Бурі, урагани, смерчі та їх наслідки



          Урагани, бурі і смерчі – надзвичайно швидкі рухи повітря або вітри. Виникають звичайно під час проходження глибоких циклонів і на периферії великих антициклонів. Швидкість вітру досягає від 60 до 240 км/год і навіть надзвукової (швидкість звуку в повітрі 331,8 км/с =1194 км/год). Сила вітру за шкалою Бофорта перевищує 8 – 9 балів.

          Циклони бувають тропічні і позатропічні. Тропічні циклони Атлантичного океану називають ураганами, західної частини Тихого океану – тайфунами.

          Уражаючий фактор бурі, урагану, смерчу -  руйнівна сила повітряних мас. Основний параметр – швидкісний напір (динамічні навантаження потоку повітря) :

, кПа

          де  - густина повітря, г/см3;

          V – швидкість вітру, м/с.

          Ураган (тайфун) – вітер силою понад 12 балів. Швидкість вітру перевищує 32 м/с. Ураган спустошує все на своєму шляху: ламає дерева, руйнує будівлі. Тайфуни супроводжуються зливами, на морі утворюють величезні хвилі висотою більше 10 м, що призводить до руйнування і затоплення прибережних районів. Середня тривалість урагану близько 9 днів, максимальна – 4 тижні. В радіусі до 160 км від його центру може утворитися осередок ураження із зонами сильних і повних руйнувань.

          Буря (шторм) – вітер силою 8 – 11 балів, швидкість вітру досягає 20 – 30 м/с і руйнує будівлі, обриває лінії зв’язку й електропередач, викликає сильні хвилювання води, викликає ерозію, вивітрювання ґрунту, загибель посівів (пильні, піщані бурі). В осередку ураження утворюються зони середніх і слабких руйнувань.

          Смерчі - вихровий рух повітря, що виникає у грозовій хмарі і потім розповсюджується у вигляді гігантського чорного рукава або хобота, розрідженого всередині. Діаметр рукава біля 30 м, висота – 800-1500 м. За час свого існування може пройти шлях довжиною 40 – 60 км. В Європі їх називають “тромби”, а в Америці – “торнадо”. Швидкість руху повітря в смерчі перевищує інколи швидкість звука, розрідження таке велике, що споруди, опинившись в середині смерчу, руйнуються як від вибуху. Рухаючись, смерч вириває з корінням дерева, валить автомобілі і потяги, здіймає в повітря будівлі або повністю їх руйнує. Смерч вбирає в себе воду невеликих озер, переносить на значні відстані і виливає разом з дощем.

          Осередки ураження при бурях, ураганах, смерчах характеризуються шириною, глибиною, площею і зонами руйнувань: повних, сильних, середніх і слабких.

          Бурі, урагани, смерчі прогнозуються, за ними спостерігають, і населення може бути завчасно оповіщене про наближення стихії. Це дозволяє провести заходи щодо захисту.

          Дії людей під час бурі, урагану:

- зачинити щільно вікна, двері, горищні люки;

- з балконів, лоджій прибрати предмети, що можуть бути скинуті вітром;

- загасити вогонь у печах;

- укритися в сховищі, заглибленому приміщенні (підвал, погріб) або природному укритті (яр, канава, яма), або щільно притулитися до землі.

На території Тернопільської області досить часто відбуваються стихійні лиха природного характеру. Так 4 і 14 липня 2000 року по центральній та південній частині області пронісся “вибуховий циклон”, який супроводжувався випаданням великої кількості опадів. Швидкість вітру становила 24-30 м/с, в окремих місцях до 40 м/с, спочатку випало 16-22 мм опадів, а потім за період часу менше 12 годин випало до 65 мм опадів. Внаслідок цієї НС постраждало 13 районів області, було пошкоджено 10649 будинків, 354 об’єкти соціально-культурного призначення в 107 населених пунктах. Постраждало 407 тисяч чоловік. Знищено посівів сільськогосподарських культур на 28,3 тис. гектарів. Знеструмлено 355 населених пунктів, пошкоджено 172 лінії електропередач, 18 опор ЛЕП 750 КВ. Загальна сума збитків становила 123 млн. грн. І в 2004 році по території області пронісся буревій, швидкість вітру досягала 28 м/с, значних руйнувань зазнала територія 8 районів.

 

Лісові і торф’яні пожежі

          Пожежа – це горіння, що поширюється стихійно. Вражаючими факторами пожежі є теплове випромінювання і токсична дія продуктів горіння. Основні параметри вражаючих факторів – температура (0С), концентрація токсичних речовин (мг/л). Висока температура викликає займання всього, що знаходиться в районі пожежі; задимленість подразнює людей і тварин і викликає отруєння окисом вуглецю (СО).

          Лісові (торф’яні) пожежі – небезпечне стихійне лихо. Вони знищують цінні матеріали (ліс, торф та інше), становлять загрозу для людей, населених пунктів, промислових об’єктів, розташованих в лісі.

          Світова статистика свідчить, що причинами лісових пожеж у 90 – 95% випадків є недбале поводження людей з вогнем.

          Територія, на якій виникла або поширюється пожежа, називається зоною пожежі, а місце її виникнення – осередком пожежі.

          Лісові пожежі бувають трьох видів:

· низова, коли горить сухий трав’яний покрив, лісова підстилка, сушняк; висота вогню 0,5 - 1,5 м; швидкість поширення від декількох сот метрів до 6 км/год;

· верхова, коли горить весь ліс зі споду до верху або тільки верхівки дерев (розвивається з низової); поширюється стрибками або суцільною стіною зі швидкістю від декілька сот метрів до 25 км/год;

· торф’яна (підземна), коли горить торф на глибині. Вогонь поширюється зі швидкістю кілька метрів на добу по товщі торфу, що залягає на глибині до 6 – 7 м.

          За швидкістю поширення вогню лісові і торф’яні пожежі поділяються на три категорії: сильні, середньої сили і слабкі (табл. 3)

 

 

          Таблиця 3. Характеристика лісових і торф’яних пожеж.

 

 

Види пожеж

 

Швидкість розповсюдження, м/хв

Слабка Середня Сильна
Торф’яна (глибина прогорання – метри) До 0,25 До 0,5 Більше 0,5
Низова До 1 1 - 3 3 і більше
Верхова До 3 3 - 100 100 і більше

 

Лісові пожежі за характером розповсюдження і охоплення площі поділяються на зони окремих, масових і суцільних пожеж.

Зона окремих пожеж характеризується виникненням незначної кількості окремих пожеж розосереджених на площі.

Зона масових пожеж – сукупність окремих пожеж, що виникли одночасно.

Зона суцільних пожеж характеризується швидким розвитком і поширенням, високою температурою, задимленістю і загазованістю, небезпечними для життя. Проїзд через зону практично неможливий.

Захист людей і матеріальних цінностей в зоні лісових (торф’яних) пожеж забезпечується завчасною їх евакуацією, вивезенням у безпечні місця й активною боротьбою з пожежею: гасіння, локалізація.

Виходити з зони лісової пожежі треба в протилежному вітру напрямку, використовуючи відкриті ділянки – галявини, просіки, дороги, річки. Місце для відпочинку вибирати не ближче 400 м від локалізованої пожежі.

Конфігурація великої суцільної пожежі нестійка і залежить від напрямку та сили вітру, наявності ділянок з горючим матеріалом, водних та інших перешкод.

Підземна пожежа характеризується відсутністю наявного вогню. Дуже важко виявити, де знаходиться межа пожеж, і тому існує небезпека провалювання людей, техніки на ділянках, де під землею вигорів торф. Безпечні місця: уздовж берега річок, зволожених канав, на дорогах.

 

                      Рекомендована література:

 

1. Атаманюк В.Г. "Цивільна оборона", 1987

2. Губський А.І. "Цивільна оборона", К., 1995

3. Егоров П.Г. "Гражданская оборона", М., 1977

4. Шубин Е.П. "Гражданская оборона", М., 1991

5. Закон України "Про цивільну оборону України",- 3.02.1993

6. Положення "Про цивільну оборону України",- 10.05.1994


ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2

ЛЕКЦІЯ 4.1


Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 357; Мы поможем в написании вашей работы!






Мы поможем в написании ваших работ!