Джерела багатства - війна, данина з підвладного населення, торгівля.
Тема 2 Зародження та еволюція економічної теорії.
План
2.1. Економічна думка стародавнього світу
2.2. Історія економічної думки України часів раннього та класичного Середньовіччя
(5 – 15 ст.).
2.3 Основні етапи розвитку економічної науки(з ХVІ до кінця ХІХ ст.)
2.4.Сучасні напрями і школи світової економічної думки
Економічна думка стародавнього світу
Першим етапом розвитку економічної теорії є епоха доринкової економіки.
Зародження економічної думки
Економічна думка зародилася ще в стародавньому світі. Це була певна сума поглядів на господарські явища, на рушійні сили економічної діяльності людей, істотного розвитку вона досягла в епоху рабовласництва.
Відомою пам’яткою економічної думки 18ст. до н.е. є знаки старовавилонського царя (закониХаммурапі). Основна мета цих законів – всебічне зміцнення економічної влади держави. Закони містять 282 статті, захищають приватну власність, особливо царя, церкви, державних службовців, воїнів. Замах на неї карається смертю або оберненням винуватця у рабство. В цілому ці закони становлять систему правових норм, спрямованих на регулювання соціально-економічних відносин у Вавилоні 18ст. дон.е.
Економічна думка стародавньої Індії була обплутана релігійною оболонкою. При цьому економічні проблеми як такі соціально не досліджувалися. Буддійське вчення проповідує відмову від власності як необхідну умову досягнення кінцевого спасіння (нірвани).
|
|
|
Велика кількість творів брахманізму грунтується на концепції трьох цілей життя людини:
1) релігія обов’язку (закони Ману);
2) релігія матеріальної вигоди(Артхашастра);
3) релігія чуттєвої любові (Камасутра).
Наприклад: Договір купівлі-продажу також згадується в законах Ману. Закон забороняв продавати товар поганої якості, недостатній за вагою. Протягом не більше ніж 10 днів після здійснення купівлі-продажу угоду можна було розірвати без будь-яких поважних причин !!
Артхашастра була написана між 4–3 ст. до н.е., присвячена користі (артхі) – це трактат про мистецтво політики та управління державою. В Артхашастра є відомості про економіку, адміністрацію, соціальні та юридичні інститути, зовнішню та внутрішню політику індійської держави. Головною метою політики держави є поповнення скарбниці, тому у трактаті викладено вчення про правління і державний доход.
У трактаті говориться, що державне багатство є ре-зультатом праці всього народу, тому витрачатися воно повинно на загальнодержавні потреби.
Основними напрямами суспільної думки Китаю були – конфуціанство, легізм, даосизм, моїзм, які сформувалися у 4 – 3 ст. до н.е. Провідною течією було конфуціанство. З часом воно перетворилось у державну ідеологію і мало величезний вплив на суспільно-економічний та політичний розвиток Китаю протягом приблизно 2 тисячі років.
|
|
|
Значний внесок в становлення економічної думки зробив давньокитайський мислитель Конфуцій (бл. 551-479 до н. Е.),який провів відмінності між розумовою і фізичною працею, закликав государів керувати народом не на основі законів і покарань, а за допомогою чесноти, високоморальної поведінки.
Завдяки мислителям Стародавньої Греції досить наївні економічні погляди систематизуються і набувають науковий вигляд. Першими вченими-економістами по праву можуть вважатися видатні грецькі філософи - Ксенофонт (бл. 430-355 до н. Е.), Платон (427-348 до н. Е.), Аристотель (384-322 до н. Е.).
Саме Ксенофонт ввів в науковий обіг поняття «економіка». Він вперше виділив різні галузі економічної діяльності (сільське господарство, ремесло, торгівлю), першим спробував обгрунтувати вигідність поділу праці в суспільному виробництві.При цьому перевагу він віддавав натуральному господарству на землі, вважаючи, що воно робить людину ситою, здоровою і справедливою, який писав, що землеробство - мати і годувальниця всіх професій, до ремісничої праці ставився поблажливо. Ксенофонт вважав природним поділ праці на розумовий і фізичний, а людей - на вільних і рабів.
|
|
|
Найбільш видатним вченим давнини був Платон, який проповідував обмеження приватної власності, створив вчення про поділ праці і зайнятості окремими професіями, виступав проти використання грошей для накопичення багатства і лихварства. Платон вніс свій внесок в розвиток економічної науки створенням теорії ідеальної держави. Основа існування такої держави - справедливість.
Справідливим вважался суспільний устрій, в якому кожен займається тим, до чого він пристосований в найбільшою мірою. Ідеальна держава складається з правителів, воїнів, вільних селян і ремісників, а також рабів.Правителі (володіють мудрістю) і воїни (володіють мужністю) не повинні мати приватної власності, щоб не відволікатися від турбот про суспільне благо. Селяни і ремісники є приватними власниками, так як це спонукає їх ефективніше працювати. Люди, що не мають ніяких чеснот, є рабами. Держава може існувати тривалий час, тільки якщо воно засноване на натуральному господарстві, в ньому немає приватної власності і гроші мають обмежений рух.
Аристотель був одним з найвизначніших умів науки, його роботи охоплювали всі існуючі в той час галузі знання.Він вважав, що рабство - явище природне і закономірне і завжди повинно бути основою виробництва; раби ні що інше, як знаряддя праці що вміють говорити. Аристотель вважав людину суспільною твариною, яка не може жити поза суспільством і держави.
|
|
|
У цілому економічна думка Стародавньої Греції розвивалася спочатку в умовах розкладання общини і виникнення рабства, а згодом у період його розвитку та кризи. Тому в центрі уваги давньогрецьких мислителів перебували проблеми рабовласництва, які розглядалися, виходячи з соціально-політичної та економічної ситуації того часу. Ці ж обставини зумовили переважання у них натурально-господарського періоду до економічних питань. Разом з тим поглиблення суспільного поділу праці, зростання ремесла та торгівлі обумовили необхідність спеціального дослідження переваг натурального і товарного господарства, різних сторін товарно-грошових відносин.Давньогрецькі автори зробили спробу наукового дослідження таких економічних процесів і явищ, як поділ праці, товар, гроші та інші; виявити закони господарського життя.
Економічна думка стародавнього Римувідноситься до періоду 8ст. до н.е. – 5ст. н.е. Економічні ідеї цього періоду знайшли відображення у вченні раннього християнства, яке виникає у Римській імперії у І ст. нашої ери.Яскравим виразником ідей раннього християнства був Августин Блаженний (354-430), що відстоював необхідність працювати для всіх, відзначав рівноцінність розумової та фізичної праці, виступав проти презирливого ставлення до останнього. Він відзначав, що вид праці людини (розумовий або фізичний) не повинен впливати на стан людини в суспільстві. Августин лихварський відсоток і торговий прибуток вважав гріхом.
Фома Аквінський (1225-1274) також категорично засуджував лихварські операції. Він вважав, що всі речі належать Богу і за своєю природою є загальними. Однак для ефективного задоволення особистих потреб приватна власність необхідна. Фома Аквінський наполягав на необхідності станового поділу суспільства..В цілому виникнення раннього християнства як релігії знедолених та безправних втілювало мрії про рівність, справедливість, чесне та трудове життя.
Економіка доби Середньовіччя (5 – 17 ст.)була переважно аграрною, панувало натуральне господарство. Економічне мислення середньовічної людини мало теологічний характер.Основними джерелами економічної думки є юридичні і церковні пам’ятки. Економічні уявлення народних мас знайшли відображення в різних єресях та економічних вимогах селянських повстань.
2.2 Історія економічної думки України часів раннього та
класичного Середньовіччя (5 – 15 ст.).
Пов’язана з добою Київської Русі. Літературними джерелами, по яких можна судити про економічну думку того періоду є літописи, угоди, грамоти князів, кодекси і записи норм світського і церковного права.
Визначною пам’яткою соціально-економічної та політичної літератури добу Київської Русі є “Руська правда”.Вона являє собою зведення законів давньоруського права 11-12ст. Статті “Руська правда” свідчать про соціальну структуру і відносини власності давньоруського суспільства, вони регулюють майнові відносини і захищають право власності князів та феодальної знаті на землю і кріпаків, розглядають питання оподаткування, отримання ренти, організації княжої та боярської вотчини в 11 столітті, заснованої на використанні кріпацької та рабської праці та товарно-грошових економічніх відносин.
Одним з головних писемних джерел економічної думки Київської Русі є літописне зведення – “Повість временних літ” (12 ст.). Основною ідеєю повісті є відновлення цілісності колишньої єдності давньоруської держави перед загрозою навали кочовиків.У літопису розглядаються джерела доходів Київської держави: надходження з господарства; данина і збори з населення; штрафи (судове мито); торгівельне мито і воєнна здобич. Данина збиралась у вигляді продуктів, хутра або грошей. Вона сприяла розвитку товарного виробництва і товарно-грошових відносин.
У повісті йдеться також про зовнішні торгівельні зв’язки Київської Русі з іншими державами. Літопис захищає феодальну власність, замах на яку гостро засуджується, а покарання схвалюється. У повісті відображено розвиток суспільного поділу праці; повне відокремлення ремісництва від землеробства і розвиток ремесел.
Серед пам’яток давньоруської економічної думки можна виділяти “Повчання дітям” Мономаха (п. 12 ст.). У ньому життєпис князя поєднується з викладенням історії Русі другої половини 11 – першої 12 ст. У ньому міститься чимало господарських спостережень та узагальнень, показані відносини між землевласниками та заможними селянами з метою подолання існуючих соціальних протиріч; показано розуміння (значення) розвитку землеробства, скотарства, промислів, торгівлі, для зміцнення могутності держави.
У Галицько-Волинському літописи (13 ст.) йдеться про економіку політику галицьких та волинських князів, котрі заохочували розвиток ремесел, торгівлі, міст, що сприяло розвитку економіки цих земель.
З 14 ст. на українських землях починає діяти магдебурзьке право (виникло в 13 ст. в Магдебурзі), за яким міста звільнялися від управління та суду, великих князів чи королів, одержували привілеї на самоврядування. Це право встановлювало порядок і функції органів міського самоврядування, суду, цехів, купецьких об’єднань; регулювало питання торгівлі, опіки та успадкування; визначало покарання за різні види злочинів. Київ його отримав 1494р.
Міста, що перебували під юрисдикцією польського короля або великого князя литовського не платили за міські землі, а міщани були звільнені від повинностей на користь феодалів, і сплачували лише держаний податок з торгівлі та ремесла. Вони мали право використовувати для потреб міста грошові збори, які встановлювалися магістратом (податок від пивоварень, млинів, земельних володінь тощо), а також мали значні привілеї в галузі організації та регламентування стаціонарної торгівлі, ярмарок і ремесел.
У 80рр. 16 ст. в ході боротьби проти унії та католицизму виникає полемічна література. Вона мала гостру соціальну та політичну спрямованість. Видатними полемістами були: Герасим Смотрицький, Іван Бороцький, Іван Вишневецький та інші. Так зокрема тема соціальної рівності притаманна творам і Вишневецького (др. пол. 16 – перш 17 ст.). він виступав проти уніатства, критикував існуючий соціальний суспільно-економічний лад. Він говорив, що будь-яке багатство, яким володіють пани і духовенство створене працею і потом кріпаків. В своїх працях він показав основні форми, за допомогою яких здійснювалася привласнення результатів праці селян і ремісників: панщину, оброк, податки, торгівельний та лихварський прибуток. Він розумів, що майнова соціальна нерівність людей не від природи або Бога, а від земних несправедливостей.
У цілому полемічні твори справили великий вплив на розвиток самосвідомості українського народу, розгортання визвольної боротьби на чолі з Богданом Хмельницьким.
ВИСНОВКИ: характерні погляди економічної думки стародавньоо світу
Джерела багатства - війна, данина з підвладного населення, торгівля.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 221; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!