Показання до видалення тимчасових зубів у дітей
ТЕМА: Знеболення хірургічних втручань в щелепно-лицевій ділянці (ЩЛД) у дітей в умовах амбулаторії та стаціонару. Показання та протипоказання до вибору методу знеболення. Особливості техніки провідникового знеболення у дітей різного віку. Ускладнення під час проведення знеболювання та їх профілактика.
Анатомічні особливості щелепно-лицевої ділянки у дитячому віці
Кортикальний шар щелеп порівняно тонкий. Кортикальна пластинка має пористу будову через густу сітку широких гаверсових каналів. Співвідношення компактної та губчастої речовини після народження дорівнює 1:4, до 13-15 років кількість компактної речовини збільшується у 2-3 рази, у дорослого це співвідношення зрівнюється. У губчастій речовині переважають органічні сполуки, мінералізації кістки не завершена. Кровоносна система щелеп у дітей побудована за розсипним типом з великою кількістю анастомозів між судинами зубних зачатків та судинами щелепи. М'які тканини пухкі, фасції та апоневрози мають невелику щільність. Корені тимчасових зубів значно коротші, ніж корені постійних; вони можуть знаходитися у стані резорбції. У ділянці біфуркації корені тимчасових молярів розходяться під великим кутом, їхні верхівки розташовані близько до кортикальної пластинки. Кореневі канали та періодонтальні щілини тимчасових зубів короткі та широкі; отвори верхівок великі. Безпосередньо під тимчасовими зубами знаходяться закладки постійних зубів.
|
|
|
Особливості знеболювання тканин щелепно-лицевої ділянки:
Необхідно відмітити особливості анатомії та фізіології дитячого організму, насамперед будови нервової системи, які зумовлюють своєрідності знеболювання при хірургічних втручаннях у порожнині рота:
• Розвиток нервової системи при народженні дитини не закінчений, як анатомічно, так і фізіологічно;
• Звивини кори головного мозку лише позначені, клітини не диференційовані;
• Чутливі волокна не мають мієлінової оболонки;
• Всі рефлекси підвищені, що зумовлює часте виникнення судом у дітей;
• Вегетативна нервова система більш розвинута, при цьому краще контролюється серцево-судинна система, гірше - система органів дихання;
• У ранньому дитячому віці переважає симпатична іннервація, що пояснює схильність до тахікардії та спазму судин;
• В організмі, який росте, всі фізіологічні процеси більш динамічні і потребують більших енергетичних затрат;
• Більша проникливість бар'єрів забезпечує більш швидке всмоктування лікарських речовин та їхнє проникнення у центральну нервову систему.
Центральна нервова система у дітей характеризується незбалансованими процесами збудження та гальмування. Міокард у дитини більш чутливий до токсичних дій, у зв'язку з чим швидко настає падіння нагнітальної функції серця. Переважанням симпатичної іннервації обумовлені більш швидке витрачання енергії при тахікардії, більш швидке звужування судин та порушення мікроциркуляції при токсикозах у дітей. Крім того, у дітей більша, ніж у дорослих здатність судин розширятися. У дитячому віці артеріальний тиск більш низький та характеризується значною лабільністю (максимальний АТ розраховується за формулою 100 + п, де п - вік дитини; мінімальний АТ становить 1/2 - 2/3 від максимального). Дитячий організм дуже чутливий до змін обсягу циркулюючої крові та венозного тиску.
|
|
|
Все це зумовлює часте застосування та особливості проведення загального знеболюванняу дитячій практиці.
Види загального знеболювання:
1. Неінгаляційний наркоз:
• Внутрішньовенний;
• Внутрішньом'язовий;
• Рег гесtum;
2. Інгаляційний наркоз:
• Масковий;
• Інтубаційний (через рот, через ніс, через трахеостому).
Вимоги до наркозу в амбулаторних умовах:
• Введення у наркоз повинно бути швидким, але плавним;
• Наркоз не повинен справляти суттєвого впливу на функції організму;
|
|
|
• Пробудження повинно бути швидким, але спокійним;
• Дитина не повинна тривалий час знаходитися у поліклініці і повинна самостійно піти після втручання.
Амбулаторний наркоз у дітей представляє більший ризик, ніж стоматологічне втручання.
Показання до загального знеболювання в амбулаторії:
1. Травматичні та тривалі оперативні втручання у ЩЛД.
2. Алергічні реакції на місцевоанестезуючі препарати;
3. Психоемоційна лабільність дитини;
4. Наявність у дитини фонових соматичних захворювань у стадії суб- чи декомпенсації;
5. При вадах розвитку, психічних захворюваннях та захворюваннях центральної нервової системи;
6. Вік дитини (молодше 5 років);
7. Бажання батьків.
Протипоказання до загального знеболювання при планових втручаннях:
1. Гострі інфекційні захворювання;
2. Пневмонія;
3. Декомпенсовані вади серця;
4. Гострі захворювання печінки та нирок;
5. Декомпенсований цукровий діабет;
6. Тяжкі форми рахіту;
7. Повний шлунок.
В амбулаторній стоматологічній практиці використовують як ін'єкційне, так і неін'єкційне загальне знеболювання. Інгаляційний наркоз проводять киснево-фторотаново-закисною газовою сумішшю. Для ін'єкційного (внутрішньом'язового та внутрішньовенного) наркозу використовують препарати кетамінової групи (каліпсол, кеталар, кетанест, кетожект) та барбітурати.
|
|
|
2. Види та методи місцевого знеболювання тканин ЩЛД у дітей.
Місцеве знеболюванняподіляється на:
1. неін'єкційне
• аплікаційне,
• метод зрошення тканин спреєм;
2. ін'єкційне
• інфільтраційне,
• провідникове: центральне; периферичне.
Аплікаційна анестезія у дітей показана для:
• Знеболювання місця ін'єкції при провідниковій та інфільтраційній анестезії;
• При діагностичній пункції пухлини, кісти, осередку запалення;
• При розтині поверхнево розташованих підслизових абсцесів.
Для аплікаційного знеболювання останнім часом широко застосовують спреї, гелі та пасти на основі лідокаїну, ксилокаїну та ін. в концентрації 2-10%.
Для інфільтраційного знеболювання використовують розчини меншої концентрації, ніж для провідникового - 0,25-0,5%. Депо анестетика може бути створене у м'яких тканинах, біля верхівки кореня зуба, над та під окістям, у губчастому шарі кістки.
Особливості проведення провідникового знеболюванняу дітей обумовлені особливостями анатомічної будови щелепних кісток. Топографія цільових пунктів провідникової анестезії змінюється відповідно віку дитини.
• Через значно менші розміри щелеп у дітей у порівнянні з дорослими, місце вколу визначається на меншій відстані від пізнавальних орієнтирів; голка просувається менш глибоко;
• При проведенні периферичних провідникових анестезій у дітей не слід входити в анатомічні канали, достатньо випускати розчин анестетика біля їх устя;
• При проведенні периферичних провідникових анестезій у дітей перевагу слід віддавати екстраоральним підходам;
• Застосовуються більш низькі концентрації анестетиків (1%);
• Не використовуються анестетики, які утримують вазоконстриктори (до 5-6-річного віку);
При провідниковому знеболюванні анестезуючий розчин вводять не в місце, яке підлягає втручанню, а у доступно розташовану частину нерва, який іннервує всю ділянку. Розрізняють ендоневральну анестезію, коли голка підходить впритул до нерва, та периневральну анестезію - між кінчиком голки та нервом залишається деяка відстань і розчин повинен дифундувати до нерва. У дітей провідникове знеболювання виконується тільки периневральним шляхом.
Показання до провідникового знеболювання нижньої щелепи:
• Видалення постійних зубів;
• Видалення сталих тимчасових зубів із нерезорбованими коренями;
• Оперативні втручання на нижній щелепі легкої та середньої важкості (кістектомія та кістотомія, секвестректомія, екскохлеація невеликих пухлин);
• Втручання на м'яких тканинах відповідної половини нижньої губи.
Протипоказання до провідникового знеболювання нижньої щелепи:
• Алергічні реакції на місцеві анестетики;
• Злоякісна пухлина у зоні анестезії;
• Психічні розлади у хворого;
• Загальні хронічні захворювання у стадії загострення або декомпенсації.
У дітей можливе використання як внутрішньоротових, так і позаротових методик анестезії, але перевага надається останнім.
1. Матеріали контролю для підготовчого етапу занять:
1. Анатомічні особливості інервації та кровопостачання ЩЛД у дітей.
2. Види і методи знеболення хірургічних втручань у дітей в умовах амбулаторії.
3. Покази та протипокази до проведення загального знеболення у дітей.
4. Покази та протипокази до місцевого знечулення.
5. Фармакологічні препарати для аплікаційного, інфільтраційного та провідникового знечулення.
6. Методика проведення аплікаційного знеболення.
7. Покази та методи проведення інфільтраційного знеболення. Його переваги і недоліки над провідниковим.
8. Інфраорбітальна анестезія: методи та техніка виконання.
9. Туберальна анестезія: методи та техніка виконання
10. Палатинальна анестезія: методика виконання.
11. Різцева анестезія: методи та техніка їх виконання.
12. Техніка проведення провідникового знеболення на нижній щелепі.
13. Покази та види провідникового знеболення нижньої щелепи у дітей.
14. Ментальна анестезія: методи, техніка виконання.
15. Мандибулярна анестезія: методи, техніка виконання.
16. Торусальна анестезія.
17. Особливості місцевого знеболення нижньої щелепи у дітей при обмеженому відкриванні рота.
18. Особливості проведення місцевого знеболення у дітей із супутніми захворюваннями.
19. Місцеві та загальні ускладнення анестезії.
ТЕМА:Операція видалення зубів . Показання та протипоказання до видалення тимчасових та постійних зубів. Загальні та місцеві ускладнення під час та після видалення зубів у дітей різного віку.
Показання до видалення тимчасових зубів у дітей
1. Гостра одонтогенна інфекція у всіх стадіях (гострий гнійний періостит, остеомієліт, абсцеси, флегмони, лімфаденіти). При гострому гнійному періоститі обов'язково видаляються тимчасові зуби одночасно з періостотомією, постійні зуби видаляються при втраті їхньої анатомічної та функціональної цінності.При гострому та хронічному одонтогенному остеомієліті щелеп "причинні" тимчасові та постійні зуби видаляються; при гострому процесі - одночасно з невідкладним хірургічним втручанням. Приочікуваному травматичному видаленні сильно зруйнованого постійного зуба його видаляють після купірування гострого запалення. Однокореневі постійні зуби видаляють при втраті їхньої анатомічної та функціональної цінності. Видаляють також загиблі зачатки постійних зубів.
2. Тимчасові зуби, які затрималися до 13-15 років, при наявності у щелепі постійних зубів, розташованих вірно;
3. Наявність тимчасового зуба при постійному зубі, який прорізався;
4. Пульпіт або періодонтит зуба, якщо корені його у стадії розсмоктування та почалася зміна тимчасових молярів (9-10 років);
5. Травматичний перелом коронки та кореня, повний вивих тимчасових зубів; перелом із зміщенням у середній частині кореня постійних зубів;
6. Неефективність лікування хронічного періодонтиту;
7. Розповсюдження осередку запалення на міжкореневий простір та фолікул постійного зуба;
8. Загибель зачатка постійного зуба;
9. Тимчасові зуби та інфіковані постійні зуби, які знаходяться у лінії перелому щелепи, видаляють при наданні першої хірургічної допомоги. Постійні інтактні зуби та фолікули видаляють з лінії перелому, якщо вони заважають репозиції уламків.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 718; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!