ЛЕКЦІЯ № 2 Особливості взаємодії суспільства і природи на сучасному етапі. Глобальні екологічні проблеми сучасності. Соціоекологічна ситуація в Україні
План
1. Сучасна соціоекологічна ситуація в світі.
2. Сучасна соціоекологічна ситуація на Україні.
3. Найбільш екологічно небезпечні об`єкти України
.
Література.Основна:
Бачинський Г.О., Беренда Н.В. та ін. Основи соціоекології. Навч. Посібник.- К.: Вища школа, 1995.
Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. К.: Либідь, 1993 р.
Микитюк О.М., Злотін О.З. та ін. Екологія людини. Х.: РВП Оригінал, 1997 р.
Маркович Д. Социальная экология. Пер. с сербско-хорват., М., Мир, 1991 г.
Додаткова:
Бурдіян Б.Г., Дерев`янко В.О.. Кривульченко А.І. Навколишнє середовища та його охорона.- Київ.: Вища школа, 1993 - 226 с.
Гладков Н.А., Михеев А.В., Галушин В.М. Охрана природы. Изд. 2 -е, М.: Просвещение, 1981.
Моисеев Н. Человек и ноосфера.- М.: Просвещение, 1981.
Медико-екологічний атлас України. Видання газети «Зелений світ» та інституту географії НАН України - Київ, 1995.
Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні. Журн. Рідна природа, 1994, № 4 - 5, Київ.
Рідний край: (Навч. Посібник з народознавства) За ред. І.Ф. Прокопен-ка. - Харків, 1993.
Сухомлинов А.К., Экология и здоровье человека. Харьков: ХГПИ, 1992.
Хефлинг Т. Тревога в 2000 году. М.: Мисль, 1990.
Экологическая карта Харьковской области. НПП «Картография», Киев, 1995.
Сучасна соціоекологічна ситуація в світі. Характеристика сучасної стадії взаємодії суспільства й природи
За визначенням В.І. Вернадського, людина стала найбільш могутньою геологічною силою на нашій планеті, людська діяльність начала перевищувати масштаби найпотужніших стихійних явищ. На жаль, ця могутність людства майже не спрямовувалась на окультурення та вдосконалення природи, створення на Землі ноосфери – сфери розуму, про що мріяв В.І. Вернадський.
|
|
|
У наш час речовинно-енергетичний обмін між суспільством та природою досяг таких величезних масштабів, всі природні та соціально-екологічні компоненти глобальної соціоекосистеми виявились настільки взаємозв’язаними, що будь-який, навіть порівняно незначний антропогенний вплив на той чи інший природний компонент охоплює всю соціоекосистему в цілому і викликає непередбачені наслідки. Отже на сучасній стадії взаємодії суспільства та природи глобальна земна соціоекосистема стала функціонально замкненою. Вона втратила здатність до природної саморегуляції. Головним її регулятором тепер повинно стати людське суспільство, і від того, як воно буде виконувати ці функції, залежить його власне майбутнє.
Друга половина 20 століття, особливо останні його 35-40 років - це період атомної енергії і комп’ютерізації, особливістю якого є активний розвиток другої глобальної екологічної кризи. До неї призвели суперіндустріалізація, суперхімізація, супермілітаризація, суперспоживання, і, як наслідок, перевиснаження природних ресурсів і перезабруднення довкілля, початок деградації біосфери.
|
|
|
У 20 та 21-му столітті виникнення великої кількості надзвичайних екологічних ситуацій спричинилося людською діяльністю. В залежності від факторів, що призводять до розвитку антропогенних кризових екологічних явищ, їх умовно поділяють на катастрофи хімічного, фізичного, інженерно-геологічного, мілітаристичного чи комплексного характеру.
На першому місці серед них стоять катастрофи, пов’язані з військовою діяльністю, війнами, масштабними військовими вченнями та випробуваннями ядерної, хімічної та бактеріологічної зброї.
Війни-це абсолютно невиправдані економічно витрати величезної маси природних ресурсів, деструкція екосистем. Величезних збитків людству й природі завдають не лише війни, а й підготовка до них, утримання армій, техніки, полігонів, військових об’єктів і заводів, проведення регулярних військових маневрів.
З розвитком нафтодобувної, нафтопереробної промисловості та атомної енергетики зросла кількість катастроф, пов’язаних з цими видами людської діяльності.
|
|
|
Страшну потенційну загрозу виникнення надзвичайних екологічних ситуацій несуть всі великі нафто- й газосховища, трубопроводи, склади різних хімічних речовин (кислот, аміаку, пестицидів тощо ).
Слід зауважити, що будь-які широкомасштабні втручання в природні екосистеми теж несуть з собою катастрофічні, згубні для них наслідки.
Головними факторами, що призвели до сучасної кризової ситуації є:
демографічний вибух;
урбанізація;
індустріалізація;
хімізація народного господарства;
розвиток транспорту та енергетики;
різке збільшення видобутку корисних копалин;
гонка озброєнь та війни.
Незважаючи на те, що в багатьох розвинених країнах, народжуваність відчутно загальмувалась, кількість народонаселення Землі за останні роки зросла більше ніж у 2 рази і продовжує зростати. Більшість населення зосереджується в великих містах. Щороку зменшується кількість населення, зайнятих у сільському господарстві. Прогодувати величезні маси міських жителів щороку стає важче, що викликає необхідність застосування хімічних методів в сільському господарстві, спрямованих на полегшення обробки земель, підвищення врожаїв, боротьбу з шкідниками.
|
|
|
Обсяг промислової продукції в усьому світі кожних 10 років збільшується вдвічі. Якщо за весь період цивілізації людство використало 80 - 85 млрд тон палива, то половина цього обсягу припадає на останні 25 - 30 років. За оцінкою експертів, запасів органічного палива, вугілля, нафти, газу, на рівні його прогнозованого споживання у 2000 році вистачить людству ще на 150 років, а до 2035 року 90% відомих світових запасів палива буде повністю вичерпано.
Внаслідок індустріалізації, розвитку транспортних засобів різко погіршилася якість атмосферного повітря. Щорічно промислові підприємства викидають 145 млн т оксиду сірки, 250 млн т пилу та ін. шкідливих сполук. Щорічно спалюють більше 2 млрд т вугілля. Цей процес супроводжується викиданням в атмосферу вуглекислого газу та інших речовин. Наземні рослини, фітопланктон океану не встигає засвоювати таку кількість вуглекислоти. Якщо цей процес буде тривати, настане загроза виникнення на Землі «парникового ефекту», при якому атмосфера Землі буде безперервно розігріватись. Водночас із збільшенням вуглекислоти падає вміст у атмосфері кисню, відтворення якого не встигає за споживанням.
Швидко зменшуються на Землі запаси питної води. У промислово розвинутих країнах практично весь стік води проходить через підприємства, зрошувальні системи, водопровід, каналізацію.
Забруднені величезні акваторії Світового океану - вкриті сміттям, нафтопродуктами, які потрапляють сюди при очищенні резервуарів, внаслідок аварій танкерів, витоків при розвідуванні і видобутку нафти, при експлуатації морських нафтопромислів. Нафтова плівка вкриває майже 5 частину Світового океану. Щорічно в океан потрапляє величезна кількість промислових відходів, що знижує біологічні ресурси океану, порушує водно-повітряний обмін планети, глобальну кліматичну стабільність.
Особливо сильно позначився антропогенний вплив на лісах нашої планети. За історію людства територія лісових масивів скоротилася на 60 - 65 %, що призвело до відчутного погіршення гідрологічного та кліматичного режимів. Найбільший обсяг втрат припадає на «зелені легені» планети , які постачають найбільший обсяг кисню - вологі тропічні ліси Африки, Південної Америки, Південно-східної Азії, Сибірську тайгу. При цьому слід мати на увазі, що вологі тропічні ліси, які покривають менше 10% суші концентрують 40 % всього генофонду планети. Зникнення видів рослин має особливо тяжкі наслідки. Як свідчать спеціалісти, від кожного рослинного виду залежить існування 10 - 30 видів комах, а інколи вищих тварин і рослин. Передбачається, що до 2015 року буде знищено до 40% сучасної площі лісів України.
Величезної шкоди природі завдає розвиток хімічної промисловості. Зокрема - широке використання отрутохімікатів і зловживання мінеральними добривами. Кожного року в грунти вноситься понад 500 млн тон мінеральних добрив і 3 млн т пестицидів.
Нині людство активно використовує близько 80 000 видів неприродних хімічних сполук. Внаслідок цього, нині 1 млн. видів фауни і флори знаходяться під загрозою зникнення, 14 000 людей в різних країнах щорічно гине від отруєння пестицидами, 700 000 - захворює внаслідок вживання забрудненої води, проживання в містах інтенсивного забруднення атмосфери. Збільшується кількість людей, які страждають від алергії, спричиненої пестицидами. Більшість пестицидів є канцерогенами, викликають лейкоз, мутагенні зміни в організмі.
Сучасна екологічна ситуація в Україні.
Особливо гостро соціоекологічна криза проявилася в Україні. Колоніальний статус України ще більш поглиблював цю ситуацію, внаслідок чого на сьогодні природа країни тяжко пошкоджена, природні ресурси в значній мірі вичерпані, а мільйони її громадян серйозно хворі.
За даними Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, обсяг накопичених у межах нашої країни відходів добувної, енергетичної, металургійної та інших галузей промисловості перевищує 17 млрд. т. і продовжує щорічно зростати на 1 млрд т. На території України, що займала лише 2,7% території колишнього СРСР і мала лише 2% стоку поверхових вод, на одиницю її площі було розташовано промислових підприємств у 10 разів більше, ніж у Радянському Союзі в цілому. Четверта частина промислових викидів колишнього СРСР ще й досі лягає важким тягарем на населення України та її природу. Дуже гострою в нашій державі є проблема питної води. Україна є одним з найменш водозабезпечених регіонів Європи. Населення і народне господарство України щорічно використовують близько 30 млрд. м3 води. Але, наприклад, в 1990 р. у річки та водойми України було скинуто 3,2 млрд. м3 забруднених стічних вод. Земельний фонд України становить 60,4 млн. га. Через відсутність резервуару вільних земель для розміщення продуктивних сил продовжують залучатися землі сільськогосподарського призначення. Трагедією для українського народу стала аварія на Чорнобильській АЕС. Також можна констатувати, що Україна перенасичена промисловим виробництвом, окремі галузі якого дуже шкідливі для природи і людей.
За кількістю промислового бруду на душу населення Україна посідає одне з перших місць у Європі. Через це тут нині найнижча тривалість життя - 66 років, тоді як у Японії, Швейцарії, Ісландії та США - 75 - 79 років. У класифікації ООН колишній СРСР посідав 77 місце в світі. Нині показник смертності населення на Україні, особливо дітей, збільшилася. Зонами екологічного лиха є понад 15 % її території, крім того, близько 40% атомних електростанцій СНД розміщені в Україні, причому майже 100% електроенергії Хмельницької і 90% Ровенської АЕС йде на експорт. В Україні функціонує 1700 шкідливих виробництв, 1000 з них хімічних - становлять особливу небезпеку, а майже третина знаходиться в межах рекреаційних зон. За показником дитячої смертності Україна посідає перше місце в світі, як і за показником кількості онкологічних захворювань.
З 1992 року смертність в Україні перевищує народжуваність.
Нині в Україні виявлено багато сотень районів, ділянок і об’єктів, де у воді, повітрі й грунтах внаслідок аварій, випробувань, витікання значно перевищені Гранично допустимі концентрації (ГДК) різних нафтопродуктів, які теж є шкідливими речовинами. Це райони аеродромів і їх нафтобаз, території всіх інших автобаз, нафтосховищ, нафтопереробних заводів, свердловин, автостоянок, автозаправок, нафтопроводів. Деякі райони, де екологічна ситуація через забруднення нафтопродуктами стала критичною, вже відомі всій Україні та за її межами - Лісичанський, Херсонський, нафтопереробні комбінати, території військових аеродромів поблизу Білої Церкви та Узина, райони Борислава, Долини в Прикарпатті та Шебелинки на Полтавщині.
Слід пам’ятати, що у разі надходження до водойм нафтопродукти
утворюють на поверхні дуже тонку стійку плівку, що утруднює процеси обміну речовин в біосфері, гинуть молодь і ікра риб, гинуть найпростіші організми, які беруть участь в природному самоочищенні водойм. Загибель планктону є однією з причин катастрофічного зменшення кількості риби в Світовому океані, де за останні десятиріччя зросло забруднення внаслідок аварій супертанкерів й розливах на нафтопромислах у Північному морі, Мексиканській та Перській затоках, екологічне лихо у Керченській протоці у листопаді 2007 року.
До основних антропогенних забруднювачів довкілля, крім шкідливих речовин, пестицидів і мінеральних добрив, що застосовуються в сільському господарстві, забруднень від усіх видів транспорту, належать також різні шуми від виробництв, транспорту, іонізуюче випромінювання, вібрації, світло-теплові впливи. Найпоширенішими шкідливими сполуками є:
Окис вуглецю СО - чадний газ - не має ні кольору, не запаху, є одним з головних забруднювачів повітря. Токсичність СО для людини полягає в тому, що потрапляючи в кров, він позбавляє еритроцити здатності транспортувати кисень, у людини настає кисневе голодування, запаморочення й навіть смерть.
Окисли азоту є для людини у десятки разів небезпечнішими, ніж чадний газ. З’єднуючись в дихальних шляхах з водою, вони утворюють азотисті кислоти, які викликають тяжкі захворювання. Особливо окислів азоту багато в районах металургійних і хімічних заводів, ТЕС.
Шкідливі вуглеводні - це пари пального двигунів внутрішнього згорання, випаровування самого бензину. Вони є однією з головних причин утворення смогів - фотохімічних туманів у містах-гігантах. Смог серйозно зашкодив здоров’ю сотень тисяч жителів таких великих міст як Лос-Анджелес, Нью-Йорк, Чикаго, Бостон, Токіо, Лондон, Мелан, Мехіко. Найближчим часом це явище може виникнути в наших містах, перевантажених автотранспортом, таких як Київ, Одеса, Харків, Ялта, Сімферополь, та ін. Сприятливими умовами для появи смогу є сонячні літні безвітряні дні.
У грудні 1952 року звістка про смог облетіла весь світ, коли в Лондоні від нього загинуло близько 4 тисяч чоловік. А ще перед другою світовою війною білий смог почав з’являтися над Лос-Анджелесом. Сьогодні. Завдяки заходам по охороні природи - переходу на нові типи двигунів і пального, в США, Канаді, Японії, Франції, Великобританії рівень загазованості міст щорічно знижується на 4 - 5%.
Сірчаний ангідрид, сірчаний газ та сірководень у атмосфері є причиною кислотних дощів, внаслідок чого порушується життєдіяльність рослин, підкислюються грунти, посилюється корозія, руйнуються гуми, загострюються захворювання легеневої системи та дихальних шляхів людини.
Великої шкоди завдають сполуки хлору, фтору. Вони є дуже токсичними для рослин, тварин і людини.
Серед забруднення довкілля важкими металами слід окремо зупинитися на проблемі високого вмісту свинцю у повітрі, грунтах та водах. Головним джерелом його надходження в середовище є автотранспорт, а також фарби, покриття водопровідних труб, різних прокладках, ізоляції електрокабелів. Наявність у крові людини навіть незначної кількості свинцю призводить до тяжких захворювань, зниження інтелектуального розвитку, перезбудження, розвитку агресивності, неуважності, глухоти, безпліддя, затримки росту, порушень усіх систем організму людини. З Історії Стародавнього Риму та давньої Північної Америки відомо, що близько 2 тис. років тому багато людей було отруєно свинцем. До них належали переважно заможні люди, які користувалися свинцевим посудом. У кістках їх скелетів виявлено свинцю набагато більше, ніж у кістках рабів. Вони помирали молодими від свинцевого отруєння ще зовсім молодими.
Органічні сполуки свинцю надходять в організм людини через шкіру, слизові оболонки, з водою та їжею, а неорганічні - через дихальні шляхи.
Досить отруйною речовиною є кадмій, навіть незначні концентрації якого призводять до захворювань нервової системи, кісткових тканин. Дуже отруйною речовиною є ртуть.
Новими небезпечними токсичними речовинами є поліхлоровані біфеніли ПХБ, поліциклічні вуглеводні ПАВ, нітрозоаміни, вінілхлориди. Перші ознаки отруєння ними - схуднення, підвищена стомлюваність, біль у суглобах, випадіння волосся. Нині вони поширилися у біосфері так само, як сумнозвісний ДДТ, бо містяться навіть у організмах птахів на Алеутських островах, у пташиних яйцях в Антарктиді. В багатьох морських організмах коефіцієнти накопичення шкідливих біфенілів становлять десятки й сотні тисяч.
Різні сучасні домішки до продуктів харчування, пакувальні матеріали, процеси сушіння, в’ялення, випікання, копчення продуктів є важливими джерелами появи ПАВ в харчовому раціоні.
Більшість згаданих речовин є канцерогенними й впливають на генетичний апарат людей. Дуже небезпечно те, що прихований період захворювань через отруєння цими речовинами триває 10 - 15 років і більше.
До нових токсичних хімічних речовин, які не переробляються живими організмами біосфери, належать також різні сучасні синтетичні пральні засоби. Знаючи це, японці ще в 1987 році винайшли нову пральну машину, яка прекрасно пере білизну (швидше й краще, ніж з використанням синтетичних пральних порошків) за допомогою ультразвукового пристрою. Такий пристрій генерує у воду величезну кількість повітряних бульбашок, які вилучають і поглинають весь бруд з білизни.
Для визначення ступеня забруднення довкілля та впливу того чи іншого забруднювача, проведення екологічної експертизи стану середовищ, або окремих об’єктів чи районів найчастіше користуються таким поняттям як гранично допустимі концентрації (ГДК), максимально допустимий рівень (МДР), які встановлюються головними санітарними інспекціями в законодавчому порядку на основі результатів складних комплексних наукових досліджень, лабораторних експериментів, а також даних, одержаних під час і після різних аварій на виробництвах, катастроф, військових дій.
В Україні стан довкілля нині контролюється кількома відомствами. Основний контроль здійснюють Міністерства охорони здоров’я та природи, санітарно-епідеміологічні служби, республіканська гідрометеослужба та її відділи в районах і областях. Допоміжний екологічний контроль здійснюється службами міністерства комунального господарства, рибнагляду, геології, товариства охорони природи, «зеленими» організаціями, Службами Управління екологічного моніторингу.
3.Найбільш екологічно небезпечні регіони України.
При оцінюванні екологічних ситуацій на Україні, їх можна поділити на декілька видів: критичні, складні, перехідні й прості (або початково негативні).
Прикладом критичних соціоекологічних ситуацій можуть бути 30-ти кілометрова зона ЧАЕС, район Азовського моря, Дніпродзержинськ, Донецьк, Лисичанськ, Луганськ.
Складні екологічні ситуації мають міста Київ, Кривій Ріг, Чернівці, Нікополь, Одеса, Ялта, Львів та більшість обласних центрів України.
Для районів критичних і складних соціоекологічних ситуацій характерні дуже високий рівень індустріалізації, велика щільність населення, найбільша інтенсивність транспортних засобів, порівняно з іншими зонами, найвищий ступень забруднення природного середовища - 70%, що межує з смертельним для біосфери і є загрозливим для здоров’я людини.
Перехідні екологічні ситуації характерні для районів з меншим ступенем забруднення довкілля - 50 - 60 %, але з виснаженими, вичерпаними природними ресурсами - Придніпров’я, Кіровоградщина, Харківщина.
Прості соціоекологічні ситуації мають райони з напіввиснаженими природними ресурсами й частково - 20 - 40 % забрудненим природним середовищем - Полісся, Карпати.
Частка всього людства нині становить близько 0,0002 % від загальної маси живої речовини на планеті, але завдяки розуму і бурхливій діяльності люди перетворилися на величезну силу, яка спрямована переважно на знищення природного середовища. Техніка викидає в довкілля лише вуглекислого газу в 100 разів більше, ніж виділяє біота Землі. Якщо найближчим часом не припиниться зростання антропогенних забруднень біосфери та знищення її ресурсів, глобальна соціоекологічна криза стане неминучою, а з нею - й загибель нашої цивілізації.
Як сказав Станіслав Лем: «Або ми врятуємося всі разом, або майже ніхто не врятується.»
ЛЕКЦІЯ №4
Екологічна освіта і виховання. Програма безперервної екологічної освіти і виховання. Особливості формування екологічного світогляду вчителів - предметників. Формування екологічної культури та свідомості майбутнього вчителя
План
Екологічна освіта і виховання. Роль соціоекології у вихованні екологічної культури.
Програма безперервної екологічної освіти і виховання.
Особливості формування екологічного світогляду вчителів - предметників.
Формування екологічної культури та свідомості майбутнього вчителя
Література : Основна:
Бачинський Г.О., Беренда Н.В. та ін. Основи соціоекології. Навч. Посібник.- К.: Вища школа, 1995.
Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. К.: Либідь, 1993 р.
Микитюк О.М., Злотін О.З. та ін. Екологія людини. Х.: РВП Оригінал, 1997 р.
Маркович Д. Социальная экология. Пер. с сербско-хорват., М., Мир, 1991 г.
Додаткова:
Борейко В.Е. История охраны природы Украины Т.1,2, Киев, 1997.
Бурдіян Б.Г., Дерев`янко В.О.. Кривульченко А.І. Навколишнє середовища та його охорона.- Київ.: Вища школа, 1993 - 226 с.
Беспалов Ю.. Муромцев І., Сагаровський А. Людина й ойкумена.- Харків: ОКО, 1994. - 38 с.
Голубев И.Р., и др. Окружаюшая среда и ее охрана. М., Просвещ., 1985 (Пособие для учителя).
Моисеев Н. Человек и ноосфера.- М.: Просвещение, 1981.
Рідний край: (Навч. Посібник з народознавства) За ред. І.Ф. Прокопенка. - Харків, 1993.
Хефлинг Т. Тревога в 2000 году. М.: Мисль, 1990.
Яблоков А.В., Остроумов С.А. Уровни охраны живой природы. М.: Наука, 1985.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 309; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!