БІОЛОГІЧНИЙ І СОЦІАЛЬНИЙ КОМПОНЕНТИ СПАДКОВОСТІ ЛЮДИНИ
Розвиток (або онтогенез) кожної людини окремо також результат взаємодії генотипу й середовища. У розвитку людського організму можуть рівною мірою привести як зміни спадковості, так і численні трансформації середовища його перебування. Здатність людини спілкуватися із собі подібними й виховувати своє потомство є, імовірно, основним фактором швидкої соціальної еволюції людини. Можна виділити, мабуть, три ключові моменти:
1) чи впливає ген прямо на розвиток особистості;
2) чи впливає соціум також прямо на розвиток особистості (школа, родина, колектив);
3) чи впливає соціум на розвиток особистості опосередковано, через гени..
МЕДИКО-ГЕНЕТИЧНЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ
Найважливіший метод профілактики спадкоємних хвороб - медико-генетичне консультування. Медико-генетичне консультування - це вид високо спеціалізованої медичної допомоги, метою якого є попередження спадкоємних хвороб.
Головна мета медико-генетичного консультування - попередження народження дитини, з спадковим захворюванням.
Завдання:
1. Визначення прогнозу здоров'я для майбутнього потомства в родинах, де є ризик спадкоємної патології;
2. Допомога в ухваленні рішення із приводу дітородіння залежно від ступеня ризику;
3. Допомога в постановці діагнозу спадкоємної хвороби;
4. Диспансерне спостереження й виявлення групи підвищеного ризику серед родичів;
5. Пропаганда медико-генетичних знань серед населення.
|
|
|
Показання для медико-генетичного консультування:
1. Вік батьків, особливо жінок, більше 35 років, якщо передбачувані пологи будуть першими;
2. Наявність спадкоємних хвороб у роді й у родичів;
3. Народження неповноцінних дітей;
4. Кревний шлюб;
5. Первинна безплідність чоловіка й жінки;
6. Первинне невинесення вагітності;
7. Нестерпність ліків і продуктів;
8. Первинна аменорея, особливо в сполученні з недорозвиненням вторинних статевих ознак.
Одним з методів медико-генетичного консультування є пренатальна діагностика, що дозволяє визначити прогноз здоров'я дитини в родинах з обтяженою спадковістю. Вона проводиться в 1-й триместр вагітності, коли ще можна перервати її. У цей час можливе виявлення всіх хромосомних хвороб і близько 100 інших спадкоємних хвороб з біохімічними дефектами.
Основні методи:
1. Ультразвукове дослідження (УЗИ) або ехографія проводиться на 14-20 тижні вагітності. Практично абсолютно безпечно.
2. Фетоскопія (амніоскопія) - ВООЗуальне спостереження плода в матці за допомогою еластичного зонда, оснащеного оптичною системою. Застосовується для визначення видимих уроджених пороків розвитку, для одержання біопсії шкіри плода й крові з пуповинних судин
|
|
|
3. Цитогенетичне й біохімічне дослідження амніотичної рідини й кліток плода за допомогою амніоцентеза має найбільше значення із всіх методів. Оптимальні строки - 15-17 тижнів вагітності. Як правило, після УЗИ трансабдоминально вітягають 15 мл околоплодної рідини. Біохімічними й цитогенетичними методами визначається стать плода і його дефекти. Ускладнення - викидень (не більше 1%).
4. Біопсія хоріона (щипцями) не раніше 16 тижня вагітності. Проводиться під контролем УЗИ за допомогою катетера. В 3-6% випадків погроза переривання вагітності. При деяких спадкоємних хворобах, зчеплених з Х-хромосомою, коли хворіють тільки хлопчики (гемофілія) досить визначити тільки стать плода. Народження дівчинки вирішує проблеми родини. Важливим завданням медико-генетичного консультування є допомога в постановці діагнозу спадкоємної хвороби. Сучасна валеологія (наука про індивідуальне здоров'я людини) опирається на досягнення сучасної генетики. Генетика - базисна основа навчання про конституції.
ЗДОРОВ'Я Й КОНСТИТУЦІЯ ЛЮДИНИ
Конституція - це солітонна реалізація генетичної програми індивідуума.
Реальна конституція людини - це "конституція 10 статей":
|
|
|
1. Рефлективна конституція ("біопамять організму") - генетична пам'ять (спадковість), епігенетична пам'ять (ембріональний шлях розвитку), імунна пам'ять (про перенесені хвороби), нейрогенна пам'ять (пам'ять, фіксуємося нейронами);
2. Генотипічна конституція - це вихідний "спадкоємний паспорт" (геномна характеристика, хромосомна система людини), що визначає регенераційні здатності нашої морфології (наприклад, загоєння ран);
3. Фенотипічна конституція - це тпорадиційне (а часом єдине) подання про конституції людини, на основі спадкоємної структури його кістково-м'язового "портрета" (по сучасній термінології - це ектоморфи, мезоморфи, ендоморфи, різні типи астенічних, нормостеничних і гіперстенічних конституцій). Ектоморф характеризується короткою верхньою частиною тулуба, довгими руками й ногами, довгими й вузькими ступнями й долонями, дуже невеликим запасом жиру, а також вузькістю грудної клітки й плечей, тонкими довгими мускулами. Для ендоморфа характерні м'яка мускулатура, кругла особа, коротка шия, широкі стегна, великий запас жиру. У мезоморфа більша грудна клітка, подовжений торс, міцна мускулатура й величезна сила. На думку В.П. Петленко можна виділити 5 конституційних типів (варіанти норми):
|
|
|
1) нормостенічний, 2) гіперстенічний, 3) гіпостенічний (астенічний) 4) граціальний (маленький, пропорційний, вітончений) 5) атлетичний тип. Найчастіше ці типи варіабельні, тобто чистий тип виділити на практиці вдається рідко;
4. Імунна конституція - система захисту з генетично детермінованим характером інтенсивності імунологічних реакцій; в основі лежить механізм антиген - антитільних зв'язків, (нормальна імунна відповідь, алергійні реакції, імунологічна толерантність, стрес);
5. Нейронна конституція (її іноді називають невропатологічною або енцефалопатичною) - це стан неврологічної реактивності, що визначає базисні основи навчання, придбання знань; це базисна основа емоцій і вольових процесів, що визначають наше здоров'я й нашу неврологічну соматику. По И.П. Павлову - це тип вищої нервової діяльності;
6. Психологічна конституція - вона визначає психотип особистості, її характер і темперамент; проблеми психосоматики й психотерапії залежать від знання й уміння впливати на психотип особистості. Іншими словами: психотип - це тип темпераменту (холерик, сангвінік, флегматик, меланхолік);
7. Лімфогематологічна конституція - це особливості лімфотока й групи крові, які носять геномний, конституційний характер, визначають інтенсивність метаболізму й енергетики. На думку французького біолога Жан - Луї ДЕ Гандзена, група крові визначає не тільки найбільш характерні риси харчування людини, але і його сексуальну індивідуальність;
8. Гормонально-статева конституція визначає істотний момент у всіх поведінкових реакціях людини. Полове поводження визначається взаємодією певних мозкових структур з половими гормонами (андрогенами при чоловічому половому поводженні й естрогенами - при жіночому). Саме тут треба шукати відповідь на проблеми гомосексуальності й лесбіянства, а не в педагогіці й психології (при всій їхній значимості). Це не стільки юридична, скільки ендокринологічна проблема;
9. Дерматологічна конституція - це новий науковий напрямок з великою перспективою в майбутньому. По дерматологічному малюнку пальців рук (долоні) можна судити про генетичні можливості людини; хірологія, хірологічна картина життя, прочитана в малюнку руки - це "внутрішнє", виведене в "зовнішнє", у якій удивляється сучасна біологія, генетика, медицина;
10. Енерго-акупунктурна конституція людини - це досвід східної медицини, що лежить в основі її подань; найбагатший досвід тисячоріч про бачення людини через систему його енергоканальних зв'язків, систему дихання, харчування, руху, що управляють процесами в організмі. Кожна країна й кожен її громадянин повинні поважати конституцію своєї держави. Не порушуючи конституцію, ми не вступаємо в конфлікт із правоохоронними органами. Щоб жити здоровим життям, треба жити за законами своєї біологічної конституції. У цьому зміст основного закону валеології. Таким чином, сучасні конституціональні дані свідчать про те, що це не просто набір відомостей з боку анатомо-фізіологічних систем людини, а інформаційно-генетична програма життя індивіда. Завдання кожної людини - грамотно скористатися цією програмою.
ЛіТЕРАТУРА
1. Афонькин С.Ю. Клонирование органов// Биологія. – 2000. - № 34. – С. 5.
2. Баев А.А. Геном человека// Человек. – 1995. - № 2. - С. 4-13.
3. Биологичний потенциал человека: генетика, адаптивние возможности и конституції/ В кн. В.П. Казначеева, В.П. Петленко, С.В. Петленко «Етюди интегральної медицини и валеології». – Санкт-Петербург, 1997. – С. 141 – 196.
4. Бодров С. В. Проблеми века// Природа и человек. – 1999. - № 1. – С. 8-10.
5. Валеологія человека: софотерапия, здоровье и креативная антропософия/ В кн. В.П. Казначеева, В.П. Петленко, С.В. Петренко «Етюди интегральної медицини и валеології». – Санкт-Петербург, 1997. – С. 118 – 130.
6. Иванов В.И. Геном человека// Человек. – 1995. - № 1. - С. 7-20.
7. Клонирование человечнийих существ// Человек.. – 1998. - № 3. - С. 29-32.
8. Максимов Н. Клони генома// Знание – сила. – 2000. - № 7. – С. 72-73. 133
9. Медицинская генетика: Учебник для студентов медицинских училищ и колледжей/ Н.П. Бочков, А.Ю. Асанов, Н.А. Жученко и др. Под ред. Н.П. Бочкова. – М.: Мастерство; Висшая школа, 2001. – 192 с.
10. Пряхин В. Смерть цивилизації или всеобщее воскрешение?/ / Наука и религія. – 1998. - № 4. – С. 7-9.
11. Уманский К.Г. Невропатологія для всех. Книга 2 - я. – М.: Знание, 1989. – С.60 – 74.
12. Хаблицкая С. Поклон с того света// Комсомольская правда. – 2000. – 20 окт. – С. 19.
Лекція 4.
ЕКОЛОГІЯ Й ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ
Основні поняття й закони екології людини. Екологічна криза. Варіанти біологічної дії забруднювачів навколишнього середовища. Глобальні забруднювачі об'єктів навколишнього середовища. Атмосферне повітря й здоров'я. Питна вода й здоров'я. Екологія житлових і суспільних приміщень. Ґрунт і здоров'я людини. Екологія продуктів харчування. Клімат і здоров'я. Ендоекологія. Міжнародні природоохоронні й екологічні організації.
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ Й ЗАКОНИ
ЕКОЛОГІЇ ЛЮДИНИ
Поняття про екосистеми. Будь-яку сукупність організмів і неорганічних компонентів, у якій може здійснюватися круговорот речовин, називають екосистемою. Відповідно до відомого вітчизняного еколога Н.Ф. Реймерсу поділ дисциплін "екологія людини" й "соціальна екологія" варто проводити по дуалістичних якостях самої людини. Коли мова йде про індивідуума, організм - це "екологія людини" (як аутоекологія особини). Коли розглядається соціальний ряд - це "соціальна екологія". Екологія людини як аутоекологія особини, вивчає взаємини організму із середовищем перебування.
Серед законів, принципів і правил екології можна відзначити ті, які безпосередньо мають відношення до здоров'я людини, наприклад:
1. Слабкі впливи можуть і не викликати відповідних реакцій природної системи, але, нагромадившись, вони приведуть до розвитку бурхливого, непередбаченого динамічного процесу (Х. Боумен). Для людини: слабкі впливи різних забруднень викликають довгий час непомітні руйнування в організмі, які, нагромадившись, через кілька років виливаються в "пишний букет" різних захворювань;
2. Вид організму може існувати доти й остільки, оскільки навколишня його природне середовище відповідає генетичним можливостям пристосування цього виду до її коливань і змін. Людський організм еволюційно не пристосований до такого потужного впливу антропогенних забруднень, що випробовує в цей час. Підсумок - зниження імунітету й ріст захворюваності, скорочення тривалості життя ...
3. Екологічна ніша, тобто місце виду в природі, обов'язково заповнюється. Приклад: виникнення нових захворювань. СНІД був передвіщений ученими за 10 років до його виявлення, як гриппоподібний вірус із високим летальним результатом. Підставою для пророкування послужило те, що перемога над багатьма інфекційними захворюваннями людини визволила екологічну нішу;
4. Біосферна відповідь: у ході експлуатації природних систем не можна переходити межі, що дозволяють цим системам зберігати властивості самопідтримки (самоорганізації й саморегуляції); відповідна сила протидії природи дорівнює силі антропогенного впливу.
ЕКОЛОГІЧНА КРИЗА
Екологічна криза - це стійке порушення рівноваги між суспільством і природою, що проявляється в дегпорадації навколишнього природного середовища - з одного боку, і нездатності державних управлінських структур вийти зі стану, що створилося, і відновіти рівновага суспільства й природи - з іншої сторони.
Причини екологічної кризи. У цей час до глобальної екологічної кризи веде непомірна господарська діяльність людини. Серед причин виснаження, забруднення й руйнування природного середовища, що виходять від антропогенної діяльності людини можна виділити об'єктивні й суб'єктивні.
До об'єктивного можна віднести наступні:
Граничні здатності земної природи до самоочищення й саморегуляції;
2. Фізична обмеженість земельної території в рамках однієї планети;
3. Безвідхідність виробництва в природі й відхфднфсть людського виробництва;
4. Неповне пізнання й використання людиною законів розвитку природи.
До суб'єктивних причин екологічної кризи належать:
1. Недоліки організаційно-правової й економічної діяльності держави по охороні навколишнього середовища;
2. Дефекти екологічного виховання й утворення;
3. Екологічне неуцтво - небажання вивчати закони взаємозв'язку людини й навколишнього середовища;
4. Екологічний нігілізм - небажання керуватися цими законами, зневажливе відношення до даних законів. Варто назвати дві особливості прояву результатів впливу людини на природне середовище.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 281; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!