Закономірності, принципи та основні напрямки виховної роботи, її сутність і зміст

 

Закономірності виховної роботи – це об'єктивно існуючі суттєві зв'язки між діями посадових осіб з впливу на свідо­мість та психіку військовослужбовців (на окремих індивідів і військові колективи в цілому) та змінами в процесі формуван­ня, закріплення, заміни або зміни стану їх внутрішньої готов­ності (налаштованості) на специфічний вияв почуттів, інтелек­туально-пізнавальної і вольової активності, динаміки і харак­теру спілкування, предметно-практичної діяльності тощо. Під закономірностями уявляється обумовленість тих чи інших явищ і процесів об'єктивно існуючим факторам, стійкі причин­ні зв'язки між явищами, які визначають тенденції їх розвитку.

Основними закономірностями виховної роботи в Збройних Силах України можна вважати:

1.Обумовленість цілей, завдань і змісту виховної роботи національною ідеологією та державною політикою, рішеннями та практичною діяльністю Президента, Верховної Ради і Кабі­нету Міністрів України. Ця закономірність визначає сутність виховної роботи, головне джерело її сили і дієвості. Тільки на основі неухильного проведення у життя вимог Конституції і за­конів України, державної політики, наказів і директив Міністра оборони України, начальника Генерального штабу Збройних Сил України може бути успішно виконане головне завдання військ щодо підтримання постійної бойової готовності.

2.Зміст виховної роботи залежить від завдань, які вирі­шують наші Збройні Сили. Ця закономірність пов'язана з воєнним аспектом діяльнос­ті офіцерів, штабів, органів з гуманітарних питань. Враховую­чи цю закономірність, командири, штаби, органи з гуманітар­них питань спрямовують виховну роботу на практичне втілен­ня в життя вимог Конституції та Законів нашої держави, Пре­зидента України - Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, наказів і директив Міністра оборони України та начальника Генерального штабу Збройних Сил України, пла­нів бойової та гуманітарної підготовки, на подальше вдоскона­лення вишколу, спрямову­ють діяльність особового складу на опанування військовою справою, бойовою технікою та зброєю. При цьому необхідно забезпечити підтримання на високому рівні морально-психо­логічного стану особового складу і військової дисципліни. Від­рив виховної роботи від життя військ веде до формаліз­му, який ні в якому разі не може бути терпимим.

3.Підвищення ролі та значення виховної роботи і мораль­но-психологічного забезпечення життєдіяльності військ на сучасному етапі. Ця закономірність обумовлюється такими факторами, як:

- складність сучасних навчально-бойових зав­дань;

- прискорене скорочення Збройних Сил України;

- збіль­шення кількості військовослужбовців-контрактників;

- поява но­вих форм і способів бойових дій, стрімке зростання значення методів психологічного впливу на особовий склад і необхід­ність розробки і використання ефективних засобів і методів протидії йому;

- підвищення вимог до бойового вишколу особо­вого складу;

- зниження загальноосвітнього рівня і стану здо­ров'я молоді, яка призивається в армію;

- зниження рівня культури й духовності нашого суспільства;

- розширення миротворчих завдань Збройних Сил України тощо.

Вищеназ­вані та інші чинники також вимагають підвищення ролі людсь­кого фактору. На вирішення вищеназваних завдань спрямована також трансформація органів виховної роботи в структури з гумані­тарних питань, яка передбачена Розпорядженням Президен­та України від 25 жовтня 2003 року № 338/2003 - рп «Про за­ходи щодо реформування гуманітарної сфери Збройних Сил України».

4.Необхідність подальшого розвитку та вдосконалення форм, методів і засобів виховної роботи. Виховна робота не терпить застою, шаблону, формалізму, її завдання безперервно змінюються, розширяються та ус­кладнюються. Враховуючи цю закономірність, командири, штаби, органи з гуманітарних питань мають своєчасно приво­дити форми і методи виховної роботи у відповідність з обста­новкою та новими завданнями, які вирішують війська, творчо використовувати позитивний досвід.

5.Виховна робота являє собою діалектичну єдність всіх її складових частин. Ця закономірність також випливає із сут­ності державної політики, яка не повинна мати «розрив» між теорією та практикою. Ця закономірність означає необхідність органічно поєдну­вати організаційну та інформаційно-пропагандистську роботу, координувати всі її ланки та підходити до цих напрямів діяль­ності з національно-патріотичних і державницьких позицій, бо будь-яке питання - чи то оволодіння сучасною зброєю і техні­кою, зміцнення військової дисципліни, внутрішнього порядку - це питання, перш за все, державне, яке має відношення до зміцнення обороноздатності країни, забезпечення її безпеки. І чим складніші завдання, які ми вирішуємо, тим вищим пови­нен бути рівень організаційної та інформаційно-пропаган­дистської роботи, тим міцніше її внутрішня єдність.

6.Якість, дієвість виховної роботи у вирішальній мірі зале­жить від її вмілої організації та вміння органів з гуманітарних питань залучати до цієї діяльності всі категорії посадових осіб збройних сил, а також від цілеспрямованого і системного під­вищення рівня їх теоретичної, методичної та військової підготовки. Оптимальні рішення і будь-які плани не будуть мати не­обхідного впливу на виконання поставлених завдань, якщо для їх реалізації відсутні зрілі, досконало знаючі свою справу, кваліфіковані фахівці та організатори. Повсякденна діяльність переконливо свідчить, що чим вище професійна, психологи-педагогічна підготовка керівного складу, чим вищий рівень їх досвіду, тим ефективніше вони проводять виховну роботу. Некомпетентність, пасивність, формалізм завжди послаблю­ють, а то й зводять нанівець мобілізуючий вплив будь-яких ви­ховних заходів.

Напрями виховної роботи - це шляхи досягнення ЇЇ мети та вирішення поставлених перед нею завдань. Ними є:

- військове виховання особового складу;

- національно-патріотичне виховання;

- світоглядне виховання;

- морально-етичне виховання;

- естетичне виховання;

- фізичне виховання;

- екологічне виховання;

- правове виховання та інші.

Коротко розкриємо деякі з найбільш важливих напрямів.

Військове виховання - це цілеспрямований, систематич­ний, організований і планомірний процес впливу на свідо­мість, підсвідомість, пізнавальну, емоційно-вольову та моти­ваційну сферу особистості військовослужбовця з метою фор­мування у нього якостей, необхідних для забезпечення ефек­тивного виконання ним обов'язків захисника Вітчизни. Цей напрям тісно пов'язаний з бойовим вишколом; значна кіль­кість його завдань досягається в процесі занять з бойової під­готовки, несення бойового чергування, вартової та внутрі­шньої служби.

Принципами військового виховання є:

- національно-патріотична спрямованість виховного процесу;

- виховання в процесі ратної праці, в колективі та через ко­лектив;

- свідомість і активність;

- узгодженість вимогливості з повагою особистої гідності військовослужбовців;

- послідовність;

- спадкоємність;

- систематичність виховання;

- індивідуальний підхід тощо.

Військове виховання спрямовується на формування в осо­бового складу хоробрості, самостійності в прийнятті рішень, стійкості, ініціативності, дисциплінованості, муж­ності, бойової активності та готовності за будь-яких умов ви­конати поставлене завдання. У процесі військового виховання використовуються виховні аспекти занять з бойової та гумані­тарної підготовки, всі види інформування особового складу, а також підведення підсумків.

Національно-патріотичне виховання - це процес плано­мірного й цілеспрямованого формування у військовослужбов­ців національної свідомості та самосвідомості, любові до Батьківщини, відданості їй, інших морально-психологічних і бойових якостей, а також практичних навичок, необхідних для виконання обов'язку по захисту України, її суверенітету, тери­торіальної цілісності і недоторканості. Національно-патріотичне виховання - один із основних напрямів, невід'ємна складова частина виховної роботи в Збройних Силах України. Основна його мета - формування відданих захисників Вітчизни. Для досягнення цього активно використовуються заходи ін­формаційно-пропагандистського забезпечення, культурно-ви­ховної та просвітницької роботи, а також заняття з бойової та гуманітарної підготовки.

Світоглядне виховання - це процес цілеспрямованого впливу на військовослужбовців з метою формування та роз­витку в них усвідомлення навколишнього світу, свого місця в ньому, свого ставлення і відношення до цього світу й до себе, уявлень про шляхи реалізації життєвих планів. В основу світоглядного виховання має бути покладена на­ціональна ідея, тісно пов'язана з турботою кожного громадя­нина України про свою Вітчизну. Ціннісний характер світог­лядного знання зумовлює поєднання інтелектуально-розумо­вого компоненту з почуттєво-емоційним. Це вказує на наяв­ність в змісті світогляду постійних спонук до активності, дій, що надають світоглядній формі характеру життєвої програ­ми, а самому світоглядному знанню рис знання-переконання.

Світогляд - це своєрідна інтегративна цілісність знання і цін­ностей, розуму та чуття, інтелекту й дії, критичного сумніву та свідомої переконаності. Тому світоглядне виховання є важ­ливим і актуальним напрямом діяльності командирів.

Морально-етичне виховання - це систематичне і цілес­прямоване формування у військовослужбовців ціннісних орі­єнтацій, установок, рис характеру та вольових якостей у від­повідності з нормами загальнолюдської моралі та гуманізму. Специфіка цього напряму виховної роботи обумовлюється своєрідністю та особливостями моралі як форми суспільної свідомості, засобу регулювання взаємовідносин особистості та суспільства (колективу), відношень між індивідами, узгод­ження суспільних та особистих інтересів, вирішення проти­річ. Морально-етичне виховання передбачає:

- формування у військовослужбовця усвідомлення необхідності узгодження своєї поведінки з інтересами суспільства;

- ознайомлення з моральними ідеалами, принципами, вимогами суспільства (моральними нормами);

- перетворення моральних знань в пе­реконання, які гарантують моральність вчинків і формування стійких позитивних моральних почуттів (совісті, честі, обов'язку, відповідальності, гідності, сорому тощо) та моральних якостей (чесності, правдивості, доброти, дис­циплінованості, сміливості, принциповості, сумлінності то­що);

- виховання культури поведінки як одного із головних про­явів поваги військовослужбовця до товаришів по службі та однієї із основних умов нормального функціонування військо­вих колективів;

- формування необхідних суспільству мораль­них звичок та їх дотримання у повсякденних умовах, в різних ситуаціях.

Важливим фактором морального становлення й розвитку особистості військовослужбовця є військово-професійна ді­яльність, активна участь в громадському житті підрозділу, частини, з'єднання; у змаганні за звання «кращий фахівець», «кращий підрозділ», «краща військова частина».

Ефективними факторами морально-етичного виховання є громадська думка військового колективу і критика, їх значення посилюється в сучасних умовах у зв'язку з підвищенням ролі виховання та посилення значення морального чинника у про­цесі реформування і розвитку Збройних Сил України, поступо­вим переходом їх на професійну основу. Вирішенню цього зав­дання буде сприяти реалізація положень Концепції гуманітар­ного й соціального розвитку в Збройних Силах України, схвале­ної Указом Президента України 12 січня 2004 року № 28/2004.

Естетичне виховання - цілеспрямований процес форму­вання у військовослужбовців почуття прекрасного в оточую­чій дійсності та в мистецтві. Науковою основою цього виду виховання є естетика. Естетичне виховання не може обмежуватися лише худож­нім вихованням. Воно повинно органічно поєднуватися з військовим, морально-етичним, національно-патріотичним, світоглядним, фізичним, екологічним та іншими напрямками виховання. Результатом естетичного виховання військо­вослужбовців повинно бути формування стійких естетичних ідеалів та поглядів. Головними категоріями естетики, які широко використову­ються у естетичному вихованні воїнів, є категорії прекрасно­го, величного, героїчного та трагічного. При цьому найвищою ступінню досконалості є прекрасне, яке необхідно оцінювати з позицій суспільних ідеалів. Красивим є те, що виражає ве­лич ідеї, духовне багатство, моральну чистоту. Завданням естетичного виховання воїнів служить і спортивно-масова робота, яка сприяє формуванню есте­тики рухів, краси тіла, впливає на підвищення бойової го­товності підрозділів, частин і з'єднань, Специ­фічним засобом естетичного виховання є мистецтво, яке формує естетичні смаки, ідеали та мотиви активної твор­чої діяльності.

Культурно-просвітницькі заклади Збройних Сил України (Будинки офіцерів, клуби, бібліотеки) використовують різ­номанітні форми і методи естетичного виховання військо­вослужбовців, такі, як демонстрація кінофільмів, організа­ція театральних виставок і концертів, проведення читаць­ких конференцій і зустрічей з діячами літератури та мис­тецтва. Ефективним засобом розвитку творчих здібностей воїнів є художня самодіяльність (ансамблі пісні й танцю, народні театри, студії образотворчого мистецтва, літера­турні об'єднання та інше). Уміле використання всіх цих форм і засобів є умовою успішного вирішення завдань ес­тетичного виховання.

Правове виховання - процес цілеспрямованого, систе­матичного впливу на свідомість, поведінку військовослужбов­ців з метою формування у них відповідних уявлень, поглядів, переконань, почуттів і звичок, спрямованих на поважне став­лення та усвідомлене виконання вимог Конституції та законів України, інших нормативно-правових документів, положень Військової присяги і статутів, вимог командирів.

На вирішення завдань цього напряму виховання спрямо­ване правове інформування, формування активної життєвої позиції військовослужбовців по відношенню до анти суспільних дій, порушників дисципліни та правопорядку.

Правове виховання ведеться в тісній єдності з військовим, національно-патріотичним, світоглядним, моральним та ін­шими видами виховання. Для цього можуть використовувати­ся методи переконання, примусу, а також громадського впли­ву на особистість військовослужбовця. Посилення ефектив­ності правового виховання є одним із завдань, органів з гума­нітарних питань Збройних Сил України.

Таким чином, виховна робота з особовим складом і мо­рально-психологічне забезпечення військової діяльності є од­ними з головних засобів впливу командирів на підлеглих. На сучасному етапі реформування Збройних Сил України в умовах суттєвого підвищення ролі та значення людського фактору вони потребують подальшого розвитку і вдосконалення та мають бути в центрі уваги посадових осіб Збройних Сил України.

 

---

Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 216; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!