Історія розвитку судової експертології в Україні




 


імені Ярослава Мудрого), Київського та Одеського університетів. Вчені, які очолювали кафедри криміналістики (у Києві — С. І. Ти-хенко, В. К. Лисиченко, у Харкові — М. М. Гродзинський, В. П. Колмаков, О. Н. Колесниченко) [7, с. 201], підготували плея­ду молодих фахівців, які пізніше склали школу українських криміналістів. Це Л. Ю. Ароцкер, В. П. Бахін, В. Г. Гончаренко, В. А. Журавель, О. А. Кириченко, В. О. Коновалова, Н. І. Кли­менко, Н. С. Карпов, В. С. Кузмічов, В. В. Лисенко, В. Г. Лукаше­вич, Є. Д. Лук'янчиков, Г. А. Матусовський, М. В. Салтевський, М. Я. Сегай, Ю. П. Аленін, А. Ф. Волобуєв, В. І. Ґалаґан, В. В. Тіщенко, А. В. Іщенко, В. Ю. Шепітько та ін.

Було видано ряд монографій і посібників, в яких розглядалися питання судової експертизи: А. І. Вінберга «Криминалистическая экспертиза гильз» (1940), Б. М. Комаринця і Б. І. Шевченка «Руко­водство по осмотру места происшествия» (1938), Н. Д. Вороновско-го «Судебная фотография» (1939), посібники для слідчих «Рассле­дование убийства» (1938), П. І. Тарасова-Родіонова і Б. М. Шавера, «Руководство по расследованию преступлений» (1941).

У 1942 р. у Військово-юридичній академії відбулася дискусія з приводу доповіді М. С. Строговича «Предмет криминалистики и ее соотношение с уголовным процессом», яка мала велике значен­ня в розвитку криміналістики.

Для розвитку теорії криміналістики і судової експертизи важ­ливе значення мали праці професорів С. М. Потапова «Введение в криминалистику» (1946), Б. І. Шевченка «Научные основы со­временной трасологии» (1947), «Настольная книга следователя» (1949), праці відомих російських криміналістів-вчених і прак­тиків: А. І. Вінберга «Основные принципи советской криминали­стической экспертизы» (1949), І. В. Терзієва та О. О. Ейсмана «Введение в криминалистическое исследование документов» (1949), перший післявоєнний підручник з криміналістики (ч. 1, 1950; ч. 2, 1953), в якому було узагальнено все краще в теорії криміналістики, її техніки, тактики слідства і методики розсліду­вання злочинів за 12 років після виходу останнього підручника з криміналістики (1938). Вперше до предмета криміналістики було включено методи попередження злочинності (А. І. Вінберг). У ці роки розгорнулася плідна робота з дослідження теорії криміна-

52


лістики. С. П. Мітричев у серії своїх статей, а потім і в докторській дисертації «Основные теоретические вопросы советской кримина­листики» (1954) довів, що криміналістика наука юридична, її предметом є методи, прийоми і засоби (технічні, тактичні), що за­стосовуються для виконання кримінально-процесуальних дій з метою знаходження, збирання, фіксації і дослідження доказів для розслідування і попередження злочинів.

А. І. Вінберг, крім участі у підготовці підручників, видає моно­графію «Криминалистическая экспертиза в советском уголовном процессе» (1956), на якій вчилося ціле покоління криміналістів і експертів-криміналістів.

Українські НДІСЕ разом з органами прокуратури, внутрішніх справ і кафедрами криміналістики юридичних вузів видають міжвідомчий республіканський збірник «Криминалистика и су­дебная експертиза», в якому друкують статті, присвячені питан­ням вдосконалення існуючих і розроблення нових методик кримі­налістичних експертиз.

Значна робота проводилася кафедрами криміналістики юри­дичних інститутів (Харківського — завідувач кафедри професор

0. Н. Колесниченко, Саратовського — завідувач кафедри профе­
сор Д. П. Расейкін, Свердловського — завідувач кафедри доцент

1.  Ф. Герасімов), юридичних факультетів університетів (Московсь­
кого — завідувач кафедри професор О. М. Васильєв, Ленінградсь­
кого — завідувач кафедри професор Н. С. Алексеев, Київського —
завідувач кафедри професор В. К. Лисиченко, Одеського — завіду­
вач кафедри професор В. П. Колмаков, Білоруського — завідувач
кафедри професор А. В. Дулов тощо). Були видані підручники з
криміналістики й окремі монографії з проблемних питань [2, с. 45].

Найбільш плідно розвивалася криміналістика на кафедрах криміналістики шкіл МВС колишнього СРСР, зокрема Вищої школи МВС СРСР (завідувач кафедри професор Р. С. Бєлкін). За своїм науковим обладнанням, рівнем навчальної і наукової роботи вона стояла на першому місці серед кафедр криміналістики інших юридичних вузів колишнього СРСР. Кафедрою було видано 10 випусків підручників і ряд значних монографій: P. C. Бєлкін «Собирание, исследование и оценка доказательств» (1966), «Ле­нинская теория отражения и методологические проблемы совет-

53


Лекція 2


Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 221; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!