ЛЕКЦІЯ 5. МУЗИЧНА КУЛЬТУРА ХVІІ – ПОЧАТКУ ХVІІІ СТ.: ФРАНЦІЯ, ІТАЛІЯ
План
1. Загальна характеристика музичної культури.
2. Народні пісні та популярні жанри професійної музики Франції
3. Ідейно-філософськи зв’язки французької музики
4. Естетика французького класицизму.
5. Французький музичний театр. Ж.-Б. Люллі – засновник французької національної опери. Клавесинна музика.
Загальна характеристика музичної культури.
ХVІІ ст. – нова сторінка в історії французької музики.: період консолідації французької нації та утворення централізованої національної держави, однієї з самих могутніх на той час.
Протягом перших двох третин ХVІІ ст. французький абсолютизм переживав кульмінаційний етап своєї історії та відігравав в тих умовах, прогресивну роль.. Але цей історичний шлях був дуже жорстоким для французького народу: криваві війні, величезні людські жертви, гніт королівської влади, податки та побори для звичайного люду, у той час як феодальна верхівка, чиновнічья бюрократія та верхівка духівництва потопали в розкоші.
Народні пісні та популярні жанри професійної музики Франції
В цей час національного підйому та ще більших національних тягот народ Франції, вільнолюбний й життєрадісний продовжував складати пісні – темпераментні, дотепні, гумористичні, трагічні, відображаючи в них життя людей, країни, з прикростями та радощами.
Жанри французької народної пісні:
1. Драматична балада-діалог, на воєнну тематику. Пісня наслідувана ще від ХV ст. до сьогодні збереглася в Савойє та Нормандії. В ній 5 строф двутонального наспіву в перемінному ладу, незмінно повторюються. Енергійний пунктирний ритм та різко акцентовані каданси. Отже сувора та одноманітна мелодія відображає тяготи війни та поневолене гірке життя.
|
|
|
2. Пісень про війну складалося дуже багато. До нас дійшли традиційні “травневі пісні” ХVІІ ст. – ліричні мелодії, граціозні, в тридольному розмірі та невибагливому, іноді, гострому танцювальному ритмі. Іноді ці признаки поєднувалися з меланхолічним нюансом (мінорний лад, вузький діапазон, монотонна інтонація).
3. Улюбленими в ХVІІ ст. стають і жартівливі пісні – пікантні, просякнуті гумором, невичерпною любов’ю до життя, фривольні.
Такими були народнопісенні жанри, типові для французького фольклору ХVІІ ст. Від них протягувалися інтонаційні зв’язки до творчості композиторів-професіоналів.
Самими популярними стали так звані куртуазні арії (airs de cour). Вперше опубліковані в 70-х рр. ХVІ ст., куртуазні арії заполонили французьке життя ХVІІ ст. Композитори: П’єр Гедрон, Антуан Боессе, Мішель Ламбер. Популярні виконавці-вокалісти: П’єр де Ньєр, Ле Байі, Анна де ля Барр та інші.
|
|
|
Куртуазні арії виникли зі старовинного водевілю чи балетного récit (розповідь),. Супроводжуючи танці, куртуазні арії швидко перетворились на центральний жанр легкої вокальної музики.
Загальні якості куртуазних арій: гомофонний склад, чуттєва інтонація, жвавість ритмічного рисунку, силлабітний принцип виспівування текстів, варіативність (частіше фігураціонна) первинного наспіву в строфах-куплетах. У той самий час куртуазні арії диференціювалися на сольні, арії-ансамблі, арії з хором, іноді навіть арії – драматичні сцени.
Також на той час склалися різновиди, що відрізнялися за мелодійним стилем та жанровими якостями: арії любовні, арії серьозні (airs sérieux), застольні пісні (airs á boire), арії – ліричні танці – так звані брюнетти.
Ідейно-філософськи зв’язки французької музики
Розвиток внутрішніх протиріч феодального устрою призвів до того, що в рядах третього стану (низького прошарку населення) визрівали нові, активні демократичні сили, що виражали вільнолюбний дух та мети народу.
Будь-яка інша епоха в історії Франції не була ознаменована таким глибоким і власним вторгненням державної абсолютної монархії в духовне життя країни, зокрема в мистецтво, прагненням деспотично централізувати та регламентувати художню творчість. Залежність митця від королівського свавілля, від придворного життя, від смаків дворянської аристократії ніколи не була такою принизливою та трагічною, як в ХVІІ ст.
|
|
|
Французька суспільна думка того часу була дуже розвинена та багата. Філософ, математик Рене Декарт у боротьбі проти богословської схоластики стверджував первинність та могутність людського розуму. Анрі де Руа та П’ер Гассенді заклали основи французького матеріалізму. Монтеск’є виступив як гуманіст, поборник свободи особистості, противник абсолютної монархії.
Засновник класичної школи гармоній – знаменитий французький композитор Рамо прямо називав себе послідовником Декарта та у своїх теоретичних працях (Доказательство принципов гармонии, 1750 р.) послідовно застосував метод картезіанської (декартовської) філософії у дослідженнях закономірностей музичного розвитку.
Засновник французької реалістичної комедії, безпосередньо та широко пов’язаний з музично-театральним світом, геніальний Мольєр був учнем матеріалістичного філософа абата П’ера Гассенді.
ХVІІІ ст. ще більше було пов’язано із зазначеними тенденціями. Геніальний Вольтер явився філософом, публіцистом, драматургом та оперним лібретистом. Ж.-Ж. Руссо – історик, політичний мислитель та засновник французької комічної опери.. така широта та плодотворність літературно-філософських зв’язків – одна з характерних особливостей французької музики ХVІІ – ХVІІІ ст.
|
|
|
Запитання та завдання для перевірки знань
1. Надайте загальну характеристику історичного розвитку Франції ХVІІ ст.
2. Визначте основні жанри французької народної пісні, що отримали широке розповсюдження в ХVІІ ст.?
3. Які історичні фактори впливали на формування жанрового різноманіття французької народної пісні?
4. Визначте популярні жанри французької професійної музики, що були пов’язані з народною піснею.
5. Надайте характеристику куртуазним аріям. Охарактеризуйте різновиди арій, що виникли в ХVІІ ст.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 224; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!