Деякі особливості німецької артикуляційної бази
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
ДВНЗ «Одеський коледж економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу»
Німецька мова
Навчальний посібник
Для студентів та робітників готельно-ресторанного бізнесу
Одеса – 2011
Укладач - викладач вищої категорії
А.В. Бочевар
Розглянуто та ухвалено
на засіданні циклової комісії
іноземних мов
Протокол №__від_______
Голова циклової комісії
__________Т.А. Ігнатенко
| Рецензенти: | доктор філологічних наук, професор, зав. кафедри перекладу і теоретичної та прикладної лінгвістики Корольова Т.М.; кандидат філологічних наук Ларіна І.В. |
Навчальний посібник розрахований для навчання студентів та робітників готельно-ресторанного бізнесу.
Мета посібника – забезпечити отримання необхідних навиків усного та письмового мовлення на німецькій мові у професійної та загально- комунікативної тематиці.
|
|
|
Посібник складається з чотирьох частин, стисло зв’язаних між собою.
1. «Вступ» містить загальні відомості про німецьку мову.
2. У «Увідному фонетичному курсі» надаються основні правила читання і особливості вимови німецьких звуків.
3. «Основний курс» складається з 18 уроків, кожен з яких включає словник-мінімум, текст або діалог за темами, передбаченими навчальним планом, граматичний коментар у простій та доступній формі і вправи.
4. У «Додатку» зображені основні форми дієслова, додаткові тести з граматики, а також комунікативні завдання.
ВСТУП
Німецька мова – мова німців, австрійців, частини швейцарців і частини населення Ельзасу і Лотарингії. Німецька мова належить до групи германських мов. Ця група споріднених мов, яка є однією із галузей індоєвропейської мовної сім’ї.
К германським мовам відносяться: англійська, німецька, голландська, шведська, норвезька, а також інші. Всі ці мови мають визначну спільність словарного фонду і схожий граматичний устрій. Проте кожна з германських мов характеризується своїми особливими здібностями.
|
|
|
Вивчення іноземної мови складається з вивчення словникового складу (лексики), граматичного строю (граматики), та звукового строю мови (фонетики). Лексика, граматика, фонетика знаходяться в стислому зв’язку один з одним. А ні одне слово, а ні одна фраза не може існувати поза їх звукової та граматичної форми.
Починаючи вивчання іноземної мови, треба, на сам перед познайомитися зі звуковим складом цієї мови, з її особливостями, навчитися вимовляти звуки і звукосполучення іноземної мови. Неправильна вимова ускладнює або робить неможливим спілкування на даній мові.
Людина яка не може володіти правильною вимовою, не може правильно сприйняти на слух іноземну мову і його не розуміють інші.
При вивчанні звукового строю іноземної мови за основу беруться загальні національні норми даної мови. Загальні норми вимови німецької мови завдяки особливостям історії розвитку у Німеччини були створені лише наприкінці 19 століття.
Важливу роль у формуванні та закріпленні загальнонаціональних форм німецької вимови зіграли німецькі мовознавці, особливо представники німецьких драматичних театрів, у зв’язку з чим ці норми утримали назву сценічних норм вимови.
|
|
|
Встановлення норми вимови у теперішньому часі є офіційними, їх дотримуються у викладанні, а також в офіційній мові.
Вивчаючі іноземну мову, важливо засвоїти особливості її фонетичної бази і вміти порівнювати їх з особливостями артикуляційної і ритмічної бази рідної мови. Перехід до артикуляційної системи другої мови здійснюється легше, якщо добре засвоєна фонетична база іноземної мови, яка вивчається, є основною умовою для вироблення правильної вимови та усунення з мови того, що називається «іноземним акцентом».
Фонетична база - це система і вона повинна засвоюватися як система, а не як випадково відібранні окремі елементи. Тому, працюючи над окремими елементами фонетичної бази, необхідно завжди враховувати її системний характер.
3
УВІДНИЙ ФОНЕТИЧНИЙ КУРС
Алфавіт
| Печатний шрифт | Німецька назва літери | Печатний шрифт | Німецька назва літери |
| Aa | a: | Nn | ен: |
| Bb | бе: | Oo | о: |
| Cc | це: | Pp | пе: |
| Dd | де: | ку: | |
| Ee | е: | Rr | ер: |
| Ff | еф: | Ss, ß | ес, ес-цет |
| Gg | ге: | Tt | те: |
| Hh | ха: | Uu | у: |
| Ii | і: | Vv | фао |
| Jj | йот | Ww | ве: |
| Kk | ка: | Xx | ікс |
| Ll | ель | Yy | юпсілон |
| Mm | ем | Zz | цет |
|
|
|
4
УВІДНИЙ ФОНЕТИЧНИЙ КУРС
Деякі особливості німецької артикуляційної бази
Для німецької артикуляції характерні наступні ознаки:
1. Губи не напружені і не прижаті до зубів. Опускаючи нижню щелепу, отвір має овальну форму. Округляючи і виставляючи губи вперед, більш активною є верхня губа. В українській артикуляційній базі губи також ненапружені, але щільно торкаються зубів, форма губного отвору більш розтягнута.
2. В німецькій мові нижня щелепа опускається і піднімається різко і енергійно, ступень розпилення вар’їрує.
3. Гортань опущена, внаслідок чого опускаються також корінь та задня спинка язика. Це приводить до збільшення заднього резонатора і голос отримує гортанний тембр. В українській мові гортань не опущена, гортанний тембр відсутній.
4. В наслідок опущення гортані, корні язика та задньої спинки, увесь язик зміщується вперед і кінчик язика має контакт з передніми нижніми зубами, передня спинка язика злегка підведена.
5. Для голосових зв’язок є типовим слизькі положення: перехід від розширеного до звуженого положення при створюванні голосних з сильним приступом.
6. Мускульне напруження артикуляційних органів (язика та губ) стійке.
7. Для мовного виходу типовим є сильний поштовх, в наслідок чого створюється велике повітряне наповнення ротової порожнини.
Описані особливості німецької артикуляційної бази виявляються у період начальної робочої позиції та зберігаються також при створюванні звуків. При утворюванні складу є типовим різкий повштохоподібний видох. Це створює специфіку ритма німецької мови, придає їй чіткий повштохоподібний характер.
НАГОЛОС
1. В німецькій мові наголос падає у більшості випадків на перший склад кореня. Другий склад є ненаголошеним. Наголос в німецькій мові значно сильніший, тому різниця між наголошеним та ненаголошеним складом значно більша, ніж в українській мові. Наголос у німецькій мові нерухомий:
der ´Tisch – die ´Tische
5
2. В словах, запозичених з інших мов, частіше зберігається наголос тієї мови з якої воно запозичене:
die Rezep'tion
3. В складних словах основний наголос падає на кореневий склад першого слова:
das 'Doppelzimmer
ІНТОНАЦІЯ
У німецькому реченні наголос падає на повнозначні слова: іменники, прикметники, смислові дієслова, числівники, прислівники, питальні та вказівні займенники. Ненаголошеними звично бувають службові слова (артиклі, сполучники, прийменники), допоміжні дієслова, дієслова - зв’язки, особові та присвійні займенники.
Головний наголос виділяє найбільш важливі слова. Головний наголос позначається двома рисочками перед наголошеним складом: ['']. Другорядний наголос позначається знаком: [' ].
У непоширеному спонукальному реченні наголос падає на наголошений склад дієслова:
´Kommen Sie!
´Trinken Sie!
У поширеному спонукальному реченні основний наголос падає на найважливіше по значенню слово, на дієслово падає додатковій наголос
Nehmen Sie ''Platz!
Buchstabieren Sie bitte ''hier!
Смислові групи відокремлюються одне від одного паузами, які позначаються однією вертикальною рисою:
Alle schreibenI gut.
Для мелодії німецької мови характерні два основних тона: низькій та високий. Низька мелодія використовується для оформлення оповідних та наказових речень, а також питальних з питальним словом. Цей тип мелодії позначається стрілкою вниз ↓:
Mein Name ist Mieler. ↓
Woher kommen Sie? ↓
Hören Sie den Dialog! ↓
6
Високий тон використовується у питальних реченнях без питального слова. Цей тип мелодії позначається стрілкою уверх ↑:
Sprechen Sie Deutsch? ↑
На закінчення ще одне зауваження. По радіо та телебаченню ви чуєте, як говорять або співають на німецькій мові. Вимова часто відрізняється від того, що ви вивчаєте в рамках даного курсу. Причиною цього є той факт що у різних частинах німецько простору говорять на різних діалектах. Ритм речення і наголос, як правило, не змінюється.
ПАУЗИ У РЕЧЕННЯХ
Як між окремими реченнями, а також і між групами слів виникають паузи. Найбільш довгі паузи бувають у кінці речення, найбільш короткі – між групами слів, які є однією синтаксичною групою. Усередині синтаксичної групи паузи не допускаються.
Неможна відділяти паузою означення від означеного слова, артикль, вказівні та присвійні займенники або прийменники від іменників, особові займенники від дієслова.
7
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 367; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!