Модульного та підсумкового контролю
Для студентів ІІ курсу
Історичного факультету
групи ІС-21
1. Сутність філософського світогляду:
1. відображує світ у поняттях і обгрунтованих знаннях
2. синкретична форма світогляду, що відображає світ в чуттєво-наочному образі
3. ділить світ на надприродний і земний, який залежить від надприродного
4. відображає світ в емпіричному знанні
2. Рефлексія є:
1. абстрактне мислення
2. логічний умовивід
3. емоційна реакція
4. самоспрямування свідомості
3. Правильне судження з позиції матеріалізму:
1. мої думки і відчуття існують реально
2. мої думки і відчуття існують об’єктивно
3. мої думки і відчуття не існують реально
4. мої думки і відчуття не існують об’єктивно
4. Ідеальне – це:
1. безтілесне
2. умоосяжне
3. досконале
4. усе перераховане
5. Суб’єктивне:
1. існуюче у свідомості людини
2. внутрішній світ людини
3. неоднозначне
4. ілюзорне
6. Об’єктивне - це:
1. очевидне для нас
2. існуюче незалежно від нас
3. існуюче ідеально
4. безсумнівне для нас
7. Матеріальний – це:
1. складається з матерії
2. сприймається чуттями
3. об’єктивний
4. реальний
8. Говорячи про «ідоли театру», Бекон виступає насамперед проти:
1. античного театрального мистецтва
2. емпіризму Нової філософії
3. безмежної довіри до вчених авторитетів
4. ігрових форм людської діяльності
9. Бекон розробляє метод:
1. дедукції
2. інтуїції
3. індукції
4. інтроєкції
|
|
|
10. До філософів Нового часу не належав:
1. Кант
2. Бекон
3. Ніцше
4. Маркс
11. Яке поняття зайве:
1. раціоналізм
2. агностицизм
3. скептицизм
4. антропоцентризм
12. Ф. Бекон є засновником європейського:
1. ідеалізму і стоїцизму
2. об’єктивізму і скептицизму
3. емпіризму і матеріалізму
4. раціоналізму і ідеалізму
13. Твердження «Я мислю, отже, я існую» належить:
1. Декарту
2. Канту
3. Локку
4. Галілею
14. Першооснова буття – це:
1. субвенція
2. субстанція
3. сублімація
4. субституція
15. Механістична картина світу формується в:
1. Античності
2. Відродження
3. Новий час
4. Середньовіччя
Філософська система Декарта є виявом філософського
1. матеріалізму
2. ідеалізму
3. пантеїзму
4. дуалізму
17. Декарт визнавав існування:
1. однієї субстанції - матерії
2. однієї субстанції з двома атрибутами: часом і простором
3. однієї субстанції з двома атрибутами: мислення і протяжність
4. двох незалежних субстанцій - мислення і протяжності
18. Перш, ніж заявити: «Мислю, отже, існую», Декарт стверджував:
1. «вірю, потому що абсурдно»
2. «в усьому потрібен сумнів»
3. «знання — сила»
4. «пізнай самого себе»
19. Декарт розвивав гносеологічну теорію:
1. конвенціоналізм
|
|
|
2. раціоналізм
3. скептицизм
4. інтуїтивізм
20. Вислів Декарта „Мислю, отже існую” означає:
1. моє мислення породжує моє існування
2. існує абсолютно все, що можна помислити
3. я знаю про власне існування завдяки мисленню
4. якщо я існую, значить я мислю
21. Твердження Юма „Дійсність – це потік відчуттів” є:
1. емпіризм
2. агностицизм
3. суб’єктивізм
4. все назване
22. Для Дж. Берклі «бути» означає:
1. існувати незалежно віл нашої свідомості
2. визначатися властивостями субстанції
3. бути сприйнятим відчуттями
4. існувати в людських уявленнях
23. Для пояснення походження теоретичного знання, Декарт висуває:
1. концепцію перед визначення усього або волею бога, або строгою механічною необхідністю
2. концепцію апріоризму
3. концепцію вроджених ідей
4. концепцію гармонії знання і віри
24. Пошук «універсального» методу пізнання привів у 17 – 18 ст. до поділу філософів на:
1. емпіриків і раціоналістів
2. раціоналістів і позитивістів
3. матеріалістів і ідеалістів
4. номіналістів і реалістів
25. За Локком, душа людини – це:
1. частина світового духу
2. вмістилище «вроджених ідей», які визначають пізнання
3. чистий лист паперу, який заповнюється з чуттєвого досвіду
|
|
|
4. сукупність апріорних принципів мислення
26. Локк розвивав гносеологічну теорію:
1. агностицизм
2. прагматизм
3. сенсуалізм
4. містицизм
27. Розум людини за теорією Локка є:
1. Чисте відчуття
2. Пусте місце
3. Застиглий розум
4. Чиста дошка
28.Основою будь-якого пізнання, за Локком, є:
1. відчуття
2. ідеї
3. думка
4. слово
29. "Свобода є пізнаною необхідністю" – вважав:
1. Сократ
2. Сковорода
3. Сартр
4. Спіноза
30. Представником раціоналізму не був:
1. Декарт
2. Спіноза
3. Бекон
4. Руссо
31. Для раціоналізму характерним є:
1. здоровий глузд
2. логічність
3. прогнозованість
4. чуттєвість
32. Філософський напрямок, що визнає розум основою пізнання і поведінки людей:
1. раціоналізм
2. сенсуалізм
3. скептицизм
4. агностицизм
33. Абсолютизація ролі чуттєвих даних у філософії характерна для:
1. раціоналізму
2. реалізму
3. скептицизму
4. сенсуалізму
34. Дедукція – це:
1. логічне слідування від загального до часткового
2. видання хибного знання за істинне
3. сходження пізнання від одиничних фактів до узагальнень вищого порядку
4. момент інтелектуального осяяння
35. Індукція – це:
1. логічне слідування від загального до часткового
2. видання хибного знання за істинне
|
|
|
3. сходження пізнання від одиничних фактів до узагальнень вищого порядку
4. момент інтелектуального осяяння
36. Прихильники емпіризму вважають, що теоретичне мислення:
1. є головне джерело знання
2. здатне виходити за межі досвіду
3. не пов’язане з емпіричним пізнанням
4. не може виходити за межі досвіду
37. Емпіризм – це:
1. вважає мислення джерелом знання
2. вважає чуттєвий досвід джерелом знання
3. вважає абсолютну свідомість джерелом знання
4. вважає інтуїцію джерелом знання
38. Агностицизм – це:
1. учення в онтології, що розглядає проблеми буття людини
2. учення в гносеології, що заперечує можливість достовірного пізнання світу
3. учення про розвиток світу
4. учення про загальний причинний зв’язок
39. У філософії «агностицизм» розуміється як:
1. розгляд процесу пізнання
2. розгляд об’єктів пізнання
3. заперечення принципової можливості пізнання
4. метод пізнання
40. Наука як соціальний інститут виникла в:
1. античності
2. Відродженні
3. Новий час
4. кн. ХІХ ст.
41. Пантеїзм характерний для:
1. Античності
2. Відродження
3. Нового часу
4. Просвітництва
42. Світогляд, який визнає бога тільки як першопричину, першопоштовх є:
1. деїзмом
2. атеїзмом
3. пантеїзмом
4. ідеалізмом
43. Філософи Просвітництва є :
1. деїстами
2. дуалістами
3. догматиками
4. практиками
44.Материалізм французських просвітителів-енциклопедистів був:
1. механістичним
2. метафізичним;
3. стихійним
4. діалектичним.
45. Антропоцентризм є принципом світогляду:
1. Відродження
2. Нового часу
3. Просвітництва
4. усіх перерахованих
46. Філософії Просвітництва в цілому характерно:
1. віра в людський розум, знання і суспільний прогрес
2. особлива релігійність
3. теоцентризм
4. виключна зацікавленість проблемам пізнання
47. Просвітництво стверджує пріоритет:
1. віри
2. розуму
3. почуттів
4. душевності
48 Ідея суспільного прогресу була сформульована в:
1. античній філософії
2. філософії Просвітництва
3. середньовічній філософії
4. сучасній європейській філософії
49. Договірну теорію походження держави, а не з теології розробляли:
1. Сократ, Платон, Аристотель
2. Гоббс, Локк, Руссо
3. Дідро, Гельвецій, Гольбах
4. Маркс, Енгельс, Ленін.
50. "Природний стан" за Т.Гоббсом, це:
1. любов до ближнього
2. війна усіх против всіх
3. рівновага любові і ненависті
4. примирення з дійсністю
51. Ж.Ж Руссо бачив причину нерівності у: 1. існуванні приватної власності
2.нерозвиненості науки і техніки
3. низькому рівні розвитку культури
4. божому промислі
52. Кант вперше поставив питання про:
1. соціальний прогрес, про найкращий суспільний устрій
2. можливості пізнавальних здібностей суб’єкта
3. розробку універсального методу пізнання для учених усіх областей знання
4. складність об’єкта пізнання філософії
53. "Відчуття без понять сліпі, а поняття без відчуттів пусті"- вважав:
1. Маркс
2. Бекон
3. Декарт
4. Кант
54. Категоричний імператив стверджує:
1. свободу і незалежність
2. автономність волі
3. законослухняність
4. усе перераховане
55. Розділив дійсність на «світ речей в собі» і «світ явищ»:
1. Гегель
2. Шеллінг
3. Кант
4. Декарт
56 Ідеалістом не був:
1. Платон
2. Кант
3. Гегель
4. Маркс
57. Кант сформулював:
1. апорії
2. антиномії
3. аналогії
4. абстракції
58. «Річ у собі» у Канта – це:
1. Бог
2. реальне існування світу
3. світ, який не може стати об’єктом нашого пізнання
4. те ж, що й феноменальне суб’єктивне буття
59. Крім явищ Кант виділяв:
1. світ ідей в собі
2. світ свідомості в собі
3. світ почуттів в собі
4. світ речей в собі
60. Апріорні форми чуттєвості, за Кантом:
1. простір і мислення
2. простір і час
3. буття і час
4. буття і свідомість
61. Категоричний імператив Канта виражає думку, що:
1. людина є засобом досягнення мети
2. людина не повинна бути засобом досягнення мети
3. людина існує у світі і залежить від нього
4. людина є частиною природи
62. Теза «Людина є ціллю самою в собі» належить:
1. Г.В.Ф. Гегелю
2. І. Канту
3. Ф. Ніцше
4. К. Марксу
63. Філософія Гегеля – це:
1. реалізм
2. абсолютний ідеалізм
3. матеріалізм
4. емпіризм
64. Реальність, що є основою світу, за Гегелем:
1. природа
2. Бог
3. Абсолютна ідея
4. людина
65. Хто не належить до представників німецької класичної філософії:
1. І. Кант
2. Л. Фейєрбах
3. Ф. Ніцше
4. Ф. Шеллінг
66. Положення ”все дійсне – розумне, все розумне – дійсне” належить:
1. Канту
2. Декарту
3. Гегелю
4. Фейєрбаху
67.Діалектика відрізняється від метафизики:
1. розумінням природи матеріалізму
2. розумінням природи ідеалізму
3. розумінням розвитку
4. розумінням людської природи
68. Теорія, за якою усі явища розглядаються в їх всезагальному зв’язку і розвитку:
1. діалектика
2. догматика
3. довірливість
4. доказ
69. Детермінізм – це вчення:
1. про людину
2. про причинну обумовленість
3. про першоматерію
4. про примат знання над вірою
70. Яке визначення раціональності є філософським:
1. розрахунок адекватних засобів для даної цілі
2. найкраща адаптивність до обставин
3. логічна обгрунтованість правил діяльності
4. здатність розуму до цілісного осягнення природи, суспільства і власної суб’єктивності
71. Метафізика – це:
1. ствердження наявності надприродних сил
2. погляд, за яким світ розглядається як незмінний, якісно постійний
3. вчення про становлення світу з хаосу
4. фундаментальний розділ сучасної фізики про походження і Всесвіту
72. В «Науці логіки» Гегель обґрунтовує тезу:
1. все, що існує – розумне
2. все, що існує – дійсне
3. все, що розумне – існує
4. все, що розумне – дійсне.
73. В системі Гегеля світовий розвиток є:
1. розвиток духу (абсолютної ідеї)
2. процес закономірної зміни суспільно-економічних формацій
3. втілення Божественного замислу
4. процес самоорганізації матерії
74. Визначаюча формула марксистського аналізу суспільного життя означає:
1. свідомість визначає буття
2. буття визначає свідомість
3. суспільне буття визначає свідомість
4. буття є свідомість.
75. За Марксом, в основі розвитку суспільства лежить розвиток:
1. свідомості
2. продуктивних сил
3. світового духу
4. взаємодія бога і людини
76. За Марксом, людина є:
1. сукупність усіх суспільних відносин, що змінюється від епохи до епохи
2. складний організм, частина природи
3. образ і подоба Бога
4. мисляча машина
77. Теза Маркса «Сутність людини не є абстракт, характерний окремому індивіду, вона є сукупність усіх суспільних відносин» означає:
1. людина є маріонеткою в руках суспільства
2. сутність людини соціальна, а не біологічна
3. оригінальність особи не більше ніж ілюзія
4. зміна суспільних відносин змінює особистість.
78. Джерелом відчуження, за Марксом, є:
1. перетворення результатів власної творчості у загальне надбання
2. воля до влади
3. неправильні уявлення про людину
4. приватна власність на засоби виробництва
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 1008; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!