Назвіть та коротко охарактеризуйте основні міжнародні документи в сфері туризму.
До основних міжнародних документів у сфері туризму відносяться міжнародні декларації, конвенції, резолюції, угоди, протоколи, рекомендації, прийняті на міжнародних конференціях і форумах.
Міжнародні декларації –це офіційні заяви міжнародних організацій учасників чи міжнародних конференцій, що проголошують основні принципи політики або програмні положення діяльності організацій в якій-небудь конкретній сфері міжнародних відносин, наприклад у сфері туризму.
Міжнародні конвенції –це один з видів договорів. Вони установлюють взаємні права й обов'язки держав у певній галузі людської діяльності. Багато конвенцій розробляють і приймають спеціалізовані міжнародні організації.
Міжнародна співпраця в туристській сфері здійснюється на основі двосторонніх і багатосторонніх міжурядових угод про співпрацю в області туризму. Двостороннє співробітництво виникає тоді, коли дві країни домовляються між собою про довготермінові дії щодо розвитку взаємних туристських зв'язків. Цілі, форми та методи співробітництва скріплюються особливими договорами, які переважно називаються міждержавними угодами про співробітництво в області туризму. Багатостороннє співробітництво проявляється у формі широких міжнародних форумів з питань туризму. Наприклад, Римська конференцію ООН з міжнародного туризму та подорожей (1963 р.), Нарада по безпеці та співробітництву в Європі (Хельсінкі, 1975 р.), Всесвітня конференцію по туризму (Маніла, 1980 р.), Міжпарламентська конференція по туризму (Гаага, 1989 р.) тощо.
|
|
|
Найважливішу роль у розвитку міжнародного туризму відіграли такі документи ООН, як:
– Загальна декларація прав людини, прийнята 10 грудня 1948 р., у статті 24 якої проголошується, що кожна людина має право на відпочинок і вільний час, включаючи розумне обмеження робочого часу і періодичні оплачувані відпустки;
– Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, прийнятий у 1966 р., у статті 7 якого визначено, що країни зобов'язуються забезпечувати кожній людині право на відпочинок, вільний час, розумне обмеження робочого часу і періодичні оплачувані відпустки;
– Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, прийнятий 6 грудня 1966 р., у статті 12 якого говориться, що кожна людина має право вільно залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
Низка міжнародних договорів, конвенцій і декларацій міжнародних організацій формулюють основи міжнародно-правового регулювання системи туризму і міжнародних подорожей. До таких актів відносяться:
– “Загальна резолюція з розвитку туризму”, прийнята у 1963 р. на конференції ООН по міжнародному туризму і подорожам (Рим);
|
|
|
– “Манільська декларація по світовому туризму”, прийнята у 1980 р. Всесвітньою конференцією з туризму (Філіппіни);
– “Документи Акапулько”, прийняті у 1982 р. на Всесвітній нараді з туризму при ВТО (Мексика);
– “Хартія туризму” і її складова частина “Кодекс туриста”, прийняті у 1985 р. на сесії Генеральної асамблеї ВТО (Софія);
– “Гаагська декларація з туризму”, прийнята у 1989 р. на міжнародній конференції з туризму, що проводилася ВТО і Міжпарламентським союзом, є розвитком “Хартії туризму”.
– “Резолюція міжнародної конференції по статистиці подорожей і туризму”, прийнята у 1991 р. ВТО й Урядом Канади.
Одними з основоположних документів вважаються Хартія туризму і Кодекс туриста, що проголошують основні принципи туристського руху, закріплені в переліку прав і обов'язків туристів, виробників туристських послуг, державних адміністрацій і місцевого населення.
Охарактеризуйте основні види туризму за мотивами подорожі.
Найважливішим критерієм поділу туризму на види є мета подорожі. Як правило, їх може бути декілька, але одна з них завжди буде головною, домінуючою й саме вона визначатиме вибір місця подорожі та характер послуг, придбаних туристом.
|
|
|
За метою подорожі виділяють настіпні види туризму: рекреаційний, лікувально-оздоровчий, пізнавальний (екскурсійний), релігійний, діловий, науковий, етнічний, спортивний, пригодницький, промисловий, екологічний, сільський та інші.
Пізнавальний або екскурсійний туризм включає подорожі з пізнавальними цілями. Дуже часто він поєднується з туризмом інших видів — відпочинком, етнічним, діловим тощо, але існують також подорожі суто пізнавального характеру. Останнім часом виділився специфічний підвид цього виду туризму -heritage-tourism— подорожі з відвіданням історико-культурних центрів, часто розташованих у різних країнах, з метою ознайомлення з культурною спадщиною різних епох і народів. Цей підвид близький також до культурно-розважального туризму — туристичних подорожей, що проводяться з метою відвідання музеїв, виставок, картинних галерей, театрів, а також культурних заходів — різного виду театральних і музичних свят, конкурсів, фестивалів.
Наймасовішим є світовий ринок рекреаційного туризму (відпочинок і лікування). Підвищеним попитом у населення користуються поїздки до моря. Купально-пляжний відпочинок традиційно вважається кращим способом зняття нервового і фізичного стомлення, регенерації сил і енергії. Однак відпочинковий туризм зазнає істотних змін. Мода на приморські курорти проходить, туристські потоки переорієнтуються. Підвищується інтерес до поїздок у гори і до подорожей з елементами пригоди і ризику. Райони екологічно чистої природи починають витісняти традиційний продукт — «сонце та море».
|
|
|
Лікувально-оздоровчий туризм як різновид рекреаційного вважають одним із найстаріших видів туризму, поширений у країнах з вигідним географічним розташуванням та сприятливими кліматичними умовами, які мають бальнеологічні та кліматичні літні й зимові курорти. Для організації курортно-лікувального туризму важливим є цілющий клімат, лікувальні джерела і грязі, мальовничі природні й садово-паркові ландшафти тощо. Поїздки на лікування тісно пов'язані з медичним обслуговуванням — від рекомендацій лікаря до організації необхідних процедур і вимагають від туристичних фірм певної обізнаності та роботи у тісному зв'язку з медичними закладами. Лікувальні тури, що вимагають порівняно тривалих термінів перебування (2-3 тижні) і більш розвиненого обслуговування, відповідно є досить дорогими та прибутковими для організаторів.
Спортивний туризм об'єднує подорожі для участі у спортивних заходах як у ролі глядача-уболівальника, так і для безпосередньої участі у заняттях спортом. До цього виду відносять також туризм з активними засобами пересування
Він має такі різновиди: пішохідний, гірський, водний (на плотах, байдарках), лижний та гірськолижний, велосипедний, автомобільний та ін.
Туристичні походи мають різні категорії складності, визначаються характером і кількістю природних перепон, які має перебороти спортсмен-турист під час проходження маршруту, розробленого і затвердженого маршрутно-кваліфікаційними комісіями. Крім того, категорія складності визначається тривалістю подорожі, протяжністю і складністю маршруту, а також іншими специфічними чинниками.
Релігійний туризм є одним з найстаріших видів і відомий з часів формування основних світових релігій.
У туризмі з релігійною метою можна виокреми,ти такі види поїздок:
· паломництво, тобто відвідання святих місць, щоб вклонитись церковним реліквіям, святиням і взяти участь у відправленні релігійних обрядів;
· пізнавальні поїздки, мета яких ознайомлення з релігійними пам'ятками, історією релігії та релігійною культурою;
· наукові поїздки — поїздки науковців, які вивчають різні релігії.
· місіонерство - подорожі з метою пропаганди релігійного віровчення
Основними центрами релігійного туризму є Ватикан, Єрусалим та Мекка.
В етнічному туризмі виділяють подорожі двох видів — поїздки для побачення з рідними та відвідання місць, з якими пов'язана історія народу або життя предків. Цей вид туризму має особливе значення для тих країн, значна частина населення яких проживає за кордоном. Одним з підвидів етнічного туризму є прикордонний.
Дуже цікавим і перспективним видом є промисловий туризм — поїздки на полювання, риболовлю, збір ягід, грибів, плодів тощо. Серед них особливо перший вид потребує великих зусиль в організації, але є надзвичайно прибутковим.
Діловий туризмохоплює подорожі зі службовими цілями без одержання доходів в місці відрядження. На відміну від поїздок на відпочинок рішення про відрядження, джерела і розміри його фінансування приймають, як правило, не самі туристи, а інші особи (начальник по службі, керівник фірми).
До ділового туризму ВТО відносить поїздки для участі в з'їздах, наукових конгресах і конференціях, виробничих семінарах і нарадах, ярмарках, виставках і міжнародних салонах та інші службові поїздки. Деякі дослідники відносять до цього виду також конгресний туризм, хоча більшість вважають його підвидом наукового туризму
Ділові поїздки характеризуються попитом на обслуговування за найвищими класами, відповідно високої вартості, на них маловпливає фактор сезонності.
Пригодницький туризм – це тури, що пропонують незвичайний відпочинок, можливість зануритись у вир пригод, випробувати себе, повністю змінити оточення (інколи — на дуже екзотичне), отримати нові незвичайні емоції. Як правило, такий туризм є дуже дорогим й елітарним. Часто пригодницький туризм пов'язаний з певним ризиком і вимагає підвищеної уваги до безпеки туристів. Внаслідок цього, з пригодницького виділився екстремальний туризм, метою якого є випробування сил людини в складній обстановці.
Сільський туризм та агротуризм Цей вид туризму, сприяючи розвитку малого бізнесу в аграрних регіонах, дає можливість міським мешканцям цікаво та змістовно відпочити у сільських місцевостях, де вони знайомляться з побутом сільських мешканців, а також народною культурою — піснями, танцями, кухнею, звичаями та обрядами. Передбачає вживання екологічно чистих продуктів, вирощених у селянському господарстві, участь у сільськогосподарських роботах тощо.
Екологічний туризм – вид туризму, метою якого є відвідання місць з відносно недоторканою природою (заповідники, національні парки), знайомство з місцевою флорою і фауною, проведення екологічної освіти, безпосередня участь туристів в природоохоронних акціях, екологічних таборах тощо. Необхідною умовою є використання проекологічних технологій в обслуговуванні туристів (економія води, електроенергії, зменшення кількості відходів тощо), а також залучення частини прибутку від туризму на потреби охорони природи.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 1118; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!