Соматовісцеральна сенсорна система.



Поняття "соматовісцеральна сенсорна система" об'єднує соматичну (тактильну, температурну, больову, пропріоцептивну) і вісцеральну (інтероцептивну) сенсорні системи. Спільним для всіх цих систем є те, що рецептори, які забезпечують цю чутливість, не створюють окремих органів чуття, а розміщені по всій поверхні і всередині тіла. Є три види рецепції: больова (ноцицептивна) рецепція, терморецепція і механорецещія, або тактильна чутливість, яка реагує на різні види механічних подразнень (дотик, тиск, вібрація тощо).

Механорецепція.У шкірі й підшкірній клітковині знаходяться спеціалізовані нервові закінчення, чутливі до дотику, тиску, а також до механічних коливань у діапазоні 6 — 2000 Гц. У шкірі з волосяним покривом (90% усієї поверхні) основним типом рецепторів вважають дотикові (тактильні) рецептори у вигляді вільних нервових закінчень уздовж дрібних судин чи волосяного фолікула. Ці рецептори забезпечують високу дотикову чутливість. У решті шкірного покриву (10%) — у дермі пальців кінцівок, на долонях, підошвах, губах, язиці, статевих органах і сосках грудей розміщені дотикові нервові тільця — рецептори тиску й вібрації.

Терморецепція.Температурні рецептори шкіри відіграють важливу роль у процесах пристосування організму до перепадів температури зовнішнього середовища. Вони викликають переважно виникнення місцевих судинорухових реакцій у шкірі, зумовлюють сприймання температури середовища і створення температурного відчуття. Участь у регуляції температури тіла беруть лише холодові рецептори, які в разі тривалого і значного охолодження шкіри можуть через терморегуляторний центр посилювати процеси теплотворення в організмі.

За температурним діапазоном терморецептори поділяються на холодові й теплові. Холодові рецептори розміщені у поверхневих шарах шкіри і їх значно більше, ніж теплових, розміщених глибше. Крім шкіри терморецептори розміщені також у внутрішніх органах; вони сприймають температуру "ядра" тіла.

Інформація від терморецепторів шкіри і внутрішніх органів про температуру поверхні тіла чи його ядра надходить до гіпоталамуса, де розміщений центр терморегуляції, і до соматосенсорної зони кори великого мозку, де формуються температурні відчуття.

Больова рецепція.Біль сигналізує організму про небезпеку ушкодження, руйнування і вмикає ланцюг захисних реакцій, що є елементами програми больової поведінки. У больовій сенсорній системі немає адаптації.

За низкою ознак біль поділяють на соматичний і вісцеральний. Коли соматичний біль виникає на поверхні шкіри, його називають поверхневим, а якщо від м'язів, кісток, суглобів — глибоким. Прикладом глибокого соматичного болю є головний біль. Вісцеральний біль викликається імпульсацією від больових рецепторів у внутрішніх органах.

Больові рецептори(ноцицептори) морфологічно є первинночутливими вільними нервовими закінченнями. Збудження від больових рецепторів прямує до проміжного мозку, де локалізований центр болю (у таламусі).

Біль — це єдине відчуття, яке формується за межами кори великого мозку. Для зменшення або усунення больових відчуттів у клініці застосовують різні знеболювальні засоби. Вони блокують виникнення і проведення больового сигналу через аферентні шляхи, взаємодіючи з йонними каналами мембрани ноцицепторів і зменшуючи їхню проникність для Na+, що викликає гіперполяризацію мембрани.

Пропріорецепція.Пропріорецептори — це механорецептори опорно-рухової системи організму, які надсилають до ЦНС інформацію про скорочення чи розтягання м'язів, а також про положення різних частин тіла одна відносно одної.

Інтероцепція— це здатність організму сприймати і обробляти сигнали від внутрішніх органів і внутрішнього середовища, що є основою його регуляторних процесів. Інтероцептори— групи рецепторів у внутрішніх органах, тканинах, судинному руслі. Вони поділяються на механорецептори (барорецептори дуги аорти, рецептори розтягання легень, сечового міхура), хеморецептори (сонних клубочків, бронхів, тканин); терморецептори (печінки та інших внутрішніх органів); больові рецептори (шлунка, серця тощо).

 

Взаємодія сенсорних систем.

Реакція здорового організму завжди є координованою й доцільною, що переважно залежить від взаємодії аналізаторних систем. Наприклад, чутність звуку помітно посилюється в яскраво освітленій кімнаті, тому в концертних залах під час виконання музичних творів світло не гасять. При світлі й чутливість до запахів вища, ніж у темряві.

Існує також взаємодія між кольором і запахом. Розчини із запахом полуниці оцінюються як такі, що пахнуть більше, в тому разі, коли вони забарвлені у червоний колір (порівняно з безбарвними).

Слід також зазначити, що блокування однієї з сенсорних систем виявляє вплив на функцію інших. Так, у сліпих поліпшуються слух і дотикова чутливість (просторовий поріг). Чутливість нюхового аналізатора значно посилюється у вагітних жінок, при деяких психічних захворюваннях. Чутливість аналізаторних систем можна підвищити також систематичним тренуванням.

 

Лекція №4


Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 909; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!