МОДЕЛІ ОРГАНІЗАЦІЇ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я
Охорона здоров'я - система державних, соціально-економічних, суспільних, медико-санітарних заходів, спрямованих на підвищення рівня здоров'я, забезпечення працездатності й активного довголіття людей.
Існує п'ять основних, стійких моделей охорони здоров'я, що принципово відрізняються друг від друга ступенем втручання держави, формою власності виробників медичних послуг, ступенем охоплення населення програмами державної підтримки, джерелами фінансування.
1. Організація національних систем охорони здоров'я на недержавній (приватної) основі.
2. Організація національних систем охорони здоров'я на недержавній основі з державним регулюванням програм обов'язкового медичного страхування для окремих категорій громадян.
3. Організація національних систем охорони здоров'я на недержавній основі з державним регулюванням програм загального обов'язкового медичного страхування.
4. Організація національних систем охорони здоров'я на основі загального державного медико-соціального страхування.
5. Організація національних систем охорони здоров'я на основі монопольної державної моделі.
Основні принципи української системи охорони здоров'я.
Перший рівень - установи, що роблять первинну медико-санітарну допомогу населенню в містах і сільській місцевості. Це поліклініки, лікарські амбулаторії, дільничні сільські лікарні, жіночі консультації, фельдшерсько-акушерські пункти, а також служба швидкої медичної допомоги. Головний принцип їхньої роботи - надання амбулаторно-профілактичної й консультативної допомоги на певній територіальній ділянці.
|
|
|
Другий рівень умовно можна позначити як медичну допомогу в установах міста або району. Це переважно установи лікарняного типу: центральна районна лікарня, міські лікарні, диспансери, родильні будинки загального профілю, установи реабілітаційно-відновлювального призначення, санаторії, стаціонари денного перебування, спеціалізовані освітні установи.
Третій рівень - регіональні медичні установи республіканського, крайового, обласного значення. Найбільш типові установи - великі багатопрофільні лікарні, у яких виявляється медична допомога по 20-30 спеціальностям, а також спеціалізовані акушерські стаціонари (для жінок з невинесенням і резус-конфліктною вагітністю, з екстрагенітальної патологією й ін.). На базі цих установ функціонують спеціалізовані центри, такі, як центри реанімації, інтенсивної терапії, реабілітації й відбудовного лікування, перинатальної медицини й ін.
Четвертий рівень - установи федерального й міжрегіонального значення, що роблять найбільш складні й дорогі види медичної допомоги. Вони функціонують у складі наукових центрів МЗ, Академії медичних наук, клінік медичних ВУЗОВ, федеральних клінічних установ. Крім того, функціонують спеціалізовані диспансери, що ведуть динамічне спостереження за хронічними хворими: протитуберкульозні, онкологічні, шкірно-венерологічні, психоневрологічні.
|
|
|
Керівництво охороною здоров'я здійснюється вищим органом державної влади - Міністерством охорони здоров'я РФ, у регіонах - територіальними органами керування охороною здоров'я. Фінансується охорона здоров'я з федерального бюджету й бюджетів регіонів. У великих містах створена мережа консультативно-діагностичних центрів (КДЦ), оснащених новітніми апаратурами, що дозволяє застосовувати сучасні медичні технології.
ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я ЖІНОК І ДІТЕЙ
Заснована на профілактиці.
Профілактика - це система мер (колективних й індивідуальних), спрямованих на попередження або усунення причин, що викликають захворювання, що розрізняються по своїй природі.
У наш час розрізняють первинну, вторинну й третинну профілактику захворювань. Первинна профілактика - це система заходів, спрямована на усунення причин виникнення хвороб. Завдання первинної профілактики - поліпшення стану здоров'я дітей і дорослих протягом усього життєвого циклу. Базою первинної профілактики є досвід формування засобів профілактики, рекомендації зі здорового способу життя, народні тпорадиції й обряди підтримки здоров'я, дотримання гігієнічних норм і правил.
|
|
|
Вторинна профілактика - це система заходів, спрямована на раннє виявлення доклінічних ознак захворювань (на стадії передхвороби), показників спадкоємної схильності людей, виявлення факторів ризику захворювань і прогнозування ризику, а також своєчасне проведення лікувально-оздоровчих заходів з метою попередження розвитку хвороби. Роль учителя на цьому етапі полягає в активній участі в проведенні щорічних медичних оглядів школярів і виконанні рекомендацій медичної комісії.
Третинна профілактика - це попередження рецидивів захворювань у хворих в загальнопопуляційному плані. Основне завдання цього виду профілактики - попередження інвалідності й реабілітація хворих дітей і дорослих.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 221; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!