Вимоги до технічного оформлення курсових робіт
Курсову роботу набирають на комп’ютері через
1.5 інтервали (29 – 30 рядків на сторінці) і друкують на принтері з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм). Обсяг курсової роботи – 30 сторінок (для 3 курсу) та
50 сторінок (для 4 курсу). Обсяг може відхилятися в межах не більше +/- 10%. В облікований обсяг роботи не входить список використаних джерел та додатки.
Друкуючи роботу, залишають поля: ліве – 3 см, праве –
1.5 см, верхнє і нижнє – 2 см. Абзацний відступ – 1.25 см. Шрифт друку повинен бути чітким, щільність тексту роботи повинна бути однаковою. Стандарт комп’ютерного шрифту: Times New Roman, розмір шрифту 14. Ілюстративні матеріали повинні відповідати форматові А4 і не виходити за встановлені поля. Ілюстрації можуть бути внесені до загальної нумерації сторінок роботи, якщо вони розташовуються безпосередньо в тексті роботи, або винесені, як звичайно, у додатки.
Текст основної частини курсової роботи поділяють на розділи та підрозділи. Кожний розділ починають з нової сторінки. Заголовки структурних частин роботи ЗМІСТ, ВСТУП, РОЗДІЛ, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ друкують великими літерами по центру до тексту.
Заголовки підрозділів (за наявності) друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Після назви заголовка крапки не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Після заголовка розділу за текстом пропускають один рядок. Сторінки, розділи, рисунки, таблиці нумерують арабськими цифрами без знака ,,№”.
|
|
|
Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять. Нумерацію починають зі сторінки ЗМІСТ. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки у кінці. Номер розділу ставлять після слова РОЗДІЛ. Після крапки великими літерами друкується назва розділу.
Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Після номера підрозділу ставлять крапку, наприклад: 2.3. (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку записують заголовок підрозділу маленькими літерами (крім першої великої).
Під час захисту курсової роботи студент може використовувати ілюстративний матеріал (таблиці, схеми, графіки, діаграми, карти та фотознімки). Ілюстративний матеріал повинен мати назву, яку записують після номера ілюстрації, за потреби його доповнюють пояснювальними даними (текст під рисунком).
Цифровий матеріал часто подають у таблицях, в яких інформація групується в рядки і графи, відокремлені одна від одної вертикальними та горизонтальними лініями. Як правило, таблиця складається з таких елементів: порядкового номера і тематичного заголовка, боковика, заголовків вертикальних граф, горизонтальних рядків і вертикальних граф. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують зверху і друкують по центру до тексту. Заголовки колонок записують з великої літери, підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення із заголовком (якщо вони самостійні, тоді з великої).
|
|
|
У текстовій частині роботи таблиці та ілюстрації розташовують відразу після посилання на них або на наступній сторінці. Їх позначають словом „Рис.” чи „Таблиця” і нумерують послідовно у межах розділу (це не стосується ілюстрацій і таблиць, поданих у додатках). Номер рисунка складається з номера розділу та порядкового номера (у межах розділу). Наприклад: Рисунок/Таблиця 1.3 (тобто третій рисунок першого розділу). Посилання на ілюстрацію чи таблицю оформляється в круглих дужках в кінці речення, де про них згадується. Наприклад: (див. табл. 1.3) чи (див. рис. 1.3). Приклад правильного оформлення ілюстрацій, діаграм і таблиць
див. у додатках Д та Е.
У текстовій частині роботи повинні бути посилання на всі таблиці та ілюстрації, наприклад: „...як наведено у таблиці 1.1” (першій таблиці першого розділу), „див. табл. 2.2” (другу таблицю другого розділу).
|
|
|
При посиланні на монографії, оглядові статті, інші джерела значних обсягів необхідно вказати конкретні сторінки, на яких згадується інформація, використана в курсовій роботі. При посиланнях у тексті використовуються посторінкові зноски, у яких вказуються вихідні дані видання, на яке посилається автор. Посилаються на джерело та сторінку (крім випадків, коли посилаються на джерело загалом). При посторінкових зносках нумерація розділів починається заново з початком кожного розділу.
2. ОСОБЛИВОСТІ ВИКОНАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ
КУРСОВОЇ РОБОТИ
Титульний аркуш
Титульний аркуш є першою сторінкою роботи, який містить:
· підпорядкування вищого навчального закладу, де виконується робота;
· найменування вищого навчального закладу, факультету, кафедри, де виконується робота;
· назву роботи;
· прізвище, ім’я, по батькові автора та номер академічної групи;
· науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім'я, по батькові наукового керівника;
· місто та рік подання роботи до захисту.
Приклад оформлення титульного аркуша згідно з формою
№ Н-6.01, затвердженої Наказом Міністерства освіти і науки,
молоді та спорту України від 29 березня 2012 року № 384,
наведено у додатку А.
|
|
|
Зміст
Зміст подають з нової сторінки безпосередньо після титульного аркуша. До змісту вносять структурні елементи у такому порядку: перелік умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів (за необхідності); вступ; послідовно перелічені найменування всіх розділів, підрозділів основної частини роботи; висновки; список використаних джерел; додатки. У змісті вказують номери сторінок, які містять початок відповідного матеріалу. Зразок правильного оформлення змісту наведено у додатку Б.
Перелік умовних позначень
Перелік умовних позначень (символів, абревіатур, скорочень), які не є загальноприйнятими, складають за умови, якщо у тексті курсової роботи вони повторюються більше, ніж тричі. Цей перелік розташовують на наступній після змісту сторінці. В інакшому випадку розшифровку позначень подають у круглих дужках там, де вони вперше згадані в тексті. Перелік друкують двома колонками, у них зліва за абеткою наводять скорочення, справа – детальне тлумачення. Приклад правильного оформлення переліку умовних позначень наведено у додатку В.
Вступ
Вступ пишуть з нової сторінки після змісту чи переліку умовних позначень (якщо останній присутній).
У вступі до курсової роботи розкривають актуальність обраної теми, чітко формулюють мету та завдання, які необхідно виконати для досягнення поставленої мети, обґрунтовують необхідність проведення дослідження, вказують його теоретичне та практичне значення.
У вступі обов’язково необхідно вказати об’єкт і предмет дослідження. Об’єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію. Предмет дослідження міститься в межах об’єкта. Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. Також у вступі необхідно вказати та коротко охарактеризувати основні джерела отримання інформації (офіційні, наукові, публіцистичні), окреслити хронологічні та територіальні межі та стисло охарактеризувати структурні елементи роботи.
Основна частина
Суть роботи викладають, поділяючи матеріал на розділи. Кожний розділ починають із нової сторінки. Зміст розділів основної частини повинен відповідати темі роботи та повністю розкривати її проблему.
У розділах основної частини подають відомості про проведені дослідження, аналіз та узагальнення результатів досліджень.
Студент повинен давати оцінку повноти виконання поставлених завдань, оцінку достовірності одержаних результатів, їх порівняння з аналогічними результатами вітчизняних і зарубіжних праць. Кожен розділ роботи має завершуватися чіткими висновками, що містять коротку суть отриманих результатів, їх практичну цінність. Розділи можна поділяти на підрозділи. Кожний розділ і підрозділ має містити закінчену інформацію, завершуватися логічними та чіткими висновками.
Студент повинен своїми словами викладати матеріал. Не допускаються списування, запозичення з інших публікацій без посилання на джерело.
Висновки
Загальні висновки розташовують безпосередньо після викладення суті роботи, починаючи з нової сторінки. У висновках наводять оцінку одержаних результатів дослідження (наукову, практичну, соціальну цінність). Ця частина містить висновки автора стосовно суті проблеми, питань, що розглядались у роботі, можливих галузей використання здобутих результатів роботи.
У висновках необхідно наголосити на якісних і кількісних показниках отриманих результатів, викласти рекомендації щодо їх наукового та практичного використання. Текст висновків можна поділяти на пункти. У такому випадку кількість пунктів повинна відповідати кількості завдань, окреслених у вступі.
Висновки повинні узгоджуватися із поставленими завданнями.
Список використаних джерел
Наукове дослідження завершується списком використаних джерел, який починають з нової сторінки після висновків.
У курсових роботах використовується алфавітний порядок розташування джерел. Їх записують в алфавітному порядку за прізвищами авторів (якщо в авторів однакові прізвища, тоді їхню послідовність визначають ініціали; якщо використано кілька праць одного автора, то їх записують в алфавітному порядку за першими буквами назв цих публікацій; праці одного автора з однаковими назвами розташовують за хронологією) або за назвами творів, що не записані на окремого автора.
Насамперед записують джерела, які видані кирилицею, потім – латиницею. Отже, основна вимога до укладання списку використаних джерел – це однотипне оформлення та дотримання чинного державного стандарту на бібліографічний опис документів і друкованих творів.
Приклади оформлення бібліографічного опису у списку джерел за вимогами, поданими у бюлетені ВАК України № 5 від 2009 року, див. у додатку Г.
Додатки
Додатки необхідно починати з нової сторінки після списку використаних джерел. У додатки виносять матеріал, який:
· необхідний для повноти роботи, але внесення його до основної частини роботи може змінити логічне та впорядковане уявлення про роботу;
· не може бути послідовно розміщений в основній частині роботи через великий обсяг або способи відтворення.
У додатки, за необхідності, можна винести допоміжний матеріал, потрібний для повноти сприйняття дослідження, зокрема: таблиці додаткових цифрових даних; ілюстрації допоміжного характеру; окремі нормативно-правові акти чи їх окремі положення при умові, якщо вони часто згадуються у тексті.
Додатки розташовують у порядку появи посилань на них у тексті роботи. Кожний додаток починається з нової сторінки, повинен мати заголовок, що друкується угорі малими літерами з першої великої по центру сторінки. Додатки позначають не цифрами, а великими літерами кирилиці (А, Б, В і т.д.).
ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 276; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!