ІV. Фізіологія центральної нервової системи.



Будова і функції спинного мозку.

Спинний мозок — циліндричний тяж, розміщений у хребтовому каналі, складається з сірої і білої мозкової речовини. Сіра речовина спинного мозку на поперечному перетині має вигляд метелика або літери "Н". Розрізняють передні й задні роги сірої речовини спинного мозку, з'єднані широкою перетинкою сірої речовини — центральною проміжною речовиною, через яку проходить центральний канал. Крім передніх і задніх рогів у грудному відділі та верхніх поперекових сегментах спинного мозку виділяють бічні роги сірої речовини.

Передні роги сірої речовини утворені скупченням тіл переважно рухових нейронів, які утворюють у поздовжньому напрямку передні стовпи різної товщини.

У задніх рогах (стовпах) сірої речовини містяться нейрони, які передають сигнали від чутливих нейронів. До них у складі задніх корінців прямують центральні відростки нейронів чутливих спинномозкових вузлів.

У бічних рогах (стовпах) містяться центр симпатичної нервової системи і другі нейрони спинномозково-мозочкового шляху.

Біла речовина складається виключно з аксонів нейронів спинного й головного мозку, вузлів спинномозкових нервів, утворюючи канатики спинного мозку: передній, задній і бічний. Деякі з цих волокон не виходять за межі спинного мозку, інші, довші волокна з'єднують спинний мозок з головним. Групи волокон, які виконують певну функцію, утворюють нервові провідні шляхи.

У людини від спинного мозку відходить 31 пара спинномозкових нервів, за якими його поділяють на відповідну кількість сегментів.

Властивості нервових клітин спинного мозку. Усі нейрони спинного мозку складають дві великі групи: рухові нейрони і вставні (проміжні, інтернейрони). Рухові нейрони (мотонейрони), розміщені у передніх рогах (стовпах) спинного мозку і поділяються, в свою чергу, на два основних типи: α- і γ-мотонейрони, які іннервують різні за функцією волокна скелетних м'язів.

Провідні шляхи спинного мозку. У задніх, бічних і передніх канатиках спинного мозку проходять пучки нервових волокон. Це провідні шляхи центральної нервової системи, які поділяються на довгі й короткі. У більшості нейронів спинного мозку їхні аксони, що виходять із сірої речовини, закінчуються в межах спинного мозку. Ці нейрони та утворені їхніми аксонами нервові шляхи називають пропріоспінальними. Роль цих шляхів полягає у зв'язуванні різних сегментів спинного мозку, тобто вони беруть участь у здійсненні міжсегментних рефлексів.

Довгі волокна у спинному мозку поділяють на аферентні (висхідні) і еферентні (низхідні) шляхи. Аферентні шляхи проводять збудження від пропріорецепторів м'язів, рецепторів сухожилків, дотикових (тактильних) рецепторів шкіри і частково рецепторів внутрішніх органів. Еферентні шляхи зв'язують відділи головного мозку з ефекторними нейронами спинного мозку. Вони проводять імпульси від центрів довільних рухів у корі, підкіркових структур та різних рефлекторних центрів, стовбура мозку.

Рефлекси спинного мозку.

Соматичні рефлекси — це рухові рефлекси кінцівок, тулуба чи його частин: згинальний, розгинальний, потиральний (чухальний) рефлекси. Рефлекси розтягання, або власні міотатичні рефлекси м'язів — це рефлекси, які ініціюються подразненням пропріорецепторів — рецепторів скелетних м`язів або їхніх сухожилків. Вісцеральні рефлекси. Через спинний мозок замикаються регіонарні судинорухові рефлекси, у крижовому відділі знаходяться центри сечовиділення, дефекації і статевих функцій. Звичайно, ці рефлекси перебувають під контролем вищих відділів ЦНС, зокрема кори великого мозку. Вони реалізуються через автономну нервову систему.

 

Структури головного мозку.

Головний мозок має дві півкулі (кінцевий мозок). Частина головного мозку між проміжним і спинним мозком називається стовбуром мозку, який складається з довгастого мозку, частини заднього мозку — моста — і середнього мозку. Основну масу стовбура головного мозку становлять нервові шляхи, що сполучають головний і спинний мозок, а також значна кількість скупчень нейронів, що утворюють його ядра, зокрема ядра черепних нервів. У стовбурі головного мозку розміщений сітчастий утвір (ретикулярна формація) — мережа величезної кількості нейронів. Проміжний мозок поділяється на таламус, епі-, мета-, гіпоталамус і третій шлуночок. У головному мозку розрізняють також лімбічну систему — комплекс взаємопов'язаних (анатомічно і функціонально) структур.

До кінцевого мозку належать півкулі з корою великого мозку і розміщені в білій речовині півкуль основні (базальні) ядра. У півкулях розрізняють лобову, скроневу, тім'яну і потиличну частки, кора яких за структурно-функціональними особливостями поділяється на дрібніші ділянки — поля.

Довгастий мозок.

Сіра речовина довгастого мозку утворює скупчення — ядра черепних нервів (V - трійчастий; VII - лицевий; VIII - присінково-завитковий; IX - язикоглотковий; X - блукаючий; XI - додатковий; XII - під'язиковий). Ці ядра і нерви, що відходять від них, частково зберігають сегментарну будову довгастого мозку, властиву спинному мозку.

Функції довгастого мозку. У довгастому мозку розміщені найважливіші автономні й соматичні центри, завдяки яким він виконує три основні функції — провідникову, рефлекторну і тонічну. Провідникова функція полягає в тому, що він з'єднує головний мозок зі спинним і проводить сигнали від одного відділу до іншого в обидва боки. Рефлекторна функція – участь у рефлекторній регуляції основних автономних (вегетативних) функцій (слиновиділення, смоктання, ковтання, чхання, кашель а також дихання та судинорухові реакції). Тонічна функція – підтримання певних груп нейронів чи відділів ЦНС у стані постійного збудження.

 


Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 481; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!