Тема 1. Особливості адаптації, організація виходжування та годування недоношених дітей
Недоношені діти. Етіологічні фактори недоношеності. Анатомофізіологічні особливості. Ступені морфологічної та нейро-функщональної зрілості недоношених дітей. Особливості адаптації недоношених новонароджених та синдроми дизадаптації. Диференціальна діагностика гіпербілірубінемії у недоношених. Затримка внутрішньоутробного розвитку плода (ЗВУР): причини, діагностика, лікування, профілактика.
Принципи виходжування недоношених дітей в пологовому будинку та на другому етані виходжування. Особливості вигодовування недоношених дітей. Екстрена допомога при основних невідкладних станах у недоношених новонароджених: дихальній недостатності, парезі кишечника, гіпербілірубінемії, гіпоглікемії.
I. Актуальність теми
За даними статистики недоношені діти складають 4 - 12% всіх новонароджених, на Україні — біля 5%. Недоношеність є однією з важливих проблем охорони здоров’я в усьому світі. В неонатальному періоді вони гинуть в 20-30 разів частіше, вади розвитку у 10 разів частіше, ніж у доношених. Ці діти дають 60% перинатальної смертності. Значна частина недоношених дітей, які вижили, страждають фізичною, інтелектуальною неповноцінністю. Недоношеність є не тільки медичною, але і соціальною проблемою.
За даними ВООЗ, передчасним є народження дитини до закінчення повних 37 тижнів вагітності або раніше 259 днів. Критеріями недоношеності також рахується маса тіла при народженні менше 2500г і довжиною менше 45см. Критерієм життєздатності донедавно рахували строк гестації 28 тижнів і масу 1000,0 г. У зв’язку з рекомендаціями ВООЗ (1997), “права людини” має плід масою тіла 500,0 г і більше. На Україні невідкладну допомогу новонародженим проводять, починаючи з 500,0 г.
|
|
|
Профілактика передчасних пологів, удосконалення виходжування недоношених дітей є одним із шляхів зниження дитячої смертності. Значну роль у вирішенні цієї проблеми відіграє злагоджена робота терапевтів, акушерів-гінекологів, педіатрів.
Однією з найважливіших проблем сучасної медичної науки є проблема виходжування та реабілітації новонародженішх, що народилися з низькою масою тіла, обумовленою пренатальною гіпотрофією або затримкою внутрішньоутробного розвитку (ЗВУРР). Затримку внутрішньоутробного росту і розвитку діагностують у дітей, що мають недостатню масу тіла при народженні по відношенню до гестаційного віку. Згідно визначенню ВООЗ, діти, які народилися з масою тіла менше 2500г, визначаються як “малі для строку”. Низька маса тіла при народженні веде за собою не тільки високий ризик неонатальної захворюваності та летальності, але і негативно відображається на подальшому фізичному та психичному розвитку. Доведено, що наслідки ЗВУРР не зникають до 3–6 років. Перинатальна смертність у дітей із ЗВУРР в 4–10 разів вища, ніж при неускладненій вагітності. Найбільш частішою причиною мертвонародження при ЗВУРР є внутршшьоутробна асфіксія, котра пов’язана з дефіцитом глікогену у серці плода. У дітей, що народилися з малою масою тіла (меньше 2500г), смертність досягає 30%.
|
|
|
ІІ. Навчальні цілі заняття (з вказівкою рівня засвоєння, що планується)
II. 1. Студент повинен мати уявлення (ознайомитися): α1
- Про місце недоношеності, ЗВУР в структурі анте- та перинатальної патології;
- Про статистичні дані щодо захворюваності, частоти виникнення ускладнень, летальності, найближчого та віддаленого прогнозу хворих;
- Про історію наукового вивчення та внесок відчизняних вчених;
II. 2. Студент повинен знати (засвоїти): α2
- етіологію недоношеності, ЗВУР;
- анатомофізіологічні особливості недоношеної дитини;
- критерії морфологічної та нейро-функціональної зрілості недоношених;
- особливості адаптації недоношених дітей та синдроми дизадаптації;
- ключові ланки патогенезу ЗВУР;
- клінічну класифікацію ступінів недоношеності та ЗВУР;
|
|
|
- типові клінічні прояви ЗВУР;
- лабораторну та інструментальну діагностику ЗВУР;
- диференційну діагностику гіпербілірубінемій у недоношених;
- принципи виходжування недоношених дітей;
- принципи лікування ЗВУР;
- особливості вигодування недоношених дітей та дітей з ЗВУР;
- профілактику недоношеності та ЗВУР;
- екстрену допомогу при основних невідкладних станах у недоношених новонароджених.
II. 3. Студент повинен оволодіти: α3
Навичками:
- Збирання скарг та анамнезу захворювання;
- Обстеження недоношеної дитини та дитини з ЗВУР та виявлення основних симптомів і синдромів;
- Сформулювати та обгрунтувати попередній діагноз;
- Визначення плану лабораторного та інструментального обстеження хворого (згідно стандартам діагностики);
Вміннями:
- інтерпритувати результати лабораторних та інструментальних досліджень;
- провести диференційну діагностику по основному синдрому враження у недоношеного новонародженого;
- провести диференційний діагноз між ЗВУР та внутріутробною гіпотрофією;
- надати рекомендації стосовно способу вигодовування, режиму та дієти недоношеної дитини та хворого на ЗВУР, враховуючи ступінь недоношеності і ЗВУР, важкість стану та супутню патологію;
- Скласти план виходжування та лікування неодошеного новонародженого та хворого на ЗВУР (згідно стандартам лікування) з урахуванням наявності ускладнень та супутньої патології;
- Надати невідклажну допомогу в екстримальних ситуаціях та невідкладних станах.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 848; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!