ДІАЛЕКТИКА ЯК ВЧЕННЯ ПРО РОЗВИТОК
Лао цзи
Подолання складного розпочинається з легкого, здійснення великого починається з малого, бо в світі складне створюється з простого, а велике з малого. Хто багато зберігає, той понесе великі втрати. Хто багато накопичує, той понесе великі збитки. Хто знає міру, у того не буде невдачі. Хто знає границю, той не буде піддаватися небезпеці.
Лао Цзи. Даодецзин
Геракліт
“Все тече, і ніщо не стоїть на місці.”
“Не можна двічі увійти в одну й ту ж саму річку, ні двічі доторкнутися до плинної, тотожної за своїм характером сутності. Вона швидко свої зміни роз’єднує, а потім знову з’єднує, приходить і знову уходить.”
“Цей світ, який для всіх не створив ніхто з богів чи людей, але завжди був, є і буде вічно живим вогнем, що розгорається у відповідності до міри і згасає у відповідності до міри.”
Плотін
Діалектика є здатність давати в логосі (мислене і словесне) визначення кожної речі, що вона є і чим відрізняється від інших речей і що у неї спільне з ними і, окрім того, де місце кожної з них, і чи є вона сутність, і скільки існує сущих і, з іншого боку, несущих, відмінних від сущих. Вона говорить і про благо, і про неблаго, і про те, що належить до блага, і про протилежне йому, і про те, що вічне, і, певна річ, про те, що не таке; (говорить) про все вона на підставі знання, а не міркування.
Але звідки це знання бере своє начало? Звичайно, розум дає очевидні начала, якщо тільки душа здатна їх збагнути. Потім душа те, що витікає а них, з'єднує, сполучає і розрізняє, доки не дійде до досконалого розуму. Справді, (діалектика), казав (Платон), є найбільш чисте в розумі і мисленні. Будучи найціннішою з усіх наших здібностей, вона з необхідністю досліджує суще і найбільш цінне, як мислення – суще, як розум – те, що за межами сущого. Але що таке філософія? Вона найцінніше. Та чи тотожна вона діалектиці? Ні, діалектика – найцінніша частина філософії.
|
|
|
Плотін. Еннеади.
Арістотель
Тому що у протилежностей може бути щось проміжне і у деяких воно дійсно буває, то проміжне з необхідністю складається з протилежностей. Бо все проміжне належить до того ж самого роду, що і те, проміжним чого воно є. Таким чином, проміжне повинно належати до одного і того ж роду – як одне проміжне з іншим, так і з тим, для якого воно є проміжним.
А якщо проміжне, як було доведено, належить до того ж самого роду і воно є проміжним між протилежностями. То воно з необхідністю складається з цих протилежностей. І справді, у цих протилежностей або буде якийсь (спільний) рід або ні. І якщо рід існує таким чином, що він є чимось, що передує цим протилежностям, то попередніми – протилежними одна одній – будуть ті видові відмінності, що утворили протилежності як види роду, бо види складаються з роду і видових відмінностей. Але будь-що виникає з протилежностей таким чином, що перехід в нього здійснюється раніше, ніж перехід в другу протилежність, бо у порівнянні з самими протилежностями воно буде володіти даною властивістю й у меншій мірі, і в більшій; тому от воно також буде проміжним між протилежностями. А тому і решта проміжних ланок – також складені, бо те, що (володіє даною властивістю) у більшій мірі, ніж одне, і в меншій, ніж друге. Але тому що не існує нічого іншого в межах одного і того ж роду, що передувало б протилежностям, то все проміжне повинно складатися з протилежностей, тому от і все нижче – як протилежне. так і проміжне – складатиметься з первинних протилежностей. Таким чином, зрозуміло, що все проміжне належить до того ж роду, є проміжним між протилежностями і складаються з протилежностей.
|
|
|
Арістотель. Метафізика.
Гегель Г.В.Ф.
Категорії і закони діалектики. Якість, кількість, міра
Кожна сфера логічної ідеї виявляється певною цілісністю визначень і певним зображенням абсолюту. Таким є також і буття, яке містить в середині себе три ступені: якість, кількість і міру. Якість є в першу чергу тотожна з буттям, визначеність, так що щось перестає бути тим, чим воно є, коли воно втрачає свою якість. Кількість є, навпаки, зовнішня до буття, байдужа до нього визначеність. Третя ступінь буття, міра, є єдністю перших двох, якісна кількість. Всі речі мають свою міру, тобто кількісно є визначеними, і для них байдуже, чи будуть вони більш чи менш великими; але разом з тим ця байдужість має також свою межу, при переході через яку при подальшому збільшенні чи зменшенні речі перестають бути тим, чим вони були. Міра слугує відправним пунктом переходу до другої головної сфери ідеї – до сутності.
|
|
|
Діалектичне заперечення
Під зняттям ми розуміємо, по-перше, усунути, заперечитиі говоримо, у відповідності з цим, що закон, заклад є відміненим, усуненим. Але зняття означає також збереження, і ми говоримо в цьому смислі, що дещо збережене.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 462; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!