Змістовий модуль № 4. Речові права.
Тема 6. Загальне вчення про речі та речові права
Навчальна мета заняття: засвоїти поняття об’єктів прав і перш за все речей, правову класифікацію речей, її юридичне значення, види речових прав та їх ознаки.
Навчальні питання:
1. Поняття та види речей.
2. Речі в обороті і вилучені з обороту (res quarum commercium non est).
3. Тілесні та безтілесні (res corporales и res incorporates).
4. Манципіальні та неманципіальні.
5. Рухомі і нерухомі.
6. Споживні і неспоживні.
7. Прості і складні. Сукупність речей.
8. Подільні і неподільні.
9. Речі наділені родовими ознаками, і речі індивідуально-визначені.
10. Речі головні і побічні. Складові частини речі. Приналежності. Плоди (fructus) природні та цивільні (доходи (redditum).
11. Майно.
12. Загальні положення про речові права. Види речових прав. Ознаки речових прав.
При вивченні цієї теми перш за все необхідно чітко розуміти, що річ - це певна частина природи, що являє собою певну цінність для її володільця. Римське приватне право речами визнавало все, що оточувало людину, могло бути об’єктом речового права і містило в собі певну цінність.
Також важливе значення мають критерії класифікації речей та звернути увагу на правове значення такого поділу речей. Згодом це матиме важливе значення при засвоєнні аналогічної класифікації сучасного цивільного права.
Особливу увагу слід звернути на позицію римських юристів стосовно речового і зобов’язального права, як підгалузей цивільного права, захисту речових прав та прав із зобов’язання, визначення речового права, історію його розвитку, поділу суб’єктивних прав на майнові і особисті, відмінностей між інститутами речового і зобов’язального права. Слід враховувати, що поділ майнових прав на речові і зобов’язальні римськими юристами не зазначається. Вони розрізняли лише речові позови (actio in rem) і особисті позови (actio in personam), а відповідно якщо об’єктом права є певна річ, то це право речове, а коли об’єктом права є певна дія іншої особи з приводу певної речі - то це право зобов’язальне.
|
|
|
Слід звернути увагу на те, що речові та зобов’язальні права відрізняються також і за змістом, і за обсягом. Зміст речових прав встановлюється законом, а зобов’язальних, як правило, зумовлюється договором. Речові права за своїм обсягом ширші, ніж зобов’язальні і не потребують ніякого сприяння з боку будь-якої третьої особи.
Контрольні питання
1. Поняття і види речей.
2. Майно і його склад.
3. Поняття речового права.
4. Види майнових прав.
5. Зміст речових прав.
6. Поділ суб’єктивних прав на майнові і особисті (критерії).
Приклади тестових завдань
Вкажіть правильну відповідь:
|
|
|
Юридичне значення розподілу речей на родові та індивідуально-визначені полягало в тому, що:
1. родові речі належали всьому роду, а індивідуально-визначені конкретним фізичним особам.
2. встановлювались різні правила для спадкування цих речей;
3. встановлювались різні правила набуття права власності на ці речі;
4. родові речі вважались такими, що юридично не гинуть - «рід не може загинути»;
5. родові речі належали на праві власності тільки голові роду – Paterfamilias.
Бестелесними речами вважались:
1. повітря;
2. речі культового призначення;
3. майбутній врожай;
4. право власності;
5. эмфітевзіс.
Юридична термінологія:
1."Rеi" appelatіone et causae et iura contіnentur – назвою "речі" охоплюються юридичні відносини i право.
2.Res quarum commercium non est –речі вилучені з обороту.
3.Corporales et inсorporales res – тілесні та безтілесні речі.
Dominus sentit periculum – власник несе ризик (випадкової загибелі речі).
4.Res perіt domino – річ гине (на шкоду своєму власникові).
5.Genus non perit – родові речі не гинуть.
6.Nemo sibi саusam possessionesdentis mutare potest – ніхто не може сам собі змінити підстави володіння.
7.Corpus possessionis – володіння (фактичне володіння річчю).
8.Animus possessionis – вважати річ за свою.
9.Actio negatoria – негаториий позов.
|
|
|
10.Actio publіciana – публіціанський позов.
Список літератури
1. Иоффе О.С., Мусин В.А. Основы римского гражданского права. - Л., 1974. - С.63-68.
2. Энгельс Ф. О развале феодализма и возникновении национальных государств // Маркс К., Енгельс Ф. Соч. 2-е изд. Т. 21. - С.412.
3. Маркс K. К критике Гегелевской философии права // Маркс К., Енгельс Ф. Соч. 2-е изд. Т.1. - С.347.
4. Новицкий И.Б. Основы римского гражданского права. - М., 1972. - С.89-105.
5. Новицкий И.Б. Основы римского гражданского права. - М., 1956. - С.71-78.
6. Римское частное право. - М., 1948. - С.157-189.
7. Подопригора А.А. Основы римского гражданского права. - К., 1990. - С.99-124.
8. Черниловский З.М. Лекции по римскому частному праву. - М., 1991. - С.85-101.
9. Шишка P.Б.Римське приватне право всхемах. Харків: ХІВС, 1993.
Тема 7 Володіння (possessio).
Навчальна мета заняття: всебічно розглянути володіння (possessio) як самостійний правовий інститут римського приватного права, його види, способи набуття та захист.
Навчальні питання:
1. Поняття володіння (possessio). Елементи володіння.
2. Суб’єкти володіння.
3. Володіння та тримання (detentio).
4. Володіння і власність.
5. Види володіння. Титульне та натуральне володіння. Законне та незаконне володіння. Добросовісне та недобросовісне володіння.
|
|
|
6. Преторське володіння. Володіння через третіх осіб.
7.Способи набуття володіння.Характер набуття володіння. Заволодіння (захоплення - occupatio).
8. Передання володіння (traditio). Абстрактне передання. Передання довгою рукою. Передання короткою рукою. Символічне передання.
9. Набуття володіння через третіх осіб.
10. Припинення володіння. Відмова від володіння. Недобровільна втрата володіння. Смерть володільця.
11. Захист володіння. Поняття інтердикту. Види володільницьких інтердиктів.
Під час вивчення цієї теми особливо слід звернути увагу, що володіння римськими юристами вважалось самостійним правовим інститутом, який «не має нічого спільного із власністю». Тому слід чітко розрізняти володіння, як факт, що має самостійне юридичне значення і володіння як правомочність власника.
Володіння річчю – це фактичне панування над річчю. Для визнання цього факту володінням, він повинен поєднати в собі два елементи: 1) об’єктивний - corpus possessionіs, тобто фактичне володіння річчю; 2) суб’єктивний - animus possessionіs, - вважати дану річ своєю і володіти для себе та від свого імені.
Також важливе юридичне значення мають способи набуття володіння: первинний і похідний. Володіння первинним способом набувалося наприклад шляхом захоплення речей, які нікому не належали та ін.. При похідному способі володіння набувалося шляхом передачі речі від однієї особи до іншої з різних підстав, найчастіше з договору, а відповідно велике значення мають способи передання володіння.
Важливим є те, що специфіку володіння як особливого речового права, захищеного проти всіх, включаючи і власника речі, виявляє характер захисту володіння. Захист здійснювався не у судовому порядку, а за допомогою наказу претора – інтердикта (interdictum). Такий захист називався володільницьким, або інтердиктним.
Природа володільницького захисту і інтердиктів визначалася тим, що вони були продуктом адміністративної діяльності претора.
Контрольні питання
1. Елементи володіння.
2. Види володіння.
3. Незаконне володіння: а) добросовісне; б) недобросовісне.
4. Суб’єкти і об’єкти володіння.
5. Способи набуття володіння: первинний і похідний.
6. Припинення володіння.
7. Захист володіння.
8. Види преторських інтердиктів.
Приклади тестових завдань
Вкажіть правильну відповідь:
Під суб’єктивним елементом володіння розуміється:
1. намір відноситися до речі як до своєї;
2. реальне панування особи над річчю;
3. суб’єкт володіння;
4. суб’єктивні права володільця;
5. опосередковане володіння;
Володіння могло бути:
1. провінціальним;
2. незаконним але добросовісним;
3. власним;
4. символічним;
5. традиційним.
Утримувач (держатель), що мав право на володільницький захист міг бути:
1. раб-управляючий маєтком;
2. хазяїн готелю;
3. прекарний володілець;
4. позичкоотримувач;
5. наймач.
Юридична термінологія
1.possessio — володіння.
2.possideo quia possideo – володію без підстави (володію, тому що володію).
3.traditio brevi manu — «передача короткою рукою».
5.possessio iuris — володіння правом.
6.possessio ad interdicta — володіння на підставі інтердикта.
7.traditio longa manu — «передача довгою рукою»
8.interdicta retinendae possessionis – інтердикт для утримання існуючого володіння.
9.Interdicta recuperandae possessionis – інтердикт для повернення насильно або таємно втраченого володіння.
Список літератури
10. Иоффе О.С., Мусин В.А. Основы римского гражданского права. - Л., 1974. - С.63-68.
11. Энгельс Ф. О развале феодализма и возникновении национальных государств // Маркс К., Енгельс Ф. Соч. 2-е изд. Т. 21. - С.412.
12. Маркс K. К критике Гегелевской философии права // Маркс К., Енгельс Ф. Соч. 2-е изд. Т.1. - С.347.
13. Новицкий И.Б. Основы римского гражданского права. - М., 1972. - С.89-105.
14. Новицкий И.Б. Основы римского гражданского права. - М., 1956. - С.71-78.
15. Римское частное право. - М., 1948. - С.157-189.
16. Подопригора А.А. Основы римского гражданского права. - К., 1990. - С.99-124.
17. Черниловский З.М. Лекции по римскому частному праву. - М., 1991. - С.85-101.
18. Шишка P.Б.Римське приватне право всхемах. Харків: ХІВС, 1993.
Тема 8. Право власності
Навчальна мета заняття: засвоєння основних положень права приватної власності як центрального правового інститута, який визначає характер усіх інших інститутів приватного права.
Навчальні питання:
1. Поняття власності. Обмеження права власності.
2. Зміст права власності. Володіння (ius possidendi). Користування (ius utendi). Розпорядження річчю (ius abutendi).
3. Набуття права власності.Первинні способи набуття. Заволодіння нічийною річчю. (occupatio). Давнісне володіння (usucapio). Переробка речі (специфікація). Привласнення плодів. Приріст.
4. Похідні способи набуття права власності. Передання володіння на правовій підставі(traditio ex iusta causa).Манципация (mancipatio). Судова цесія (in iure cessio).
5. Види права власності.Квіритсься (цивільна) власність. Власність перегринів. Бонітарна власність (res sua in bonis).Провінціальна власність. Спільна власність (communio). Власність в праві Юстініана.
6. Захист права власності. Виндикаційний позов. Негаторний позов. Публіцианов позов. Інші способи захисту.
Право власності в римській системі права (як і в будь-якій) є центральним правовим інститутом, який визначає характер усіх інших інститутів приватного права. Тверде засвоєння цієї теми має важливе значення для вивчення цілого ряду дисциплін, у тому числі й інституту власності у цивільному праві України. При цьому необхідно враховувати, що римські юристи право приватної власності розробляли більш з практичного боку і менше - з теоретичного. У зв’язку з цим його розвиток доцільно простежити в історичному аспекті.
Важливе значення мають способи набуття та припинення права власності права власності.
Вивчаючи спільну власність, необхідно вивчити її поняття, види, суть, права співвласників. Необхідно мати чітке уявлення щодо реальної і ідеальної долі власності.
Захист права власності - найважливіша функція держави, оскільки від цього залежить стабільність її економічної основи. Тому знання способів, методів і форм захисту конче необхідні.
Контрольні питання
1. Розуміння римськими юристами права власності.
2. Зміст права власності.
3. Співвідношення права власності і права володіння.
4. Види права власності, їх різниця.
5. Підстави виникнення спільної власності.
6. Манципація, уступка права, традиція.
7. Позови про захист права власності.
8. Віндикація, необмежена віндикація.
9. Суть негаторного позову.
10. Публіціанський позов.
Приклади тестових завдань
Вкажіть правильну відповідь:
До первісних підстав набуття права власності відноситься:
1. mancipatio;
2. in iure cessio;
3. traditio
4. спадкування;
5. заволодіння.
Ідеальна частка це:
1. частка, що виникає в разі поділу речі та влаштовує кожного з співвласників;
2. частка в праві на річ, що знаходиться у спільній власності;
3. грошова компенсації за частку речі;
4. частка речі в разі її поділу в натурі;
5. найбільш значна частка.
Юридична термінологія
1. Dominium ex iure quirіtіum - власність за правом квіритів (повноправних римських громадян).
2. Dominіum iuris gentіum - власність за правом народів.
3. In bonis habere - бонітарна або преторська власність.
4. Ager populі romani - провінційна власність (на землю), (дослівно - надбання "римського народу").
5. Mancіpatio imagіnaria quaedan vendіtio, quod ad ipsum ius propprіum civіum romanorum est - манципація - формальна (уявна) передача, продаж власності, яка відноситься до самого права римських громадян (квіритів).
6. In iure cessіo fit per tres personas - In iure cedentis, vindicantis, addicentis - процесуальна уcтупка відбувається в присутності трьох осіб - продавця, покупця i претора.
7. Res nullius cedit ргіmо occupanti - нічийна річ належить першому, хто її захопив.
8. Traditionіbus - domnia rerum non nudіs pactis transferentur - власність переноситься передачею, а не голою угодою.
9. Nемо pіus iuris ad alterum transferre potest, quam ipse habet - ніхто не може передати iншому більше прав, ніж має сам.
10. Usucapіo est adiectio donіnі per continuationem, possessionis temporіs lege definiti - набувна власність. Набуття права власності внаслідок безперервного володіння протягом визначеного часу, встановленого законом.
11. Totіus corporіs pro indiviso pro parte dominium haet - (кожний з власників) має дольове право власності на річ у цілому.
12. Ubi mеаm геm inventіo, ibі еаm vindico - де я знаходжу свою річ, там її вимагаю.
13. Actio negatoria – позив про заперечування.
Список літератури
1. Иоффе О.С., Мусин В.А. Основы римского гражданского права. - Л., 1974.
2. Новицкий И.Б. Основы римского гражданского права. - М., 1972. - С.105-124.
3. Новицкий И.Б. Основы римского гражданского права. - М., 1956. - С.82-95.
4. Подопригора A.A. Основы римского гражданского права. - К., 1990. - С.124-145.
5. Черниловский З.М. Лекции по римскому частному праву. - М., 1991. - С.101-114.
6. Римское частное право. - М., 1948. - С.190-212.
7. Шишка Р.Б. Римське приватне право в схемах. Харків: ХІВС, 1993.
Тема 9. Права на чужі речі
Навчальна мета заняття: засвоїти поняття, історію та економічні передумови виникнення, види прав на чужі речі та їх юридичний зміст.
Навчальні питання:
1. Поняття прав та види прав на чужі речі.
2. Сервітути (servitus) поняття та види. Історія виникненя.
3. Земельні сервітути. Види земельних сервітутів. Сільські та міські сервітути.
4. Особисті сервітути. Узуфрукт (ususfructus). Квазіузуфрукт (quasi ususfructus). Узус (usus). Хабітаціо (habitatio).
5. Встановлення та припинення сервітутів.
6. Захист сервітутів.
7. Суперфіцій (superficies) та емфітевзис (emphyteusis).
8. Застава. Види застави.
Вивчаючи тему, слід мати на увазі, що права на чужі речі за своєю природою являються обмеженням права приватної власності. Сутність прав на чужі речі полягала в тому, що суб'єкт цього права мав змогу користуватися чужою річчю, а в деяких випадках навіть розпоряджатися нею.
Суб'єкт права на чужу річ мав змогу користуватися чужою річчю лише в певному чітко визначеному законом або договором, обмеженому обсягу.
Історично вони зразу були тісно пов’язані, як і більшість римських правових інститутів, з земельними відносинами. Найстародавнішими з них були так звані сервітутні права, або сервітути і перш за все земельні сервітути, які передбачали можливість для власників сусідніх земельних ділянок задовольнити свої потреби за рахунок вигод сусідньої земельної ділянки. Сервітутне право ще називали сусідським правом.
У зв’язку з цим необхідно засвоїти поняття і види права сервітутів, підстави встановлення та припинення, порядок та способи захисту сервітутних прав.
Засвоєння інститутів емфітевзису і суперфіцію доцільно почати з вивчення суті орендних відносин. При цьому слід звернути увагу на їх розвиток, правове становище осіб, способи захисту прав користувачів.
Слід мати на увазі, що застава використовується у зобов’язальних відносинах як спосіб забезпечення належного виконання зобов’язань, але за своєю суттю має речовий характер. Потрібно звернути увагу перш за все на сутність заставних правовідносин, на права, що на її суть, Важливо знати зміст відносин щодо заставленого майна, форми, різницю між фідуціарною угодою, ручною заставою та іпотекою, підстави припинення права застави.
Контрольні питання
1. Право на чужі речі і його види.
2. Сервітути і їх види.
3. Узуфрукт. Узус.
4. Різниця між емфітевзисом і суперфіцієм.
5. Суть застави і її правові форми. Фідуція (fiducia cum creditore). Пігнус (pignus). Іпотека (hypotheca). Застава права вимоги. Застава лавки (застава товарів в обороті та переробці).
Приклади тестових завдань
Вкажіть правильну відповідь:
До міських сервітутів відносились:
1. легальні сервітути;
2. право довічно проживати в будинку;
3. земельні права;
4. usus;
5. право спирати балку на опору (стіну) сусіда.
Суперфіцій (Superficies) як право на чужу річ передбачає:
1. право довічного проживання в чужому будинку;
2. договір купівлі-продажу житлового будинку з умовою довічного утримання продавця;
3. безстрокове та таке, що може бути успадковане, право будівництва на чужій земельній ділянці;
4. безстрокове та таке, що може бути успадковане та відчужуване право користування будівлею, що зведена на чужій земельні ділянці;
5. фідуціарні правовідносини в сфері земельних правовідносин.
Юридична термінологія
1. Servіtus in faciendo consistere non potest – сервітут не може складатися з виконання яких-небудь позитивних дій.
2. Nemeni res sua servit – ніхто не може мати сервітуту на власну річ.
3. Iter est ius eundі per fundum alienum – земельний сервітут включає в себе право проходу по чужій ділянці.
4. Aquaeductus est ius aquam ducendi per fundumi alіenum – акведук - це право проводити воду через чужу ділянку.
5. Servitus tigna immitendi– право спирати балку на чужу стіну.
6. Servitus fluminis – право спуску води.
7. Servitus ne luminibus officiatur – право вимагати щоб не були забудовані вікна.
8. Usufructus est ius alіenis rebus utendі fruendі salva rerum substantia - узуфрукт – це право використання чужої речі i одержання з неї плодів без зміни самої речі.
9. Superficies solo cedit – наземні споруди i посадка належать землі (належать тому, кому належить земля).
10. Pignus proprie dicіmus, quod ad credіtorem transit hupothecam, сum non transit nes possesіo ad credіtorem – застава - це якщо річ переходить до кредитора. Іпотека - це якщо річ до кредитора не переходить навіть у володіння.
11. Re corporalі extіncta, pignus hypothecave perit – при порчі матеріальної речі застава анулюється.
12. Par in parem non habet, iurisdicіionem – рівний проти рівного не має юрисдикції (принцип судового імунітету держави).
13. Qui prior tempore, potior est iure – хто перший в часі, той і сильніший в праві.
Список літератури
1. Иоффе О.С.,Мусин В.А. Основы римского гражданского права. - Л., 1974. - С.82-90.
2. Новицкий И.Б. Основы римского гражданокого права. - М., 1972. -С.124-139.
3. Новицкий И.Б. Основы римского гражданского права. - М., 1956. –С.96-104.
4. Подопригора A.A. Основы римского гражданского права. - К., 1990. - С.147-159.
5. Черниловский З.М. Лекции по римскому частному праву. - М., 1991. - С.116-123.
6. Римское частное право. - М., 1948. - С.219-230.
7. Шишка Р.Б. Римське приватне право в схемах. Харків: ХІВС, 1993.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 278; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!