Розділ 9. ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ОРГАНІЗАЦІЇ .... 11 страница

Для того, щоб з'ясувати сутність соціальної організації на­самперед необхідно розглянути поняття "соціальна система".

Соціальною називається система, в яку входить людина або яка призначена для людини.

Загальні системоформуючі чинники соціальних систем: за­гальна мета всієї сукупності компонентів; підпорядкування цілей кожного компонента загальній цілі системи та усвідом­лення кожним елементом своїх завдань і розуміння загальної цілі; виконання кожним елементом своїх функцій, обумовле­них поставленим завданням; відносини субординації та коор­динації між компонентами системи; наявність принципу зво­ротного зв'язку між керуючою та керованими підсистемами.

Першим і найважливішим компонентом соціальних сис­тем є людина — істота насамперед суспільна, свідома, пов'яза­на з іншими людьми різноманітними відносинами та формами взаємодії. У процесі праці люди об'єднуються в групи, артілі, соціальні прошарки, спільноти та організації. Наявність люд­ського компонента — головна відмінність соціальної системи від інших цілісних систем.

Друга група компонентів соціальної системи — процеси (економічні, соціальні, політичні, духовні), сукупність яких є зміною станів системи в цілому або в якійсь частині її підсис­тем. Процеси можуть бути прогресивними та регресивними. Вони викликані діяльністю людей, соціальних і професійних груп.

Третя група компонентів соціальної системи — речі, тобто предмети, залучені до господарського і суспільного життя, так звані предмети другої природи (виробничі будівлі, знаряддя і

104

засоби праці, комп'ютерна техніка, засоби зв'язку та управ­ління, технологічні пристрої, створені людиною, що викорис­товуються нею в процесі виробничої, управлінської та духовної діяльності).

Четверта група компонентів соціальної системи має ду­ховну природу — це суспільні ідеї, теорії, культурні, етичні цінності, звичаї, ритуали, традиції, вірування, які знову-таки обумовлені діями та вчинками різних суспільних груп і окре­мих індивідів.

Залежно від сутності, призначення, місця в суспільстві, типу організації, функцій, відносин з середовищем можна виділити деякі основні рівні соціальних систем.

Найширший і найскладніший рівень — все суспільство (українське, російське, американське, китайське та ін.), су­купність членів цього суспільства і весь комплекс суспільних відносин — економічних, політичних, власне соціальних, ду­ховних. У цьому найширшому розумінні соціального конкрет­не суспільство виступає як динамічна соціальна система.

Другий рівень соціальних систем — співтовариства, об'єд­нання людей меншого порядку (нації, стани, соціальні та ет­нічні групи, еліти, поселення).

Третій рівень соціальних систем — організації, що діють в реальному секторі економіки (кредитно-фінансові установи, наукові, науково-освітні фірми, корпорації, громадські об'єд­нання).

Четвертий (первинний) рівень соціальних систем — цехи, бригади, ділянки, професійні групи, кафедри, відділи та інші підрозділи в межах організації, їх особливість полягає у безпо­середніх контактах один з одним.

Суспільству властиві й інші системні утворення, наприклад адміністративно-територіальні, що мають декілька рівнів: за­гальнодержавний, регіональний (область, район), муніципаль­ний (місто, селище, село). Кожний із рівнів у свою чергу є складною системою з безліччю різних компонентів, специфіч­ною структурою, функціями, органами управління. Інший вид формування систем — за сферами суспільного життя: еконо­мічна, політична, соціальна і духовна. Наприклад, економіка — це промисловість, сільське господарство, транспорт, зв'язок,

105

 

будівництво. Промисловість, сільське господарство у свою чер­гу поділяються на галузі, підгалузі, а ті — на корпорації, фі­нансово-промислові групи, фірми, підприємства (малі, серед­ні, великі), цехи, ділянки, відділи, бригади. Політична сфера — це держава (законодавчі, виконавчі та судові органи), гро­мадські об'єднання (політичні партії, суспільно-політичні рухи). Духовна сфера — засоби масової інформації, культурні фонди, творчі об'єднання, науково-професійні асоціації.

Соціальні організації об'єднують діяльність людей в су­спільстві. Взаємодія людей через соціалізацію створює умови і передумови для вдосконалення суспільних та виробничих від­носин. Є різні підходи до поняття "соціальна організація" (рис. 3.1).

Під поняттям "соціальна організація" можна розуміти штучне об'єднання інституційного характеру, призначене для виконання певної функції. У цьому сенсі соціальна організа­ція має свій соціальний статус, виступає як цільовий об'єкт, цільова спільність, в якій досягнення загальної мети визнаєть­ся за можливе тільки через досягнення індивідуальної мети, і навпаки, досягнення індивідуальної мети стає можливим тіль­ки через висунення та досягнення загальної мети.

Термін "соціальна організація" використовується для ха­рактеристики ступеня впорядкованості об'єкта, тобто для ви­явлення його структури і типу зв'язків цілого та його частин. У цьому сенсі термін "соціальна організація" зазвичай вжи­вається для позначення організованих та неорганізованих сис­тем, формальних і неформальних організацій.

Соціальна організація має соціальні властивості, до яких належать: організаційні цілі і функції, ефективність резуль­татів, мотивація і стимулювання персоналу. Організація фор­мується як соціальне середовище, що включає соціальні гру­пи, статуси, норми, відносини лідерства. Соціальна організа­ція є одним із найбільш розвинених видів соціальної системи.

На практиці соціальні системи реалізуються у формі ор­ганізацій, компаній, фірм, установ, органів. У теорії організа­ції виділяють різні види соціальних організацій: соціально-економічні, соціально-політичні, соціально-освітні. Кожен з цих видів має пріоритет власних цілей (табл. 3.1).

 

Таблиця 3.1. Цілі соціальних організацій

 

Види соціальних організацій	Цілі
Соціально-економічні	Головна ціль: одержання максимально­го прибутку на користь засновників
Соціально-культурні	Головна ціль: реалізація естетичних установок; вторинна ціль: одержання максималь­ного прибутку
Соціально-освітні	Головна ціль: задоволення потреб клієнтів в інформації та знаннях; вторинна ціль: одержання прибутку

Соціально-економічна організація характеризується наяв­ністю соціальних і економічних зв'язків між працівниками. До соціальних зв'язків належать: міжособові, побутові відно­сини; відносини за рівнями управління; відносини до людини громадських організацій. До економічних — матеріальне сти­мулювання і відповідальність, прожитковий мінімум, пільги та привілеї. Співвідношення цих зв'язків відіграє вирішальну роль у процесах створення або діагностики стану організації.

При організації або реорганізації можна скористатися таб­лицею впливу рівнів вказаних зв'язків на стан організації (табл. 3.2).

Таблиця 3.2. Вплив рівня зв'язків на стан організацій

 

 

Соціальні зв'язки	Економічні зв'язки
	слабкі	середні	МІЦНІ
Слабкі	Нестійка організа­ція	Слабка організа­ція	Конфліктна ор­ганізація
Середні	Слабка організація	Середня органі­зація	Середня організа­ція
Міцні	Конфліктна фор­мальна і сильна не­формальна органі­зація	Середня органі­зація	Сильна організа­ція

В організації відбуваються об'єктивні (природні — за еко­номічними, управлінськими та організаційними законами) та суб'єктивні (штучні — за волею людини або суспільства) про­цеси. До об'єктивних відносять процеси спаду і піднесення в діяльності організації, баланс попиту та пропозиції, процеси, пов'язані з законами організацій. До суб'єктивних — процеси, пов'язані з реалізацією технологічних, економічних, управ­лінських та інших рішень суб'єктів управління.

Сутність соціальної організації можна виразити такою за­лежністю:

Соціальна організація = Колектив + Матеріально-техніч­на база + Фінанси + Інформаційне забезпечення + Трансфор­маційний процес.

Трансформаційний процес характеризує перетворення ре­сурсів організації, що надходять ззовні, в певний кінцевий ре­зультат, який може виступати у формі товару, в матеріально-речовій формі або у формі послуги. Особливим видом послуги є управлінські послуги, що виробляються органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Як видно із наведеної залежності, центральним елементом соціальної організації є колектив, проте не можна ототожню­вати колектив з усією соціальною організацією. Колектив — це об'єднання всіх працівників організації, що здійснюють спіль­ну трудову діяльність. Організація не може функціонувати без колективу, який становить її основу. Показники багатьох складових, що входять в організаційну систему, залежать від складу та настрою колективу. Колектив може бути повністю замінений, проте організація продовжить свою діяльність.

З іншого боку повністю автоматизовану структуру, що фун­кціонує без участі людини не можна визнати соціальною ор­ганізацією. Прикладом такої організації можуть бути повніс­тю автоматизовані магазини, що набули поширення в Японії, які працюють без продавців і касирів. Приватне підприємство, в якому працює тільки одна людина, теж не можна вважати організацією, оскільки воно позбавлене основної складової ор­ганізації — колективу.

 

108

109

Розділ З

Організація як система

 

3.4. Внутрішнє середовище організаційної системи. Підсистеми організації

Організація є відкритою системою, що складається з певної кількості взаємозалежних частин, що тісно переплітаються із зовнішнім світом. Це і розкриває сутність внутрішніх змінних організації, кожна з яких відіграє важливу роль у забезпечен­ні ЇЇ ефективного функціонування. Внутрішні змінні в основ­ному є результатом діяльності менеджерів та знаходяться під їх впливом. Внутрішні змінні — це частини самої організації, ситуативні чинники всередині неї, її склад та взаємозв'язки.

Склад є сукупністю елементів, що створюють систему. Це насамперед елементи, які є компонентами першого рівня. Про­те ґрунтовне дослідження системи передбачає також і поглиб­лене вивчення складових її елементів. Цим пояснюється вико­ристання поняття складу в широкому сенсі, тобто до нього вхо­дять і складові самих елементів системи — компоненти друго­го, а потім третього та інших рівнів. У цьому сенсі склад ор­ганізації може включати і відділи, й підвідділи, і цехи, й ді­лянки, і бригади.

Таким чином, склад містить декомпозицію системи, тобто розчленовування єдиного цілого на елементи. Структура, навпаки, забезпечує композицію системи — з'єднання окре­мих складових в єдине ціле. Вона визначає роль, місце та при­значення елементів у системі, їх розташування і взаємовідно­сини, характер, форми та ступінь впливу на інші елементи. Встановлення ролі, місця та призначення елементів в системі забезпечується:

• через зв'язки безпосередньої взаємодії — з ким і як вза­
ємодіють; яка дія є сильнішою, могутнішою, пріоритетнішою;

• через відносини підрядності — визначення місця в струк­
турній ієрархії;

• через визначення важливості, впливовості, орієнтова­
ності при зіставленні параметрів різних елементів системи та
встановленні відповідних пропорцій.

110

Очевидно, що певний склад організації зумовлює можливі варіанти формування її структури. У свою чергу певній струк­турі відповідають і конкретні варіанти компонентного складу організації.

Якщо, наприклад, прядильна фабрика включає сортуваль-ний-тіпальний, чесальний, стрічковий та прядильний цехи, то між ними неодмінно буде встановлено послідовний технологіч­ний зв'язок: від першого цеху до останнього. І навпаки, якщо між виробничими підрозділами підприємства наявний послі­довний технологічний зв'язок, то це означає, що на кожному технологічному переході є тільки один підрозділ.

Проте відповідність між складом та структурою організації не є повною, відсутня жорстка закріпленість конкретної струк­тури за певним складом організації. За однакового складу мо­жуть бути різні, іноді значно відмінні структури.

Організація може мати різний компонентний склад навіть за однакових цільової орієнтації, функціонального призначен­ня, умов діяльності (підприємства, що мають тотожні цілі і ви­пускають ідентичну продукцію, можуть мати різний склад підрозділів). Це ще більше підсилює багатоваріантність струк­тури організацій. Структура — це найважливіша, але не єди­на, характеристика організаційної системи. Тому виділяють різні чинники внутрішнього середовища організації: структу­ра, цілі, завдання, технології, персонал, спільні цінності, стиль організації, фінансова система, інформаційна система, страте­гія, навички персоналу, бізнес-процеси, влада, культура ор­ганізації та деякі інші параметри.

Одним із підходів до групування чинників внутрішнього середовища може бути визначення їх через певні загальні ха­рактеристики, параметри — це наявність загальних цілей, пе­ретворення ресурсів, залежність організації від зовнішнього середовища, розподіл праці, утворення підрозділів, необхід­ність та наявність органу, що управляє. У цьому сенсі чинники можна згрупувати таким чином (табл. 3.3).

Аналіз табл. 3.3 дає змогу зробити висновок, що дослідни­ки акцентують в основному на одому критерії — перетворенні ресурсів. Це пов'язано з тим, що організація власне і ство-

111

Розділ З

Організація як система

 

 

Таблиця 3.3. Групування чинників внутрішнього середовища організації

 

Критерій класифікації	Найменування чинника
Наявність загальних цілей	Цілі, спільні цінності
Перетворення ресурсів	Персонал, технологія, фінансова система, інформаційна система, бізнес-процеси
Залежність організації від зов­нішнього середовища	Стиль організації, стратегія
Розподіл праці	Навички персоналу, завдання
Утворення підрозділів	Структура
Необхідність і наявність органу, що управляє	Влада
Інші	Культура організації

рюється з метою перетворення ресурсів у кінцевий результат. Крім того, необхідно відзначити певний взаємозв'язок і вза-ємообумовленість чинників, що виключає можливість зараху­вання тільки до однієї групи. Наведене в табл. 3.3 групування чинників внутрішнього середовища базується на системному і ситуативному підходах і характеристиці організації як єдино­го цілого, що має свої спільні зі всіма організаціями та спе­цифічні риси.

Окрім цієї класифікації можна використовувати поділ чин­ників на об'єктивні і суб'єктивні, ґрунтуючись на тому, що ор­ганізація є соціотехнічною системою. До групи об'єктивних чинників внутрішнього середовища належать структура, цілі, завдання, технологія, фінансова система, інформаційна систе­ма, стратегія, бізнес-процеси, а також персонал. До групи суб'єктивних чинників, що визначаються характеристиками та відносинами людей в організації, — спільні цінності, стиль організації, навички персоналу, влада, культура організації.

Крім цього, розглядаючи організацію як перетворювальну систему, можна розподілити всі чинники на три групи: входу (ресурси); виходу (результати); перетворення (виробництво).

112

Є різні підходи до виокремлення параметрів внутрішнього середовища організацій. За визначенням М. Мескона, М. Аль-берта і Ф. Хедоурі¹, основними внутрішніми змінними органі­зації є цілі, структура, завдання, технологія і люди.

Цілі — конкретні кінцеві стани або бажаний результат, якого прагне досягти група людей.

В організації можуть бути різноманітні цілі. Наприклад, щоб отримати прибуток, бізнесмени та менеджери організацій повинні сформулювати цілі у таких сферах, як обсяги продажу (частка ринку), розробка нової продукції, ціни на неї, якість послуг, підготовка та відбір персоналу. Некомерційні органі­зації також мають різноманітні цілі, але, ймовірно, більше уваги приділяють соціальній відповідальності. Орієнтація, що визначається цілями, пронизує всі подальші рішення керів­ництва. Підрозділи організації мають власні конкретні цілі, які повинні робити свій внесок у досягнення мети всієї органі­зації та не протирічити одна одній.

Всебічно обґрунтована мета є початковим пунктом та ор­ганізуючим чинником ухвалення рішення. Метою може бути намічене завдання або умова, що стала причиною ухвалення рішення. Мета вказує напрям. Якщо відомо, в якому напрямі потрібно йти, то шлях набагато полегшується. Через встанов­лення цілей можна впливати на події. Мета повинна бути кон­кретною, об'єктивною, реальною, передбачати дії, мати від­повідне вимірювання.

Цілі поділяються на короткострокові, проміжні, довгостро­кові, за черговістю досягнення, великі й малі (за критерієм витрат ресурсів), такі, що конкурують, незалежні та додаткові. Класифікація цілей дає змогу встановлювати пріоритети, тоб­то віддавати перевагу одним цілям, а інші відкидати. Залежно від зміни умов, можливостей, досягнутих результатів цілі мо­жуть залишатися тими ж, коректуватися або змінюватися. Нові цілі з'являються також у результаті аналізу інформації, рішень попередніх років, тобто на основі висновків. Розгляда­ються нові альтернативи: чи ведуть вони швидше до досягнен­ня мети, що для цього додатково потрібно. Якщо вимоги нових

¹ Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основи менеджмента: / Пер. с англ. — М.: Дело, 1995. — 702 с.

8-8-902

Розділ З

Організація як система

 

альтернатив високі та найближчим часом не можуть бути задо­волені, то встановлюються короткострокові, але досяжні цілі. До досягнення великої та складної цілі йдуть поступово, почи­наючи з тих, що мають найбільший пріоритет. При цьому фік­сують досягнення проміжної цілі.

Структура організації — це логічний взаємозв'язок та взаємозалежність рівнів управління і підрозділів, побудована в такій формі, яка дає змогу найефективніше досягати цілей організації. Характерною рисою організації е розподіл праці. Структура організації закріплює горизонтальний і вертикаль­ний розподіл праці. Як саме здійснити розподіл праці в органі­зації? Це питання належить до найважливіших управлінських питань. Вибір підрозділів визначає структуру організації а, отже, можливості її успішної діяльності. Вертикальний роз­поділ праці створює ієрархію управлінських рівнів в органі­зації.

Центральною характеристикою цієї ієрархії є формальна підлеглість осіб на кожному рівні. Кількість осіб, підлеглих одному керівникові, називається сферою контролю. Чим біль­ша сфера контролю, тим менше (за інших рівних умов) рівнів управління створюється в організації, і навпаки. Сфера конт­ролю в організації часто варіюється значною мірою як за рів­нями управління, так і за підрозділами. Ідеальної сфери конт­ролю немає, її прийнятні значення коливаються від 2—3 до 50 і більше осіб.

---

Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 184; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!