Специфіка побудови уроків у класах-комплектах.
Лекція №16
Тема. Навчально – виховний процес у малокомплектній школі.
Мета:ознайомити з особливостями планування навчального процесу; розказати про специфіку побудови уроків та структуру уроків у класах-комплектах; розглянути організацію виховної роботи в малокомплектній школі.
План.
1. Особливості планування навчального процесу.
2.Специфіка побудови уроків у класах-комплектах.
3.Варіанти структури уроків у класах-комплектах.
4.Організація виховної роботи в малокомплектній школі.
Література:
1. Дидактика. Навчальний посібник / Малафіїк І. В. — К.: Кондор, 2009.- 406 c.
2. Загвязінскій В. І. Теорія навчання: Сучасна інтерпретація: Навчальний посібник для студентів пед. вузів. - 2-е вид., Испр. - М.: Видавничий центр «Академія», 2004. - 192 с.
3. Коджаспірова Г. М., Коджаспіров А. Ю. Педагогічний словник: Для студентів пед. вузів. - М.: Видавничий центр «Академія», 2000. - 176 с.
2. Лозова В. І., Троцко Г. В. Теоретичні основи виховання і навчання. - X., 2002.
3. Підласий І. П. Педагогіка. Новий курс: підручник для студентів пед. вузів: у 2 кн. - М.: Гуманітарний вид. центр ВЛАДОС, 2005. - Кн. 1. Загальні основи. Процес навчання. – 574 с.
4. Савченко О.Я. Дидактика початкової освіти: підручн. - К.:Грамота, 2012. - 504с.
5. Щербань П. М. Прикладна педагогіка, - К., 2002.
Особливості планування навчального процесу.
Малокомплетна початкова школа – школа без паралельних класів, з малим контингентом учнів. Цей тип школи існує, як правило, у сільській місцевості. Найчастіше вона є початковою. Однак в основних і середніх школах теж можуть бути класи-комплекти. В таких класах один учитель, в одному приміщенні одночасно веде заняття з двома або трьома різними класами. Це зумовлює специфічну структуру мало комплектної школи, яка може бути одно-, дво-, три-, чотири комплектною.
|
|
|
За останні десятиріччя кількість мало комплектних шкіл у країні значно скоротилася. До об’єктивних причин цього явища (зниження народжуваності, міграція сільського населення в міста, розвиток промисловості) додалася й стихійна міграція, в основі якої лежать суб’єктивні чинники – незадоволення батьків умовами роботи й побуту.
Сьогодні в Україні діє близько 4,5тис. малокомплектних шкіл. Крім того, є понад 1000 неповних і середніх шкіл, у кожній з яких навчається до 100 учнів (дані на 1997 рік).
У процесі переходу до навчання дітей з 6-річного віку на базі сільських малокомплектних шкіл поширилися навчальні комплекси нової форми ”школа – дитячий садок”.
Складність роботи в малокомплектних школах зумовлена тим, що в них працює здебільшого один або два вчителі, яким щодня треба готуватися до 8-12 уроків і в, розподіляючи увагу між двома-трьома класами. До того ж, штатний розпис мало комплектної школи не передбачає посад завгоспа, бібліотекаря. Функції цих працівників виконує той-таки вчитель. Умови діяльності кожної мало комплектної школи специфічні, отже, й використання педагогічних закономірностей, методичних рекомендацій, поурочних розробок потребує, відповідно, творчого переосмислення.
|
|
|
Ці обставини, а також віддаленість малокомплектних шкіл і класів-комплектів від районних центрів, великих педагогічних колективів вимагають від класоводів і майстерності, і виняткової старанності, наполегливості.
Ефективність праці вчителя й учнів у будь-якій школі визначається взаємодією багатьох зовнішніх і внутрішніх умов організації навчально-виховного процесу.
Стосовно малокомплектних шкіл зовнішніми (організаційними) умовами є: раціональне поєднання класів у комплекти, правильна побудова розкладу занять, забезпечення належної матеріально-технічної бази (технічні засоби навчання, роздавальний дидактичний матеріал та наочні посібники), вимогливість і відповідальність учителя, тісний контакт його з батьками. Внутрішніми (психолого-дидактичними) умовами є: визначення оптимальної структури й змісту уроку (особливо самостійної роботи) відповідно до рівня розвитку учнів і мети засвоєння ними знань у кожному класі; формування у школярів загально навчальних умінь і навичок; вибір оптимального поєднання методів і прийомів навчання; раціональне використання наочності й слова на різних етапах вивчення теми; технологічно вміле керівництво різновіковим колективом.
|
|
|
Вихідними умовами ефективності навчально-виховного процесу в малокомплектній школі є оптимальне поєднання класів у комплект та правильне складання розкладу занять.
На сьогодні типовою малокомплектною школою в нашій країні є така, що складається з трьох класів, в яких працюють один або два вчителі. Наповнюваність класів, як правило, дуже нерівномірна. Наприклад, у першому класі може бути 2-3 учні, в другому – 6-7, у третьому – 11-12. Або, навпаки, перший клас – найбільший (до 18-20), а третій – найменший.
При об’єднанні класів насамперед враховується контингент учнів і кількість учителів у школі. Якщо є три класи й два учителі, то об’єднувати можна як суміжні, так і несуміжні класи. І отже, виходячи з конкретних умов, варіанти комплектів можуть бути різними: 1 – 2-й, 1 – 3-й, 1 – 2 – 3-й класи. В кожному поєднанні класів є свої плюси і мінуси.
|
|
|
Як показує досвід, найскладніше працювати з комплектом, в якому об’єднані 1-й і 3-й класи, оскільки в першому півріччі основну увагу вчитель мусить приділяти дітям 1-го класу, а коли вони “зачитають”, більше уваги приділити третьокласникам, щоб краще підготувати їх до переходу в середню ланку.
Деякі вчителі вважають за доцільне об’єднувати 1-й і 2-й класи, щоб можна було частіше проводити одно-темні уроки, повніше здійснювати наступність у навчанні, краще задовольняти потребу дітей майже одного віку в спілкуванні. Однак в умовах поєднання суміжних класів відносна схожість навчальних програм нерідко призводить до того, що вчитель мимоволі завищує вимоги до молодшого класу й знижує їх до старшого.
Досвід роботи 4-річних малокомплектних шкіл показує, що найдоцільнішим є об’єднання 1-го й 3-го класів, оскільки на кожному уроці майже половину часу старші учні можуть працювати самостійно (вони вже достатньо оволоділи основними загальнонавчальними й спеціаль-, ними вміннями й навичками).
У складанні розкладу занять можливі два підходи: поєднання уроків різнопредметного й одно предметного змісту. У суміжних класах доцільніше поєднувати однакові предмети. У комплектах 1-й і 3-й та 1-й і 4-й класи таке поєднання не завжди виправдане, а іноді й неможливе, бо навчальні плани цих класів надто різняться.
Специфіка побудови уроків у класах-комплектах.
З досвіду кращих учителів можна порадити такі прийоми: для 3-4-х класів. Де урок розпочинається самостійною роботою, завдання доцільно оформляти у письмовій формі.
При колективній самостійній роботі зміст завдань і вказівки щодо їх виконання варто заздалегідь записувати на одній половині дошки. На початку уроку вчителеві досить буде розсунути шторку, і діти відразу ж зможуть розпочати роботу.
Інколи в 2 – 4-х класах на початку уроку можна запропонувати учням самостійно закінчити роботу, розпочату на попередньому уроці або вдома. Бажано урізноманітнювати її види: вибіркове списування, фонетичний або граматичний розбір, творче завдання, складання оберненої задачі.
У комплекті, що складається з двох класів, як показує передовий досвід, на пояснення і первинне закріплення нового матеріалу під керівництвом учителя доцільно відводити десь 15-18 хв. І хоча ці межі певною мірою умовні, однак сама тенденція такого розподілу виправдана результатами роботи. В однокомплектній школі на такі види роботи варто відводити близько 10хв.
Кожний урок у класі-комплекті – це фактично два або три уроки, зведені в один, який проводиться в одному приміщенні одним учителем в один і той самий час.
Тож учителеві необхідно:
а) 4-5 разів перебудовуватися на заняття то з одним, то з другим класом, пам’ятаючи весь час про головну мету уроку;
б) вміти розподілити хвилини між учнями всіх класів так, щоб домогтися засвоєння матеріалу саме на уроці;
в) в умовах гострої обмеженості часу на роботу з одним класом не порушувати загальну логіку процесу навчання: керувати сприйманням учнів, розпізнаванням, усвідомленням істотних ознак, формувати вміння самостійно працювати.
Але не тільки вчителеві складно працювати в класі-комплекті. Для школяра навчання в цих умовах пов’язане з необхідністю зосереджуватися на змісті свого завдання, не слухати цікавих розповідей учителя для іншого класу. Не звертати увагу на картини, які він показує, не чути відповідей учнів й водночас відразу перебудовуватися, коли вчитель звертається саме до його класу.
Урок у малокомплектній школі – це два чи три самостійних за метою і змістом уроки, кожний з яких має включати основні елементи: організацію дітей, повідомлення нових знань, їх закріплення, перевірку засвоєння матеріалу.
Цими особливостями визначаються головні відмінності методики й структури уроків у класі-комплекті. А саме:
· Самостійна робота учнів – обов’язків елемент кожного уроку й може проводитися протягом уроку кілька разів.
· Чергування самостійної роботи з роботою під керівництвом учителя передбачає чіткість і взаємо відповідність структур великих етапів: “самостійна робота” - “робота з учителем”.
· Кожний етап має свою логіку, повинен готувати учнів до наступної роботи.
· Застосування відомих методів навчання в умовах класу-комплекту потребує певних видозмін, які стосуються їх місця на уроці, тривалості, рівня самостійності учнів.
· Особливість проведення уроків у класах- комплектах – обмежені можливості для використання засобів наочності, кіно- та діафільмів, натуральних об’єктів, що збіднює процес сприймання.
· Застосування підручників, індивідуального роздавального матеріалу, таблиць передбачає внесення в зміст поданих у них завдань додаткових інструкцій, які допомагають учням виконувати самостійну роботу.
· Нерівномірна наповнюваність класів, які входять до комплекту (наприклад, у 1-му класі – 3 учні, а в 3-му – 18, або у 2-му – 20, а в 4-му – 6), зумовлює велику різноманітність структури уроку в комплекті. Наявність у складі комплекту класу з малою кількістю учнів дає змогу добре пізнати здібності й характер кожної дитини, здійснювати індивідуальний підхід. Але нерідко виходить і так, що класу, де мало учнів, вчитель, як правило, приділяє значно менше часу, нерідко не вміє організувати з ним доцільну групову роботу.
Урок у малокомплектній школі проводиться за у єдиним планом, складеним для всіх класів комплекту. Тому для структури уроку (на відміну від структури в умовах роботи з одним класом) характерні не назви етапів, а переходи: “з учителем - самостійно”, “самостійно-з учителем”.
Кількість переходів та їх зміст визначаються: 1) завданнями вивчення теми в кожному класі; 2) кількістю класів у комплекті; 3) змістом предметів, поєднаних на уроці; 4) рівнем сформованості в учнів прийомів самостійної роботи.
Майже на всіх уроках у кожному класі комплекту здійснюються пояснення нового матеріалу, закріплення, повторення, узагальнення знань. Для підвищення ефективності уроку в малокомплектній школі важливо правильно визначити, який етап у кожному класі проводитиметься під керівництвом учителя, а на якому діти працюватимуть самостійно.
Для роботи з учителемпередовий педагогічний досвід, спеціальні дослідження дають підстави рекомендувати: коротку фронтальну чи вибіркову перевірку рівня якості знань учнів; деякі підготовчі вправи (наприклад, фонетичні), пояснення нового матеріалу на основі попередньої самостійної роботи (або навчальної бесіди чи розповіді вчителя); евристичні бесіди; дидактичні ігри; первинне закріплення з перевіркою ступеня усвідомленості виучуваного матеріалу, показ раціональних прийомів застосування набутих знань під час виконання різноманітних вправ; тематичне й між тематичне узагальнення матеріалу.
Для самостійної роботи учнів доступні й ефективні такі види занять: підготовчі вправи до вивчення нового матеріалу (повторення за підручником, робота з картками, таблицями), самостійне засвоєння нового матеріалу, аналогічного вивченому, за детальною інструкцією; вправи на закріплення з метою засвоєння способів дії з опорою на алгоритмічні таблиці і пам’ятки; різноманітні тренувальні вправи з різних джерел.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 1419; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!