Змістовий модуль 2. Здійснення та захист прав.
Тема 3. Здійснення та захист прав. Вчення про позови. Провадження справ з приватних спорів.
Навчальна мета заняття: засвоєння понять здійснення та захисту суб’єктивних прав. Становлення державного суду. Опанування поняття судового процесу, порядоку розгляду спорів в приватній сфері в різні періоди римської історії.
Навчальні питання:
1.Самоуправство (самозахист) – перша форма захисту прав. Межі застосування самозахисту. Становлення державного захисту прав.
2. Римське приватне право як система позовів. Співвідношення суб’єктивних прав і позовів у римському приватному праві.
3. Види позовів.
- позови речові (actio in rem) і позови особисті (actio in personam).
- позови строгого права (actio stricti iuris).
- позови доброї совісті і справедливості (actio bone fidei).
- позови за аналогією (actio utilis).
- позови з фікцією (actio ficticio).
4. Поняття та особливості римського цивільного процесу.
5. Види цивільного процесу в Римі.
- Легісакційний процес.
- Формулярний процес. Преторська формула.
- Екстраординарний процес. Оскарження та виконання судового рішення.
6. Особливі способи захисту. Інтердиктне провадження. Поняття та види інтердиктів.
7. Поняття позовної давності. Початок перебігу, переривання і припинення строків позовної давності.
При вивченні цієї теми слід звернути увагу на те, що норми процесуального характеру в римському праві були тісно пов’язані з нормами матеріального права і мали своє поєднання в формулах різноманітних позовів, чому римське приватне право визначають як систему позовів. Також слід звернути увагу на співвідношення позовів та суб’єктивних прав в римському приватному праві.
|
|
|
Вивчаючи особливості процесу, доцільно звернути увагу на порядок розгляду справ в різні часи римської історії, загальні та відмінні риси легісакційного і формулярного процесу, роль та правове положення магістратів та судей в цих процесах. Необхідно знати стадії формулярного процесу та основні питання які в них вирішувались. Значення формулярного процесу для становлення права преторського.
Особливу увагу слід звернути на інтердиктне провадження, як особливий порядок захисту прав.
Опановуючи питання про позовну давність, слід звернути увагу на її природу, основні відмінності від законних строків, підстави призупинення, перериву та правові наслідки спливу строку позовної давності.
Контрольні питання
1. Причини виникнення державного суду.
2. Особливості різних видів судових процесів.
3. Поняття позову.
4. Основні види позовів і їх особливості.
5. Різниця між судовим і інтердиктним преторським захистом.
|
|
|
6. Поняття і характеристика позовної давності.
7. Переривання і припинення строків позовної давності.
Приклади тестових завдань
Вкажіть правильну відповідь:
Легісакційний процес характеризується:
1. застосуванням позовів доброї совісті;
2. застосуванням позовів за аналогією;
3. складанням преторської формули;
4. застосуванням позовів суворого права;
5. процесуальною нерівністю сторін;
До спеціальних засобів преторського захисту (зокрема захисту володіння) відносились:
1. інтердикти;
2. позови доброї совісті;
3. позови віндикаційний та негаторний;
4. апеляція;
5. позови суворого права;
Теми рефератів:
1. Способи захисту приватних прав у Стародавньому Римі.
2. Становлення цивільного процесу в давньоримській державі.
3. Легісакційний процес як історично-перший тип давньоримського цивільного процесу.
4. Розвиток цивільного процесу в класичний період.
5. Судовий цивільний процес у посткласичний період.
6. Позови римського права: поняття і класифікація.
7. Особливі засоби преторського захисту.
Юридична термінологія
1.аctio – позов
2.rei vindication - віндикація, речовий позов для витребування речі із чужого незаконного володіння
3.actio bonae fidei - позов доброї совісті
|
|
|
4.actio iudicati - позов про виконання судового рішення
5.actio ficticia- удаваний (фіктивний) позов.
6.apud iudicem - перед суддею (етап процесу)
7.bona fides - добросовісність
8. рraetor ius inter cives dicebat – претор провадив суд над громадянами.
9. аctio nihil aliud est quam ius, quod sibi debetur iudicio persequendi – позов є не що інше, як право (особи) здійснювати в судовому порядку свою вимогу.
10.аctiones, quas in usu veteres habuerunt, legis actiones appellabantur. quia ipsarum legum verbis accomodate erant (Gai) – позови, які застосовували стародавні (правознавці), називалися "легісакційними", оскільки вониосновувалися на буквальній суті закону.
11.Unus testіs - nullus festis – один свідок - не свідок.
12.Onus probandi – тягар доказування (лежить на позивачі).
13.Manifestum non ebet probatіone – очевидне не має потреби в доказуванні.
Список літератури
1. Иоффе О.С., Мусин В.А. Основы римского гражданского права. - Л., 1974. - С.26.
2. Новицкий И.Б. Основы римского гражданского права. - М., 1972. - С.42-58.
3. Косарев А.И. Римское право. - М., 1986. - С.105.
4. Новицкий И.Б. Основы римского гражданского права. - М., 1956. - С.32, 43.
5. Подопригора А.А. Основы римского гражданского права.- К., 1972. - С.43-62.
6. Римское частное право. - М., 1948. - С.59-68.
7. Шишка P.Б. Римське приватне право в схемах. - Харків: XIВС, 1993.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 377; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!