Теоретико-методологічні основи творення законодавства про освіту
Одним з універсальних показників якості життя, ефективності, якості того чи іншого суспільства, держави, прийнятих у світі, є індекс людського розвитку (ІЛР), що об’єднує чотири складники: тривалість життя, рівень грамотності дорослого населення, валове охоплення всіма видами навчання, ВВП на душу населення. Останніми роками ІЛР визначається за цією незмінною методологією й охоплює близько 180 країн світу. Показники України є досить низькими і це викликає тривогу.
Виходячи з цього, нагальною є потреба радикальної зміни ставлення держави, її еліти, місцевої влади і бізнесу до освіти, Вчителя, Учня, Студента. Скажімо, вкладення в людський капітал в США сягає 76%, в Європейських країнах – 64%, звідси і результати. У нас же цей показник втричі нижчий. В бюджеті на 2013 рік було закладено на освіту близько 6% ВВП. Приблизно така ж цифра і у 2015 році. Фінансуються в основному заробітна плата і комунальні послуги. Цього явно недостатньо. Розвитку освіта не має. Практика засвідчила, що фактично ця цифра була значно нижчою, оскільки на кінець року всі уряди постійно секвеструють (скорочують) видатки на освіту.
На рис. 4 показано примірну структуру Валового внутрішнього продукту України. Звідси видно, як за період з 1991 року по 2014 рік скоротилися відсоток зарплат населення і зросли прибутки бізнесу. Отже маємо вкладення в людський капітал на рівні 32% ВВП.
За останні роки громадськість стала свідком безпрецедентної політизації шкіл, позашкільних установ, фактичного закриття сотень загальноосвітніх навчальних закладів. Особливо це було нестерпним в 2010-2014 роках. Слід зазначити, що новий Податковий Кодекс, Бюджет 2015 року не захистив освітянські і наукові заклади, не створив умов для їх розвитку. Навпаки, введення податку на землю для навчальних закладів, інші обмеження по зарплаті для науково-педагогічних працівників, які діють з 1 січня 2015 року боляче вдарили по еліті української освіти. На жаль і нині бізнес не зацікавлений у вкладанні коштів у розвиток освіти і науки, ці витрати не включаються до складу валових витрат, до собівартості продукції. Не випадково в сумарних витратах університетів частка приватного капіталу менша за один відсоток (див. рис. 5). Ще менше у профтехучилищах і школах, не кажучи вже про дитсадки і інтернати.
|
|
|
В той же час в Англії такі показники сягають 26%, у Канаді – 40%, США – 32% від бюджету вузів.
В Україні слід радикально змінювати ставлення до людини. Не можна погоджуватись із жорстко-ліберальною економікою, коли через бюджет: на освіту, науку, медицину… спрямовується менше 28% ВВП. В Європі цей показник сягає 45-50% (див. рис. 6).
|
|
|
Приведений вище аналіз дає чітку уяву про місце освіти в українськомусуспільстві, ставлення держави до освіти. Це накладає особливу відповідальність на тих, хто має відношення до створення законодавства про освіту і науку.
 |
Структура ВВП України
Рис. 4. Структура ВВП України
 |
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 285; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!