Захист інновацій. Система патентування та її особливості
Інтелектуальна власність – це насамперед результат інтелектуальної, творчої діяльності, об’єктом якої може визнаватися лише результат власного творчого пошуку. Крім того, цей результат має бути певним чином об’єктивований, одержане інтелектуальне досягнення – здатним до відтворення, а об’єкти інтелектуальної власності мають належним чином охоронятися.
Відповідно до визначення ВОІВ і СОТ інтелектуальна власність як поняття і об’єкт охорони включає дві сфери права:
– промислова власність;
– авторське право і суміжні права.
Об’єктами промислової власності є: винаходи, знаки для товарів, послуг, промислові зразки, корисні моделі, фірмові найменування, найменування місця знаходження товарів, топографії інтегральних мікросхем, ноу-хау тощо.
Об’єктами авторського права та суміжних прав є: художні, літературні, музичні, фотографічні, аудіовізуальні твори, комп’ютерне програмне забезпечення та інші.
Законодавство України у сфері охорони інтелектуальної власності включає ряд законів і підзаконних актів, серед яких Закон України „Про охорону прав на винаходи”, Закон України „Про корисні моделі, промислові зразки”, Закон України „Про знаки для товарів і послуг”, Закон України „Про охорону авторського права і суміжних прав”. У структурі Верховної Ради України, у складі Комітету з питань науки і освіти створений Підкомітет з питань інтелектуальної власності та інноваційної діяльності.
|
|
|
Патентна система України існує декілька років у масштабах патентних систем розвинених країн і їй властиві всі недоліки розвитку.
Охорона, що надається патентом на винахід, означає, що будь-хто із бажаючих використати винахід має спочатку отримати дозвіл на таке використання від особи, яка є власником патенту, тобто патентовласника. Використання запатентованого винаходу без такого дозволу власника є протизаконним. Термін охорони, що надається патентом, обмежений і в більшості країн складає 20 років після дати подачі заяви на його одержання. Законодавчо всі питання, пов’язані з одержанням та використанням права власності на винаходи та корисні моделі в Україні регулюються Законом України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” від 15.12.1993р. №3687-XII.
Варто активізувати роботу засобів масової інформації, а також неурядових і громадських організацій з питань охорони промислової власності, зокрема із Міжнародною асоціацією охорони промислової власності (АІРРІ), Міжнародною федерацією винахідницьких організацій (ІFIA), Міжнародною федерацією патентних повірених (FICPI), Ліцензійним товариством (LES), Міжнародною асоціацією власників товарних знаків (INTA).
|
|
|
Державна підтримка інновацій
Державною підтримкою інноваційного розвитку підприємств є податкова, амортизаційна, кредитна, митна політика. Особливо помітну роль відіграє податкова політика. Встановлення пільгового оподаткування на розвиток НТП є однією із форм непрямого фінансування сфери науки. В умовах ринкової економіки державний вплив на розвиток науки і техніки здійснюється:
а) державним фінансуванням наукових досліджень, розробок і інноваційного процесу в цілому;
б) проведенням податкової політики, що стимулює НТП;
в) за допомогою фінансово-кредитної політики.
У податковому законодавстві України існують пільги, пов’язані з проведенням наукових досліджень, розробкою й освоєнням нових прогресивних технологій і видів продукції. Однак, варто взагалі виключити асигнування на НДДКР при обчисленні розміру оподаткованого доходу. Це ж стосується й устаткування, переданого вузам на дослідницькі цілі. Доцільно ввести „кредитний податок”, при використанні якого загальна податкова база замінюється в залежності від річного збільшення витрат на НДДКР.
При використанні податкових стимулів скорочення бюджетних доходів може перевищувати збільшення вкладень в інноваційний розвиток. Крім того, використання пільгового податкового режиму ускладнює систему оподаткування.
|
|
|
Найчастіше шляхом запровадження податкових стимулів державою підтримуються такі види інноваційної діяльності:
– проведення досліджень та розробок;
– придбання обладнання, призначеного винятково для проведення досліджень та розробок;
– трансфер технологій – придбання патентних та безпатентних ліцензій, прав на об’єкти інтелектуальної власності, результатів досліджень та розробок, послуг технологічного характеру;
– виробниче проектування;
– навчання працівників;
– укладання підприємствами контрактів із дослідниками;
– співробітництво підприємств із дослідними організаціями (університетами);
– придбання програмного забезпечення;
– створення нових інноваційних підприємств.
Згідно із Законом України „Про наукову і науково-технічну діяльність”, основним засобом державної підтримки даної сфери мають бути:
– національна державна та міжнародна науково-технічна програма;
– державне замовлення у науково-технічній сфері;
– державна науково-технічна експертиза;
– бюджетне фінансування в науково-технічній діяльності;
|
|
|
– патентно-ліцензійна діяльність;
– сертифікація продукції в науково-технічній сфері;
– формування науково-технічних кадрів;
– створення системи науково-технічної інформації.
У країнах Європи використовують такі податкові пільги:
– екстраконцесії (extra tax allowance) – особливі пільги, що дають змогу фірмам фінансувати із своєї податкової бази понад 100% інноваційних витрат;
– податковий кредит (tax credit) – пільга, що дає можливість фірмам фінансувати певний відсоток своїх інноваційних витрат з податкових зобов’язань.
Існує дві схеми застосування податкового кредиту:
1. Фірма має право зменшувати нарахований податок на прибуток пропорційно розміру витрат на інноваційну діяльність. Так, при встановленій законом знижці, наприклад, у 30%, компанія дістає можливість зменшити загальну суму податкових зобов’язань на 30 євро із кожних 100 євро, витрачених на конкретний вид інноваційної діяльності. Перевагою податкового кредиту за такою схемою є легкість його застосування як податковими органами, так і суб’єктами інноваційної діяльності. Водночас недоліком є відсутність з боку компаній будь-яких гарантій того, що вони реінвестують кошти, котрі додатково з’явилися внаслідок застосування податкового кредиту, у інноваційну діяльність.
2. Нарахований податок на прибуток зменшується, виходячи із досягнутого компанією збільшення витрат на окремий вид інноваційної діяльності, порівняно з рівнем базового року або середнім рівнем за певний період. У такому разі при ставці знижки у розмірі 30% сума податкових платежів компанії буде зменшена на 30 євро з кожними 100 євро приросту витрат на окремий вид інноваційної діяльності в поточному році. Перевагою застосування такої схеми податкового кредиту є надання ще більших пільг тим компаніям, інноваційна активність яких зростає.
У деяких країнах одночасно застосовуються обидві схеми. Існує також і практика встановлення ліміту розміру списання податків за знижками на інноваційну діяльність.
В Україні Законом „Про інноваційну діяльність” встановлено особливості в оподаткуванні інноваційної діяльності, зокрема, передбачено, що 50% суми податку на прибуток, одержаного від виконання інноваційних проектів, залишається у розпорядженні підприємств. Ці кошти зараховуються на їхні спеціальні рахунки з подальшим використанням лише для фінансування інноваційної, науково-технологічної діяльності й розширення власних науково-технологічних і дослідно-експериментальних баз.
Поряд із розглянутою вище пільгою зі сплати податку на прибуток передбачені й пільги зі сплати ПДВ, земельного податку, особливий (пільговий) режим митного регулювання, а також державна фінансова підтримка суб’єктів інноваційної діяльності (пільгове кредитування, майнове страхування, надання державних гарантій та компенсація комерційним банкам відсотків, частково сплачуваних суб’єктами інноваційної діяльності за отриманими кредитами).
Слід зазначити, що застосування фінансових методів державного стимулювання інноваційної діяльності, зокрема, пільг зі сплати податків є необхідною, але недостатньою умовою. Без застосування поряд із ними інших заходів державного впливу, наприклад: створення системи інформаційного забезпечення учасників інноваційної діяльності; створення сприятливих умов для розвитку інноваційних структур, що забезпечуватимуть комерціалізацію результатів НДДКР (венчурних фондів, технологічних парків, бізнес-інкубаторів, промислово-фінансових груп, інжинірингових центрів); забезпечення трансферу технологій з державного сектора до приватного; надання державою консультаційних послуг суб’єктам інноваційної діяльності; створення дієвої системи охорони та захисту (в тому числі й судового) інтелектуальної власності досягти очікуваних результатів неможливо.
Додаткове джерело коштів на інноваційний розвиток підприємства одержують при проведенні державою політики прискореної амортизації фондів. Існують дві основні моделі прискореної амортизації: зниження терміну перенесення вартості устаткування, а також встановлення підвищених норм амортизаційних відрахувань у перші роки його експлуатації і знижених – у наступні. В умовах високої інфляції необхідна також систематична переоцінка вартості основних фондів із тим, щоб уникнути знецінювання і втрати стимулюючих функцій амортизаційних відрахувань.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 148; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!