється від винесення обвинувального вироку.
11. Підстава звільнення від відбування покарання з випробуванням:
а) вчинення злочину невеликої або середньої тяжкості;
б) незначна суспільна небезпечність особи, яка вчинила злочин;
в) наявність декількох обставин, що пом’якшують покарання;
г) сукупність обставин, що характеризують ступінь тяжкості злочину, особу винного та інші обставини справи, які у своїй єдності дають суду підставу дійти висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
12. Тривалість іспитового строку при звільненні від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років:
a) від одного до трьох років;
б) від одного до семи років;
в) встановлюється у межах призначеного такій жінці строку основного покарання;
г) визначається з дня засудження жінки у межах строку, на який вона відповідно до закону може бути звільнена від роботи у зв’язку з вагітністю, пологами і доглядом за дитиною до досягнення нею семирічного віку. У кожному разі фактична тривалість визначається в межах того строку, який залишився з дня її засудження і до досягнення дитиною семи років, але не
нижче одного року.
13. Тривалість іспитового строку при звільненні від відбування покарання з випробуванням:
а) дорівнює призначеному судом строку основного покарання;
б) визначена в законі в межах від одного до трьох років;
в) визначається судом з урахуванням тяжкості вчиненого злочину на власний розсуд;
г) встановлюється судом в межах від одного до п’яти років.
14. Види покарань, у разі призначення яких вагітні жінки і жінки, які мають дітей віком до семи років, можуть бути звільнені від відбування покарання з випробуванням:
a) виправні роботи, обмеження волі або позбавлення волі на строк не більше п’яти років у разі вчинення такою жінкою тяжкого чи особливо тяжкого злочину;
б) позбавлення волі на строк не більше п’яти років за вчинення такою жінкою будь-якого злочину;
в) обмеження волі або позбавлення волі, за винятком коли позбавлення волі призначене такій жінці на строк більше п’яти років за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину;
г) будь-яке покарання менш суворе, ніж позбавлення волі.
15. Підстава звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років:
a) вчинення злочину невеликої, середньої тяжкості або тяжкого чи особливо тяжкого, за який призначено позбавлення волі на строк не більше 5 років;
б) незначна суспільна небезпечність жінки, яка вчинила злочин або знаходиться в стані вагітності, або має дітей віком до 7 років;
в) наявність декількох обставин, що пом’якшують покарання такої жінки;
г) сукупність обставин, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної (вагітність чи наявність дітей віком до 7 років) та інші обставини справи, які у своїй сукупності свідчать про можливість виправлення засудженої без реального відбування покарання.
16. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 7 років, − це:
a) спеціальний вид безумовного звільнення такої категорії жінок від відбування призначеного покарання;
б) спеціальний вид (умовного) звільнення такої категорії жінок від відбування покарання з випробуванням;
в) спеціальний вид дострокового звільнення такої категорії жінок від відбування призначеного судом покарання;
г) різновид умовно-дострокового звільнення такої категорії жінок від відбування призначеного судом покарання.
17. Несприятливі правові наслідки звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням настають за умови (вкажіть найбільш повну відповідь):
a) за умови невиконання ним покладених судом обов’язків або систематичного (три і більше разів) вчинення правопорушень, за які засуджений притягувався до адміністративної відповідальності, або у разі вчинення протягом іспитового строку нового злочину;
б) лише у разі невиконання засудженим покладених обов’язків або вчинення особливо тяжкого нового злочину;
в) за умови вчинення будь-якого правопорушення;
г) лише при вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
18. Сприятливі правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням:
a) остаточне звільнення особи за рішенням суду від відбування призначеного їй основного покарання і пільгове погашення у зв’язку з цим судимості;
б) дострокове звільнення від відбування призначеного основного і додаткового покарання;
в) дострокове зняття судимості;
г) заміна призначеного покарання на інший, менш суворий вид.
19. Особливості застосування додаткових покарань у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням:
а) не тільки призначення, а й реальне застосування будь-якого додаткового покарання, передбаченого в Загальній частині КК України;
б) призначення і реальне застосування будь-якого передбаченого в КК України додаткового покарання за винятком штрафу;
в) можливе призначення і реальне застосування будь-якого з передбачених в КК України додаткових покарань за винятком конфіскації майна; штраф як додаткове покарання може бути призначений лише за умови, що він передбачений в санкції статті, за якою засуджується особа;
г) додаткові покарання не можуть бути застосовані.
20. Іспитовий строк при звільненні від відбування покарання з випробуванням − це визначений судом проміжок часу, протягом якого:
а) за засудженим здійснюється контроль, він має судимість і зобов’язаний не вчиняти нового злочину, виконувати покладені на нього обов’язки та інші умови випробування;
б) засуджена особа визнається такою, що відбуває покарання;
в) засуджена особа зобов’язана виконувати суспільно корисні роботи;
г) особа вважається такою, що не має судимості.
21. Контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, здійснюють:
а) органи МВС за місцем проживання засудженого;
б) кримінально-виконавча інспекція за місцем проживання; відносно неповнолітніх кримінально-виконавча інспекція спільно із працівниками служби у справах неповнолітніх; відносно військовослужбовців – командири військових частин;
в) прокуратура району місця проживання; відносно військовослужбовців – прокуратура відповідного гарнізону;
г) органи місцевого самоврядування.
22. Перебіг строку давності виконання обвинувального вироку може:
a) зупинятися і перериватися;
б) змінюватися за рішенням суду;
в) скорочуватися та продовжуватися ;
г) погашатися чи зніматися.
23. Підставою зупинення перебігу строку давності виконання обвинувального вироку є:
a) вчинення нового злочину невеликої тяжкості;
б) вчинення нового злочину середньої тяжкості;
в) ухилення засудженого від відбування покарання;
г) вчинення нового тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
24. Строки давності щодо додаткових покарань:
a) визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду;
б) безпосередньо встановлені у Загальній частині КК України;
в) визначаються судом на власний розсуд;
г) визначаються залежно від категорії тяжкості вчиненого злочину.
25. У разі засудження особи до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин, строк давності виконання обвинувального вироку складає:
a) десять років;
б) п’ятнадцять років;
в) двадцять п’ять років;
г) тридцять років.
26. У разі засудження особи до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин строк давності виконання обвинувального вироку складає:
a) десять років;
б) п’ятнадцять років;
в) вісім років;
г) двадцять п’ять років.
27. У разі засудження особи до позбавлення волі на строк понад п’ять років за тяжкий злочин строк давності виконання обвинувального вироку складає:
a) десять років;
б) п’ятнадцять років;
в) п’ять років;
г) двадцять п’ять років
28. У разі засудження особи до покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості строк давності виконання обвинувального вироку складає:
a) один рік;
б) два роки;
в) три роки;
г) п’ять років.
29. У разі засудження особи до покарання менш суворого, ніж обмеження волі, строк давності виконання обвинувального вироку складає:
a) один рік;
б) два роки;
в) шість місяців;
г) три роки.
30. При відновленні перебігу давності строки давності в два, три і п’ять років:
a) збільшуються на чотири роки;
б) не змінюються;
в) подвоюються;
г) потроюються.
31. Давність не застосовується у разі засудження особи за злочини:
a) за будь-які особливо тяжкі;
б) вчинені організованою групою чи злочинною організацією;
в) пов’язані з посяганням на життя декількох осіб;
г) проти миру та безпеки людства.
32. Строки давності виконання обвинувального вироку починають спливати:
а) із моменту вчинення злочину;
б) із моменту винесення обвинувального вироку;
в) із моменту набрання вироком законної сили;
г) із моменту відбуття покарання.
33. Строки давності виконання обвинувального вироку перериваються у випадках:
а) ухилення засудженого від відбування покарання;
б) вчинення засудженим до закінчення строку давності
нового злочину середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого;
в) вчинення засудженим до закінчення строку давності нового злочину незалежно від категорії тяжкості;
г) вчинення засудженим до закінчення строку давності будь-якого правопорушення.
34. У разі переривання строки давності виконання обвинувального вироку починають обчислюватися з:
а) дня вчинення нового злочину;
б) моменту винесення обвинувального вироку за новий злочин;
в) моменту вступу вироку за новий злочин у законну силу;
г) моменту відбуття покарання за новий злочин.
35. Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку – це:
а) право суду;
б) обов’язок суду в будь-якому випадку;
в) обов’язок суду, за винятком засудження особи до довічного позбавлення волі;
г) право суду, за винятком засудження особи за злочин невеликої тяжкості.
36. Особа може бути умовно-дострокове звільнена від подальшого відбування покарання, призначеного за злочин середньої тяжкості, після відбуття:
a) не менше двох третин строку покарання;
б) більше третини строку покарання;
в) не менше трьох четвертих строку покарання;
г) не менше половини строку покарання.
37. Особа може бути умовно-достроково звільнена від подальшого відбування покарання, призначеного за умисний особливо тяжкий злочин, після відбуття:
a) не менше двох третин строку покарання;
б) більше половини строку покарання;
в) не менше трьох четвертих строку покарання;
г) не менше половини строку покарання.
38. Особа може бути умовно-дострокове звільнена від подальшого відбування покарання, призначеного за умисний тяжкий злочин, після фактичного відбуття:
a) не менше трьох четвертих строку покарання;
б) більше половини строку покарання;
в) не менше двох третин строку покарання;
г) не менше половини строку покарання.
39. Сприятливі правові наслідки умовно-дострокового звільнення від відбування покарання настають, якщо:
a) особа виконала обов’язки, покладені судом;
б) особа виправилася і влаштувалася на роботу;
в) протягом невідбутої частини покарання особа не вчинила нового злочину;
г) протягом невідбутої частини покарання особа не вчинила адміністративного правопорушення.
40. У разі вчинення особою, що була умовно-достроково звільнена, упродовж строку невідбутої частини покарання нового злочину:
а) до покарання за новий злочин приєднується повністю або частково невідбута частина покарання за попереднім вироком;
б) до покарання за новий злочин приєднується повністю або частково покарання, призначене за попереднім вироком;
в) строк невідбутої частини за попереднім вироком подвоюється та приєднується до покарання, призначеного за новим вироком;
г) строк невідбутої частини покарання за попереднім вироком підлягає обов’язковому поглинанню покаранням, призначеним за новий злочин.
41. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:
a) не менш чверті встановленого вироком суду строку покарання;
б) третину встановленого вироком суду строку покарання;
в) не менше половини, двох третин, трьох четвертих встановленого вироком суду строку покарання;
г) не менше трьох п’ятих встановленого вироком суду строку покарання.
42. Однією з підстав застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є те, що засуджений:
a) став на шлях виправлення;
б) відбув чверть строку покарання;
в) довів своє виправлення;
г) виконує вимоги режиму відбування покарання.
43. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання – це:
a) звільнення від відбування призначеного покарання, якщо протягом іспитового строку засуджений не вчинить нового злочину;
б) дострокове звільнення засудженого від подальшого відбування призначеного йому покарання за умови, що він протягом невідбутої частини покарання не вчинить нового злочину;
в) звільнення від призначення покарання, якщо протягом іспитового строку засуджений не вчинить нового злочину ;
г) заміна невідбутої частини покарання більш м’яким.
44. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за наявності передумов і підстав такого звільнення належить до:
а) права суду;
б) обов’язку суду у будь-якому випадку;
в) обов’язку суду за наявності клопотання адміністрації виправної установи;
г) обов’язку суду, якщо особа була засуджена за злочин невеликої або середньої тяжкості.
45. Іспитовий строк при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання:
а) встановлюється судом залежно від категорії тяжкості вчиненого злочину;
б) встановлюється судом на строк від 1 до 3 років;
в) дорівнює строку невідбутої частини покарання;
г) дорівнює строку призначеного судом покарання.
46. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може застосовуватись до осіб, які відбувають покарання у виді:
а) штрафу, громадських робіт;
б) виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі;
в) довічного позбавлення волі;
г) штрафу, громадських робіт, позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, довічного позбавлення волі.
47. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково від відбування додаткового покарання у виді:
а) штрафу;
б) позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю;
в) конфіскації майна;
г) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
48. Якщо покарання визначено за сукупністю злочинів або вироків, суд, застосовуючи умовно-дострокове звільнення від його відбування, повинен виходити із:
а) найбільш тривалого строку покарання, призначеного за злочини, що входять до сукупності, і враховувати при цьому строки, зазначені у ч. 3 ст. 81 КК України;
б) загального строку покарання, призначеного за сукупністю, і враховувати при цьому строки, зазначені у ч. 3 ст. 81 КК України;
в) найменш тривалого строку покарання, призначеного за злочини, що входять до сукупності, і враховувати при цьому строки, зазначені у ч. 3 ст. 81 КК України;
г) категорії тяжкості вчиненого злочину.
49. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання застосовується:
а) прокурором;
б) судом;
в) адміністрацією кримінально-виправної установи;
г) кримінально-виконавчою інспекцією.
50. У разі заміни невідбутої частини покарання більш м’яким нове покарання має бути:
а) обов’язково строковим;
б) обов’язково спеціальним;
в) обов’язково загальним;
г) будь-яким більш м’яким видом покарання.
51. Назвіть види покарань, при відбуванні яких може бути застосована заміна невідбутої частини покарання більш м’яким:
a) довічне позбавлення волі;
б) обмеження волі або позбавлення волі;
в) виправні роботи та громадські роботи;
г) арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні.
52. Умовами застосування заміни невідбутої частини покарання більш м’яким є:
a) дійове каяття засудженого та сумлінне ставлення до праці;
б) не вчинення нового злочину в місцях позбавлення волі;
в) становлення засудженого на шлях виправлення та фактичне відбуття ним не менше третини, не менше половини чи не менше двох третин строку покарання;
г) неповнолітній вік засудженого.
53. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким передбачає:
a) безумовну заміну покарання, призначеного вироком суду, іншим, більш м’яким видом покарання, яке засуджений продовжує відбувати;
б) скорочення невідбутої частини призначеного вироком суду покарання;
в) умовну заміну призначеного покарання іншим, більш м’яким видом покарання, яке засуджений продовжує відбувати;
г) звільнення від відбування покарання з іспитовим строком.
54. Якщо особа, якій покарання було замінене більш м’яким, протягом відбування цього покарання вчиняє новий злочин:
а) до покарання за знову вчинений злочин приєднується невідбута частина покарання, яке було призначене особі вироком суду і від подальшого відбування якого вона була звільнена;
б) до покарання за знову вчинений злочин приєднується повністю або частково невідбута частина більш м’якого покарання;
в) строк невідбутої частини більш м’якого покарання підлягає обов’язковому поглинанню покаранням, призначеним за новий злочин;
г) до покарання за знову вчинений злочин приєднується повністю або частково покарання, призначене за попереднім вироком.
55. У разі заміни невідбутої частини покарання більш м’яким строк нового покарання:
а) встановлюється в межах строків, встановлених у Загальній частині КК України;
б) дорівнює строку невідбутого покарання, призначеного вироком;
в) не повинен бути меншим, ніж невідбута частина покарання, призначеного вироком суду;
г) встановлюється в межах строків, установлених у Загальній частині КК України, і не повинен перевищувати строку невідбутої частини покарання, раніше призначеного вироком суду.
56. У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м’яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді:
а) штрафу;
б) позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю;
в) конфіскації майна;
г) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
57. У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м’яким:
а) засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання;
б) засудженого не може бути звільнено від додаткового покарання;
в) додаткове покарання також може бути замінено на інше, більш м’яке;
г) додаткове покарання підлягає обов’язковій заміні на інше, більш м’яке.
58. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким за наявності передумов та підстав такого звільнення є:
а) правом суду;
б) обов’язком суду у будь-якому випадку;
в) обов’язком суду за наявності клопотання адміністрації виправної установи;
г) обов’язком суду, якщо особа була засуджена за злочин невеликої або середньої тяжкості.
59. Зміст заміни невідбутої частини покарання на підставі положень ст. 82 КК України полягає у:
а) заміні строку призначеного вироком суду покарання на інший, менш тривалий;
б) заміні призначеного вироком суду покарання на інше, більш суворе;
в) заміні строку призначеного вироком суду покарання на інший, більш тривалий;
г) заміні призначеного вироком суду покарання на інше, більш м’яке.
60. Якщо покарання визначене за сукупністю злочинів або вироків, суд, застосовуючи заміну покарання, повинен виходити із:
а) найбільш тривалого строку покарання, призначеного за злочини, що входять до сукупності, і враховувати при цьому строки, зазначені у ч. 4 ст. 82 КК України;
б) загального строку покарання, призначеного за сукупністю, і враховувати при цьому строки, зазначені у ч. 4 ст. 82 КК України;
в) найменш тривалого строку покарання, призначеного за злочини, що входять до сукупності, і враховувати при цьому строки, зазначені у ч. 4 ст. 82 КК України;
г) категорії тяжкості вчиненого злочину.
61. Покарання за кримінальним правом – це:
а) примусовий захід виховного характеру, спрямований на забезпечення правильного формування особи, попередження вчинення ним правопорушень;
б) запобіжний захід, що обирається органом дізнання, слідчим, прокурором;
в) захід примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого;
г) захід соціального захисту, що застосовується від імені держави до особи, визнаної винною у вчинені злочину, з метою її ізоляції від суспільства.
62. Ознаки покарання (вкажіть найбільш повний перелік):
a) захід державного примусу; застосовується лише за вироком суду від імені держави; має особистий характер; полягає в обмеженні прав і свобод; виражає негативну оцінку як злочину, так і злочинця; тягне за собою судимість;
б) є негативною оцінкою вчиненого особою злочину; застосовується за рішенням суду від імені держави;
в) негативна оцінка вчиненого особою злочину; може бути застосовано за рішенням суду або органу місцевого самоврядування;
г) захід виховання, переконання; застосовується за вироком суду від імені держави; не створює негативних наслідків для засудженого.
63. Метою покарання є (вкажіть найбільш повний перелік):
a) кара за вчинений злочин;
б) не тільки кара, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами;
в) виправлення та перевиховання засуджених;
г) кара та обмеження прав і свобод особи.
64. Система покарань – це:
а) види покарань, передбачені у Кримінальному кодексі України та інших законах;
б) встановлений кримінальним законом і обов’язковий для суду вичерпний перелік покарань, розташованих у певному порядку за ступенем їх суворості;
в) перелік видів покарань, розташованих у КК України за порядком їх призначення;
г) встановлений кримінальним законом чи судом перелік покарань, який може розширюватися в окремих випадках.
65. Ознаки системи покарань:
а) перелік покарань є відкритим, може бути розширений
за рішенням суду залежно від тяжкості вчиненого злочину;
б) перелік покарань є вичерпним; види покарань встановлюються кримінальним законом або іншим нормативно-правовим актом; види покарань розташовані за порядком їх призначення;
в) встановлюється тільки кримінальним законом; перелік покарань не є вичерпним; покарання розташовані у алфавітному порядку;
г) встановлюється тільки кримінальним законом; перелік покарань, обов’язковий для суду; перелік покарань є вичерпним; покарання розташовані в законі за ступенем їх суворості.
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 1601; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!