Культура усного і писемного мовлення
Офіційноділовий стиль (підстилі, ознаки, мовні засоби)
Офіційно-діловий стиль (ОДС) — функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністювиділяється найвищою мірою книжності.
Підстилі:
1. Законодавчий — використовується в законотворчій сфері у вигляді Конституції, законів, указів, статутів, постанов тощо.
2. Дипломатичний — використовується в сфері міждержавних офіційно-ділових стосунків у вигляді договорів, конвенцій, протоколів, заяв тощо.
3. Юридичний — використовується в юриспруденції у вигляді актів, позовних заяв, протоколів, постанов, запитів, повідомлень тощо.
4. Адміністративно-канцелярський — використовується в професійно-виробничій сфері, правових взаєминах і діловодстві у вигляді офіційної кореспонденції, договорів, контрактів, заяв, автобіографій, доручень тощо.
Ознаки офіційно-ділового мовного стилю
1. Офіційно-діловий стиль ґрунтується на логічній основі. Найважливішим у ньому є послідовність і точність викладу фактів, документальність, об’єктивність оцінок, гранична чіткість, емоційно-експресивна нейтральність вислову.
2. Даний стиль відзначається суворими вимогами до лексики й фразеології (широке використання професійної термінології, канцеляризмів, абревіатур, відсутність діалектизмів, жаргонізмів, просторічних виразів, слів із суфіксами суб’єктивної оцінки тощо).
|
|
|
3. Діловий текст характеризується як зростом стандартизації мови (вживання усталених словесних формул, значна частота повтору слів, зворотів, конструкцій), так і своєрідністю синтаксису (прямий порядок слів: підмет — перед присудком і якомога ближче до початку речення; означення — перед означуваним; додаток — після керуючого слова; обставинні слова — якомога ближче до пояснюваного; вставні слова вживаються на початку речення тощо).
4. Високий ступінь одноманітності, стандарту форми, сувора регламентація розміщення та будови тексту.
Мовні засоби: стандартна канцелярська лексика, складні речення, немає емоційно забарвлених слів; виклад
гранично точний, чітко регламентована будова і розміщення тексту, обсяг основних частин, відсутність індивідуальності автора.
Науковий стиль (призначення, підстилі, мовні особливості). Найтиповіші наукові тексти. Анотація. Рецензія. Тези. Конспект. Реферат
Науко́вий стиль мо́влення використовується в наукових працях, для викладення результатів наукової дослідницької діяльності. Метою наукового стилю є повідомлення, пояснення, тлумачення досягнутих наукових результатів, відкриттів.
|
|
|
Засоби наукового тилю: спеціальні слова (терміни), складні синтаксичні конструкції (у яких має місце суворо впорядкований зв'язок, наприклад, за рахунок вставних конструкцій); речення, ускладнені узагальнюючими родовими найменуваннями.
Підстилі
· власне науковий.
· науково-популярний.
· науково-навчальний
Анотація — це коротка, стисла характеристика змісту книги, статті, рукопису тощо. В ній зосереджується увага на найсуттєвішому: викладається змісхроботи та її мета. Анотація суттєво допомагає під час добору та вивчення літератури з того чи іншого питання та ознайомлення зі змістом книги.
Рецензія - аналіз, розбір, деяка оцінка публікації, твору або продукту, жанр газетно-журнальної публіцистики та літературної критики.
Тези — запис стисло сформульованих думок, які передають основні положення прочитаного.
Конспект— короткий пись-мовий запис змісту прочитаного.
Реферат – це усний виступ чи письмовий твір, у якому стисло викладаються основні положення статті, книги, наукового дослідження.
Поняття
Літературна мова — це унормована мова суспільного спілкування, зафіксована в писемній та усній практиці. Власне літературна мова — одна з форм національної мови, яка існує поряд з іншими її формами — діалектами, просторіччям, мовою фольклору. Літературна мова має наддіалектний характер, стабільні літературні норми у граматиці, лексиці, вимові.
|
|
|
Офіційна мова — мова, якій у державі (країні, території тощо) чинним законодавством надано спеціального (порівняно з іншими мовами — "надзвичайного") статусу
Державна мова — закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої обов'язкове в органах державного управління та діловодства, громадських органах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, в сферах зв'язку та інформатики
Ознаки літературної мови
До найважливіших ознак літературної мови належать: 1)нормативність;
2)багатий лексичний фонд; 3)розгалужена система стилів;
4)багатофункціональність (використання у всіх сферах комунікації);
5)наявність усної і писемної форм. Основною її ознакою є наявність норм,
тобто історично усталених і соціально закріплених правил, обов'язкових
для всіх носіїв літературної мови незалежно від соціальної, професійної,
територіальної належності. Отже, літературна мова — це внормована (або
|
|
|
кодифікована) мова суспільного спілкування.
Норми літературної мови – це сукупність загальновизнаних мовних засобів, що вважаються правильними і зразковими на певному історичному етапі.
Мовні норми
1. Орфоепічні (норми правильної вимови)
2. Акцентуаційні (норми правильного наголошування)
3. Морфологічні (норми правильного вживання відмінкових закінчень, родів, чисел, ступенів порівняння і под.)
4. Лексичні (норми правильного слововживання)
5. Синтаксичні (норми правильної побудови речень і словосполучень, уживання прийменників)
6. Стилістичні (норми правильного відбору мовних засобів залежно від ситуації)
7. Графічні (норми передавання звуків і звукосполучень на письмі)
8. Орфографічні (норми написання слів);
9. Пунктуаційні (норми вживання розділових знаків).
Культура усного і писемного мовлення
Культура усного і писемного мовлення всіх, хто користується українською мовою як засобом спілкування, полягає; в тому, щоб досконало знати мовні норми і дотримуватись їх.
В усному мовленні переважно використовуються прості реченця, тому що при безпосередньому спілкуванні висловлена думка часто стає зрозумілою з півслова або з одного натяку. Усна мова обслуговує побутові й виробничі процеси суспільства, то в ній переважає лексика побутового та виробничого характеру, можливе вживання розмовних слів, які перебувають на межі з діалектною лексикою. Писемній мові властиві як прості, так складні речення, вживання їх -потреба повно розгорнути й оформити складну думку. Потрібні слова добирати доречно, з урахуванням знань і правил правопису, вдалого вибору слова.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 1140; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!