ТЕХНОЛОГІЯ ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНОГО СПІЛКУВАННЯ З КЛІЄНТОМ ПОХИЛОГО ВІКУ.
Важливою є психологічна допомога. Л.М. Рось зауважує, що мета психологічної допомоги людям похилого віку – актуалізація та оптимізація їх власних особистісних ресурсів та можливостей для поліпшення та стабілізації психічного стану, його гармонізації. Мету психологічної допомоги людям похилого віку конкретизують такі завдання: адаптація до нового статусу, допомога в переоцінці своїх життєвих ресурсів та інтересів, виборі іншої справи; допомога у прийнятті старості і всього минулого життя в цілому, у пошуку нових орієнтирів (формування позитивного образу старості як часу для щастя, розвитку внутрішнього спокою, обговорення всього хорошого, що є актуальним в життєвій ситуації людини); підвищення загального фону настрою; підвищення самооцінки. Основними завданнями психолога-консультанта в роботі з людьми похилого віку є: створювати і підтримувати робочу обстановку й атмосферу; виявляти і переборювати негативні почуття, що впливають на людей і на нього самого; пізнавати і переборювати у відносинах з людьми агресію і ворожість; сприяти наданню турботи людям похилого віку; спостерігати, розуміти й інтерпретувати поводження і відносини між людьми; спілкуватися вербально і письмово; організовувати і вести бесіду в різних обставинах.
Л.М. Рось описує такі етапи консультативної бесіди з людьми похилого віку:
1 етап. Підвищення настрою. Починати роботу з людиною похилого віку важливо з підвищення її настрою, адже поганий настрій може значно знизити ефективність психологічної допомоги.
|
|
|
2 етап. Підвищення самооцінки. Негативна модальність суб’єктивного ставлення до себе – важливий фактор не тільки психічного але і фізичного старіння людини. Тому при наданні психологічної допомоги консультант повинен спрямовувати свої зусилля на підвищення самооцінки людини, її самоповаги.
3 етап. Формування позитивного бачення старості. Консультант повинен зробити так, щоб людина похилого віку переконалася, що старість – це період життя людини, у якому є свої переваги. Такими перевагами можуть стати: вільний час, що можна присвятити улюбленій справі, осмислення сенсу життя, мудрість, зрілість, заглиблення в сім’ю тощо.
4 етап. Згадати та обговорити все хороше, що є в актуальній життєвій ситуації людини похилого віку. У людини похилого віку необхідно сформувати стійке переконання про те, що життя ще не закінчується, що вона мусить жити далі, адже життя прекрасне не дивлячись на всі життєві кризи та перипетії.
С.С. Пальчевський описує такі етапи технології психотерапевтичного спілкування з клієнтом похилого віку:
1) етап створення сприятливих обставин для спілкування (подолання побоювання клієнта принизити себе в очах молодшого за віком консультанта, подолання недовіри клієнта, вияв емпатії та поваги до клієнта, підтримка і позитивна оцінка його особистості, демонстрація соціальним працівником здатності допомогти);
|
|
|
2) етап вивчення проблеми клієнта (знайомство консультанта зі всіма обставинами, особистісними рисами клієнта, оцінкою ним ситуації);
3) етап формування оцінки психотерапевтичної ситуації (визначення рамок істинності позицій інших учасників ситуації, співставлення їх з позицією клієнта, встановити рівень готовності клієнта до здійснення певних доповнень до власної позиції, рівень готовності співпрацювати з консультантом, визначення здатності долати труднощі, йти на компроміс, самокритично оцінювати власні вчинки, вивчення обставин життя клієнта і ролі в ньому інших учасників ситуації);
4) етап формування цілей, завдань та програми психотерапевтичної допомоги (розробка програми допомоги клієнту, визначення її тактичних основ, повідомлення програми клієнту, можливостей її реалізації та очікуваних результатів, постановка відповідних умов, дотримання яких може забезпечити успіх програми);
|
|
|
5) етап виконання програми допомоги (може бути пов’язаний з виконанням діяльності не лише соціальним працівником, а й іншими спеціалістами;
6) етап оцінки результатів психотерапевтичного спілкування(вивчення характеру змін, які відбулися у внутрішньому світі клієнта та його поведінці, результатом чого має бути зменшення, або зникнення психологічного дискомфорту в клієнта) [5, с. 523-526].
Отже, соціально-психологічна реабілітація осіб літнього віку передбачає взаємодію спеціалістів різного профілю (соціальних працівників, психологів, психотерапевтів, медиків) та застосування різноманітних соціально-психологічних заходів. Перспективами подальших досліджень цієї проблеми є підбір і застосування відповідних соціально-психологічних реабілітаційних засобів для успішної адаптації до вікових змін та інтеграції людей похилого віку у суспільство, подолання соціально-психологічних проблем, підвищення якості їх життя та самореалізації.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 254; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!