ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЇ І ПЕДАГОГІКИ

Викладання курсу “Основи психології і педагогіки” має на меті:

- засвоєння студентами системи знань про засади психології і педагогіки;

- формування готовності застосування психологічних і педагогічних знань при вирішенні професійних завдань;

- розвиток та удосконалення професійно важливих якостей та здібностей;

- формування дидактичних умінь і навичок, а також набуття досвіду організації і проведення виховної роботи з особами, що входять до кола службових інтересів.

Курс складається з двох самостійних дисциплін – психології та педагогіки. Внаслідок його вивчення студенти повинні знати:

- історичні витоки та теоретико-методологічні принципи психологічної і педагогічної науки;

- основні наукові напрями та сучасні погляди на природу та розвиток особистості як об’єкта та суб’єкта службової діяльності;

- систему методів психолого-педагогічного дослідження і впливу на об’єкти юридичної діяльності;

- характеристику основних категорій психології і педагогіки, закономірності їх функціонування.

Студенти повинні оволодіти:

- уміннями здійснювати психологічний аналіз структури особистості, проводити діагностику її розвитку;

- напрямами формування бажаних якостей та переконань у різних категорій осіб у службовій діяльності;

- уміннями здійснювати ефективний самоаналіз та визначати перспективи службового розвитку.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Психологія – наука про факти, закономірності та механізми психіки – здатності головного мозку відображати об’єктивну дійсність, на основі чого відбувається управління поведінкою, яка має значення для життєдіяльності особини.

Педагогіка – наука про закономірності і механізми навчання, виховання та розвитку особистості.

Об’єкт психології – жива істота як носій психічних якостей, властивостей та особливостей.

Предмет психології – факти, закономірності та механізми психіки.

Структура психіки – основні складові психіки індивіда, до яких відносяться психічні процеси, психічні стани та психічні властивості.

Свідомість – вищий рівень психічного відображення, притаманний лише людині як суспільно-історичній істоті, що є результатом її трудової діяльності та спілкування.

Особистість– активний носій свідомості, який має індивідуально-типову структуру психологічних якостей, вибірково ставиться до оточуючої дійсності та виконує певні соціальні ролі.

Діяльність– вища, притаманна лише людині форма активності, в процесі якої досягається усвідомлена мета, що виникла у результаті певної потреби.

Педагогічний процес – синтезуюче поняття, у якому проявляються в органічній єдності основні категорії педагогіки (навчання, виховання, розвиток).

Навчання– організований двосторонній процес передачі і засвоєння знань, умінь і навичок, а також засобів керівництва і розвитку пізнавальною діяльністю осіб, що навчаються.

Виховання – цілеспрямований і систематичний вплив на розвиток особистості та формування колективу у відповідності з вимогами суспільства.

Розвиток особистості – педагогічне явище, яке розкриває процеси психофізіологічного визрівання людини та якісних змін, що з нею відбуваються під впливом педагогічного процесу та впливу оточуючого середовища.

Форми навчання – сталі організаційні і часові компоненти педагогічного процесу, у рамках яких здійснюються основні види педагогічної діяльності.

Методи навчання – сукупність засобів спільної діяльності педагога і учня, за допомогою яких відбувається оволодіння знаннями, навичками та вміннями, всебічний розвиток розумових і фізичних здібностей осіб, що навчаються, формування у них різносторонніх якостей, необхідних для успішного виконання професійних завдань.

Методи виховання – сукупність засобів однорідного психолого-педагогічного впливу на особу з метою формування у них необхідних якостей і властивостей.

Форма виховання – її організаційна сторона, що визначає склад і групування виховуваних, структуру та методику заходів, час і тривалість їх проведення, роль і специфіку взаємодії вихователя з виховуваними.

Література до всіх тем:

Андреева Г.М. Социальная психология. – М.: Наука, 1998. – 393 с.

Андросюк В.Г., Ромашко А.В. Педагогика и психология в деятельности ОВД. – К.: Изд-во КВШ МВД СССР, 1988. – 73 с.

Бандурка О.М. та ін. Основи психології та педагогіки. – Харків: ІНФРА-М, 2003. – 528 с.

Григорович Л.А. Педагогика и психология. – М.: Гардарики, 2003. – 367 с.

Громкова М.Т. Психология и педагогика профессиональной деятельности: Учеб. пособие для вузов. – М.: ИНФРА-М, 2007. – 319 с.

Еникеев М.И. Общая, социальная и юридическая психология: Учебник для вузов. – СПб.: Питер, 2003. – 752 с.

Зарайский Д.А. Управление чужим поведением. – К.: Гардарики, 2006.
– 394 с.

Крысько В.Г. Психология и педагогика. – М .: Издательство ЭКМОС, 2005. – 259 с.

Лекции по общей психологии / А.Р.Лурия. – СПб.: Питер, 2004. – 320 с.

Люшер М. Сигналы личности. – Воронеж: Радио и связь, 1995. – 317 с.

Макарова Л.І., Гах Й.М. Основи психології і педагогіки. – К.: Наукова думка, 2005. – 175 с.

М’ясоїд П.А.Загальна психологія. – К.: Наукова думка, 2005. – 245 с.

Немов Р.С. Общая психология: Краткий курс. – СПб.: Питер, 2007. – 304 с.

Ниренберг Д., Калеро Г. Читать человека – как книгу. – М.: Экономика, 1990. – 437 с.

Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. – К.: Владос, 1990.
– 254 с.

Общая психология. Под ред. А.В. Петровского. – М.: “Наука”, 1996. – 527 с.

Основы военной психологии и педагогики / А.В. Барабанщиков,
В.И. Вдовюк и др. – М.: “Воениздат”, 1991. – 338 с.

Основи психології та педагогіки (навчально-методичні матеріали)
/ Укладач Н.С. Полудьонна. – К.: НАВСУ, 2002. – 84 с.

Палеха Ю.І., Герасимчук В.І., Шиян О.М. Основи психології та педагогіки. К.: Наукова думка, 2002. – 428 с.

Педагогика:. Уч. пос. для студентов пед. ин-тов / Под ред. Г. Найнера – М.: “Просвещение”, 1994. – 156 с.

Педагогика: Уч. пос. для студентов пед. ин-тов / Ю.К. Бабанский,
В.А. Сластенин и др. – М.: “Просвещение”, 1998. – 427.

Пиз А. Язык жестов. – М.: Издательство ЭКМОС, 2006. – 249 с.

Столяренко А.М. Юридическая педагогика. Курс лекций. – М.: Экмос, 2006. – 524 с.

Бойко А. Детермінація злочинності як вид соціальної детермінації \\ Право України.- 2009, № 7, СС.39-44.

Казміренко В.О. Механізм формування злочинної поведінки \\ Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. 30 травня 2009 р. – Чернівці, 2009, СС.445-449.

Загальна психологія. Практикум. Укл.В.В.Волошина та ін.. – К., Каравела,2007.

Лозниця В.С. Психологія і педагогіка. – К., Еко Об, 2005.

Психологія. За ред..Ю.Л.Трофімова. – К., Либідь, 2005.

Сисоєва С.О., Поясок Т.Б. Психологія та педагогіка. – К., Міленіум,2005.

Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки. – М., Академвидав, 2006.

Максименко С.Д. Загальна психологія. – К., ЦУЛ, 2004.

Бондарчук Е.И., Бондарчук Л.И. Основы психологии и педагогики. – К,, МАУП, 2002.

Юридична психологія. За ред.. Є.М.Моісеєва та Л.І.Казміренко. – К.,КНТ, 2007.

Юридична психологія. Альбом схем з коментарями. – К.,КНТ, 2007.

Юридична психологія. Словник термінів. – К.КНТ, 2008.

Бойко А. Детермінація злочинності як вид соціальної детермінації \\ Право України.- 2009, № 7, СС.39-44.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 847; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 38 39 40 41 42 43 444546 47 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!