Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник-Х.,2000
Теорія держави і права: Навч.посібник/ За заг ред. С.Л. Лисенкова; В.В. Копєйчикова,2004
Додаткова:
1. Бебик В. Історико-психологічні аспекти формування політичної і правової культури українського суспільства (короткий огляд) //Право України. 1993. №2. - С. 22-28
2. Васькович Й. Проблеми правового виховання молоді //Право України, 1997. №1. - С. 86-87
3. Головченко В, В. Повага і неповага до закону в різних історичних умовах. //Право України. 1992. №12. - С. 57-59
4. Головченко В.В Право, мораль і правова культура. - К. 1990.
5. Демічева В.В. Правова культура: теоретичний аналіз та практичний вимір // Держава та право. – 2009. – № 45. - С.38-42
6. Литвиненко А. Право та культура: теорія і практика //Право України, 1997, №6. - С. 76-78
7. Мартинюк Т. Розвиток поняття правосвідомості в період трансформації українського суспільства // Право України, 2007, №2. - С. 26-31
8. Пикас А.А. Правовая культура правосудия: современные проблемы //Сов. государство и право. 1990. №5. - С. 35-42
9. Погребной И.М. Теория права: Учебное пособие. – Х.: Основа, 2003. - С. 116-123.
10. Почтовий Максим. Про співвідношення понять «правова свідомість» та «правова культура» // Юридична Україна. – 2009. - № 11-12- С. 17-21
11. Рабінович П.М. Основи загальної теорії держави та права. К., 1996.
12. Скакун О.Ф. Овчаренко И.Н. Юридическая деонтология. Х.: Основа. 1999. - С. 82-158.
13. Соколов Н.Я. Професиональное правосознание юристов. - М. 1988. Гл. 1
14. Соловьев Э.Ю. Правовой нигилизм //Квинтэссенция. Философский альманах. М., 1990.
|
|
|
15. Теория права и государства /Под ред. проф. В.В.Лазарева. М., 1996 - С. 180-190.
16. Туманов В.А. О правовом нигилизме //Сов. государство и право. 1989. №10.- С. 58-67
17. Хропанюк В.Н. Теория государства и права. М., 1996. - С. 203-206.
18. Шульга А.М. Субъективное и объективное в правовой культуре личности //Правовое регулирование государственного строительства в Украине и проблемы совершенствования законодательства. Х., 1992.
19. Шупінська О. Загальне і особливе у співвідношенні категорій правової та юридичної культури //Право України, 1998, №11. - С. 110-111
ТЕМА 23. Законність, правопорядок, дисципліна
Час проведення заняття: 2 год.
Навчальна мета: сформувати уявлення про законність як складне багатоаспектне правове явище, про її співвідношення з суміжними явищами.
Виховна мета:створити теоретичне підгрунття для відчуття поваги до закону і особистої відповідальності.
План:
1. Законність як багатоаспектне явище.
2. Суспільний порядок і правопорядок.
3. Законність і дисципліна.
4. Проблеми зміцнення законності.
Методичні рекомендації
Сучасне наукове роз’яснення категорії “законність” спрямоване по трьох основних напрямках його розуміння. З одного боку це поняття що може бути охарактеризоване як правовий принцип, як основоположна ідея права. Друга система поглядів на законність відображає її сутність крізь різні форми прояву способів реалізації державної влади, що свідчить про розуміння законності як режиму. Третій підхід розкриває зміст законності шляхом ототожнення її з сукупністю прийомів та способів вирішення юридичних справ на підставах та у відповідності до діючого законодавства у правозастосувальній практиці, що дає підстави розуміти її як метод правозастосування.
|
|
|
Правопорядок та суспільний порядок це поняття, що розкриваються з допомогою їх структурного пов’язування з режимом законності та наслідками такого режиму. Пояснюючи зміст цих категорій доцільно виходити з розуміння певного рівня правового порядку як результату здійснення режиму законності. При дослідженні шляхів досягнення правопорядку корисно звернути увагу на систему методів якими він досягається. Для правильного розуміння цього процесу важливо, щоб означені суспільні стани “правопорядок” та “соціальний порядок” досягалися доцільними та гуманно орієнтованими засобами.
Співвідношення категорій “законність” та “дисципліна” формується на розумінні ролі загальної, індивідуальної та групової дисципліни в процесі становлення режиму законності, та взаємовпливі закону й поведінки суб’єктів соціальних відносин. Крім того, відповідь на це питання вимагає проведення класифікації видів соціальної дисципліни за галузевою ознакою.
|
|
|
Сучасна проблематика підвищення рівня законності пов’язана, головним чином, з напрямком державного розвитку суспільства й держави на формування правової державності та громадянського суспільства. Це вимагає характеристики державних програм реформування судової системи, системи адміністративної, системи законодавства у напрямку більшої відповідності ідеям права та справедливості і, водночас, підвищення ролі процесуальних правових положень, судових та адміністративних прецедентів захисту прав та свобод громадян в забезпеченні їх реального статусу.
Література:
Основна:
1. Ведєрніков Ю. Теорія держави та права: Навч пос.-4-е вид., доп. і перероб. 2005
2. Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. / За ред. О. Зайчука –К.,2008
3. Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. / За ред. В.В. Копєйчикова – К., 2001
4. Кельман М.С. Загальна теорія держави і права: Підручник, 2008
5. Олійник А.Ю. та ін. Теорія держави і права: Навч.посіб.-К.,2001
6. Погребной И.М. Теория права :Учеб. пособ.-Х.,2003
7. Рабінович П.М. Основи загальної теорії держави і права: Навч.посіб.-К.,2001
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 319; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!