ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ
1. Предмет логіки.
2. Юридична логіка як галузь наукового знання.
3. Метод формалізації. Можливості застосування формальнологічних методів у слідчій практиці.
4. Поняття як форма мислення.
5. Дефініція (визначення) поняття. Роль визначень у праві.
6. Логічний поділ поняття (класифікація). Роль класифікації в юриспруденції.
7. Судження як форма мислення. Роль суджень в юриспруденції.
8. Просте судження і його структура.
9. Складне судження та його види.
10. Загальна характеристика логічного закону. Співвідношення логічних та юридичних законів.
11. Закон несуперечності та його застосування в юридичній теорії та практиці.
12. Закон виключеного третього, його значення для практичної діяльності органів внутрішніх справ.
13. Закон достатньої підстави. Його роль у практичній діяльності органів внутрішніх справ.
14. Основні принципи логіки.
15. Умовивід як форма мислення. Роль умовиводів у правотворчій та провозастосовчій діяльності.
16. Основні класифікації умовиводів.
17. Демонстративні та недемонстративні умовиводи: відмінність та роль у практичній діяльності органів внутрішніх справ.
18. Простий категоричний силогізм як вид дедуктивного умовиводу. Його роль у правозастосовчій діяльності.
19. Індуктивні умовиводи, їх використання у слідчій практиці.
20. Умовивід за аналогією. Його роль у розслідуванні злочинів.
21. Чисто умовні умовиводи. Їх використання у слідчій практиці.
|
|
|
22. Умовно-категоричні умовиводи. Їх роль в аналізі та оцінці судових доказів.
23. Розділово-категоричні умовиводи. Їх використання у судовій практиці.
24. Основні характеристики і правила виводу натурального числення висловлювань.
25. Доведення як логічна операція, його структура. Співвідношення логічного доведення та юридичного доказування.
26. Види доведення.
27. Спростування як окремий вид критики, його способи. Співвідношення спростування в логіці та в юридичній практиці.
28. Правила доведення та спростування щодо тези та демонстрації, їх практичне значення для правоохоронної діяльності.
29. Правила доведення та спростування щодо аргументів та їх застосування у практичній діяльності органів внутрішніх справ.
30. Версія як різновид гіпотези. Етапи побудови та перевірки версій у судовому дослідженні.
ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА УКРАЇНИ
Фундаментальною і водночас світоглядною дисципліною для опанування предметів юридичного циклу, безсумнівно, є курс історії становлення, розвитку і функціонування української державності та національного права. У низці навчальних дисциплін юридичних вузів, правничих факультетів, у тому числі й у системі вищої освіти МВС України, одне з провідних місць займає курс "Історія держави та права України".
|
|
|
Історія держави і права України є історико-правовою наукою, оскільки вона має безпосереднє відношення як до науки історії, так і до науки про державу та право. За своїм характером це навчальна юридична дисципліна. Саме тому вона є невід'ємною частиною і необхідним елементом вищої юридичної освіти. На відміну від загальної історії, історія держави та права України не досліджує суспільство в цілому. Історія держави і права України вивчає процеси виникнення, розвитку, змін різних типів і форм держави, а також правових інститутів українського народу в хронологічній послідовності.
Обов'язковим компонентом, відсутність якого унеможливлює пізнання історико-правової спадщини, є глибокий і всебічний аналіз найважливіших юридичних пам'яток нашої минувшини. Потреба у цьому обумовлена підвищенням якості історико-правової підготовки слухачів, курсантів та студентів, їхньої загальної правової культури, а також можливістю ознайомлення з процесом становлення галузей українського права.
Серед рекомендованої монографічної літератури та підручників пріоритетне місце займають праці, підготовлені сучасною національною правовою наукою, а також роботи зарубіжних вчених і дослідників. Звернення насамперед до наукового доробку за роки української незалежності є свідченням не лише значного інтересу дослідників до історико-правової проблематики, але й наслідком реальних зрушень та досягнень у цій сфері.
|
|
|
Викладання історії держави і права України включає читання лекцій, проведення семінарських та практичних занять, консультацій, науково-теоретичних конференцій, а також самостійну роботу слухачів з рекомендованою літературою.
ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТТЬ
ТЕМА 1. Предмет навчального курсу. Періодизація. Джерела права. Держава і право України-Руси. Особливості політичного розвитку Галицько-Волинської держави та її права.
Семінарське заняття – 2 години
1. Предмет, методологія, періодизація та джерела історії вітчизняної державності та права.
2. Виникнення державності у східних слов’ян. Формування Руської держави.
3. Суспільний лад Київської Русі.
4. Державний устрій України – Руси:
а) центральні органи влади і управління;
б) князівська адміністрація на місцях;
|
|
|
в) судова система.
5. Джерела права України-Руси. «Руська правда»: історія створення, основні списки і редакції:
6. Особливості суспільного ладу та державного устрою Галицько-Волинської держави..
7. Джерела та основні риси права Галицько-Волинської держави.
РЕФЕРАТИ:
1. Дискусійні питання утворення Руської держави.
2. Причини занепаду України-Руси, її історико-правова спадщина.
1. Договори Русі з Візантією як джерела права.
2. Шлюбно-сімейне право в Київській Русі.
3. Роль Данила Галицького у становленні та зміцненні Галицько-Волинської держави.
4. Формування території та виникнення міст Галицько-Волинської держави у ІХ –ХІІІ ст.
5. Магдебурзьке право на українських землях.
Література:
Рекомендовані джерела №: 5, 8, 9, 10, 13, 16, 17, 34, 35, 41 , 42, 47, 56, 57, 58, 68,74, 82,90, 93, 108, 110, 111, 112, 115, 127, 128, 135, 163, 164, 142, 144, 147.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 323; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!