Форми фінансових зобов’язань підприємства
Позичковий капітал, що використовується підприємством, характеризує в сукупності обсяг його фінансових зобов’язань (загальну суму боргу).
Розрізняють наступні форми фінансових зобов’язань підприємства, які відображаються в балансі:
1. Довгостроковий позиковий капітал (довгострокові фінансові зобов’язання) (строк погашення понад 12 місяців ):
- довгострокові кредити банків, термін повернення яких ще не наступив (залучаються підприємствами для фінансування довгострокових активів – основних засобів, нового будівництва, інших видів необоротних активів, а також окремих видів оборотних активів, в яких кошти заморожуються на тривалий період);
- довгострокові позичкові кошти, термін повернення яких ще не наступив;
- довгострокові кредити і позики, що не погашені в строк.
2. Короткостроковий позиковий капітал (короткострокові фінансові зобов’язання) (строк погашення до 12 місяців ):
- короткострокові кредити банків, термін повернення яких ще не наступив (залучаються підприємствами для фінансування оборотних активів підприємства – на покриття тимчасового дефіциту платіжних засобів, придбання товарів, виробничих запасів тощо);
- короткострокові позичкові кошти, термін повернення яких ще не наступив;
- короткострокові кредити і позики, не погашені в строк;
- інші короткострокові фінансові зобов’язання.
Класифікація позичкових коштів
Класифікація позичкових коштів:
І. За цілями залучення:
1. Позичкові кошти, які залучаються для забезпечення відтворення поза оборотних активів.
2. Позичкові кошти, що залучаються для поповнення оборотних активів.
3. Позичкові кошти, що залучаються для задоволення інших господарських або соціальних потреб.
ІІ. За джерелами залучення:
1. Позичкові кошти, які залучаються із зовнішніх джерел.
2. Позичкові кошти, які залучаються із внутрішніх джерел (внутрішня кредиторська заборгованість).
ІІІ. За періодом залучення:
1. Позичкові кошти, які залучаються на довгостроковий період (більше 1 року).
2. Позичкові кошти, які залучаються на короткостроковий період (до 1 року).
ІV. За формою залучення:
1. Позичкові кошти, які залучаються у грошовій формі (фінансовий кредит).
2. Позичкові кошти, які залучаються у формі устаткування (фінансовий лізинг).
3. Позичкові кошти, які залучаються у товарній формі (товарний або комерційний кредит).
4. Позичкові кошти, які залучаються в інших матеріальних і нематеріальних формах.
V. За формою забезпечення:
1. Незабезпечені позикові кошти.
2. Позичкові кошти, які забезпечені порукою або гарантією.
3. Позичкові кошти, які забезпечені заставою.
Механізм залучення позичкового капіталу на кредитному ринку
Кредитний ринок (або ринок позикового капіталу) – це один із складових елементів фінансового ринку, на якому об’єктом купівлі-продажу виступають вільні кредитні ресурси і окремі обслуговуючі їх фінансові інструменти, обертання яких здійснюється на умовах поворотності і сплати відсотка.
Операції, що здійснюються на кредитному ринку, поділяються на ті, що обслуговують:
- відчужувані фінансові запозичення (комерційні та банківські перевідні векселя, акредитиви, чеки та ін.);
- невідчужувані фінансові запозичення (банківський кредит; комерційний кредит, який оформлений простим векселем та ін.).
В рамках сукупного кредитного ринку виділяють такі його сегменти, як ринок короткострокових кредитних інструментів, ринок довгострокових кредитних інструментів, ринок міжбанківського кредиту тощо. Процес розвитку кредитного ринку характеризується постійним переливом кредитних ресурсів з одних його сегментів на інші і навіть між кредитним і фондовим ринках.
Прямими учасниками фінансових операцій на кредитному ринку виступають кредитори і позичальники.
Кредитори – це суб’єкти кредитного ринку, які надають позику на тимчасове користування за певний відсоток. Кредиторами можуть бути: держава, комерційні банки, лізингові фірми та ін.
Позичальники - це суб’єкти кредитного ринку, які отримують позику від кредиторів під певні гарантії їх повернення і за визначену плату у формі відсотка (позичальниками виступають підприємства реального сектора економіки).
Головною особливістю механізму функціонування кредитного ринку є те, що ціною кредитних інструментів, що обертаються на кредитному ринку, виступає ставка відсотка за кредит. Вона може приймати різні форми: кредитний процент, депозитний процент, міжбанківський процент, обліковий процент…
Механізм ринкового саморегулювання рівня відсотка за кредит будується з урахуванням наступних основних факторів:
1. Встановлений Центральним Банком рівень облікової ставки.
(Він показує мінімальну межу ставки відсотку за кредит).
2. Прогнозований темп інфляції (повернення можливої втрати реального доходу продавцю кредитних ресурсів у вигляді інфляційної премії).
3. Рівень кредитного ризику. Важливу роль грає стан кредитоспроможності і платоспроможності позичальника, його ділова репутація. Рівень кредитного ризику відшкодовується у формі премії за ризик.
4. Рівень ліквідності кредиту. Залежить від терміну, на який надається кредит, і формується у вигляді премії за ліквідність.
5. Рівень маржі – являє собою різницю між рівнем цін продажу і покупки кредитних ресурсів банком або іншими кредитно-фінансовими закладами. Маржа призначена для покриття операційних витрат, сплати податкових платежів та формування прибутку по кредитній діяльності продавця кредитних ресурсів.
З урахуванням перерахованих основних факторів ціна пропозиції грошових та інших кредитних інструментів на кредитному ринку формується їх продавцем на диференційованій основі за кожним конкретним кредитом за наступною формулою:
КВ = ОС+ІП+ПР+ПЛ+М, (4.7)
де КВ – рівень кредитного відсотка;
ОС – облікова ставка Центрального Банку країни;
ІП – інфляційна премія (прирівнюється до прогнозованого темпу інфляції);
ПР – рівень премії за ризик (розраховується виходячи з рівня кредитного ризику по кожному позичальнику);
ПЛ – премія за ліквідність (визначається строком надання кредиту з врахуванням оцінки його майбутньої вартості);
М – рівень маржі.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 833; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!