Класифікація функціональних проб

2) з затримкою дихання під час видиху (проба Генчі);

3) зі змінами газового складу повітря, що вдихається.

2. Температурні проби:

1) холодова;  

2) теплова.

ІІІ. Проби, що пов`язані зі змінами венозної реверсії крові до серця:

1. Проби зі змінами положення тіла у просторі:

1) ортостатична (активна, пасивна);

2) кліностатична.

2. Проби з напружуванням (проба Вальсальви, проби Флека і Бюргера).

ІV. Фармакологічні проби (з калієм, ß-блокаторами, атропіном та ін.).

V. Харчові проби (аліментарні).

1) на толерантність стосовно глюкози;

2) на виведення (рідини) та ін.

Б. КЛАСИФІКАЦІЯ ФУНКЦіОНАЛЬНИХ ПРОБ З ФІЗИЧНИМ НАВАНТАЖЕННЯМ:

1. В залежності від часу реєстрації показників:

1) проби на відновлення;

2) тести на зусилля.

2. В залежності від кількості виконаних навантажень:

1) одномоментні (проба Мартіне-Кушелевського; 15-ти сек.. біг та ін.) 

2) двомоментні (проба Короткова);

3) комбіновані (3-х моментна проба Летунова та ін).

3. В залежності від характеру виконуваних рухів:

1) неспецифічні (використовуються рухи, що характерні практично всім видам спорту – біг, присідання);

2) специфічні (використовуються рухи, що імітують конкретний вид спорту (в боксі “бій з тінню” та ін.).

4. В залежності від інтенсивності виконуваних навантажень:

1) максимальні;

2) субмаксимальні (75% і менш від максимальних).

5. В залежності від умов проведення тестування:

1) тестування в лабораторних умовах з використанням різних видів ергометрів;

2) тестування в звичайних умовах спортивної діяльності або під час оздоровчого тренування.

Загальні вимоги, схема проведення та особливості реєстрації деяких показників при використанні функціональних проб

Вимоги до функціональних проб

Слід відзначити, що якими б не були функціональні проби, вони повинні відповідати визначеним вимогам, а саме – бути однотипними, стандартними і дозованими. Оскільки тільки при таких умовах можливо порівнювати дані, які отримані у різних осіб, або у однієї людини в різні періоди часу, тобто в динаміці. Крім того, функціональні проби повинні бути цілком безпечними і водночас достатньо інформативними, а також простими і доступними, не вимагати особливих навичок для їх виконання. Проби з фізичним навантаженням повинні забезпечувати включення в роботу якомога більшої кількості м’язів та давати змогу вимірювати й змінювати інтенсивність навантажень в необхідних межах[19].

Загальна схема проведення функціональних проб

При проведенні більшості функціональних проб необхідно дотримуватися наступної схеми:

1. Визначення і оцінка вихідних (тобто у стані спокою) даних показників, що досліджуються.

2. Вивчення характеру і ступеню змін цих показників під впливом функціональної проби.

3. Аналіз тривалості і характеру відновлюваного періоду, протягом якого досліджувані показники повертаються до вихідного рівня.

Методика проведення та оцінка функціональних проб

Під час лікарського контролю найчастіше використовуються функціональні проби з затримкою дихання, проби зі змінами положення тіла у просторі та проби з фізичним навантаженням. 

Проби з затримкою дихання

Проба з затримкою дихання під час вдиху (проба Штанге). Проба виконується в положенні сидячи. Досліджуваний повинен зробити глибокий (але не максимальний) вдих і затримати дихання якомога довше (стискуючи ніс пальцями). Тривалість часу перерви у диханні відлічують секундоміром. В момент видиху секундомір зупиняють. У здорових, але нетренованих осіб час затримки дихання коливається у межах 40-60 сек. у чоловіків і 30-40 сек. у жінок. У спортсменів цей час збільшується до 60-120 сек. у чоловіків і до 40-95 сек. у жінок.

Проба з затримкою дихання під час видиху (проба Генчі).  Зробивши звичайний (не надмірний) видих, досліджуваний затримує дихання. Тривалість перерви у диханні відзначається секундоміром. Секундомір зупиняють в момент вдиху. Час затримки дихання у здорових нетренованих осіб коливається в межах 25-40 сек. у чоловіків і 15-30 сек. – у жінок. У спортсменів спостерігають значно вищі показники (до 50-60 сек. у чоловіків і 30-50 сек. у жінок).

Функціональні проби з затримкою дихання характеризують насамперед функціональні здібності серцево-судинної системи, проба Штанге до того ж відображає стійкість організму до недостачі кисню. Спроможність до тривалої затримки дихання залежить певним чином від функціонального стану та потужності дихальних м’язів[4].

Проте при проведенні вищенаведених проб слід мати на увазі, що вони не завжди є цілком об’єктивними, оскільки ще в значній мірі залежать від вольових якостей досліджуваного. Це в деяких випадках знижує практичну цінність даних проб.

Мы поможем в написании ваших работ!